Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №761/23945/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23945/24

Провадження № 2/761/1065/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Капусті Б.В.,

за участі представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Осташова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

30.06.2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ №124-к від 29.05.2024 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 з 31.05.2024 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України;

-поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління з питань нагляду та розвитку відведених паркувальних майданчиків Управління з розвитку паркувального простору у КП «Київтранспарксервіс»;

-стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.06.2024 року до дня поновлення на посаді.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 13.09.2023 року позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем та з 01.04.2024 року обіймав посаду заступника начальника управління з питань нагляду та розвитку відведених паркувальних майданчиків Управління з розвитку паркувального простору у КП «Київтранспарксервіс».

31.05.2024 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі положень ч.1 ст.38 КЗпП України - за власним бажанням на підставі його заяви.

Однак позивач вказує, що він заяву про звільнення не подавав. Тому оскільки позивач не виявляв бажання на звільнення, звільнення позивача відбулось з порушенням положень діючого законодавства, наказ підлягає скасуванню, позивач підлягає поновленню на посаді та має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

25.07.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Представник відповідача у відзиві зазначає, що позивач подав до відділу кадрів заяву про звільнення та її особисто підписав. Таким чином позивач виявив бажання звільнитися із займаної посади 31.05.2024 року. Так як ст.43 Конституції України забороняє примусову працю, на підставі заяви було видано оскаржуваний наказ. Наказ підписаний позивачем добровільно, без жодних заперечень. Позивач не вчинив будь-яких дій, спрямованих на продовження трудових відносин.

01.08.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог так як позивач не виявляв бажання на звільнення, заяву не подавав, не писав та не підписував. Представник позивача зазначив, що представник відповідача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач особисто подав заяву про звільнення.

Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання вимоги позову не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частина 1 статті 38 КЗпП України (в редакції станом на травень 2024 року) надає працівникові право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Частина 1 статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з відповідачем та займав посаду заступника начальника управління з питань нагляду та розвитку відведених паркувальних майданчиків Управління з розвитку паркувального простору у КП «Київтранспарксервіс».

З наданої до суду копії заяви вбачається, що ОСОБА_2 написав заяву (без дати) про звільнення його із займаної посади з 31.05.2024 року.

В той же час, на підставі зазначеної заяви, наказом №124-к 31.05.2024 року звільнено ОСОБА_2 - заступника начальника управління з питань нагляду та розвитку відведених паркувальних майданчиків Управління з розвитку паркувального простору за власним бажанням, пункт 1 статті 38 КЗпП України.

При отриманні 31.05.2024 року копії наказу про звільнення, позивач не вказав будь-яких заперечень та незгоди з наказом.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначав, що він вказану заяву не писав, не підписував та не подавав.

За клопотанням позивача ухвалою суду від 11.06.2025 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої було поставлено, зокрема питання щодо написання тексту заяви про звільнення та її підпису ОСОБА_2 чи іншою особою.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комісійної судової почеркознавчої експертизи №6036/25-32 від 16.07.2026 року, рукописний текст на заяві від 31.05.2024 року про звільнення з займаної посади за власним бажанням, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. Так само підпис на вказаній заяві виконано не ОСОБА_2 .

Сторони не заявляли клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 не виявив бажання бути звільненим за власним бажанням, заяву не писав та не підписував, а тому звільнення позивача відбулось з порушенням положень діючого законодавства. Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про скасування наказу №124-к від 29.05.2024 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 з 31.05.2024 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України та поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління з питань нагляду та розвитку відведених паркувальних майданчиків Управління з розвитку паркувального простору КП «Київтранспарксервіс».

Частина 2 статті 235 КЗпП України визначає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При зверненні до суду з позовом позивач вказав що його середньоденна заробітна плата становить 1 435,02 грн.

В той же час, згідно із довідкою КП «Київтранспарксервіс», середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 1 309,02 грн.

Позивач та його представник не заперечувала зазначений розмір середньоденної заробітної плати, та 06.09.2024 року подали заяву про уточнення позовних вимог в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу взявши за основу для розрахунку середньоденну заробітну плату в сумі 1 309,02 грн.

Так як суд прийшов до висновку про поновлення позивача на роботі, не з вини позивача справа розглядається більше одного року, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2024 року по 30.09.2026 року включно в сумі 797 193,18 грн. (1 309,02 грн. х 609 робочих днів) (із утриманням КП «Київтранспарксервіс» із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів).

На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 грн. та 16 963,20 грн. витрат на проведення експертизи та на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 9 183,13 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (ЄДРПОУ 35210739, адреса: м.Київ, вул.Леонтовича, буд.6) про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Скасувати наказ №124-к від 29.05.2024 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 з 31.05.2024 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління з питань нагляду та розвитку відведених паркувальних майданчиків Управління з розвитку паркувального простору КП «Київтранспарксервіс» з 31 травня 2024 року;

Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 797 193 (сімсот дев`яносто сім сто дев`яносто три) гривни 18 копійок (із утриманням КП «Київтранспарксервіс» із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь держави судовий збір в сумі 9 183,13 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула