Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №755/13961/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р.

м. Київ

справа № 755/13961/26

провадження № 2/755/11254/26

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державне підприємство «Укроборонсервіс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державне підприємство «Укроборонсервіс» (далі - ДП «Укроборонсервіс»), просить визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Укроборонсервіс» №326-л/л від 10.08.2026 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора ДП «Укроборонсервіс» з 11.08.2026 року; стягнути з ДП «Укроборонсервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2026 року по день ухваленя рішеня суду, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 9 090,07 грн. та фактичної кількості робочих днів вимушеного прогулу за встановленим на підприємстві графіком роботи; стягнути з ДП «Укроборонсервіс» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що за погодженням з АТ «Українська оборонна промисловість» від 27.01.2026 року № UOP № 6.2-845 на підставі наказу від 28.01.2026 року № 30-к/к він був переведений з посади заступника ДП «Укроборонсервіс» на посаду першого заступника ДП «Укроборонсервіс». Наказом директора ДП «Укроборонсервіс» від 10.08.2026 року № 326-л/к позивача звільнено з посади першого заступника ДП «Укроборонсервіс`на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України - за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, підставою наказу зазначено обставини, пов`язані з виданням позивачем під час тимчасового виконання ним обов`язків директора ДП «Укроборонсервіс» Наказу № 114 від 01.06.2026 року «Щодо призначення службової перевірки». Зокрема, позивачу поставлено у вину встановлення у Наказі № 114 від 01.06.2026 року строків проведення службової перевірки та підготовки висновку за її результатами, які, на думку роботодавця, нібито унеможливили своєчасне притягнення винних осіб до відповідальності, не сприяли оперативному завершенню аудиторської перевірки та спричинили для підприємства наслідки репутаційного і фінансово-економічного характеру. Однак, позивач вважає висновки відповідача такими, що не відповідають дійсності, в діях позивача відсутній склад дисциплінарного правопорушення, наказ про звільнення позивач вважає неправомірним та таким, що прийнятий із порушенням процедури та строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

04 вересня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державне підприємство «Укроборонсервіс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30 вересня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відзив на позовну заяву представника відповідача Гвоздарьова Є.Б. повернуто відповідачу, у зв`язку із невиконанням вимог ст. 178 ЦПК України.

30 вересня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва клопотання позивача ОСОБА_1 про зміну порядку розгляду справи, виклик свідків, витребування доказів залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Судом встановлено, що за погодженням з АТ «Українська оборонна промисловість» від 27.01.2026 року № UOP № 6.2-845, на підставі заяви ОСОБА_1 від 28.01.2026 року Наказом директора ДП «Укроборонсервіс» від 28.01.2026 року № 30-к/к ОСОБА_1 був переведений з посади заступника ДП «Укроборонсервіс» на посаду першого заступника ДП «Укроборонсервіс» з 01.02.2026 року. (а.с. 56, 57, 58)

27.05.2026 року заступником директора з безпеки складено Інформаційну довідку № 78/5-2026, відповідно до якого між ДП «Укроборонсервіс» та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» 03.12.2025 року укладений договір, відповідно до Додатку 2 якого кінцевою датою надання аудиту фінансової звітності за 2025 рік є 27.05.2026 року. В період з 02.01.2026 року по 28.04.2026 року виконавець направив на адресу замовника 25 електронних листів з пропозиціями про надання документів та відомостей, необхідних для надання послуг з аудиту фінансової звітності. Листування між виконавцем та замовником здійснювалося без оформлення обов`язкових реквізитів електронного документу, вхідні та вихідні листи не реєструвалися в СЕД, в зв`язку з чим про наявність запитів та їх неналежне виконання не доповідалося керівництву підприємства. Запитувані документи та відомості надавались виконавцю через сайт по обміну файлами, чим порушено Політику інформаційної безпеки підприємства, яка була затверджена Наказом № 64 від 29.04.2020 року. 28.04.2026 року на електронну пошту від співробітника виконавця надійшов лист з нагадуванням про ненадання необхідних документів, інформації, пояснень в термін більше 10 днів, з переліком ненаданої інформації, інших обмежень обсягу та ідентифікованих викривлень фінансової звітності. Станом на 22.05.2026 року вичерпний перелік документів та відомостей, необхідних для виконання договірних зобов`язань виконавцем не наданий. (а.с. 36)

Інформаційна довідка від 27.05.2026 року містить резолюцію директора ДП «Укроборонсервіс»: провести службову перевірку, встановити винних, надати пропозиції по покаранню, забезпечити заходи по проведенню аудиту, по матеріалам терміново доповісти. (а.с. 36)

01.06.2026 року з метою перевірки даних, викладених в службовій записці заступника директора з безпеки № 78/5-2026 від 27.05.2026 року, т.в.о. директора ДП «Укроборонсервіс» ОСОБА_1. видано Наказ № 114, яким наказано призначити та провести службову перевірку з метою встановлення обставин можливих порушень посадовими особами підприємства своїх службових обов`язків при виконанні Договору № 209-29012-24/25 від 03.12.2025 року, укладеного між ДП «Укроборонсервіс» та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна». Для проведення службової перевірки наказано: створити комісію у визначеному складі; комісії провести перевірку у строк, що не перевищує один календарний місяць з дати підписання цього наказу; голові комісії організувати підготовку висновку за результатами службової перевірки та його подання директору підприємства або особі, що виконує його обов`язки у строк, що не перевищує 45 робочих днів з дня підписання цього наказу; працівникам підприємства у термін, що не перевищує трьох робочих днів, надати голові комісії та членам комісії за їхнім зверненням письмові пояснення по суті визначених ними питань, а також документальні матеріали, необхідні для проведення службової перевірки. (а.с. 37)

10.08.2026 року директором ДП «Укроборонсервіс» винесено Наказ № 326-к/к, яким звільнив першого заступника директора ОСОБА_1 із займаної посади 10 серпня 2026 року на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. (а.с. 35)

Підставою винесення Наказу № 326-к/к від 10.08.2026 року зазначено, що Наказ винесено: «зважаючи на вчинення першим заступником директора Підприємства ОСОБА_1. під час виконання ним тимчасово обов`язків директора Підприємства у період з 01.06.2026 року по 03.06.2026 року одноразового грубого порушення трудових обов`язків, що полягало у видачі Наказу від 01.06.2026 року № 114 «Щодо при значення службової перевірки» без врахування всіх письмових доручень директора Підприємства та мети службової перевірки, а саме: щодо встановлення винних і надання пропозицій по покаранню, забезпечення заходів по проведенню незалежного фінансового аудиту Підприємства за 2025 рік, натомість встановивши у названому наказі такі строки проведення службової перевірки та підготовки висновку за результатами цієї перевірки, що не дозволило притягнути винних до відповідальності та, як наслідок, не сприяло оперативному вирішенню питання стосовно завершення аудиту, тим самим спричинило для Підприємства наслідки репутаційного та фінансово-економічного характеру, що ставлять під загрозу Спроможність останнього здійснювати повноцінно статутну діяльність, виконувати ключові завдання із забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань товарами (роботами, послугами) військового призначення в умовах воєнного стану». (а.с. 35)

Згідно Листа АТ «Українська оборонна промисловість» від 27.08.2026 року № UOP 6.2-7561 на запит представника ОСОБА_1 від 20.08.2026 року, відповідно до п. 2.1 Порядку Погодження призначення, покладення виконання обов`язків, переведення, звільнення та увільнення від виконання обов`язків окремих працівників підприємства Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», затвердженого наказом Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» від 06.02.2024 року № 72 (із змінами, далі - Порядок) АТ «Українська оборонна промисловість» погоджує звільнення з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України), увільнення від виконання обов`язків осіб з посад, зазначених у пункті 1.1 цього Порядку, на підставі листа підприємства АТ «Українська оборонна промисловість», до якого додаються документи, передбачені чинним законодавством України при звільненні. АТ «Українська оборонна промисловість» не погоджувало звільнення першого заступника директора Підприємства ОСОБА_1 , про що Підприємство було повідомлено вихідним листом Товариства від 21.08.2026 року № № UOP 6.2-7561. (а.с. 47)

Згідно Листа директора ДП «Укроборонсервіс» від 25.08.2026 року № 29/7-3216 на запит представника ОСОБА_1 від 21.08.2026 року, за наслідками службової перевірки, призначеної наказом від 01.06.2026 року № 114, винні особи до відповідальності притягнуті не були. (а.с. 53)

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустцi.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗПП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).

Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає можливість оцінки дій працівника як дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне стягнення накладене правомірно лише в тому випадку, якщо працівник порушив обов`язки, які є складовими його трудових функцій, а не обов`язків, які покладені на іншого працівника.

Місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку. Днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 148 КЗпП України після закінчення шестимісячного строку власник позбавляється права застосовувати дисциплінарне стягнення, оскільки такий строк є обмежувальним.

Триваюче порушення характеризується безперервністю його вчинення протягом певного часу. Тобто, таке порушення триває доти, доки його не буде виявлено і не має чітко окреслених часових меж. (постанова Верховного Суду від 13 серпня 2025 року у справі № 392/404/22).

У відповідності до частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадк у одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами

Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, і суттєвість наслідків порушення трудових обов`язків.

При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. В оцінці того, наскільки є грубим порушення трудових обов`язків, потрібно виходити з характеру дій чи бездіяльності працівника, істотності наслідків порушення та форми вини (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 661/1171/16-ц).

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що одноразове грубе порушення трудових обов`язків за своєю природою є дисциплінарним стягненням, має оціночний характер і підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.

Ознаками порушення зазначеного як підстава звільнення у пункті 1 статті 41 КЗпП України, є те, що порушення має бути грубим, порушення стосується трудових обов`язків працівника, порушення є одноразовим. Однією з умов застосування цієї норми при звільненні є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні.

Під порушенням трудових обов`язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов`язків віднесені обов`язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/18).

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 10.10.2019 року у справі 360/10046/18, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Статтею 27 Закону № 108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині визнання незаконним та скасування наказу ДП «Укроборонсервіс» №326-л/л від 10.08.2026 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КЗпП України, та суд вважає правомірним поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора ДП «Укроборонсервіс» з 11.08.2026 року, - оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків шляхом винесення Наказу № 114 від 01.06.2026 року під час тимчасового виконання ним обов`язків директора ДП «Укроборонсервіс», та в матеріалах справи відсутні докази наявності спричинених негативних наслідків цим Наказом та докази наявності загрози спроможності здійснення підприємством відповідача статутної діяльності.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, Наказ позивача № 114 від 01.06.2026 року, який був підставою для винесення Наказу про його звільнення, не скасовано та не змінено директором ДП «Укроборонсервіс» під час повернення до виконання посадових обов`язків директора 04.06.2026 року, тобто є чинним, в той час як директор підприємства має повноваження скасовувати або вносити зміни до наказів, які видавав тимчасово виконуючий обов`язки (т.в.о.) директора під час відсутності основного керівника.

Таким чином, відповідачем ДП «Укроборонсервіс» не надано доказів наявності складової дисциплінарного проступку, який був підставою для винесення Наказу №326-л/л від 10.08.2026 року про звільнення першого заступника директора ОСОБА_1 , а саме доказів вчинення позивачем одноразового порушення трудових обов`язків, яке розцінено роботодавцем як грубе, за відсутності доказів спричинення відповідачу суттєвих негативних наслідків.

Крім того, слід зауважити, що під час винесення оскаржуваного Наказу ДП «Укроборонсервіс» №326-л/л від 10.08.2026 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідачем не було ураховано, що відповідно до п. 2.1 Порядку Погодження призначення, покладення виконання обов`язків, переведення, звільнення та увільнення від виконання обов`язків окремих працівників підприємства АТ «Українська оборонна промисловість», затвердженого наказом АТ «Українська оборонна промисловість» від 06.02.2024 року № 72, АТ «Українська оборонна промисловість» погоджує звільнення з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України), увільнення від виконання обов`язків осіб з посад, зазначених у пункті 1.1 цього Порядку, на підставі листа підприємства АТ «Українська оборонна промисловість», до якого додаються документи, передбачені чинним законодавством України при звільненні. Однак АТ «Українська оборонна промисловість» не погоджувало звільнення першого заступника директора ДП «Укроборонсервіс» ОСОБА_1 (а.с. 47), що є фактом порушення процедури винесення оспорюваного Наказу про звільнення.

Таким чином, встановивши протиправність звільнення позивача з посади першого заступника директора ДП «Укроборонсервіс» та дійшовши висновку про його поновлення на роботі, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ДП «Укроборонсервіс» на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2026 року по 30.09.2026 року включно (37 робочих днів) у розмірі 336 332,59 грн.

При розрахунку суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приймає до уваги дані, наведені у Довідці, складеній ДП «Укроборонсервіс» (а.с. 66), та вказаний розрахунок перевірено судом та не оспорено позивачем у даному провадженні.

В частині стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2371 Кодексу законів про працю України передбачено підстави відшкодування роботодавцем моральної шкоди, яку він заподіяв працівнику.

Виходячи з наведеної правової норми під моральною шкодою слід розуміти моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків, потребу у додаткових зусиллях для організації свого життя.

Правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної моральної шкоди, регулюються ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, зі змісту яких випливає, що моральна шкода компенсується лише винною особою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Це правило кореспондується зі змістом ст. 2371 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди працівнику виключно у разі порушення його законних прав, якщо воно призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 2371 Кодексу законів про працю України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 464/1369/18)

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що незаконним звільненням йому завдано душевних переживань, пов`язаних із безпідставним притягнення позивача до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності, втратою роботи та професійного статусу, порушенням усталеного способу життя, а також необхідністю докладати додаткових зусиль для захисту та відновлення порушених трудових прав у судовому порядку.

З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок незаконного звільнення, ураховуючи викладені вище обставини, принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодована на користь позивача моральна шкода, яку суд визначає в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державне підприємство «Укроборонсервіс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 133,12 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та в дохід держави судовий збір у розмірі 3 363,33 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 41, 94, 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - державне підприємство «Укроборонсервіс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Державного підприємства «Укроборонсервіс» №326-к/к від 10 серпня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора Державного підприємства «Укроборонсервіс» з 11серпня 2026 року.

Стягнути з Державного підприємства «Укроборонсервіс» (код ЄДРПОУ 21552117, м. Київ, вул. Зеленого Отамана, б. 3-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 336 332,59 (триста тридцять шість тисяч триста тридцять дві) гривні 59 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Укроборонсервіс» (код ЄДРПОУ 21552117, м. Київ, вул. Зеленого Отамана, б. 3-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Укроборонсервіс» (код ЄДРПОУ 21552117, м. Київ, вул. Зеленого Отамана, б. 3-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 133 (сто тридцять три) гривні 12 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Укроборонсервіс» (код ЄДРПОУ 21552117, м. Київ, вул. Зеленого Отамана, б. 3-А) в дохід держави судовий збір у розмірі 3 363 (три тисячі триста шістдесят три) гривні 33 копійки.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на посаді першого заступника директора Державного підприємства «Укроборонсервіс» (код ЄДРПОУ 21552117, м. Київ, вул. Зеленого Отамана, б. 3-А) з 11серпня 2026 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган