Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №496/399/24 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/399/24

Провадження № 1-кп/496/42/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретарів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області Біляївського району с. Курган, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 126-1 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», протягом 2023 року, діючи систематично, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, з мотивів явної неповаги до існуючих норм життя, перебуваючи за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , провокував конфлікти з потерпілою, в ході яких виражався нецензурною лайкою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах та проживає тривалий час в одному помешканні, застосовуючи відносного неї словесні образи та погрози, принижуючи честь та гідність останньої. В результаті систематичних протиправних дій, ОСОБА_6 протягом 2023 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Так, ОСОБА_6 був притягнутий до адміністративної відповідальності: постановою Біляївського районного суду (справа №496/627/23) від 08.02.2023 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постановою Біляївського районного суду (справа №496/2652/23) - 09.04.2023 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постановою Біляївського районного суду (справа №496/3738/23) 06.06.2023 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2, КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Однак, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, 14.08.2023, ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, діючи з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, спровокував словесний конфлікт з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає тривалий час в одному помешканні і перебуває в фактичних шлюбних відносинах, виражався нецензурними словами, у вигляді словесних образ і погроз, принижував гідність останньої, що призвело до змін в емоційному стані, індивідуально- психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню ОСОБА_7 , як особистості і виникли внаслідок вчиненого відносно неї систематичного домашнього насильства, є психотравмувальними для потерпілої ОСОБА_7 та призвели до психологічних страждань і погіршення якості її життя.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Суду пояснив, що між ним та потерпілою дійсно виникали сварки, під час яких він міг висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою, однак стверджував, що ініціатором конфліктів переважно була сама потерпіла. Щодо фактів притягнення його до адміністративної відповідальності зазначив, що відповідні адміністративні матеріали працівниками поліції складалися за його відсутності та, на його думку, однобічно, оскільки працівники поліції ставали на бік потерпілої. Також пояснив, що причиною конфліктів між ним та потерпілою були ревнощі, оскільки він вважав, що потерпіла мала стосунки з іншим чоловіком та зраджувала йому.

Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що проживала спільно з обвинуваченим протягом 16 років, з яких близько 15 років вони перебували у шлюбі. На теперішній час спільно не проживають, однак ОСОБА_6 часто приходить до місця її проживання. За словами потерпілої, конфлікти між ними почали виникати з весни 2023 року та найчастіше відбувалися у той час, коли обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння. Під час таких конфліктів ОСОБА_6 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, ображав, погрожував та штовхав її, чим завдавав їй моральних страждань. Такі конфлікти відбувалися у присутності дітей та її матері, а також їх бачили та чули сусіди. Потерпіла зазначила, що має підвищений артеріальний тиск та проблеми із серцем в наслідок дій обвинуваченого. Спочатку до органів поліції вона не зверталася, оскільки сподівалася, що конфлікти припиняться. Однак у зв`язку з тим, що поведінка обвинуваченого не змінилася, вона почала неодноразово звертатися до працівників поліції. Також зазначила, що стосовно ОСОБА_6 виносилися обмежувальні приписи.

24.06.2026 року потерпіла ОСОБА_7 подала до суду письмову заяву, в якій просила продовжити розгляд кримінального провадження за її відсутності. Щодо міри покарання обвинуваченому підтримала позицію прокурора. Крім того, посилаючись на те, що дії обвинуваченого спричинили їй психологічні страждання та призвели до погіршення якості життя, просила застосувати до ОСОБА_6 захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_7 є її донькою та має трьох спільних дітей з обвинуваченим. За словами свідка, під час проявів агресії ОСОБА_6 ображав потерпілу та погрожував їй. У зв`язку з такою поведінкою обвинуваченого ОСОБА_7 тікала з дому та одного разу в холодну пору року прибігла до неї босою.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що її батько ОСОБА_6 ображав матір, висловлюючись на її адресу образливими та нецензурними словами. У зв`язку з такою поведінкою батька свідок неодноразово викликала працівників поліції. Постійні сварки та фізичне насилля батька до матері, вимушували їх тікати в безпечні місця. Також зазначила, що ОСОБА_6 притягували до адміністративної відповідальності, однак, незважаючи на це, він продовжував ображати її матір.

Аналізуючи показання потерпілої, а також свідків, суд розцінює їх як правдиві та такі, що підтверджують вину ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення пов`язаного з систематичним вчиненням домашнього насильства, оскільки вони узгоджуються між собою та відповідають іншим доказам дослідженим в судовому засіданні.

Крім того вина ОСОБА_6 у систематичному вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_7 підтверджується сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

- даними з постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 08.02.2023 року у справі № 496/627/23, згідно якої ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 170 грн за вчинення насильства психологічного характеру в сім`ї 14.01.2023 відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 (а.с. 105);

- даними з постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 06.06.2023 року у справі № 496/3738/23, згідно якої ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення домашнього насильства в сім`ї 25.04.2023 відносно своєї дружини ОСОБА_7 (а.с. 106);

- даними з постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 19.04.2023 року у справі № 496/2652/23, згідно якої ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення насильства психологічного характеру в сім`ї 11.04.2023 відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (а.с. 107);

- висновком експерта № 591 за результатами проведення судово-психологічної експертизи складеного 23 жовтня 2023 року згідно якого у потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рівень інтелектуального розвитку відповідає середній нормі для її вікової групи. З особистісних особливостей слід зазначити прагнення слідувати нормам, прийнятим суспільстві, високий ступінь ідентифікації з традиційною культурною та соціальною роллю жінки в суспільстві, низьку здатність до витіснення і підвищену увагу до негативних сигналів, підвищену тривожність, застрягаємість, фіксованість на негативних переживаннях. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок вчиненого відносно неї систематичного домашнього насильства, яке мало місце в період з лютого 2023 по теперішній час. У неї погіршився стан життя. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдані психологічні страждання (а.с.108-110);

- документи, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 (а.с. 111-117).

Оцінюючи згідно положень ст. 94 КПК України вищенаведені докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності, провівши судовий розгляд кримінального провадження стосовно обвинуваченого та в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні відповідного кримінального правопорушення доведена.

Показання потерпілої ОСОБА_7 щодо характеру та тривалості протиправної поведінки обвинуваченого є послідовними та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , а також з письмовими доказами, безпосередньо дослідженими судом.

Суд не встановив обставин, які б давали підстави вважати, що потерпіла та свідки обмовляють обвинуваченого або мають інші мотиви для надання завідомо неправдивих показань. Натомість повідомлені ними обставини щодо неодноразових конфліктів, образ, погроз та приниження потерпілої знаходять своє підтвердження у сукупності інших доказів, досліджених судом.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6 у частині заперечення ним своєї вини та твердження про те, що ініціатором конфліктів була потерпіла, а адміністративні матеріали працівниками поліції складалися однобічно. Така позиція обвинуваченого не спростовує сукупності досліджених судом доказів та не узгоджується з установленими судом обставинами.

При цьому сам обвинувачений не заперечував факту виникнення між ним та потерпілою неодноразових конфліктів та допускав, що під час таких конфліктів міг висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. Посилання обвинуваченого на ревнощі та його переконання у наявності в потерпілої стосунків з іншим чоловіком не спростовують факту вчинення ним відповідних дій та не виключають їх протиправного характеру.

Згідно ст. 126-1 КК України домашнє насильство - умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Встановлено, що "систематичність" характеризується двома критеріями: кількісним (тобто багаторазовістю періодично здійснюваних дій) та якісним (тобто взаємозв`язком, внутрішньою єдністю, що утворюють певну лінію поведінки винного щодо конкретного потерпілого чи потерпілих). Лише за наявністю як кількісного, так і якісного критерію можна стверджувати, що насильство має систематичний характер. Зміст кількісного критерію систематичності як ознаки домашнього насильства передбачає вчинення особою три і більше разів діяння (ця сукупність охоплює також попереднє притягнення до адміністративної відповідальності). Систематичним учиненням фізичного, психологічного або економічного насильства (далі - насильства) в контексті ст. 126-1 КК України слід розуміти такі випадки: особа вчиняє насильство три і більше разів, за кожне з яких не була притягнута до відповідальності; особа вчиняє насильство, за яке не була притягнута до відповідальності й раніше була притягнута два і більше разів до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.

У постанові від 14 червня 2022 року (у справі № 585/3184/20) ККС ВС ще раз дійшов висновку про те, що «попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, як про це вказано в ухвалі суду апеляційної інстанції, а підтверджує систематичність дій винуватої особи». Таке тлумачення релевантне рішенню ЄСПЛ «Galoviж проти Хорватії» (case of Galoviж v. Croatia (Application no. 45512/11)). У цьому рішенні ЄСПЛ звернув увагу на те, що елемент часу в конкретному контексті домашнього насильства, беручи до уваги його конкретну динаміку, набуває особливого значення. У цьому контексті важливо, щоб національна кримінально-правова система ефективно боролася з випадками домашнього насильства як окремо, так і в сукупності, створюючи відповідний стримуючий ефект, здатний забезпечити ефективне запобігання протиправним діям (п. 122). Підсумовуючи цілі покарання, які стосуються різних аспектів однієї та тієї ж поведінки, слід розглядати як єдине ціле, і в цій справі вони були реалізовані за допомогою двох передбачуваних взаємодоповнюючих типів проваджень, які були достатньо пов`язані за змістом і за часом, як того вимагає прецедентна практика Суду, щоб вважатися частиною цілісної схеми санкцій згідно з законодавством Хорватії за правопорушення домашнього насильства. У цих провадженнях існував адекватний рівень взаємодії між судами, а призначені покарання, разом узяті, не створювали для заявника надмірного тягаря, але були пропорційними тяжкості правопорушення. З огляду на вищевикладене, Суд не знайшов зловживання правом держави призначати покарання, а також не дійшов висновку, що заявник зазнав будь-якої непропорційної шкоди внаслідок дублювання проваджень і покарань, коли кримінальне провадження за триваюче правопорушення домашнього насильства були вчинені після п`яти попередніх засуджень у провадженнях у справах про дрібні правопорушення за окремі дії, які становили невід`ємну частину моделі поведінки заявника. Натомість ці провадження та покарання становили послідовне та пропорційне ціле, яке дозволило покарати як окремі дії, вчинені заявником, так і його модель поведінки ефективним, пропорційним та переконливим чином (п.123). Отже, ЄСПЛ не констатував порушення ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП враховується для ідентифікації систематичності домашнього насильства і не розглядається як таке, що унеможливлює застосування ст. 126-1 КК України у контексті non bis in idem. Проте таке тлумачення є релевантним лише, якщо хоча б за один з епізодів домашнього насильства кривдник не притягався до адміністративної відповідальності.

За таких обставин вина ОСОБА_6 у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, доказана і він підлягає відповідальності за ст. 126-1 КК України.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до двох років.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, про що зазначив Верховний Суду у постанові від 13.08.2020 року у справі № 716/1224/19.

При призначенні покарання для обвинуваченого, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до висновку, викладеного в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, зазначено, що на підставі проведеного вивчення особи обвинуваченого, аналізу його соціально-побутових умов, особистісних характеристик та обставин кримінального правопорушення встановлено, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, підтримує соціальні зв`язки з родиною та близьким оточенням, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Обвинувачений на виклики не з`явився, причини неявки не повідомив, що свідчить про відсутність належної процесуальної поведінки та небажання співпрацювати з органами пробації. Разом з тим, відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що свідчить про наявність ознак системної протиправної поведінки. З урахуванням викладеного, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб), Одеський РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області вважає, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. На думку органу пробації виявлення однієї криміногенної потреби «Контроль над поведінкою та мисленням» виправлення можливе за умови здійснення нагляду з боку органу пробації та застосування заходів щодо сприяння обвинуваченому ОСОБА_6 у вирішенні проблем із контролем над поведінкою та мисленням. У разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов`язків, передбаченою частиною 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені частиною 3 ст. 76 КК України, зокрема виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства»; не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Обираючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який не визнав себе винним у вчиненому, який за місцем проживання характеризується з негативного боку, перебуває на «Д» обліку у лікаря психіатра та нарколога з 21.08.2017 року з приводу психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, раніше не судимий, також суд ураховує відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжує покарання. Крім цього, судом ураховується думка прокурора, яка просила призначити покарання обвинуваченому у виді громадських робіт та думку потерпілої, яка не заперечувала проти позиції прокурора, з урахуванням досудової доповіді органу пробації, згідно якої обвинувачений має середній рівень небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку, що для перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, достатньою мірою покарання буде призначення йому покарання у виді громадських робіт в межі даного виду покарання, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України,

Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Відповідно до положень частини 1 статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців (частина 3 статті 91-1 КК України).

Ураховуючи, що даний злочин вчинений в порушення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тобто вчинений обвинуваченим ОСОБА_6 стосовно своєї співмешканки ОСОБА_7 , даний злочин слід вважати такими, що пов`язаний з домашнім насильством.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням.

Тому, з урахуванням викладеного та обставин вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає, що до ОСОБА_6 , як до особи, яка вчинила домашнє насильство, необхідно застосувати обмежувальний захід та покласти на нього обов`язок відповідно до п. 1,4, 5 ч. 1, ч. 3 ст. 91-1 КК України - заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб та направлення для проходження програми для кривдників, на строк 2 місяці.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, судові витрати та речових доказів відсутні.

Враховуючи те, що сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування останнього запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 371-373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком двісті (200) годин.

Роз`яснити обвинуваченому, що покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого або в межах міста чи області, в яких він проживає. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. За ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, передбачена кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

На підставі ч.1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_6 обмежувальні заходи на строк 2 (два) місяці та покласти обов`язок, передбачений п. 1, п. 4 та п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України - заборона перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_7 , заборонити листування, телефонних переговорів, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб з ОСОБА_7 та пройти програму для кривдників.

Контроль за поведінкою ОСОБА_6 під час проходження програми покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Попередити ОСОБА_6 , про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, зокрема за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1