Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №504/3130/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/3130/25

Номер провадження 2/504/1451/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вінська Н.В.,

секретаря судового засідання Коцар А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Доброслав цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.01.2025-100000296.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 29.01.2025 року, строком на 168 днів, під відсотки, що передбачені договором.

ОСОБА_2 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату складання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 21508 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7200 грн., по процентам в розмірі 9268 грн., комісії 1440 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 3 600,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 508,00 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 04.09.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ст.274 ЦПК України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 29.01.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 29.01.2025-100000296. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3000,00 грн., , строком на 168 днів, під відсотки, що передбачені договором.

Також, 03.02.2025 рок між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за взаємною згодою сторін та ініціативи останнього, було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 29.01.2025-100000296 (оферти) від 29.01.2025 року, відповідно до умов якої, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит (другий транш) у розмірі 1 000,00 грн, строком на 163 дні з дати його надання, зі сплатою комісії, пов`язаної з бслуговуванням кредитної заборгованості, а також сплатою процентів за користування кредитом.

Також, 05.02.2025 рок між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за взаємною згодою сторін та ініціативи останнього, було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 29.01.2025-100000296 (оферти) від 29.01.2025 року, відповідно до умов якої, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит (третій транш) у розмірі 1 000,00 грн, строком на 161 дні з дати його надання, зі сплатою комісії, пов`язаної з бслуговуванням кредитної заборгованості, а також сплатою процентів за користування кредитом.

Також, 06.02.2025 рок між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за взаємною згодою сторін та ініціативи останнього, було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 29.01.2025-100000296 (оферти) від 29.01.2025 року, відповідно до умов якої, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит (Четвертий транш) у розмірі 1 000,00 грн, строком на 160 дні з дати його надання, зі сплатою комісії, пов`язаної з обслуговуванням кредитної заборгованості, а також сплатою процентів за користування кредитом.

Також, 07.02.2025 рок між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за взаємною згодою сторін та ініціативи останнього, було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 29.01.2025-100000296 (оферти) від 29.01.2025 року, відповідно до умов якої, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит (Четвертий транш) у розмірі 1 200,00 грн, строком на 159 дні з дати його надання, зі сплатою комісії, пов`язаної з обслуговуванням кредитної заборгованості, а також сплатою процентів за користування кредитом.

Таким чином, загальна сума кредиту по договору № 29.01.2025-100000296 (кредитної лінії) від 29.01.2025, становить 7200,00 грн .

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 21508 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7200 грн., по процентам в розмірі 9268 грн., комісії 1440 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 3 600,00 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його укладення та діє протягом одного року.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, Паспорт споживчого кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти, а отже акцептовано умови Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит у визначений договором строк не повернув.

Враховуючи встановлені судом обставини та надані позивачем докази, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, яка складається з тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії за кредитним договором підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення неустойки за кредитним договором №29.01.2025-100000296 в розмірі 3600,00 грн. то суд виходить з наступного.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За пунктом 17 кредитного договору, неустойка -45 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану`введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно доЗакону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»,розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українидо зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд доходить до висновку, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у цій справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відтак, доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», та з урахуванням внесених змін, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування» в частині виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо нарахування штрафних санкцій, позивач має право на стягнення неустойки за кредитним договором відхиляються, як безпідставні.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 неустойки в розмірі 3600,00 грн, нарахованої внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення:

за кредитним договором № 25.04.2025-100002841 від 25.04.2025 року в розмірі 17 908грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7200 грн., по процентам в розмірі 9268 грн., комісії 1440 грн..

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суд дійшов до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено на 83 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 016,94 грн.

Керуючись ст.ст. 10,12,81, 141, 259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 29.01.2025-100000296 від 29.01.2025 у розмірі 17 908 грн. 00 коп. (Сімнадцять тисяч дев`ятсот вісім гривень 00 копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 016,94 грн;( Дві тисячі шістнадцять гривень 94 копійки)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Вінська Н. В.