Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №947/31467/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/31467/26

Провадження № 2-о/947/417/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Одеська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ :

29 липня 2026 року зареєстровано заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник заявника просить встановити факт належності громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 – свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1994, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 19-2455; встановити факт належності громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - розпорядження органу приватизації № 45423 від 22.09.1994 виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів.

В обґрунтування заяви зазначала, що заявниця – ОСОБА_2 з вересня 1994 року є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , майже все своє життя прожила в цій квартирі та несе витрати за користування нерухомим майном, зокрема, витрати зі сплати комунальних послуг. Стверджує, що 22.07.2026 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А.М. для здійснення нотаріальної дії, проте отримала лист № 231/01-16 у якому нотаріус зазначила, що у зв`язку з розбіжностями у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 , відповідному розпорядженні № 45423, виданих виконавчим комітетом Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 22.09.1994 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 – де прізвище заявниці вказано « ОСОБА_7 », а у паспорті громадянина України – « ОСОБА_8 » здійснити необхідну нотаріальну дії неможливо та рекомендовано заявниці звернутися до суду. Зазначає, що помилка в написанні прізвища заявниці в правовстановлювальних документах, якими є свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_3 від 22.09.1994 та розпорядження органу приватизації № 45423 від 22.09.1994 не дозволяє заявниці повною мірою здійснювати право власності, зокрема, розпоряджатись майном та здійснити продаж нерухомого майна.

Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою судді від 03.08.2026 року відкрито окреме провадження по цій цивільній справі та призначено судове засідання на 30.09.2026 року на 14.00 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник заявника ОСОБА_2 – ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Заінтересовані особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, засобами поштового зв`язку надіслали заяви, в яким просили розглянути справу без їх участі, не заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Представник заінтересованої особи – Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 24.12.2001, є співвласником квартири АДРЕСА_2 , загальна площа квартири 66,1 кв.м. Право власності на квартиру АДРЕСА_2 підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 22.09.1994, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 19-2455 на підставі розпорядження органу приватизації № 45423 від 22.09.1994.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1994, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 19-2455, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить на правах спільної часткової власності ОСОБА_3 (чоловік заявниці) та членам його сім`ї – ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках.

У Свідоцтві про право власності на житло від 22.09.1994 року прізвище заявниці зазначено як « ОСОБА_7 », прізвища заявниці українською мовою згідно паспортних даних громадянина України серії НОМЕР_4 виданого Київським РВ УМВС України в Одеській області від 24.12.2001 « ОСОБА_8 ».

У Розпорядженні органу приватизації № 45423 від 22.09.1994 року прізвище заявниці як співвласника квартири також зазначено російською мовою як « ОСОБА_7 », замість вірного написання прізвища згідно паспортних даних « ОСОБА_8 ».

Зі зворотної сторони свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1994 міститься відмітка Одеського міжміського бюро технічної інвентаризації про те, що квартира зареєстрована за « ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 » на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1994. Тобто записи зі зворотної сторони свідоцтва зроблені російською мовою.

Згідно Ордеру № 560 серії КР, виданого 20 липня 1988 року Виконавчим комітетом Київської районної Ради народних депутатів м. Одеси, ордер видано « ОСОБА_9 », родина якого складається з п`яти осіб – « ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ». Текст Ордеру № 560 серії КР виданого 20 липня 1988 року викладений російською мовою.

Таким чином, заявниця ОСОБА_2 з вересня 1994 року є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

22.07.2026 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Таранської А.М. для здійснення нотаріальної дії, проте отримала лист № 231/01-16 у якому нотаріус зазначила, що у зв`язку з розбіжностями у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 , відповідному розпорядженні № 45423, виданих виконавчим комітетом Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 22.09.1994 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 – де прізвище заявниці вказано « ОСОБА_7 », а у паспорті громадянина України – « ОСОБА_8 » здійснити необхідну нотаріальну дії неможливо та рекомендовано заявниці звернутися до суду.

Наявність помилки в написанні прізвища заявниці в правовстановлюючих документах, якими є свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_3 від 22.09.1994 та розпорядження органу приватизації № 45423 від 22.09.1994 не дозволяє їй повною мірою здійснювати право власності.

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, відповідно до ст. 293 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 5 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови за № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами.

Суд розглядає справи про встановлення факту, згідно до ч. 1 п. 6 ст. 315 ЦПК України, щодо належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення, постановлене у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати вимогам статей 203, 275 ЦПК (за Кодексом 2004 р.) Суд повинен також навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.

Проаналізувавши п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлений факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, щодо її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану, тощо).

Коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

З наданих заявником доказів вбачається, що доводи є законними та обґрунтованими.

Суд, розглядаючи справу повно, всебічно та об`єктивно, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню та необхідно встановити факт належності документів ОСОБА_2 .

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 315 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Одеська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, – задовольнити.

Встановити факт належності громадянці України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Свідоцтва про право власності на житло від 22.09.1994р., виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, зареєстроване і записано у реєстрову книгу за № 19-2455.

Встановити факт належності громадянці України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Розпорядження органу приватизації № 45423 від 22.09.1994 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко