Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №709/60/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1575/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 709/60/26 Категорія: 331060000 Левченко В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

секретар: Любченко Т.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

третя особа – військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України;

особа, яка подала апеляційну скаргу – Міністерства оборони України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 01 жовтня 2021 року позивач почала проживати з ОСОБА_3 як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. З жовтня 2021 року та до січня 2023 року позивач з чоловіком проживали разом в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.02.2023 до 04.09.2023 позивач з чоловіком проживали за адресою: АДРЕСА_2 . 04 вересня 2023 року позивач та ОСОБА_2 винайняли квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . За час проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю вони набули у власність транспортний засіб CHERY модель SQR7130S21, реєстраційний номер НОМЕР_2 . У позивача та ОСОБА_3 був спільний побут, бюджет, взаємні права та обов`язки, які притаманні подружжю.

З 28.05.2025 ОСОБА_3 був мобілізований та перебував на військовій службі в Збройних Силах України.

29.08.2025 працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто сповістили позивачку про те, що її чоловік ОСОБА_4 зник безвісти, проте відмовились їй вручити сповіщення сім`ї після того, коли дізнались, що шлюб не зареєстрований.

Сповіщення № 40 на зниклого безвісти ОСОБА_3 , за погодження з військовою частиною НОМЕР_1 , вручено батьку ОСОБА_3 .

Позивачка зверталася до військової часини НОМЕР_1 щодо надання інформації, за яких обставин зник безвісти ОСОБА_3 , проте у наданні такої інформації відмовлено у зв`язку з відсутністю документів проживання однією сім`єю позивачки з ОСОБА_3 .

У зв`язку з викладеним, позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 жовтня 2021 року та до дня його зникнення безвісти, а саме до 22 серпня 2025 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 у період з 01 жовтня 2021 року до дня його зникнення безвісти, а саме до 22 серпня 2025 року, однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

Посилання Міністерства оборони України на те, що позивач не має права на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, на думку суду, не є підставою для залишення позову без розгляду чи відмови у задоволенні позову, оскільки встановлення вказаного факту позивачу потрібно з метою реалізації прав передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».

Не погодившись з рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді, учасників справи та їх представників, які з`явилися в судове засідання, у режимі відеоконференції, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 09 грудня 1999 року серії НОМЕР_3 , батьком якого записаний ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 55).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 27 грудня 2005 року (т. 1 а.с. 56).

Мати ОСОБА_3 – ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 від 01 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 57).

Відповідно до довідки Чорнобаївської селищної ради від 24 листопада 2025 року № 1065, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 58).

У позовній заяві позивач зазначає, що з 01 жовтня 2021 року почала проживати з ОСОБА_3 , як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. З жовтня 2021 року та до січня 2023 року позивач з чоловіком проживали разом в гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 .

З 01.02.2023 по 04.09.2023 позивач з чоловіком проживали за адресою АДРЕСА_5 , на підтвердження чого надала копію договору найму (оренди) квартири від 01 лютого 2023 року, де в розділі 12 Реквізити сторін зазначено: наймач 1 – ОСОБА_1 , наймач 2 – ОСОБА_3 . Строк оренди складає 6 місяців з можливістю автопролонгації (т. 1 а.с. 18-20).

З 04.09.2023 позивач з чоловіком проживали за адресою АДРЕСА_3 , на підтвердження чого надала договір оренди від 04.09.2023, укладений з орендарем ОСОБА_1 , де зазначено, що об`єкт передається орендарю «сім`я ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ». У договорі в графі орендарі вказано номери телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 24).

До матеріалів справи додані платіжні інструкції про оплату комунальних послуг за квітень 2025 року за адресою: АДРЕСА_6 , платник ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 25-27).

З акта опитування сусідів № 1838 від 18 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно проживала разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , до дня його призову на військову службу в ЗСУ 31.05.2025 (т. 1 а.с. 28).

На підтвердження наявності спільного бюджету та спільних витрат позивачем надані суду копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, де власником зазначено ОСОБА_1 , реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , дата реєстрації 23.02.2025 (т. 1 а.с. 29) та договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.02.2025, де страхувальником вказано ОСОБА_3 , транспортний засіб марка CHERY, модель SQR7130S21, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 30-31).

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 володіє оригіналами особистих документів ОСОБА_3 , а саме має у своєму розпорядженні паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_6 , диплом бакалавра серії НОМЕР_7 , виданий 30.06.2021, диплом магістра серії НОМЕР_8 , виданий 30.01.2023, свідоцтво про народження від 09.12.1999 серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 13, 15, 17, 55).

Згідно з наданою Золотоніським ВДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області,на запит суду першої інстанції інформацією від 05.03.2026 №18099/32.4-26 за наявним архівним фондом, у тому числі, по поновлених актових записах та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян в межах відділу, актового запису про шлюб, народження дітей відносно ОСОБА_3 не виявлено (т. 1 а.с. 152).

З наданих заявницею фотознімків також вбачається її спільне з ОСОБА_3 проведення дозвілля (т. 1 а.с. 42-46).

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_9 від 31.05.2025 № 1821/2616, солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_9 (т. 1 а.с. 68).

Відповідно до анкети соціально-демографічних даних солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у графі «склад сім`ї, найближчі родичі, дружина, чоловік (цивільні чи колишні)» ОСОБА_3 зазначив ОСОБА_1 , інших осіб не зазначено (т. 1 а.с. 72).

За даними з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12025250310003162 від 24 вересня 2025 року були внесені дані до Реєстру за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Де зазначено, що до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що під час виконання бойового завдання в районі Луганської області, Серебрянського лісу зник безвісті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 74).

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено ОСОБА_1 про те, що оскільки сповіщення вручається членам сім`ї військовослужбовця, то сповіщення № 40 на зниклого безвісти ОСОБА_3 , за погодженням з військовою частиною, вручено батьку ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 77).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 317 від 12.11.2025 ОСОБА_3 вважати зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій 22.08.2025 під час участі у бойових діях під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини (т. 1 а.с. 159-161).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні факти - це обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011). Аналіз змісту положень такого закону свідчить, що він передбачає ряд прав та пільг для осіб, які є членами сім`ї військовослужбовців, які зникли безвісти.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, провадження № 14-283цс18).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі,без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, провадження № 61-30273св18, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, провадження № 61-43499св18, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, провадження № 61-13801св21, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 провадження № 61-1904св22).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22, провадження № 61-10702св23).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див. постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20, провадження № 61-7276св21).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі, що переглядається, позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі зниклим безвісти за особливих обставин військовослужбовцем ОСОБА_3 . Встановлення цього факту необхідне позивачу для реалізації прав, пов`язаних зі статусом члена сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти за особливих обставин.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідачем у цій справі є батько зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , який є єдиною іншою особою першого ступеня спорідненості зі зниклим безвісти ОСОБА_3 .

Зі встановлених судами обставин вбачається факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами найму (оренди) житла, в одному з яких ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зазначені як наймачі, а в іншому, укладеному з орендарем ОСОБА_1 , вказано, що житло передається в оренду сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,та зазначено номери телефонів обох проживаючих.

На підтвердження ведення спільного побуту та наявності спільних витрат суд першої інстанції обґрунтовано врахував платіжні документи про оплату комунальних послуг ОСОБА_3 , документи щодо придбання транспортного засобу, власником якого зазначена позивачка, тоді як страхувальником цього ж транспортного засобу зазначений ОСОБА_3 , роздруківки на підтвердження купівлі майна для спільного користування.

Про характер сімейних відносин між сторонами також свідчать акт опитування сусідів щодо їх спільного проживання, наявність у позивачки оригіналів особистих документів ОСОБА_3 , спільні фотознімки, роздруківки листування через застосунки-месенджери, а також відомості анкети соціально-демографічних даних військовослужбовця, в якій ОСОБА_3 зазначив позивачку як дружину та інших членів сім`ї не зазначив.

Сукупність наведених обставин, свідчить не лише про факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_3 , а й про існування між ними усталених сімейних відносин, спільного побуту, взаємної турботи та ведення спільного господарства, що в сукупності характеризує їх як сім`ю у розумінні статті 3 СК України.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів ведення спільного господарства, бюджету та наявності взаємних прав і обов`язків фактично зводяться до незгоди скаржника з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не спростовують встановленої судом сукупності обставин.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі докази, надані позивачкою, оцінені судами першої та апеляційної інстанцій не окремо, а у їх сукупності та взаємному зв`язку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 жовтня 2021 року до дня його зникнення безвісти.

Водночас колегія суддів враховує, що встановлення зазначеного факту має юридичне значення для реалізації позивачкою прав, пов`язаних зі статусом члена сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти за особливих обставин.

З матеріалів справи вбачається, що батько ОСОБА_3 звертався із заявою про отримання належного його сину грошового забезпечення як член сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця. Відтак встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_3 може мати безпосередні правові наслідки щодо реалізації членами його сім`ї передбачених законом гарантій та виплат.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2026 року, у цій справі, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова