Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №756/9789/26 — Оболонський районний суд міста Києва

01.09.2026 Справа № 756/9789/26

Номер справи 756/9789/26

Номер провадження 2/756/8208/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Спиридонову К.С. звернулася до суду з позовом, у якому просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 11,6 кв.м; виділити в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлову кімнату площею 17,7 кв.м; кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишити в загальному користуванні співвласників, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить 3/8 частки зазначеної квартири, відповідачу ОСОБА_2 - 3/8 частки, та ОСОБА_3 - 2/8 частки. Квартира складається з двох ізольованих житлових кімнат, у зв`язку з чим поділ квартири в натурі на трьох співвласників є технічно неможливим. Порядок користування квартирою між співвласниками не визначено та не встановлено, з цього приводу між сторонами існує тривалий конфлікт, а вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору результату не дали. На думку позивача, зазначений поділ буде сприяти зменшенню конфліктів між сторонами та зможе гарантувати приватність життя кожного із співвласників.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.07.2026 відкрито провадження у справі) за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01 вересня 2026 року.

01 вересня 2026 року в підготовчому судовому засіданні суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті в тому ж судовому засіданні.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову не заперечувала та позовні вимоги визнала в повному обсязі, пояснивши суду, що запропонований порядок користування квартирою відповідає фактичному стану користування жилими приміщеннями та інтересам співвласників, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 є її сином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву в установлений судом строк не подав, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.09.2008, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва згідно з розпорядженням № 3357 від 15.09.2008 квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності в рівних частках (по 1/4 кожному) ОСОБА_1 та членам її сім`ї - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.10.2009, виданим державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори м. Києва Саніною Л.А. (зареєстровано в реєстрі за № 3-1812, спадкова справа № 872/09), належна спадкодавцю 1/4 частка квартири успадкована в рівних частках його сестрами - ОСОБА_1 (1/8 частки квартири) та ОСОБА_6 (1/8 частки квартири).

Таким чином, на момент розгляду справи квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній частковій власності: ОСОБА_1 - 3/8 частки, ОСОБА_2 - 3/8 частки, ОСОБА_3 - 2/8 частки, що підтверджується наведеними правовстановлюючими документами та не заперечується учасниками справи.

Відповідно до технічного паспорта на вказану квартиру (інвентаризаційна справа № 9752), квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 51,8 кв.м, житлову площу 29,3 кв.м та складається з двох ізольованих житлових кімнат площею 11,6 кв.м та 17,7 кв.м, кухні площею 8,2 кв.м, ванної кімнати площею 2,6 кв.м, вбиральні площею 1,0 кв.м та коридору загальною площею 10,7 кв.м.

Судом також встановлено, що домовленості про порядок користування вказаною квартирою між співвласниками не досягнуто.

Так, 02.10.2023 представник позивача звертався до відповідачів з письмовою пропозицією щодо встановлення порядку користування квартирою на умовах, аналогічних заявленим у позовній заяві, однак зазначена пропозиція відповідачами залишена без задоволення та без відповіді, що підтверджується копією пропозиції (претензії) від 02.10.2023 № 02/10-24/01 та документами, які підтверджують її надсилання відповідачам.

Судом встановлено і не заперечувалося відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_3 є її сином та фактично проживає за межами України, у зв`язку з чим сторони дійшли згоди про виділення їм у спільне користування однієї житлової кімнати площею 17,7 кв.м.

За таких обставин, оскільки поділ спірної квартири в натурі на трьох співвласників з урахуванням її планування є технічно неможливим, добровільного порядку користування квартирою між співвласниками не досягнуто, відповідач ОСОБА_2 позов визнала в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_3 заперечень щодо позову не подав, спір підлягає вирішенню судом шляхом встановлення порядку користування квартирою.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За частиною першою статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зазначена норма регулює порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі. При встановленні порядку користування нерухомим майном кожному із співвласників передається в користування конкретна частина нерухомості виходячи з його частки в праві спільної власності; виділені у користування приміщення можуть бути і неізольованими і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Як роз`яснено в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

За змістом статті 358 Цивільного кодексу України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість; рішення суду не може підміняти собою таку домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 639/2184/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини четвертої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Судом перевірено та встановлено, що визнання відповідачем позову вчинене добровільно та свідомо, не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, зокрема відповідача ОСОБА_3 , права та законні інтереси якого повністю враховані у запропонованому порядку користування квартирою.

Згідно з частиною першою статті 76, частиною першою статті 77 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, врахувавши визнання позову відповідачем ОСОБА_2 та відсутність заперечень з боку ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 є обґрунтованими, відповідають часткам співвласників у праві спільної часткової власності на квартиру, а виділення відповідачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 , які є матір`ю та сином, у спільне користування однієї кімнати не порушує прав жодного із співвласників. Оскільки запропонований порядок користування не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з відповідним визначенням порядку користування місцями загального користування - кухнею, ванною кімнатою, вбиральнею та коридором.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за подання цього позову сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 26.05.2026.

Згідно з частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі щодо обох відповідачів, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частках.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 316, 319, 321, 356, 358, 360, 391 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 178, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 (3/8 частки), ОСОБА_2 (3/8 частки) та ОСОБА_3 (2/8 частки):

- виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 11,6 кв.м;

- виділити в спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлову кімнату площею 17,7 кв.м;

- кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишити в загальному користуванні співвласників квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційному суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна