Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №283/2128/23 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/2128/23 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.

Категорія 1 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.,

суддів Миколайчук П.В., Панкеєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу №283/2128/23 за заявою боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року, постановлену під головуванням судді Ярмоленка В.В. у м. Малині,

в с т а н о в и в :

Судовим наказом Малинського районного суду №283/2128/23 від 28 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу за період 01 квітня 2021 року – 30 квітня 2023 року в розмірі 3472,90 грн та 268,40 грн судового збору.

Ухвалою Малинського районного суду від 07 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу Малинського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2023 року по справі №283/2128/23 та заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 28 серпня 2023 року по справі №283/2128/23 повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що єдиним зареєстрованим місцем її проживання є адреса: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорта. Копію ухвали районного суду від 03 березня 2025 року про повернення без розгляду її заяви про скасування судового наказу, яка передувала оскаржуваній, направлено за іншою адресою: м. Малин, вул. Героїв Малинського підпілля, 6, к.4. Зазначила, що поштове повідомлення з відміткою «адресат відсутній» не може вважатися належним повідомлення в розумінні ст. 272 ЦПК України.

Також звертає увагу, що районним судом було порушено право заявника на доступ до суду, як складової частини права на справедливий суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правом подати відзив на апеляційну стягувач не скористався.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах передбачених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 28 серпня 2023 року Малинським районним судом винесено судовий наказ №283/2128/23, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу за період 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2023 року в розмірі 3472,90 грн та 268,40 грн судового збору.

Судовий наказ направлений боржнику ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 28 серпня 2023 року та повернувся до суду 26 вересня 2023 року з відміткою «адресат відмовився» (а.с.33).

21 листопада 2023 року на інтернет сайті районного суду розміщено оголошення про винесення вищевказаного судового наказу щодо ОСОБА_1 (а.с.34)

28 лютого 2025 року до Малинського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 28 серпня 2023 року по справі №283/2128/23 за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, яка ухвалою районного суду від 03 березня 2025 року повернута заявнику без розгляду через неподання до заяви документа, що підтверджує сплату судового збору за подання відповідної заяви.

Копію ухвали суду від 03 березня 2025 року було направлено боржнику на адресу знаходження майна (м.Малин, вул. Героїв Малинського підпілля, 6), щодо якого стягується заборгованість. 25 березня 2025 року поштове відправлення повернулося до Малинського районного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.42).

27 серпня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Малинського районного суду Житомирської області із заявою про поновлення строку на подання заяви скасування судового наказу та скасування судового наказу. Ухвалою суду від 29 липня 2026 року вказану заяву було повернуто заявнику без розгляду на підставі ст. 170 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу не надано документ, що підтверджує сплату судового збору. Вказану ухвалу остання отримала 05 серпня 2026 року (а.с.51)

06 серпня 2026 року до суду першої інстанції втретє надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, до якої була долучена квитанція про сплату судового збору за подання відповідної заяви в сумі 166,40 грн.

Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику без розгляду на підставі ст. 170 ЦПК України та вручено заявнику за адресою АДРЕСА_1 а 11 серпня 2026 року (а.с.60, 62).

Так повертаючи вказану заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником пропущено встановлений ч.1 ст. 170 ЦПК України строк подання такої заяви, оскільки заява ОСОБА_1 пропустила процесуальний строк звернення до суду та не надала обґрунтованих та об`єктивних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.

Такий висновок суд є правильним виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України.

Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права стягувача у випадку незгоди із судовим наказом, є подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками перегляду такої заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав, для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку повинен дати оцінку доводам, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску цього строку.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу, якою встановлено порядок вручення судового рішення.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку, відповідно до статті 123 ЦПК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наслідки пропущення процесуальних строків, визначені статтею 126 ЦПК України, згідно з якою право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша). Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 3 статті 130 ЦПК України визначено, що в разі якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Надаючи оцінку наявному в матеріалах справи конверту із судовим наказом, направленим боржнику ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , який повернувся районному суду (а.с. 33), колегія суддів враховує, що відмова від отримання вважається належним повідомленням у розумінні положень ст.128 ЦПК України.

Саме за цією адресою ОСОБА_1 виступає платником за послуги розподілу (доставки) природного газу, на яку відкрито особовий рахунку № НОМЕР_1 від 07 червня 2023 року (а.с.14-25).

Як вбачається із повідомлення ОСОБА_1 , надісланого на адресу районного суду 09 лютого 2024 року, остання була обізнана про винесений щодо неї судовий наказ №283/2128/23 від 21 листопада 2023 року. Свою адресу остання зазначила як АДРЕСА_3 (а.с.43). Разом з тим, долучила до матеріалів справи копію вимоги на адресу голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука від 10 травня 2023 року із зазначенням цієї адреси (а.с.46).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказувала, що за вказаною адресою проживає її син, а вона постійно проживає за місцем прописки у АДРЕСА_1 .

За результатами вивчення матеріалів наказного провадження, колегія доходить висновку про безспірну обізнаність боржника про винесення щодо неї судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з (споживання) розподілу природного газу ще у 2023 році.

Аргументи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, що про існування судового наказу вона дізналась від органів поліції та отримання судового наказу у суді першої інстанції 23 липня 2026 року спростовуються зібраними у справі доказами.

Суддею районного суду правильно встановлено, що будь-яких підтверджених доказами поважних причин або обставин, які унеможливили звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про скасування судового наказу у встановлені законом строки, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги щодо повідомлення ОСОБА_1 про процесуальні дії суду не за місцем її реєстрації колегія вважає необґрунтованими та маніпулятивними за встановлених вище обставин. Саме пасивність поведінки боржника ОСОБА_1 щодо відмови від отримання судового наказу та з урахуванням минування тривалого часу після винесення судового наказу призвели до пропуску нею встановлених законом строків для скасування судового наказу за відсутності поважних причин їх пропуску.

Крім того, з матеріалів справи не можна зробити однозначного висновку, чи проживає скаржниця за адресою своєї реєстрації, ба більше процесуальні документи, надіслані їй апеляційним судом за адресою АДРЕСА_1 , повернулись з відміткою «адресат відсутній».

Таким чином встановивши, що заява ОСОБА_1 від 06 серпня 2026 року про скасування судового наказу подана без додержання вимог ст. 170 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення цієї заяви без розгляду з вищенаведених підстав.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Апеляційний суд зазначає, що до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (див.: постанови Верховного Суду від 16 травня 2023 року у справі № 340/2148/22, від 31 жовтня 2023 року у справі № 420/15100/20, від 31 січня 2024 року у справі № 215/6188/20).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду. Подібний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 21 січня 2021 року у справі № 910/16249/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 20 липня 2021 року у справі № 916/1178/20, від 22 жовтня 2024 року у справі № 910/18480/20.

За таких обставин, з огляду на пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України, судове рішення вважається належно врученим ОСОБА_1 .

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Малинського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.Й. Григорусь

Судді П.В. Миколайчук

В.А. Панкеєва