Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №947/26327/25 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/26327/25

Провадження № 2/947/343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

за участю:

представника позивача – адвоката Тарановського Д.С.,

представника відповідачки – адвоката Петрушко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу № 9457/26327/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення нарахування аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вимогами до ОСОБА_2 про припинення нарахування аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що судовим наказом,виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 у справі №607/19038/22, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей – дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.12.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

З 23.12.2023 діти виїхали з території України, про що свідчать відповідні відмітки в їх закордонних паспортах (документи наявні в матеріалах справи).

Починаючи з 28.12.2023 діти проживають разом з позивачем та знаходяться на його повному утриманні.

Просив припинити нарахування аліментів, які нараховані судовим наказом виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 по справі №607/19038/22 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно із заявою про зміну предмету позову, сторона позивача просить припинити нарахування аліментів, які нараховані судовим наказом виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 по справі №607/19038/22 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24 грудня 2023 року.

Відзив на позовну заяву (з урахуванням зміни предмету позову)

Сторона відповідача незгодна з заявленими вимогами, заперечує проти їх задоволення (з урахуванням їх зміни) у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що спрямовані виключно на уникнення кримінальної відповідальності за злісну несплату аліментів.

Зазначає, що позивач є злісним неплатником аліментів: згідно з Розрахунком заборгованості Фастівського ВДВС від 28.10.2025 року (ВП № 77625518), позивач не сплатив на утримання дітей жодної копійки за весь час існування судового наказу.

Станом на 28.10.2025 борг зі сплати аліментів становить 174 982,50 грн.

Вважає, що позивач просить припинити стягнення аліментів з грудня 2023 року виключно для того, щоб скасувати цей борг у 174 тисячі гривень.

Листом Фастівського ВДВС № 90432-4 від 28.10.2025 відповідачку було офіційно повідомлено про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Виконавчою службою роз`яснено право на звернення до органів досудового розслідування із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати аліментів).

Сторона відповідача заперечує проти тверджень позивача про те, що діти перебувають на його утриманні та вихованні на законних підставах. Позивач намагається підмінити поняття: він видає свої односторонні протиправні дії (або ж власні голослівні заяви) за юридичний факт зміни місця проживання дітей.

Наголошує, що юридичне місце проживання дітей з матір`ю визначено судом (Рішення у справі № 607/5535/22). Це рішення є чинним і обов`язковим до виконання. Будь-які посилання позивача на те, що діти нібито перебувають з ним у Сирії, не підтверджені належними, допустимими та, що найголовніше, легалізованими в Україні доказами.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду та загальними принципами права, протиправна поведінка особи не може створювати для неї пільг чи прав. Тобто, особа, яка самовільно, порушуючи рішення суду, утримує дітей (або стверджує, що утримує їх), не має права посилатися на цей факт як на підставу для звільнення від сплати аліментів. Задоволення позову в такій ситуації означало б, що Суд легалізує самоуправство та заохочує ігнорування судових рішень про визначення місця проживання дітей.

Позивач просить звільнити його від сплати аліментів, стверджуючи, що він «повністю утримує дітей». Однак, матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував витрати позивача на дітей у спірний період. Навпаки, офіційні документи виконавчої служби України свідчать про фінансову безвідповідальність позивача.

Вважає, що позивач намагається використати інститут припинення аліментів не для захисту прав дітей, а як захист від кримінальної відповідальності. Його дії містять ознаки зловживання правом. Задоволення вимоги про припинення нарахування аліментів створить небезпечний прецедент, коли батько-боржник може заявити про перебування дітей з ним, і на цій підставі вимагати списання боргів, накопичених за попередні періоди.

Позивач, усвідомлюючи неминучість кримінального переслідування та арешту майна чи вчинення інших виконавчих дій, намагається використати цивільний позов як інструмент захисту від кримінального провадження.

Твердження позивача про те, що він забезпечує та утримує дітей повністю спростовуються об`єктивними доказами.

Згідно з розрахунком заборгованості, позивач не сплатив жодної копійки аліментів не лише за спірний період, а й за весь час існування судового наказу. Показовим є той факт, що Позивач ігнорував обов`язок сплати аліментів навіть у період до 24.12.2023 року, тобто тоді, коли діти беззаперечно проживали з матір`ю і жодних посилань на їхнє "перебування з батьком" у нього не було.

Наголошує, що правові відносини сторін врегульовані чинними судовими рішеннями, які мають силу закону і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Зокрема, існує рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю та судовий наказ про стягнення аліментів. Жодні односторонні заяви позивача, його самовільні дії чи фактичне утримання дітей всупереч волі матері не скасовують чинності цих судових актів.

Наявність імперативного судового рішення про те, що діти мають проживати з матір`ю, робить будь-які посилання позивача на "проживання дітей з ним" юридично нікчемними.

Сторона відповідача вказує на необхідність застосувати у цій справі загальноправовий принцип "Ex turpi causa non oritur actio" (з незаконної дії не виникає права). Особа не може вимагати судового захисту (скасування аліментів) на підставі обставин, які вона сама створила шляхом самоуправства та порушення іншого судового рішення.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідь на відзив (на відзив на позов з урахуванням зміненого предмету позову)

Сторона відповідача заперечує проти аргументів, викладених у відзиві та зазначає, що факт непроживання дітей разом із ОСОБА_2 підтверджується поданою позовною заявою ОСОБА_2 до Приморського районного суду м. Одеси про негайне відібрання та повернення дітей за визначеним місцем проживання від 25.01.2024.

На час звернення до суду із даним позовом ОСОБА_2 не проживає разом з дітьми вже майже 2 роки. Діти перебувають на повному утриманні їхнього батька – ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_1 , з огляду на принцип обов`язковості судових рішень, зобов`язаний виконувати судовий наказ, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 по справі №607/19038/22 та сплачувати в примусовому порядку аліменти на користь ОСОБА_2 .

Відповідач у своєму первісному відзиві цитує практику ВС від 28.09.2022 року, у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22). В якій зазначено, що припинення стягнення аліментів можливе, зокрема тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує . У такому разі відбувається припинення аліментів на ім`я їх одержувача. Натомість, на даний час ОСОБА_2 , отримує аліменти на утримання дітей, при тому, що діти проживають з батьком ОСОБА_1 та перебувають повністю на його утриманні. Відповідач, витрачає гроші, які безпосередньо є власністю дітей, не на дітей, а на власні потреби. Нарахування аліментів за період, коли діти не проживають з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Отже, закон передбачає можливість звільнення особи від сплати аліментів.

Станом на дату подання позовної заяви діти- ОСОБА_4 , 2018 року народження та ОСОБА_5 , 2021 року народження, проживають на території Сирійської Арабської Республіки, більше одного року. Протягом одного року з моменту виїзду дітей до Сирійської Арабської Республіки до Шаріатського суду м. Алеппо було заявлено вимоги про визначення місця проживання дітей разом з батьком ОСОБА_1 на території Сирійської Арабської Республіки у м.Алеппо. Припинення стягнення аліментів з Позивача за фактом встановлених обставин (а саме-проживання дітей з батьком) у цій справі відповідає легітимній меті - захисту прав дітей.

У своїх доводах та аргументах сторона позивача посилається на постанову Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц, у якій Суд виклав позицію, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти. Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18).

Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022).

Сторона позивача просить врахувати суд те, що у грудні 2023 року настала обставина, а саме, фактичне проживання дітей з батьком- ОСОБА_1 , що має значення для вирішення цього спору. Отже, стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, за умови, що діти проживають з ним та перебувають на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дітей присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Просить позовні вимоги задовольнити.

Заперечення на відповідь на відзив

Відповідач вважає наведені у відповіді на відзив доводи необґрунтованими, такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також такими, що суперечать фактичним обставинам справи та матеріалам судового провадження.

Позивач у своїй відповіді повторно посилається на твердження про те, що діти нібито постійно проживають разом із ним, що вони повністю перебувають на його утриманні, а також що матір не бере участі у вихованні дітей та не спілкується з ними.

На підтвердження цього позивач долучає зокрема довідку з м. Алеппо. Водночас зазначені доводи не відповідають дійсності, не ґрунтуються на доказах і спростовуються наявними у справі матеріалами.

Позивач не довів, що діти фактично проживають із ним постійно, що саме він забезпечує їх утримання, чи що відбулася будь-яка зміна обставин, яка могла б бути підставою для припинення стягнення аліментів.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про припинення нарахування аліментів, відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України, зобов`язаний довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог. Водночас наведені у позовній заяві твердження про нібито проживання дітей з батьком, їх утримання ним та невиконання матір`ю батьківських обов`язків не підтверджені жодним належним і допустимим доказом.

З урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживають діти на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, а саме з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Сторона відповідача у своїх запереченнях посилається на позицію Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, відповідно до якої, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів.

Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Позивач не надав суду жодного офіційного документа, який міг би свідчити про фактичне проживання дітей разом із ним – зокрема акта обстеження житлово-побутових умов, довідки з органу місцевого самоврядування або рішення компетентного органу про визначення місця проживання дітей.

Так само відсутні будь-які докази фінансового утримання дітей позивачем. Натомість єдиним доказом, на який посилається позивач, є так звана довідка з м. Алеппо, яка не має юридичної сили на території України, не легалізована у встановленому порядку та не містить відомостей, які б беззаперечно підтверджували проживання дітей із батьком. Вона не може вважатися офіційним документом у розумінні Закону України «Про міжнародне приватне право» та ЦПК України, а тому не може бути використана як доказ у справі. Доводи позивача про те, що діти перебувають на його утриманні є лише припущеннями.

Крім того, позивач у своїй відповіді фактично ігнорує положення чинного судового рішення, яке встановлює обов`язок сплачувати аліменти, та намагається підмінити його власними твердженнями без належного доказового підтвердження. Зокрема, вказані ним документи іноземного походження не легалізовані у встановленому порядку та не створюють правових наслідків на території України.

Таким чином, аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив, є надуманими, юридично неспроможними та спрямованими виключно на ухилення від виконання рішення суду про сплату аліментів.

Вважає, що відсутні належні підстави для висновку про зміну фактичних обставин, які б могли припинити аліментні зобов`язання. Наявне судове рішення про стягнення аліментів залишається чинним, а обов`язок платника щодо їх сплати - дійсним до настання передбачених законом підстав для припинення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Письмові пояснення сторони позивача на заперечення на відповідь на відзив

Сторона не погоджується із наданими стороною відповідача запереченнями.

Зазначає, що у запереченнях відповідач наголошує на тому, що надана до суду Довідка про проживання Міністерства місцевого управління м. Алеппо Староста району Аль-Вафаа та його околиці Самер Басмагджі діти ОСОБА_4 , 2008 року народження, та ОСОБА_5 , 2021 року народження, проживають у м.Алеппо та є громадянами Сирійської Арабської Республіки не підтверджує факт проживання дітей з батьком і не є належним на допустимим доказом у справі.

Однак, згідно ч.1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України.

Обов`язковою умовою для стягнення аліментів на дитину на користь одного з батьків є факт проживання з ним самої дитини, на утримання якої і стягуються аліменти.

Сторона позивача вважає, що факт проживання дітей з ОСОБА_1 доведений належними та допустимими доказами.

Також сторона позивача звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу проживання дітей з нею у період з 24 жовтня 2023 року по 02 жовтня 2025 рік (саме в проміжок часу та після виїзду дітей закордон у Молдову).

Вважає, що подані відповідачем докази не є належними та допустимими доказами, оскільки вони не відповідають проміжку часу відколи діти виїхали до Молдови та не містять інформацію щодо предмета доказування. Враховуючи це, вважає, що відповідач не довів головного факту для отримання аліментів на дітей, це проживання дітей разоміз матір`ю; на теперішній час у ОСОБА_2 відсутні правові підстави на отримання аліментів на дітей.

У своїй позиції сторона позивача посилається на постанову Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 520/21069/18.

Просить припинити нарахування аліментів, які нараховані судовим наказом, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 по справі №607/19038/22 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24 грудня 2023 року.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач через свого представника – адвоката Тарановського Д.С. звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом, у якому просить припинити нарахування аліменти, які нараховані судовим наказом, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 по справі № 607/19038/22 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси 18.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначене судове засідання.

23.09.2025 від представника позивача адвоката Тарановського Д.С. надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої просить припинити нарахування аліменти, які нараховані судовим наказом, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 по справі № 607/19038/22 на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.12.2023 року.

29.09.2025 від представника відповідачки – адвоката Петрушко І.С. надійшов відзив на позовну заяву.

02.10.2025 представник позивача – адвокат Тарановський Д.С. подав відповідь на відзив.

У судовому засіданні 10.12.2025 розглянута заява про зміну предмета позову, за наслідками якої протокольною ухвалою вказану заяву задоволено та прийняті уточнення позовних вимог в частині дати, з якої сторона позивача просить припинити нарахування аліментів.

Від представників сторін через систему «Електронний суд» до суду надійшли клопотання про витребування доказів у справі: 12.01.2026 – надійшло клопотання від представника позивача; 13.01.2026 – клопотання представника відповідачки.

Також 14.01.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідачки ОСОБА_2 – адвокат Петрушко І.С. продала клопотання про повернення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 УЦПК України.

У судовому засіданні від 19.01.2026 розглянуто клопотання представника відповідачки, оголошено перерву в ухваленні та проголошенні судового рішення до 23.01.2026.

Ухвалою суду від 23.01.2026 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, судове засідання відкладене на 02.02.02026.

26.01.2026 від представника відповідачки – адвоката Петрушко І.С. надійшла заява про проведення судового засідання 02.02.2026 без її участі, подане нею 13.01.2026 клопотання про витребування доказів задовольнити.

27.01.2026 представник відповідачки – адвокат Петрушко І.С. через систему «Електронний суд» подала заперечення на клопотання представника відповідача – адвоката Тарановського Д.С. про витребування доказів, просила відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 02.02.2026 розглянуті клопотання представників сторін про витребування доказів у справі.

Ухвалою суду від 02.02.2026 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Тарановського Д.С. про витребування доказів відмовлено. Клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 – адвоката Петрушко І.С. задоволено: витребувано у ОСОБА_1 докази: з навчальних закладів: Довідки та характеристики про навчання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , із обов`язковим зазначенням інформації про те, хто саме з батьків здійснює комунікацію із закладом та бере участь у виховному процесі; з медичних закладів: Довідку про медичне обслуговування дітей за період з 2023 року по теперішній час, із відображенням інформації про супровід дітей батьком; з органу місцевого самоврядування (за місцем заявленого проживання дітей): Акт обстеження житлово-побутових умов дітей та офіційне підтвердження фактичного місця їх проживання з батьком станом на дату постановлення вказаної ухвали; докази сплати аліментів: Платіжні документи, що підтверджують сплату аліментів на користь ОСОБА_2 за судовим наказом № 607/19038/22, починаючи з дати набрання ним законної сили; докази утримання: письмові докази (фіскальні чеки, банківські виписки), що підтверджують витрати позивача на потреби дітей (харчування, одяг, дозвілля) починаючи з 24.12.2023 року.

Для позивача встановлений строк для виконання даної ухвали – до наступного підготовчого засідання, яке відбудеться 12 березня 2026 року.

12.03.2026 до суду від представника позивача – адвоката Тарановського Д.С. надійшло клопотання про долучення доказів, у якому, серед іншого порушувалось питання про визнання поважними причини пропуску строку для подання інших витребуваних судом доказів та встановити додатковий строк для подання доказів до 12.04.2026.

У судовому засіданні 12.03.2026 представник позивача, що подав частину доказів 12.03.2026 приблизно о 10 годині.

Водночас суд повідомив, що заяву про долучення доказів та докази на момент проведення судового засідання канцелярією суду головуючому у справі не передано.

Представник відповідача також повідомила про те, що на момент проведення судового засідання вказану заяву та докази не отримано.

У зв`язку з цим представника відповідачки просить відкласти судове засідання з метою ознайомитись з долученими доказами.

Ухвалою суду від 12.03.2026 відкладений розгляд цивільної справи на 15.04.2026, а також визнано обов`язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 для надання особистих пояснень щодо предмету позову.

За клопотанням представників сторін постановлено проводити судове засідання, призначене на 15.04.2026, в режимі відео конференції.

У судовому засіданні 15.04.2026 докази, про продовження строку для їх долучення яких клопотав у заяві представник позивача, суду не надані.

У судовому засіданні 15.04.2026 суд відмовив в частині визнання причини пропуску надання таких доказів поважними, через відсутність доказів на підтвердження поважності причин пропуску визначеного ухвалою суду строку, оскільки у судовому засіданні були наданні пояснення як самого позивача та його представника, без надання доказів, які б підтверджували аргументи сторони позивача неможливості подання таких доказів.

Представником позивача подано через підсистему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів, яке зареєстровано канцелярією суду 18.06.2026, після проведення судового засідання.

Під час проведення судового засідання 18.06.2026, головуючим суддею встановлено, що матеріали електронної справи не містять вказаного клопотання.

Судове засідання з розгляду вказаного клопотання відкладене на 22.06.2026, у тому числі з метою ознайомлення стороною відповідача з його змістом та наданням відповідних заперечень.

22.06.2026 до суду від представника відповідачки надійшли заперечення на вказане клопотання.

У судовому засіданні 22.06.2026 розглянуто вказане клопотання та суд оголосив перерву у проголошенні судового рішення за наслідками його розгляду до 17-00 години 25.06.2026.

Ухвалою суду від 25.06.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Тарановського Д.С. про долучення доказів від 18.06.2026 задоволено частково: поновлено пропущений строк для подання доказів у справі, встановлений ухвалою суду від 02.02.026 про витребування доказів; долучено до матеріалів справи нотаріально завірені копії: медичного звіту №918725/25 щодо ОСОБА_6 , з перекладом українською мовою; медичного звіту №918724/25 щодо ОСОБА_7 , з перекладом українською мовою; довідки про навчання з приватного освітнього закладу «Аль-Рагад, видана ОСОБА_8 , з перекладом українською мовою. В іншій частині клопотання відмовлено. Не прийнято до розгляду подані позивачем докази, а саме: рішення Шаріатського суду в Аазазі №3216/2025, справа№141 від 22.12.2025 року; повідомлення про розгляд справи за відсутності відповідача №141, рішення №3216/2025 від 31.02.2026 року.

Судове засіданні відкладене на 29.07.2026.

У судовому засіданні розпочатий розгляд справи по суті, встановлені фактичні обставини справи, суд перейшов на стадію дослідження доказів та розпочато дослідження доказів. Оголошено перерву у дослідженні доказів до 15.09.2026.

У судовому засіданні 15.09.2026 завершено дослідження доказів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та оголосив перерву у його проголошенні до 25.09.2026.

Встановлені фактичні обставини справи

Установлено, що судовим наказом виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 у справі №607/19038/22, стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей – дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.12.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Надаючи оцінку судовим рішенням, ухваленими у справі № 607/5535/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та у справі № за позовною заявою про відібрання дитини від батька, з точку зору їх преюдиціального значення для вирішення цієї справи, суд дійшов таких висновків.

У справі № 607/5535/22 рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.10.2022, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02.11.2023 та постановою Верховного Суду від 14.08.2024, задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (ухвалене до видачі судового наказу зі стягнення аліментів).

Згідно з мотивувальною частиною зазначених судових рішень, судами встановлено, ОСОБА_9 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , впродовж останніх років стосунки між ними погіршувалося, що в подальшому призвело до їх припинення.

У сторін народилося двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Одеським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області 21 лютого 2018 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Суворовським відділом ДРАЦС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 16 липня 2021 року, матір`ю дітей зазначена ОСОБА_2 , батьком – ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою, виданою Державною прикордонною службою України від 15 квітня 2022 року № 12/126, капітан ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 ) з 28 липня 2009 року по теперішній час.

Відповідно до службової характеристики від 14 квітня 2022 року, наданої начальником регіонального центру (з місцем дислокації н.п. Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_7 , капітан ОСОБА_2 за період служби в Державній прикордонній службі України зарекомендувала себе з позитивного боку.

Згідно з актом обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 разом із дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживають за вказаною адресою, діти мають усі умови для проживання, загроз життю та здоров`ю дітей немає.

ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 30 березня 2022 року взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованим місцем проживання останніх є: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідними довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 30 березня 2022 року, виданими Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до довідки, виданої Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 199» Харківської міської ради від 04 квітня 2022 року № 56/01-35-22 ОСОБА_4 проживала за адресою АДРЕСА_4 , відвідувала групу раннього віку № 3 цього ж закладу з 09 вересня 2019 року по 26 серпня 2020 року. За час перебування ОСОБА_4 у закладі, її мати ОСОБА_2 , зі слів вихователя, приводила та забирала дитину з дитячого садка, цікавилася рівнем фізичного та духовного розвитку дитини, батько ОСОБА_1 дитячий садок не відвідував жодного разу.

Згідно з довідкою, виданою Херсонським закладом дошкільної освіти №76 Херсонської міської ради від 09 лютого 2022 року № 02-11/2 за час відвідування дошкільного закладу ОСОБА_4 , її мати завжди цікавилась успіхами дитини, вчасно приводила та забирала дитину з закладу, оплата харчування дитини здійснювалась матір`ю своєчасно, обов`язки по догляду за донькою мати виконувала сумлінно, батько ОСОБА_1 дитячий садок не відвідував жодного разу.

02 травня 2022 року Службою у справах дітей Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області наданий висновок про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю. Зазначений висновок містить відомості про те, що з батьком ОСОБА_1 проведено бесіду в телефонному режимі, в якій він повідомив, що не розуміє причин визначення місця проживання дітей з матір`ю, адже вони проживають разом і конфлікту у них немає, про дату, місце та час проведення засідання комісії з питань прав дитини, на якому буде розглядатися питання щодо визначення місця проживання дітей, ОСОБА_1 був повідомлений у телефонному режимі та додатку Viber, проте батько дітей на засідання комісії не з`явився.

Як зазначив Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 607/5535/22, Тернопільський міськрайонний суду Тернопільської області врахував наявність нотаріально посвідченої заяви відповідача про визнання позову про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, будь-яких підстав ставити під сумнів вказану заяву у суду не було.

Також Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 607/5535/22, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідатиме їх найкращим інтересам, а також дійшов висновку про те, що суд першої та апеляційної інстанцій, врахувавши релевантну практику ЄСПЛ, Конвенцію про права дитини та законодавство України, що регулює сімейні правовідносини, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси малолітніх дітей, їх вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дітей, зробили обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_2 .

Отже, суд під час розгляду цієї справи № 947/26327/25 відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, вважає, що вищевказані обставини є встановленими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі № 607/5535/22 та не підлягають доказуванню у цій справі.

У справі № 522/1267/24-Е за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відібрання дитини у батька, рішеннямХерсонського міського суду Херсонської області від 21.07.2025 у справі № 522/1267/24-Е, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02.10.2025 та постановою Верховного Суду від 25.03.2026, задоволені вимоги ОСОБА_2 та ухвалено відібрати у ОСОБА_3 дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути їх за місцем проживання матері - ОСОБА_2 .

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які народились в Україні.

ОСОБА_1 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, а позивачка та діти є громадянами України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2022 року у справі № 607/5535/22, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року та постановою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року, визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 06 травня 2022 року ОСОБА_1 визнав пред`явлений до нього позов про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю ОСОБА_2 .

З цієї заяви також встановлено, що ОСОБА_1 має в Україні реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; посвідку тип РА код держави UKR №ІН129140 на постійне проживання (орган, що видав 6501, дата видачі 26 серпня 2016 року); зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 10 листопада 2022 року, від 09 листопада 2020 року

№ 04-176621-ф/л зареєстрованим місцем проживання малолітніх дітей

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 в період з 01 вересня 2023 року по 24 грудня 2023 року проходила навчання в «Міжнародному центрі професійної освіти «Степ Ап»

м. Одеса, була ученицею КЗ СПО «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву «Чорноморець», брала участь та ставала призером змагань з художньої гімнастики, з 09 листопада 2021 року відвідувала заклади дошкільної освіти в м. Херсоні та м. Одесі.

Згідно заяви про згоду на тимчасовий виїзд дітей за кордон України

від 22 грудня 2023 року, складеної ОСОБА_2 та посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О. М., зареєстрованої в реєстрі за № 1078, позивачка надала згоду на тимчасовий виїзд за кордон України до Республіки Молдова у період з 23 грудня 2023 року по 22 грудня 2024 року для відпочинку, туризму та оздоровлення своїм дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який буде здійснюватися у супроводі

ОСОБА_10 та/або у супроводі ОСОБА_11 , які забезпечать наступне повернення дітей по закінченні вказаного строку до України в м. Одесу.

Відповідно до довідкиМіністерства місцевого управління місцевої ради Алеппо про проживання від 09 жовтня 2024 року малолітні діти ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 проживають у м. Алеппо Сирійської Арабської Республіки.

ОСОБА_2 є офіцером і проходить службу в ДПСУ.

Також у справі № 522/1267/24-Е суди першої та апеляційної інстанції встановили, що батько дітей ОСОБА_1 брав активну участь у справі № 607/5535/22 (про визначення місця проживання дітей з матію ОСОБА_2 ), був обізнаний про ухвалення судом відповідного рішення та набрання ним законної сили. Однак, будучи обізнаним про визначене судом місце проживання дітей з матір`ю, та, отримавши від ОСОБА_2 , яка добросовісно діяла в межах батьківської співпраці, згоду на тимчасовий виїзд дітей за кордон для зустрічі з батьком, ОСОБА_1 не повернув дітей матері та самочинно всупереч судовому рішенню і волі ОСОБА_2 , змінив місце проживання дітей та вивіз їх до Сирійської Арабської Республіки.

Після неповернення дітей батьком у грудні 2023 року в Україну позивачка невідкладно у січні 2024 року ініціювала розглядуваний позов про відібрання дітей та повернення їх матері.

Отже, суд під час розгляду цієї справи № 947/26327/25 відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, вважає, що вищевказані обставини є встановленими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі № 607/5535/22 та не підлягають доказуванню у цій справі.

На час вирішення цієї справи № 947/26327/25 діти матері не повернуті.

Встановлено, що стосовно позивача Осарі Осарі державним виконавцем Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 77625518 від 27.03.2025, на підставі судового наказу № 607/19038/22, виданого 13.01.2023 Тернопільським міскрайонним судом щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . У вказаному виконавчому провадженні винесені постанови про арешт коштів боржника та його транспортного засобу (постанова від 16.05.2025), оголошено розшук майна боржника (постанова від 16.05.2025), накладено арешт на частку засновника (учасника) двох підприємств (постанови від 25.06.2025).

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним Фастівським ВДВС станом на 28.10.2025 (наданим стороною відповідача), за період з грудня 2022 року по жовтень 2025 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 174 982, 50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного Фастівським ВДВС станом на 17.02.2026 (наданим стороною позивача), за період з грудня 2022 року по січень 2026 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 189 981,00 грн. Вказаним розрахунком підтверджується розмір заборгованості зі сплати аліментів за період з грудня 2022 року по жовтень 2025 року у розмірі 174 982, 50 грн, який наведеним у поданому стороною відповідача розрахунку заборгованості станом на 28.10.2025.

Також стороною позивача надано копію Розрахунку Фастівського ВДВС станом на 17.02.2026, у якій борг станом на жовтень 2023 року погашений, зарахована сума зі сплати аліментів у жовтні 2023 року у розмірі 50 320,80 грн.

Сторона відповідача заперечує факт отримання вказаних коштів.

Суд зазначає, що не надає оцінку дійсності розміру заборгованості, оскільки предметом доказування у цій справі є наявність підстав для припинення нарахування аліментів позивачу.

Дослідженням наданих стороною позивача доказів суд встановив, що з Довідки про проживання, виданої компетентними органами Сирійської Арабської Республіки – старостою району Аль-Вафаа та його околиці Місцевої ради Алеппо Міністерства місцевого управління від 09.10.2024, вбачається, що ОСОБА_12 зареєстрований у ОСОБА_13 -Шамаліяза номером 259, сімейна картка НОМЕР_6 , проживає у АДРЕСА_5 , у квартирі кінець Ан-Ніль, частка номера 4313/66.

Також судом досліджена аналогічна Довідка про проживання ОСОБА_7 зі тією ж адресою. Довідка також датована 09.10.2024.

Вказані довідки підтверджують факт проживання дітей у м. Алеппо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 станом на 09.10.2024.

Водночас, відомості з якого самого періоду та чи постійно проживали діти за вказаною адресою, та чи проживали вони разом з ОСОБА_1 вказані довідки не містять.

Згідно зі штампами у паспортах громадян України для виїзду за кордон, ОСОБА_14 та ОСОБА_4 24.12.2023 вилетіли з Молдови.

З відмітки про прибуття аеролініями 28.12.2023 не можливо встановити країну прибуття, сторона позивача у позовних вимогах та під час судового розгляду про вказані обставини не зазначив.

Дослідивши медичний звіт № 918725/25 стосовно ОСОБА_6 , складеного компетентними органами Сирійської Арабської Республіки з перекладом українською, встановлено, що ОСОБА_12 має гарний стан здоров`я та вільний від будь-яких заразних чи інфекційних захворювань; він отримав всі свої щеплення під час регулярних щомісячних щеплень.

Вказаний медичний звіт датований 08.04.2026 та підписаний лікарем-педіатором, ОСОБА_15 , на якому також міститься підпис та печатка Директора управління охорони здоров`я в обл.. Алеппо лікаря ОСОБА_16 .

У перекладі вказаного медичного звіту зазначено, що він легалізований Міністерством закордонних справ та емігрантів Сирії – Міністерство не несе відповідальність за зміст документа.

Переклад засвідчений бюро перекладів «Даллуа», перекладач є нотаріальним присяжним перекладачем , який має ліцензію Міністерства Юстиції Ліванської Республіки.

Аналогічний за змістом медичний звіт складений стосовно ОСОБА_7 , номер звіту 918724/25 від 08.04.2026.

Водночас з вказаних медичних звітів не вбачається, з ким саме на прийом до лікаря прибули діти. Також не мітиться у медичних звітах інформація про дати проведення щеплень, інших медичних документів стороною позивача не надано.

Також з дослідженого листа від 04.05.2026 року, складеного директором школи ОСОБА_17 , встановлено, що учениці ОСОБА_18 навчається у другому класі у приватній школі «Аль-Рагад» у м. Алеппо у 2025-2026 навчальному році.

Інших доказів щодо навчання дітей у шкільному або перебування у дошкільному закладі, починаючи з 24.12.2023 стороною позивача не надано.

Також суд встановив, що у день проведення судового засідання в режимі відеоконференції – 15.04.2026, діти перебували разом із позивачем на відеоконференцзв`язку із залом судового засідання Київського районного суду м. Одеси.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд також застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Егоцентричне переслідування власних інтересів кожним з розлучених батьків, швидше за все матиме негативний вплив на дітей.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Поняття «інтереси дитини» чітко не визначається національним законом, оскільки запроваджено не для загального типу дитини, а для конкретних дітей, щодо яких уповноваженому суб`єкту необхідно приймати рішення, з їхніми унікальними індивідуальними особливостями, їхніми реальними потребами, різними рівнями зрілості, внутрішніми ресурсами, досвідом і здатністю налагоджувати стосунки.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року№ 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків (стаття 51 Конституції України) утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц,від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20.

Отже за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені у частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як встановлено судом, судовим наказом, виданим Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 09.01.2023 по справі №607/19038/22, присуджено стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.12.2022 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Звертаючись до суду з позовом у справі сторона позивача посилається на те, що діти фактично, починаючи з 24 грудня 2023 року, проживають разом з ним у Сирії та перебувають на його утриманні.

Також судом встановлено, що судами вже вирішувалось питання щодо участі сторін у вихованні дітей, місця їх проживання.

Зокрема, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.10.2022 у справі № 607/5535/22, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02.11.2023 та постановою Верховного Суду від 14.08.2024, задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх спільних дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (ухвалене до видачі судового наказу зі стягнення аліментів у справі № 607/19038/22).

Як зазначив Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 607/5535/22, Тернопільський міськрайонний суду Тернопільської області врахував наявність нотаріально посвідченої заяви відповідача про визнання позову про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, будь-яких підстав ставити під сумнів вказану заяву у суду не було.

Також Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 607/5535/22, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідатиме їх найкращим інтересам, а також дійшов висновку про те, що суд першої та апеляційної інстанцій, врахувавши релевантну практику ЄСПЛ, Конвенцію про права дитини та законодавство України, що регулює сімейні правовідносини, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши інтереси малолітніх дітей, їх вік, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дітей, зробили обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_2 .

Крім того, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21.07.2025 у справі № 522/1267/24-Е, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02.10.2025 та постановою Верховного Суду від 25.03.2026, задоволені вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відібрання у ОСОБА_3 малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення за місцем проживання матері - ОСОБА_2 .

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які народились в Україні.

ОСОБА_1 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, а позивачка та діти є громадянами України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2022 року у справі № 607/5535/22, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року та постановою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року, визначено місце проживання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 06 травня 2022 року ОСОБА_1 визнав пред`явлений до нього позов про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю ОСОБА_2 .

З цієї заяви також встановлено, що ОСОБА_1 має в Україні реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; посвідку тип РА код держави UKR №ІН129140 на постійне проживання (орган, що видав 6501, дата видачі 26 серпня 2016 року); зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 10 листопада 2022 року, від 09 листопада 2020 року

№ 04-176621-ф/л зареєстрованим місцем проживання малолітніх дітей

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 в період з 01 вересня 2023 року по 24 грудня 2023 року проходила навчання в «Міжнародному центрі професійної освіти «Степ Ап»

м. Одеса, була ученицею КЗ СПО «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву «Чорноморець», брала участь та ставала призером змагань з художньої гімнастики, з 09 листопада 2021 року відвідувала заклади дошкільної освіти в м. Херсоні та м. Одесі.

Згідно заяви про згоду на тимчасовий виїзд дітей за кордон України

від 22 грудня 2023 року, складеної ОСОБА_2 та посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О. М., зареєстрованої в реєстрі за № 1078, позивачка надала згоду на тимчасовий виїзд за кордон України до Республіки Молдова у період з 23 грудня 2023 року по 22 грудня 2024 року для відпочинку, туризму та оздоровлення своїм дітям: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який буде здійснюватися у супроводі

ОСОБА_10 та/або у супроводі ОСОБА_11 , які забезпечать наступне повернення дітей по закінченні вказаного строку до України в м. Одесу.

Відповідно до довідкиМіністерства місцевого управління місцевої ради Алеппо про проживання від 09 жовтня 2024 року малолітні діти ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 проживають у м. Алеппо Сирійської Арабської Республіки.

ОСОБА_2 є офіцером і проходить службу в ДПСУ.

Також у справі № 522/1267/24-Е суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що батько дітей ОСОБА_1 брав активну участь у справі № 607/5535/22 (про визначення місця проживання дітей з матію ОСОБА_2 ), був обізнаний про ухвалення судом відповідного рішення та набрання ним законної сили. Однак, будучи обізнаним про визначене судом місце проживання дітей з матір`ю, та, отримавши від ОСОБА_2 , яка добросовісно діяла в межах батьківської співпраці, згоду на тимчасовий виїзд дітей за кордон для зустрічі з батьком, ОСОБА_1 не повернув дітей матері та самочинно всупереч судовому рішенню і волі ОСОБА_2 , змінив місце проживання дітей та вивіз їх до Сирійської Арабської Республіки.

Після неповернення дітей батьком у грудні 2023 року в Україну позивачка невідкладно у січні 2024 року ініціювала розглядуваний позов про відібрання дітей та повернення їх матері.

Верховний Суд, переглядаючи вказану справу, зазначив, що оскільки відсутні відомості про те, що повернення дітей за місцем проживання матері створює загрозу їхньому життю та здоров`ю або негативно впливатиме на їхній розвиток, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відібрання дітей у батька та повернення їх в Україну за місцем проживання матері.

Також Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що ухвалені у справі судові рішення не будуть сприяти найкращим інтересам дітей. Вирішуючи спір, суди встановили, що до незаконного переміщення дітей на територію Сирійської Арабської Республіки, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 мали безпечне та стале середовище в Україні, були соціально адаптовані, забезпечені медичним захистом.

При цьому Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно вказали, що сам факт незаконного переміщення дітей на територію Сирійської Арабської Республіки не може свідчити про адаптацію дітей до нових умов проживання, які перебувають за межами Батьківщини в іншому мовному та релігійному середовищі. Зміна звичайного середовища дітей, розрив соціальних зв`язків істотно впливає на їхнє подальше життя та розвиток.

З досліджених судом доказів, наданих стороною позивача на підтвердження проживання дітей з ОСОБА_1 у період часу з 24.12.23023 по теперішній час, а також виходячи з встановлених у справі № 522/1267/24-Ефактичних обставин, суд дійшов висновку про те, що є доведеним лише такі факти, що:

- діти виїхали з території Молдови 24.12.2023 не до України;

- 08.04.2026 діти відвідували лікаря у м. Алеппо Сирійської Арабської Республіки, згідно з дослідженими медичними звітами від 08.04.2026; доказів про інші дати звернення до лікарів, у тому числі з метою проведення щеплень суду не надано;

- ОСОБА_4 відвідує приватну школу «Аль-Рагад» у м. Алеппо у 2025-2026 навчальному році, що підтверджується листом від 04.05.2026 року, складеного директором школи Рагад Маскун (з перекладом українською мовою, легалізованого Міністерством закордонних справ та емігрантів Сирії).

Інших доказів щодо навчання дітей у шкільному або перебування у дошкільному закладі, починаючи з 24.12.2023 стороною позивача не надано.

Водночас стороною позивача не надано доказів, які б підтверджували спільне проживання дітей з батьком в Арабській Республіки Сирії або іншій країні перебування.

Також суд вважає доведеним той факт, що діти у день проведення судового засідання в режимі відеоконференції – 15.04.2026, перебували разом із позивачем на відеоконференцзв`язку із залом судового засідання Київського районного суду м. Одеси.

Водночас суд зауважує, що вказана обставина підтверджує лише той факт, що саме у цей день, тобто 15.04.2026, у період часу з 10:56 години по 13:08 годину, діти перебували з ОСОБА_1 , однак на переконання суду не може бути належним та достатнім доказом постійного проживання дітей з ОСОБА_1 у період з 24.012.2023 по теперішній час.

Відсутні будь-які докази фінансового утримання дітей позивачем.

Таким чином, відсутність належних доказів не дозволяє суду встановити факт зміни умов, що є необхідною передумовою для припинення аліментів.

Стороною позивача не доведено наявності обставин, які б свідчили про проживання дітей із батьком та повне утримання ним дітей.

Суд наголошує, що саме на сторону позивача покладається обов`язок доведення зміну істотних обставин, зокрема факту проживання дітей з ним та постійного їх проживання з позивачем, утримання позивачем дітей.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі та справі № 522/1267/24-Е, яка має преюдиціальне значення, досліджених доказів, суд зазначає наступне.

Зміна місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була здійснена без згоди матері, за відсутності рішення компетентного органу про вирішення спору між батьками щодо опіки над дітьми.

Проживання дітей з батьком не відповідає їх найкращим інтересам.

Загальновідомим є факт періодичного загострення бойових дій у районах Алеппо Арабскьої Сирійської Республіки на тлі інтенсивних боїв між урядовими військами та курдськими формуваннями, починаючи з 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Верховний Суд вже зауважував, що перебування дитини у батька внаслідок вчинення ним незаконних дій по зміні її місця проживання, у порушення відповідних судових рішень, якими з урахуванням найкращих інтересів дитини місце її проживання визначено з матір`ю, не можуть бути підставою для припинення стягнення з нього аліментів (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17, від 10 липня 2024 року у справі № 754/9262/22).

Виходячи з обставин цієї справи, взявши до уваги, що батько без згоди матері змінив місце проживання дітей, рішенням суду від 24.10.2022 у справі № 607/5535/22місце проживання дітей визначено з матір`ю з посиланням на інтереси дітей, він не може вважатися одним з батьків, разом з яким на правових підставах проживають діти.

Припинення нарахування ОСОБА_1 аліментів, який мотивує свої вимоги тим, що спільні з відповідачкою діти з 24.12.2023 проживають з ним, за вказаних обставин фактично б могло свідчити про легітимізацію протиправних дій одного з батьків щодо зміни місця проживання дитини без згоди іншого з батьків, нівелювало б судове рішення щодо визначення місця проживання дітей у справі № 607/5535/22, мотивоване відсутністю доказів на підтвердження того, що проживання дітей разом з батьком буде відповідати їх найкращим інтересам.

Суд також бере до уваги, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21.07.2025 у справі № 522/1267/24-Е, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02.10.2025 та постановою Верховного Суду від 25.03.2026, задоволені вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відібрання у ОСОБА_3 малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернення за місцем проживання матері - ОСОБА_2 .

Вказане рішення позивачем не виконується, наразі діти матері – відповідачці ОСОБА_2 не повернуті, фактичне місце проживання наразі дітей достеменно не відоме.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для припинення нарахування ОСОБА_1 аліментів відсутні.

Вирішуючи вказаний спір, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.12.22024 у справі № 672/186/24.

Щодо посилання представника позивача на висновок Верховного Суду у справі №520/21069/18 (постанова від 03.02.2021), суд зазначає, що оскільки касаційна скарга не містила доводів вирішення судами позовних вимог позивача в частині припинення стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання сина, Верховний Суд не переглядав законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у цій частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки Верховний Суд у справі № 520/21069/18 не переглядав законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині припинення стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання сина, а отже відповідних висновків не робив.

Окрім цього, згідно зі встановленими обставинами у вказаній справі, між сторонами на час ухвалення судом першої інстанції існував судовий спір щодо визначення місця проживання дитини з батьком. Під час перегляду вказаної справи Верховним Судом спір щодо визначення місця проживання дитини з батьком, яким і заявлялась вимога про припинення нарахування аліментів, був вирішений на його користь.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спірні відносини, які переглядались Верховним Судом у справі № 520/21069/18 не є релевантними до обставин, які встановлені у справі, що розглядається.

Суд не враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.02.2021№ 520/21069/18, під час розгляду цієї справи.

Щодо посилань сторони позивача на те, що відповідачка витрачає аліменти, які безпосередньо є власністю дітей, не на дітей, а на власні потреби, а нарахування аліментів за період, коли діти не проживають з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти, то суд звертає увагу, що статтею 186 СК України визначено порядок контролю органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що у вказаній справі підлягає застосуванню загальноправовий принцип «Ex turpi causa non oritur actio» (з незаконної або ганебної підстави позов не виникає), який відображає фундаментальне правило: ніхто не може отримувати перевагу чи правові вигоди зі своєї власної неправомірної або недобросовісної поведінки.

Отже, суд виснував про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2,12, 13, 18, 76-82, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 180, 181,183 СК України , ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» стаття 3, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення нарахування аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Вступна та резолютивна частини рішення суду підписано 25.09.2026.

Повне рішення буде складено протягом 5 днів.

Повне рішення складене та підписане 30.09.2026.

Суддя Ю. А. Скриль