Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №756/13700/26 — Оболонський районний суд міста Києва

18.09.2026 Справа № 756/13700/26

Номер справи 756/13700/26

Номер провадження 2-о/756/495/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

|розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення неправильності в актовому записі про народження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулася до суду із заявою, в якій просить: встановити неправильність актового запису про народження № 801, складеного 04 квітня 1953 року Ангарським бюро запису актів цивільного стану Іркутської області РРФСР (нині - Російська Федерація) щодо ОСОБА_2 , в частині дати народження, встановивши факт, що дійсною датою народження заявниці є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ІНФОРМАЦІЯ_1 , як помилково зазначено в актовому записі та у виданих на його підставі документах; зобов`язати Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести відповідні зміни до поновленого в Україні актового запису про народження ОСОБА_1 та видати їй нове свідоцтво про народження із зазначенням правильної дати народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявниця зазначає, що у виданому на підставі актового запису № 801 свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 26 квітня 1957 року датою її народження зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з тим 1953 рік не є високосним, оскільки число 1953 не ділиться на 4 без остачі (1953 : 4 = 488,25), а тому відповідно до загальноприйнятого григоріанського календарного літочислення лютий місяць невисокосного року налічує 28 днів. Отже, дати «29 лютого 1953 року» календарно не існувало і не могло існувати в природі, а помилкове зазначення такої дати є технічною (діловодною) помилкою, допущеною посадовою особою органу реєстрації актів цивільного стану під час первинного оформлення документів у 1953-1957 роках.

Заявниця також вказує, що зазначена помилка була механічно перенесена в усі похідні офіційні документи, що посвідчували її особу: у паспорт громадянина СРСР, виданий 11 квітня 1974 року Відділом міліції Виконкому Ангарського міськради Іркутської області, у паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 02 квітня 1998 року Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області, та у свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 07 серпня 1971 року.

У 2008 році під час оформлення пенсії орган Пенсійного фонду України в односторонньому порядку, без будь-якого судового рішення, зазначив у пенсійному посвідченні № НОМЕР_4 від 19 листопада 2008 року ще одну, третю за рахунком, дату народження - « ІНФОРМАЦІЯ_3 », внаслідок чого в офіційних документах утворилася розбіжність між датами «29 лютого 1953 року» та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », жодна з яких не була встановлена в належному порядку.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та бойовими діями у районі м. Слов`янська заявниця була змушена виїхати до м. Києва, де перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. У зв`язку з необхідністю виїзду за кордон заявниця звернулася за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон, проте отримала відмову з тих підстав, що дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є технічно неможливою для внесення до відповідних електронних форм, а видача паспорта можлива лише на підставі документа з календарно можливою датою народження.

З метою досудового врегулювання питання заявниця зверталася до компетентних державних органів, кожен з яких письмово підтвердив неможливість виправлення зазначеної помилки в позасудовому порядку, а саме: Головного управління статистики у місті Києві, Українського інституту національної пам`яті, Центрального державного історичного архіву України, Міністерства юстиції України та Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, який рекомендував заявниці звернутися до суду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 серпня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином. Надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник заінтересованої особи - Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені судом належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

04 квітня 1953 року Ангарським бюро запису актів цивільного стану Іркутської області РРФСР складено актовий запис про народження № 801, на підставі якого 26 квітня 1957 року видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , місце народження - м. Ангарськ Іркутської області РРФСР, дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 послідовно відтворена у виданих заявниці документах, що посвідчували її особу: паспорті громадянина СРСР серії НОМЕР_5 , виданому 11 квітня 1974 року Відділом міліції Виконкому Ангарського міськради Іркутської області; свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 , виданому 07 серпня 1971 року, яким посвідчено реєстрацію 07 серпня 1971 року шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із присвоєнням дружині прізвища « ОСОБА_7 »; паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому 02 квітня 1998 року Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області.

19 листопада 2008 року Пенсійним фондом України заявниці видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , у якому дату народження зазначено як « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тобто дату, яка відрізняється від дати, зазначеної в актовому записі про народження та похідних від нього документах, і яка не ґрунтується на жодному первинному документі та не встановлювалася в судовому чи іншому порядку.

Судом встановлено, що в інших офіційних документах та інформаційних ресурсах держави дата народження заявниці зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: у довідці про реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_4 (дата реєстрації - 03 березня 1998 року); у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 лютого 2023 року № 3005-5002606697/144761; а також у відповіді Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 12 серпня 2026 року № 3167560, отриманій судом за результатами запиту, здійсненого відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України.

Зазначені обставини підтверджуються копіями (відповідно) картки платника податків, довідки про взяття на облік ВПО та відповіді на судовий запит, наявними в матеріалах справи. Оцінюючи ці докази, суд враховує, що картка платника податків надана заявницею у вигляді дубліката, оформленого 10 липня 2023 року (первинна реєстрація в реєстрі - 03 березня 1998 року), а у довідці про взяття на облік ВПО дата «28 лютого 1953 року» містить рукописне виправлення раніше внесеної дати «29 лютого 1953 року», у зв`язку з чим ці два документи самі собою не є автономним і незалежним від пояснень заявниці підтвердженням дати народження, а лише засвідчують, що відповідні органи в різний час прийняли до уваги саме версію заявниці про дійсну дату народження. Найбільш самостійним доказом суд визнає відповідь Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 12 серпня 2026 року № 3167560, отриману судом за запитом, яка підтверджує внесення дати «28 лютого 1953 року» до державного інформаційного ресурсу.

Заявниця неодноразово, починаючи з 2008 року, зверталася до органів реєстрації актів цивільного стану та підрозділів міграційної служби, зокрема до начальника Слов`янського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, з проханням виправити зазначену помилку та зазначити дійсною датою народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте щоразу отримувала відмову.

Також заявниця в порядку досудового врегулювання питання зверталася до низки компетентних органів державної влади, кожен з яких підтвердив відсутність повноважень або можливості виправити зазначену помилку в позасудовому порядку.

Головне управління статистики у місті Києві (лист від 10 червня 2026 року № 20-13/2263-26) повідомило, що надання роз`яснень щодо астрономічного (календарного) літочислення, підтвердження загальновідомих календарних фактів, а також внесення змін чи виправлень до офіційних документів громадян не належить до повноважень органів державної статистики.

Український інститут національної пам`яті (лист від 08 червня 2026 року № 1884/08-07-26) повідомив, що з огляду на визначені законодавством повноваження він не уповноважений вирішувати питання щодо встановлення чи зміни дати народження особи, перевірки правильності відомостей, внесених до актових записів цивільного стану, у зв`язку з чим на підставі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» перенаправив звернення заявниці за належністю до Міністерства юстиції України.

Центральний державний історичний архів України (лист від 09 червня 2026 року № 1701/05-03) повідомив про відсутність у нього документів, які могли б підтвердити чи спростувати обставини народження заявниці у 1953 році, оскільки цей архів зберігає документи центральних органів влади, що діяли на території України до 1917 року, та колекцію метричних книг релігійних конфесій, що діяли до 1920 року в межах колишньої Київської губернії.

Міністерство юстиції України (лист від 11 червня 2026 № 85887/А-15914/19.3.2) роз`яснило, що правові відносини між Україною та Російською Федерацією у цивільних справах, зокрема щодо витребування документів про державну реєстрацію актів цивільного стану, врегульовувалися Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року в редакції Протоколу до неї 1997 року, проте 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX, яким зупинено дію зазначеної Конвенції у відносинах з Російською Федерацією, у зв`язку з чим відповідно до статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» поновлення актового запису цивільного стану у разі неможливості витребування документів від компетентних органів іноземної держави проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.

Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (лист від 15 червня 2026 року № 20170/5.1.26/вх.А-2881-26), розглянувши заяву заявниці від 02 червня 2026 року про внесення змін до актового запису про народження, повідомив, що актовий запис цивільного стану є безспірним доказом посвідчених ним фактів до їх спростування в судовому порядку, що відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила № 96/5), рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану є однією з підстав внесення змін до такого запису; що відповідно до пункту 2.28 Правил № 96/5, оскільки актовий запис цивільного стану було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україна не має чинного договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, такий актовий запис попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника; враховуючи характер виявленої проблеми та відсутність у відділу можливості документально встановити дійсну дату народження заявниці, відділ рекомендував їй звернутися до суду з метою винесення рішення про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, зазначивши, що таке рішення суду, яке набере законної сили, стане підставою для внесення змін до актового запису, попередньо поновленого відділом на території України.

Зазначені обставини підтверджуються копіями відповідних листів, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено вичерпний перелік фактів, встановлення яких прямо віднесено до цієї категорії справ (родинні відносини, перебування на утриманні, каліцтво для цілей пенсійного забезпечення, реєстрація або розірвання шлюбу, усиновлення, проживання однією сім`єю без шлюбу, належність правовстановлюючих документів особі, час народження або смерті особи в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану, смерть особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю).

Оскільки предметом цієї справи є не встановлення належності заявниці якогось одного документа з відмінними даними за наявності правильного свідоцтва про народження, а встановлення неправильності самого первинного актового запису про народження, справа підпадає під дію частини другої статті 315 ЦПК України, відповідно до якої у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого позасудового порядку їх встановлення. Разом з тим суд зауважує, що обставини цієї справи додатково охоплюються й буквальним змістом пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України, яким прямо передбачено встановлення факту належності особі документів, час народження в яких не збігається з часом народження, зазначеним у інших її документах, оскільки в паспорті громадянина України заявниці зазначено «29 лютого 1953 року», в картці платника податків - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а в пенсійному посвідченні - «01 березня 1953 року», тобто самі документи заявниці містять взаємні розбіжності у часі народження.

Спеціальні норми законодавства про акти цивільного стану прямо передбачають судовий порядок встановлення неправильності актового запису цивільного стану як самостійну підставу внесення змін до нього. Так, відповідно до пункту 2.13 Правил № 96/5 рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану прямо визначено як одну з підстав внесення таких змін.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є лише підставою для одержання зазначених документів.

Зважаючи на викладене, а також з огляду на те, що актовий запис про народження заявниці було складено компетентним органом іноземної держави (Ангарським бюро ЗАГС Іркутської області РРФСР), з якою після набрання чинності Законом України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX Україна не має чинного договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, відповідно до пункту 2.28 Правил № 96/5 та статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» такий актовий запис підлягає попередньому поновленню відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявниці, а встановлена судом неправильність цього запису - внесенню на її підставі відповідних змін до поновленого запису.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за умови, що: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Судом встановлено, що всі зазначені умови в цій справі дотримані: встановлення дійсної дати народження заявниці безпосередньо впливає на можливість реалізації нею права на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон та інше коректне документальне оформлення особи (тобто факт породжує юридичні наслідки); іншого порядку встановлення цього факту, крім судового, законодавством не передбачено, що послідовно підтверджено листами компетентних державних органів, останній з яких (Оболонський відділ ДРАЦС у м. Києві) прямо вказав на судовий порядок як на єдиний доступний заявниці спосіб захисту права; спору про право в цій справі немає, оскільки заінтересована особа не заперечує проти факту помилки, а лише не має повноважень самостійно її виправити без відповідного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, на відміну від переважної більшості справ цієї категорії, в яких неправильність запису встановлюється на підставі оцінки сукупності непрямих доказів, у цій справі неправильність запису не потребує оціночного встановлення, оскільки вона випливає з об`єктивного, загальновідомого та безспірного астрономічного (календарного) факту: 1953 рік не був високосним, а тому відповідно до загальноприйнятого григоріанського календарного літочислення лютий місяць 1953 року налічував 28 днів, і дати «29 лютого 1953 року» календарно не існувало.

Отже, судом достовірно встановлено, що актовий запис про народження № 801 від 04 квітня 1953 року та видане на його підставі свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 містять неправильність в частині дати народження заявниці, оскільки зазначена в них дата « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є календарно неможливою.

Вирішуючи питання про те, яку саме дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , як про це просить заявниця, чи іншу дату (зокрема « ІНФОРМАЦІЯ_3 », довільно зазначену органом Пенсійного фонду України в 2008 році) слід вважати дійсною, суд виходить з такого.

По-перше, помилково внесені до актового запису відомості послідовно вказують саме на місяць «лютий» як місяць народження заявниці; помилковим є виключно число дня в межах цього місяця («29» замість найближчого існуючого числа «28»), а не сам місяць народження. Дата « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не ґрунтується на жодному первинному документі, не пов`язана з місяцем, зазначеним в оригінальному актовому записі, і була визначена органом Пенсійного фонду України самостійно, в односторонньому порядку, без судового чи адміністративного рішення про встановлення чи зміну дати народження, а тому не може бути визнана судом достовірною. По-друге, дата « ІНФОРМАЦІЯ_1 » підтверджується не лише зазначеним вище логічним висновком про мінімально необхідне виправлення явно помилкового числа дня в межах підтвердженого місяця народження, а й тим, що саме ця дата вже наявна в державних інформаційних ресурсах - картці платника податків, довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та відповіді Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 12.08.2026 № 3167560.

Оцінивши наведені докази за правилами ст. 89 ЦПК України в їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність заявлених вимог та наявність правових підстав для встановлення факту, що дійсною датою народження ОСОБА_8 є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки судом встановлено неправильність оспорюваного актового запису цивільного стану, а відповідно до пункту 2.13 Правил № 96/5 рішення суду про встановлення такої неправильності є підставою для внесення відповідних змін до актового запису, а відповідно до пункту 2.28 Правил № 96/5 та статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - підставою для попереднього поновлення такого запису відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявниці з подальшим внесенням до нього виправлень.

Керуючись ст. 4,81, 315, 316, 319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити неправильність актового запису про народження № 801, складеного 04 квітня 1953 року Ангарським бюро запису актів цивільного стану Іркутської області РРФСР (нині - Російська Федерація) щодо ОСОБА_2 , в частині дати народження, встановивши факт, що дійсною датою народження ОСОБА_9 , є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не 29 лютого 1953 року, як помилково зазначено в актовому записі та у виданих на його підставі документах.

Зобов`язати Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 26089032) внести відповідні зміни до поновленого в Україні актового запису про народження ОСОБА_1 та видати їй нове свідоцтво про народження із зазначенням дати народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І. В. Белоконна