Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №939/2944/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 939/2944/25

пр. № 2-о/759/106/26

18 червня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Немировської А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області Микитенко Наталія Станіславівна, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи заявниці

03 жовтня 2025 року до Бородянського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області Микитенко Наталія Станіславівна, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин.

14 жовтня 2025 року Бородянський районний суд Київської області постановив ухвалу про передачу зазначеної справи до Святошинського районного суду міста Києва за підсудністю.

Справа надійшла до Святошинського районного суду міста Києва 10 листопада 2025 року.

Заява обґрунтована тим, що:

- ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- спадщину після ОСОБА_3 заявниця прийняла;

- з огляду на розбіжності в даті народження заявниці у паспорті громадянина України та свідоцтві про народження, оформлена спадщина не оподатковується за нульовою ставкою

- встановлення факту родинних відносин необхідне заявниці для оподаткування спадщини за нульовою ставкою.

У судове засідання заявниця та не з`явилася. 15 червня 2026 року подала заяву про розгляд справи без її участі, вимогу, викладену в заяві, підтримала, просила її задовольнити.

Позиція заінтересованих осіб

Приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області Микитенко Наталія Станіславівна в судове засідання не з`явилася. У листі від 25.03.2026, який надійшов до суду 30.03.2026, просила справу розглядати без її участі, зазначила про відсутність заперечень щодо заяви.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином. Будь-яких заяв чи заперечень щодо заяви ОСОБА_2 не подала.

ІІ. Процесуальні дії суду

05 січня 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив розгляд справи проводити в порядку окремого провадження, витребував у приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Київської області Микитенко Н.С. копію спадкової справи №45/2025, заведеної до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначив судове засідання на 11 березня 2026 року.

У зв`язку з ненадходженням копії спадкової справи судове засідання, призначене на 11 березня 2026 року, суд відклав на 06 квітня 2026 року.

У зв`язку з перебуванням судді на навчанні, судове засідання, призначене на 06 квітня 2026 року, суд відклав на 19 травня 2026 року.

У зв`язку з неявкою заявниці, судове засідання, призначене на 19 травня 2026 року, суд відклав на 11 червня 2026 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бородянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18.03.2025, актовий запис № 134 (а.с. 8, 39).

Житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі акта про передання в особисту власність житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями від 23.09.1991; право власності на житловий будинок зареєстроване Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації 19.11.1991, запис в реєстровій книзі № 148 (а.с. 62).

Відповідно до заповіту, посвідченого Дикун Н.В., секретарем виконкому Новокорогодської сільської ради Бородянського району Київської області, 17.01.2014 за р. № 05, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , все належне їй майно. Де б воно не знаходилось, та з чого воно б не складалось, та все те, що буде належати їй на час смерті і на що вона за законом матиме право, а також належні їй майнові права та обов`язки на час смерті, вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в рівних частках кожній (а.с. 38).

18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бородянського нотаріального округу Київської області Микитиенко Н.С. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 (а.с. 35).

ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , що підтверджується заявою, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_4 , державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори 07.07.2025 за р. № 1-744 (а.с. 36).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 зареєстрована у Спадковому реєстрі 18.07.2025 за № 74355907, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81915190, номер справи у нотаріуса 45/2025 (а.с. 14, 55).

Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Святошинським РУ ГУ МВС України в місті Києві 25.07.2002 (а.с. 6, 39).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Корогодської сільської ради Новошепелицького району Київської області 18.12.1953, актовий запис № 31, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого бюро запису актів громадянського стану Виконавчого комітету Радянської районної Ради депутатів трудящих м. Києва 14.02.1978, актовий запис № 124, шлюб розірваний між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 9).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 00052496151 від 18.07.2025, заявником для внесення актового запису є ОСОБА_1 (а.с. 57-58).

Згідно з довідкою, виданою Новокорогодським старостинським округом № 8 Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області 13.03.2025 за № 01-45-32, ОСОБА_1 дійсно поховала за власний рахунок свою матір, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

ІV. Мотиви суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При цьому для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами (пункт перший частини першої статті 315 ЦПК України).

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 560/17953/21 від 18 січня 2024 року дійшла висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів державної реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин, а також документи, видані органами іноземних держав, які посвідчують такі факти (підпункти 4.3., 4.4. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012).

Відповідно до положень підпункту 168.4.5. пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).

За змістом приписів пункту 174.1 статті 174 ПК України об`єктами спадщини серед іншого є об`єкти нерухомості, неподільні об`єкти незавершеного будівництва/майбутні об`єкти нерухомості, подільні об`єкти незавершеного будівництва.

Згідно з підпунктом 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються об`єкти спадщини, що успадковуються членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

У разі спадкування спадкоємцями, не зазначеними у підпункті 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб визначається відповідно до пункту 167.2 статті 167 ПК України і становить 5 відсотків від вартості об`єкта спадщини.

Членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 з метою оформлення права на спадщину та її оподаткування за нульовою ставкою звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавицею.

Матеріали справи свідчать, що єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , є заявниця.

Суд зауважує, що причиною неможливості оподаткування спадщини за нульовою ставкою є розбіжності в даті народження заявниці. Згідно з паспортом громадянина України заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно зі свідоцтвом про народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Водночас надані заявницею письмові докази є належними, допустимими і достовірними, а тому з урахуванням принципу розумності з достатнім ступенем переконливості підтверджують, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву повністю.

VІ. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ОСОБА_1 при поданні заяви сплатила судовий збір у сумі 605,60 гривень, що підтверджується квитанцією ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЮАПЕЙ» № AKZ3-FE51-178E від 02.10.2025 (а.с. 1).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

За таких обставин, судовий збір відшкодуванню на користь заявниці не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 12, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 293, 315, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області Микитенко Наталія Станіславівна, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, задовольнити повністю.

Установити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Заінтересована особа: Приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області Микитенко Наталія Станіславівна (місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, селище Бородянка, вулиця Центральна, будинок 327-А, кабінет 3, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Повне рішення суду складене 23 червня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко