Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №756/3586/25 — Оболонський районний суд міста Києва

28.09.2026 Справа № 756/3586/25

Справа № 756/3586/25

Провадження № 2/756/353/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючої судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Лук`янової Л.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 265 405,93 грн, яка складається з:

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 1 088,32 грн, інфляційних втрат у розмірі 129,51 грн, 3% річних у розмірі 30,14 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,01 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 23 582,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 546,89 грн, 3% річних у розмірі 653,20 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 92 798,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 11 043,02 грн, 3% річних у розмірі 2 570,39 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 30 490,27 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 115,03 грн, 3% річних у розмірі 719,99 грн, пені у розмірі 489,14 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 82 283,58 грн, інфляційних втрат у розмірі 8 631,91 грн, 3% річних у розмірі 1 952,06 грн, пені у розмірі 1 379,70 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 136,19 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 665,50 грн;

- заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 100,31 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01.05.2018 він є виконавцем комунальних послуг: з 01.05.2018 по 31.10.2021 - послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085), а типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води оприлюднено на веб-сайті позивача; зазначені договори є договорами приєднання.

Позивач зазначив, що будинок АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 цього будинку та є споживачами наданих послуг, проте своєчасно їх не оплачували, внаслідок чого станом на 31.01.2025 утворилася заборгованість, на яку позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Крім того, позивач вказав, що на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного з ПАТ «Київенерго», він набув право вимоги щодо оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 1 088,32 грн та централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,01 грн.

На думку позивача, відповідачі як дієздатні особи, зареєстровані у квартирі, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 28.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.11.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.06.2025 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в частині вимог до неї. Відзив обґрунтовувала тим, що з 2005 року вона за адресою: АДРЕСА_3 фактично не проживає, а проживає разом із чоловіком ОСОБА_3 та малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_4 , житлово-комунальними послугами за місцем реєстрації не користується, договору про надання таких послуг не укладала. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, відповідач вважає, що обов`язок оплати житлово-комунальних послуг покладається лише на осіб, які фактично ними користувалися. Також зазначила, що в розрахунках позивача споживачем значиться ОСОБА_5 , яка померла у 2017 році, а у квартирі зареєстровано вісім осіб.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подала.

27.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подала клопотання про розподіл заборгованості між зареєстрованими особами, в якому просила розподілити заборгованість між усіма повнолітніми особами, зареєстрованими у квартирі, визначити частку заборгованості кожного з них та врахувати обставини її фактичного непроживання. Клопотання обґрунтовувала тим, що у квартирі зареєстровано шість повнолітніх і двоє неповнолітніх осіб, квартира є неприватизованою, вона не є її власником, а особа, на яку був оформлений ордер (наймач), - ОСОБА_5 - померла у 2017 році.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову в частині вимог до неї заперечувала з мотивів, наведених у відзиві, та підтримала клопотання про розподіл заборгованості між зареєстрованими повнолітніми особами.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у м. Києві. Ця обставина учасниками справи не оспорюється.

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 125717731 від 06.02.2025 у квартирі АДРЕСА_5 зареєстровано вісім осіб: ОСОБА_2 (з 26.10.1982), ОСОБА_6 (з 05.01.1988), ОСОБА_1 (з 14.01.1988), ОСОБА_7 (з 14.01.1988), ОСОБА_8 (з 30.06.1991), ОСОБА_9 (з 10.02.1993), а також неповнолітні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (з 21.06.2012), та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (з 13.04.2018).

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною квартирою відкрито на ім`я ОСОБА_5 , яка була наймачем квартири та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24.07.2017 відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Квартира АДРЕСА_5 не приватизована, що визнається відповідачем ОСОБА_1 та не заперечується іншими учасниками справи. Доказів належності цієї квартири на праві власності будь-кому з відповідачів матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.05.2018 по 31.01.2025 позивачем нараховано плату за послугу з централізованого опалення у розмірі 23 582,27 грн, оплат за цю послугу не надходило; за послугу з централізованого постачання гарячої води нараховано 93 625,24 грн, з урахуванням коригування на суму 7,35 грн та оплати у розмірі 819,39 грн заборгованість становить 92 798,50 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.01.2025 за послугу з постачання теплової енергії нараховано 30 756,14 грн, з урахуванням коригування на суму 265,87 грн заборгованість становить 30 490,27 грн; за послугу з постачання гарячої води нараховано 82 300,67 грн, з урахуванням коригування на суму 17,09 грн заборгованість становить 82 283,58 грн. Оплат за цей період не надходило.

Згідно з розрахунком плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.01.2025 заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії становить 1 136,19 грн, послуги з постачання гарячої води - 665,50 грн.

Згідно з розрахунком внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку за період з 01.03.2020 по 31.01.2025 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуги з централізованого опалення становить 100,31 грн; внески за обслуговування вузла обліку гарячої води не нараховувалися.

Згідно з розрахунком заборгованості за період з 01.07.2015 по 31.01.2025, складеним позивачем, заборгованість за послуги, надані до 01.05.2018 ПАТ «Київенерго», становить: за централізоване опалення - 1 088,32 грн, за централізоване постачання гарячої води - 0,01 грн. На підтвердження набуття права вимоги щодо цієї заборгованості позивач надав договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», а також копії витягів з Додатка № 1 та Додатка № 2 до нього, в яких за особовим рахунком № НОМЕР_1 (споживач - ОСОБА_5 ) зазначено заборгованість у розмірі 1 088,32 грн та 0,01 грн відповідно.

На суми заборгованості позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних, а на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води - також пеню у розмірі 489,14 грн та 1 379,70 грн відповідно.

Згідно з листом Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 20.06.2025 № 236208-2025 працівниками поліції за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 опитано мешканців сусідніх квартир, які підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 , у період з 2005 року. Аналогічні відомості містить акт від 20.06.2025, підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_6 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 22.06.2025 № 2025/008265803 ОСОБА_3 з 14.11.1995 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Доказів звернення відповідачів до позивача із заявою про тимчасову відсутність у житловому приміщенні, про перерахунок плати або про відмову від послуг, актів-претензій щодо ненадання чи неналежної якості послуг, а також доказів оплати спожитих послуг, крім врахованих у розрахунках позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До 01.05.2019 правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, згідно зі ст. 1 якого споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З 01.05.2019 зазначені правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно зі ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами; наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період позивач надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01.11.2021 - з постачання теплової енергії та постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_5 . Доказів відмови від цих послуг, відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання у встановленому порядку або звернення з актами-претензіями щодо їх ненадання чи неналежної якості відповідачі суду не надали.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить помісячні нарахування, опалювану площу, обсяги спожитих послуг, застосовані тарифи, суми коригувань і оплат та номер особового рахунку. Відповідачі розрахунок належними та допустимими доказами не спростували, контррозрахунку не надали. За таких обставин суд приймає розрахунок як належний доказ розміру заборгованості за спожиті з 01.05.2018 послуги.

Вирішуючи питання про коло осіб, зобов`язаних оплатити спожиті послуги, суд враховує, що квартира не приватизована, а отже, відповідачі не є її власниками чи співвласниками, і правила про відповідальність співвласника пропорційно його частці у праві спільної власності до спірних правовідносин не застосовуються. Користування неприватизованою квартирою здійснюється на умовах найму, за якими повнолітні члени сім`ї наймача несуть з наймачем солідарну майнову відповідальність (ст. 64 ЖК України), а дієздатні особи, зареєстровані у житлі, - солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII).

Смерть наймача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 не припинила користування квартирою особами, які в ній зареєстровані, і не звільнила їх від обов`язку оплачувати житлово-комунальні послуги, що надавалися до квартири після її смерті. Уся заборгованість за період з 01.05.2018 утворилася після смерті ОСОБА_5 , тож зазначення в розрахунках її прізвища як особи, на яку відкрито особовий рахунок, не свідчить про те, що йдеться про борг спадкодавця, а лише ідентифікує особовий рахунок квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 607/2759/16-ц, застосувавши ч. 1 ст. 64 ЖК України та ч. 1 ст. 543 ЦК України, погодився з висновком про стягнення заборгованості за користування житловим приміщенням з наймача за наявності інших повнолітніх членів його сім`ї, до яких позов не пред`являвся.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Київський апеляційний суд. Зокрема, у постанові від 10.06.2026 у справі № 755/20478/25 за позовом КП «Київтеплоенерго» щодо неприватизованої квартири апеляційний суд виснував, що обов`язок зареєстрованих у ній осіб з оплати житлово-комунальних послуг є солідарним, а не частковим, а позивач, звертаючись з позовом до одного з них, скористався гарантованим законом правом вибору пред`явлення вимоги до конкретного солідарного боржника. У постанові від 08.05.2026 у справі № 759/12316/25 Київський апеляційний суд зазначив, що позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі, адже така особа нарівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є повнолітніми дієздатними особами, які протягом усього спірного періоду зареєстровані у квартирі, а тому є споживачами наданих позивачем послуг і несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з їх оплати.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що вона з 2005 року фактично не проживає у квартирі, суд не вважає підставою для звільнення її від обов`язку оплатити спожиті послуги з огляду на таке.

ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі з 14.01.1988 і на час розгляду справи з реєстрації не знялася. Доказів того, що відповідач у встановленому законом порядку втратила право користування спірною квартирою, матеріали справи не містять. Отже, зберігаючи реєстрацію та право користування квартирою, вона продовжує залишатися споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються до цієї квартири.

За ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VIII солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг несуть дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, тобто закон пов`язує цю відповідальність і з самим фактом реєстрації.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2019 у справі № 335/479/17 зазначив: «Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання ОСОБА_2 на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг.»

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 2189-VIII передбачено право споживача на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Отже, тимчасова відсутність не звільняє від оплати послуги з постачання теплової енергії взагалі, а щодо інших послуг перерахунок можливий лише за зверненням споживача з документальним підтвердженням відсутності.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 757/37752/18-ц погодився з висновком, що звернення із заявою про непроживання у квартирі не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення.

ОСОБА_1 до позивача із заявою про тимчасову відсутність чи перерахунок плати не зверталася. Лист Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві від 20.06.2025 № 236208-2025 та акт мешканців будинку від 20.06.2025 складені вже після звернення позивача до суду, підтверджують лише проживання відповідача за іншою адресою і не спростовують збереження нею реєстрації та права користування спірною квартирою. Витяг з реєстру територіальної громади від 22.06.2025 № 2025/008265803 стосується реєстрації місця проживання іншої особи - ОСОБА_3 - і відомостей про зміну місця реєстрації самої відповідача не містить.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц висновків суду не спростовує, оскільки в ній ідеться про обов`язковість оплати фактично наданих житлово-комунальних послуг незалежно від наявності письмового договору, а не про звільнення від такого обов`язку зареєстрованої у житлі особи.

Не є підставою для відмови у позові і те, що позов пред`явлено лише до двох із шести повнолітніх осіб, зареєстрованих у квартирі. Визначення кола відповідачів є правом позивача, а за правилом ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання солідарного обов`язку від будь-кого з боржників окремо.

З цих самих підстав не підлягає задоволенню клопотання відповідача ОСОБА_1 про розподіл заборгованості між усіма повнолітніми зареєстрованими особами та визначення частки кожного з них. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог; вимог до інших зареєстрованих осіб позивач не заявляв, і вони не є учасниками справи. Солідарний характер зобов`язання виключає поділ боргу на частки у відносинах з кредитором. Водночас відповідачі у разі виконання солідарного обов`язку мають право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників відповідно до ст. 544 ЦК України, у межах якої можуть бути враховані й обставини фактичного користування квартирою.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги суд зазначає таке.

КП «Київтеплоенерго» не є універсальним правонаступником ПАТ «Київенерго» і в цій частині обґрунтовує свої вимоги відступленням права вимоги за договором від 11.10.2018 № 602-18 (п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перехід до позивача права вимоги щодо заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги підтверджується договором про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, які ідентифікують сторони та предмет договору, а також витягами з Додатка № 1 та Додатка № 2 до нього, в яких за особовим рахунком № НОМЕР_1 квартири відповідачів зазначено заборгованість у розмірі 1 088,32 грн та 0,01 грн відповідно. Саме ці суми позивач заявив до стягнення.

Відповідачі факту укладення договору цесії, переходу до позивача права вимоги та розміру відступленої заборгованості не оспорювали, відповідності поданих копій оригіналам під сумнів не ставили, клопотань про витребування оригіналу договору не заявляли. Підстав сумніватися у відповідності поданих копій оригіналам суд також не вбачає.

Заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги обліковувалася за тим самим особовим рахунком квартири, за яким позивач надалі нараховував плату за спожиті з 01.05.2018 послуги. У період її виникнення відповідачі також були повнолітніми особами, зареєстрованими у квартирі, а тому з підстав, наведених вище (ст. 64, 68 ЖК України), несуть солідарну відповідальність за її оплату. Доказів погашення цієї заборгованості ПАТ «Київенерго» чи позивачу відповідачі не надали, її розміру не спростували.

За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 1 088,32 грн і централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,01 грн, а також нарахованих на ці суми інфляційних втрат у розмірі 129,51 грн і 3% річних у розмірі 30,14 грн доведені та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану було заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість населення за житлово-комунальні послуги. Зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, що набрали чинності 30.12.2023, цю заборону обмежено територіальними громадами, розташованими на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих, а також випадками пошкодження майна споживача внаслідок воєнних (бойових) дій.

Як вбачається з розрахунків позивача, інфляційні втрати та 3% річних нараховано позивачем за період, на який дія зазначеної заборони для м. Києва не поширюється, та в межах строку прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів пошкодження квартири внаслідок воєнних (бойових) дій матеріали справи не містять. Отже, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Позивачем на заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води нараховано пеню у розмірі 489,14 грн та 1 379,70 грн відповідно, що не перевищує 100 відсотків суми боргу за цими послугами. За таких обставин вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 265 405,93 грн, яка складається із заборгованості за спожиті до 01.05.2018 та з 01.05.2018 послуги, нарахованих на неї інфляційних втрат і 3% річних, пені, плати за абонентське обслуговування та внесків за обслуговування вузла комерційного обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 981,09 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.03.2025 № 31384.

У зв`язку з задоволенням позову з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 981,09 грн, з кожного по 1 990,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 211, 223, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 265 405 (двісті шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ять) гривень 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 990 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) гривень 55 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 990 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто) гривень 55 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5).

Відповідач-1: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач-2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя О.О. Тиха