Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №166/1509/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 166/1509/26 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О. З.

Провадження № 22-ц/802/1330/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами, боржник - ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою заявника Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 24 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 Ратнівське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулось в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами, боржник - ОСОБА_1 .

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 24 серпня 2026 року у задоволенні заяви Ратнівського виробничого управління житлово-комунальних послуг про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами з боржника ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що згідно ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Ратнівське виробниче управління житлово-комунального господарства подало апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вказує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 163 ЦПК України заявник у заяві про видачу судового наказу вказав фактичне зареєстроване місце проживання боржника, яке підтверджується листом Виконавчого комітету Ратнівської селищної ради від 20.08.2026 № 1440/01-07/2-26 та інформаційною довідкою № 509 від 20.08.2026, виданою на запит за відомостями реєстру територіальної громади про кількість осіб, місце проживання яких зареєстроване у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які долучені до заяви про видачу судового наказу. Неотримання відповіді з Демографічного реєстру, зобов`язувало суд першої інстанції вичерпати всі процесуальні механізми та надіслати запит до виконавчого органу місцевої ради (ЦНАПу) за останнім місцем проживання боржника. Формальна відмова суду без звернення до ЦНАПу покладає на надавача послуг надмірний тягар та необґрунтовано затягує стягнення безспірної заборгованості. Просить апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Стягнути з боржника на користь заявника судовий збір у розмірі 3328,00 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Враховуючи особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ, справа розглядається в апеляційній інстанції без повідомлення її учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 3215164 від 24.08.2026 у Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості за вказаними параметрами – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є згідно ч. 9 ст. 165 ЦПК України підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження; 3) окремого провадження.

Згідно ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб-громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище,ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (ч. 2 ст. 163 ЦПК України).

У заяві про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заявник вказує, що 21.11.2025 на сайті Ратнівської селищної ради опубліковано інформацію щодо публічного договору про надання послуги з управління побутовими відходами на території Ратнівської селищної територіальної громади. Зазначена інформація також публікувалась у мережі Фейсбук на офіційній сторінці Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства та в районній громадсько-політичної газети “Ратнівщина”. Відповідно до ст.ст. 633, 634 ЦК України та ч. 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” цей договір є договором приєднання. Оскільки ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не уклав інший договір та не відмовився від надання послуг, а Ратнівське виробниче управління житлово-комунального господарства фактично здійснювало вивезення відходів, договір вважається укладеним. Для проведення розрахунків на ім`я споживача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . За вказаним особовим рахунком сума боргу споживача за період з 01.01.2026 по 01.08.2026 становить 1312,50 грн. ОСОБА_1 є споживачем зазначених послуг та користується ними за адресою: АДРЕСА_2 .

Переглядаючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу заявнику за доводами апеляційної скарги, суд в складі колегії суддів зазначає наступне.

Положеннями ч. 5 ст. 165 ЦПК України визначено, що у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (ч. 6 ст. 165 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 165 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Аналізуючи викладені норми, суд виходить з того, що у випадку надходження до суду першої інстанції заяви про видачу судового наказу, боржником в якій вказано фізичну особу, яка не має статусу підприємця, суддя зобов`язаний звернутися до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника.

В той же час, законодавство також передбачає право судді у випадку надходження такої заяви користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру, що є додатковим засобом встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи боржника.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що суд першої інстанції в встановленому ч. 5 ст. 165 ЦПК України порядку звертався до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.

Таким чином, суд першої інстанції не вжив всіх можливих та достатніх заходів щодо встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання ОСОБА_1 , на що цілком слушно посилається заявник у своїй апеляційній скарзі, і як наслідок, передчасно відмовив Ратнівському виробничому управлінню житлово-комунального господарства у видачі судового наказу з підстав, визначених ч. 9 ст. 165 ЦПК України.

Враховуючи те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та порушення прав заявника на вільний доступ до правосуддя, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заявника Ратнівського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити.

Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 24 серпня 2026 року в цій справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді