Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №166/549/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 166/549/26 Головуючий у 1 інстанції: Свистун О. М.

Провадження № 22-ц/802/924/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Киці С. І., Матвійчук Л. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом.

Покликалось на ті обставини, що 19 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) в електронній формі було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1142-9863, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 11 000 грн на кредитну картку, строком кредитування 300 календарних днів до 15 листопада 2023 року, із заявленим строком 14 днів, із зниженою процентною ставкою 1,20% в день та стандартною процентною ставкою 1,50% в день.

Крім того позивач вказував, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 06 лютого 2026 року становить 56 848 грн, з яких: 10 120 грн — прострочена заборгованість за тілом кредиту, 46 728 грн — прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Враховуючи наведене та застосувавши програму лояльності про часткове списання заборгованості за нарахованими процентами, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в сумі 50 622 грн з якиз:10 120 грн — тіло кредиту, 40 502 грн — проценти за користування грошовими коштами та відшкодувати йому понесені судові витрати.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 50 622 грн - заборгованість за кредитним договором та 2 662 грн 40 коп. – понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, прийнятим судом з невірним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 6622 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, невірно застосував норми матеріального права та допустив невідповідність зроблених висновків обставинам справи і як наслідок, дійшов помилкового висновку про підставність вимог позивача. Зокрема на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що відповідач є військовослужбовцем ЗСУ та учасником бойових дій, а тому відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він підлягає звільненню від нарахування процентів, штрафних санкцій і пені. Крім того сімцевий суд не врахував те, що денні ставки 1,20 % та 1,50 % перевищують установлений Законом України «Про споживче кредитування» максимальний розмір 1 % в день.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відкриття кредитної лінії між сторонами спору укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України. Також суд вважав, що оскільки умови вказаного кредитного договору позичальником ОСОБА_1 належним чином не виконувались і у зв`язку із чим виникла заборгованість, то вона підлягає стягненню з останнього.

Такий висновок суду є правильний.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що 19 січня 2023 року між позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1142-9863, за умовами якого кредитодавець надав позичальникові кредитні кошти в сумі 11 000 грн, шляхом відкриття на ім`я останнього невідновлювальної кредитної лінії і надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, строком на 300 календарних днів, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування грошовими коштами (зі зниженою ставкою 1,20% в день).

Кредитний договір відповідачем ОСОБА_1 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) та укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи — Веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві отриманий кредит та нараховану неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.

Порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, а також розмір процентної ставки передбачений умовами договору (стандартна — 1,50% за кожен день, знижена — 1,20% за кожен день).

Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), які є невід`ємною частиною договору, встановлюється порядок укладення кредитного договору.

Факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача на підставі укладеного договору № 1142-9863 від 19 січня 2023 року підтверджується приєднаними до матеріалів справи квитанцією АТ КБ «Приватбанк» № 2195121328 від 19.01.2023 та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту.

Крім того встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 позивачем надсилалось повідомлення про усунення порушень умов договору щодо сплати прострочених процентів.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позичальник ОСОБА_1 належним чином зобов`язання з повернення грошових коштів не виконував (частково сплатив 4 378 грн), загальна сума заборгованості, станом на 06 лютого 2026 року, становить 56 848 грн, з яких: 10 120 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 46 728 грн — прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі — Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором — дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор — це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що договір № 1142-9863 від 19 січня 2023 року про надання кредиту, підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, є укладеним.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» 19 січня 2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір в електронній формі № 1142-9863 на суму 11 000 грн зі сплатою процентів у розмірі 1,5% за кожен день користування кредитом (зі зниженою ставкою 1,20%), строк кредитування 300 днів, і зазначені грошові кошти були отримані позичальником.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання — це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення — невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, встановивши зазначені обставини, а саме те, що позичальник ОСОБА_1 свої обов`язки за кредитним договором № 1142-9863 від 19 січня 2023 року не виконав, допустив заборгованість за кредитом у розмірі 50 622 грн (з урахуванням програми лояльності), з яких: 10 120 грн — прострочена заборгованість за кредитом, 40 502 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з останнього на користь кредитодавця ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитом у вказаному вище розмірі.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність у відповідача статусу військовослужбовця та відповідних пільг щодо звільнення його від сплати заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, то апеляційний суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Посвідчення учасника бойових дій дає право на пільги відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) зробив висновок про перелік необхідних документів для доведення статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

З наявної в матеріалах справи довідки №311 від 15 квітня 2026 року, виданою військовою частиною № НОМЕР_1 , встановлено, що відповідач з 20 березня 2026 року по 31 березня 2026 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Тобто з доданих до апеляційної скарги документів не вбачається, що на момент укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1142-9863 від 19 січня 2023 року відповідач набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на нього не розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у вказаний період. Таким чином з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що нарахування відсотків за кредитом були здійснені до зарахування відповідача на військову службу.

Інших доказів перебування на військовій службі та наявності статусу військовослужбовця в інші періоди часу, як то призов на військову службу, наказ про зарахування до військової частини відповідачем не надано.

Крім того, колегія суду звертає увагу на те, що воєнний стан не передбачає звільнення від обов`язку сплати заборгованості за кредитом.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2024 року в справі №426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) зазначив, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються.

Отже, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є посилання в рішенні суду і яким суд дав вірну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Наведені представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав вірну правову оцінку.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді