Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №759/19788/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/19788/26

пр. № 3/759/5159/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Поплавська О.В., розглянувши матеріали, які надійшли від УПП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

07.07.2026 приблизно о 22 год. 40 хв. у м. Києві по пр. Берестейському 136, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія на місці зупинки проводився із застосуванням спеціального технічного пристрою «Drager Alcotest 6820», результат позитивний 1.62 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР.

Крім того, 07.07.2026 приблизно о 22 год. 40 хв. у м. Києві по пр. Берестейському 123, водій ОСОБА_1 , рухаючись по Кільцевій дорозі (від Жулянського мосту в напрямку «Академмістечко» під Берестейським мостом), керуючи автомобілем «Skoda», н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної швидкості руху та спричинив наїзд на бордюрний камінь та опору мосту, внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не погодився з протоколами про адміністративне правопорушення та пояснив, що дійсно у зазначений у протоколах день керував транспортним засобом за вказаними у них адресами. Під час керування він помітив небезпеку для руху, а саме інший транспортний засіб, який наближався до нього, у зв`язку з чим з метою уникнення зіткнення різко змінив напрямок руху, внаслідок чого здійснив наїзд на бордюрний камінь, після чого нічого не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні показала, що ввечері попросила ОСОБА_1 , який є її сусідом, забрати її автомобіль з Академмістечка. Під час руху та з`їзду з Житомирського мосту їх підрізав інший транспортний засіб, який ледь не допустив зіткнення з боковою частиною їх автомобіля. На той час вони рухалися у другому ряду. ОСОБА_1 почав уникати зіткнення, внаслідок чого автомобіль занесло та вони здійснили наїзд на бетонну конструкцію під мостом. Унаслідок зіткнення спрацювали подушки безпеки автомобіля, після чого вона нічого не пам`ятає. Водночас пам`ятає, що працівник поліції сказав, що вони перебувають у стані сп`яніння. Також вважала за необхідне додати, що, коли вона впала з автомобіля, з неї зняли сережки з діамантами, "брюліками", які їй подарував її покійний хрещений, а саме «Привид Києва», та їй прикро з приводу втрати цих сережок, оскільки пам`ять, пов`язану з ними, неможливо відновити.

Захисник Рейзін М.В. у судовому засіданні заперечував проти протоколів про адміністративні правопорушення, долучив до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит та зазначив, що працівниками швидкої медичної допомоги ОСОБА_1 жодної медичної допомоги не було надано. Також захисник звернув увагу на те, що на відеозаписі не зафіксовано показники приладу «Драгер», ОСОБА_1 не було роз`яснено право не погодитися з результатами огляду, а також зазначив, що з моменту останнього калібрування приладу минуло понад шість місяців. Крім того, на думку захисника, поведінка ОСОБА_1 свідчить про наявність у нього черепно-мозкової травми.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, чек-лист приладу «Drager alcotest 6820», направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я, відео з нагрудної камери працівників поліції, схему місця ДТП, та беручи до уваги, що доказів на підтвердження відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушення не надано, суд вважає, що наведені докази є такими, що доводять його винуватість у порушенні п.п. 2.3.б, 2.9.а, 12.3 ПДР України, з огляду на таке.

Заперечення сторони захисту спростовується оглянутим відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції.

Щодо доводів захисника про ненадання медичної допомоги суддя зазначає, що з відеозапису вбачається: після прибуття працівника патрульної поліції на місце ДТП там перебували учасники події та працівники швидкої медичної допомоги. О 23:08:25 працівник поліції підійшов до водія ОСОБА_1 та запропонував йому медичну допомогу. На запитання, чи потрібна йому медична допомога, ОСОБА_1 відповів: «ні» (23:08:35). Після цього працівник поліції повторно запитав ОСОБА_1 щодо необхідності надання медичної допомоги, на що останній також відповів відмовою. Надалі працівник поліції підійшов до пасажира ОСОБА_2 та поставив аналогічне запитання, на що остання в агресивній формі відмовилась від медичної допомоги. Після відмови учасників ДТП від медичної допомоги працівники швидкої медичної допомоги залишили місце події.

Стосовно посилання захисника на те, що результат тестування не зафіксований на відеозаписі, суддя зазначає, що дійсно через якість відеозапису на ньому неможливо чітко побачити результат, відображений на приладі. Разом з тим, суддя враховує, що зазначений результат одразу був озвучений працівником поліції (23:21:49). Крім того, час проведення тестування, зазначений у чеку приладу «Драгер», відповідає часу проведення тестування, зафіксованому на відеозаписі, а саме 23:21.

Суддя також відхиляє доводи захисника про необізнаність ОСОБА_1 у можливості непогодження з результатами приладу «Drager alcotest 6820» та подальшому проходженні огляду у лікаря нарколога у закладі охорони здоров`я, оскільки останній, отримавши посвідчення водія НОМЕР_3 від 17.12.2022 внаслідок складання іспиту на знання ПДР України, повинен був знати про таку можливість, тому як п. 2.5 ПДР (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) прямо вказує на існування порядку проходження огляду та вказана норма має бланкетний характер.

Щодо аргументів сторони захисту про необхідність періодичного калібрування технічного приладу «Drager» та неможливості використання як доказу судом результату його тестування суддя зазначає наступне.

Визначення таких термінів, як калібрування, періодична повірка засобів вимірювальної техніки та повірка засобів вимірювальної техніки, містяться у п.п.10, 17, 18 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; - періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); - повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Законом встановлено порядок проведення калібрування та повірок, а також відмінності таких операцій. Зокрема, ст.17 зазначеного Закону визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою КМУ від 4 червня 2015 року № 374 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» у п. 23 зазначено, що до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці належать газоаналізатори (в тому числі аналізатори вихлопних газів), газосигналізатори, які використовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, зокрема, у діяльності з контролю безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.

Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» для газоаналізаторів (в тому числі аналізатори вихлопних газів), газосигналізаторів встановлено міжповірочний інтервал в один рік.

Отже, наведеними нормами Закону встановлюється обов`язковість проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, до яких належать, серед іншого, газоаналізатори.

Разом з цим, згідно ст. 27 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології.

Таким чином, повірка - це обов`язкова процедура, а калібрування - процедура добровільна і необов`язкова.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал). Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13 жовтня 2016 року і становить 1 (один) рік.

У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Тобто, вказаним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 інтервал технічного обслуговування було збільшено до одного року.

З роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6820, за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 17.11.2025 року, а проходження огляду на стан сп`яніння проводилося 07.07.2026 року, тобто в межах дванадцятимісячного строку калібрування приладу, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820.

За таких обставин, враховуючи те, що газоаналізатор Alcotest Drager 6820 своєчасно пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, підстав не довіряти його показанням немає, як і немає підстав для визнання недійсним чи неправдивим результату проведеного за його допомогою тесту на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 .

Така позиція цілком узгоджується з постановами Київського апеляційного суду від 27.04.2026 (справа № 939/3115/25, провадження № 33/824/2235/2026), від 30.03.2026 (справа № 760/25081/25, провадження № 33/824/1328/2026), від 11.02.2026 (справа № 357/7105/25, провадження № 33/824/599/2026), від 18.05.2026 (справа №755/23239/25, провадження № 33/824/2555/2026) тощо.

Разом з тим, з відеозапису не вбачається, що на місці зупинки під час проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 висловлював недовіру до приладу «Драгер», зазначав про недотримання інтервалів його калібрування, вимагав пред`явити йому свідоцтво про повірку технічного засобу або з цих підстав не погоджувався з результатами огляду та просив доставити його до закладу охорони здоров`я для проведення повторного огляду лікарем. Навпаки, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 одразу погодився з результатом тестування.

Всі інші доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

З оглянутого відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що після прибуття на місце ДТП очевидці події повідомляли працівникам поліції обставини її виникнення. При цьому очевидці не зазначали про наявність іншого транспортного засобу, який нібито створив небезпеку для автомобіля «Skoda», чи про намагання водія останнього уникнути зіткнення. Натомість вони зазначали, що водій автомобіля «Skoda» не впорався з керуванням, здійснив наїзд на бордюр та опору мосту, після чого автомобіль почав обертатися по проїзній частині (23:08:10).

Крім того, з відеозапису вбачається, що очевидці вказували на перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, що узгоджується з їхніми письмовими поясненнями, відповідно до яких саме вони викликали на місце події працівників швидкої медичної допомоги та поліції.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_2 щодо намагання водія уникнути зіткнення не узгоджуються з показаннями інших очевидців події, наданими ними як у письмовій формі, так і усно зафіксованими на відеозаписі.

При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв працівнику поліції, що він їхав «адекватно», після чого не знає, що сталося, та його занесло. При цьому про будь-який інший транспортний засіб або намагання уникнути зіткнення ОСОБА_1 не зазначав.

Суддя критично ставиться до доводів захисника щодо того, що поведінка ОСОБА_1 могла бути зумовлена черепно-мозковою травмою, оскільки жодних медичних документів на підтвердження наявності у нього такої травми суду не надано. Крім того, з відеозапису, навпаки, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від медичної допомоги, курив сигарети, розмовляв по телефону та тривалий час не виконував вимогу працівника поліції щодо пред`явлення документів. На думку судді, зазначені обставини в сукупності з результатом тестування, зафіксованим у чеку приладу «Драгер», показаннями очевидців та іншими матеріалами справи підтверджують перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Порушенням ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і вчинив ДТП, та в його діях наявна подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, одне з яких є умисним, грубим та суспільно небезпечним, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративних стягнень у межах, установлених у санкціях ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосуванням положень ст. 36 КУпАП, а саме: у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Накладення такого стягнення на ОСОБА_1 відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Керуючись ст. 40-1, 124, ч.1 ст.130, ст.ст. 221, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративні стягнення за:

- ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.;

- ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно зі ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн., 60 (шістдесят) коп.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Святошинський районний суд м. Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: О.В.Поплавська