Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №752/17302/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17302/26

Провадження №: 2-а/752/285/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Данілова Т.М. з участю секретаря Веселовської А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, Відповідач), в якому просив поновити пропущений строк на оскарження постанови Відповідача від 05.03.2026 серії АВ № 00010023 та визнати її протиправною і скасувати, а також стягнути з Відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн за те, що 09.01.2026 о 13 год. 20 хв. за адресою М-30, км 949+608 (Дніпропетровська область) автоматичним пунктом фіксації зафіксовано транспортний засіб RENAULT C, днз НОМЕР_1 , під керуванням Позивача, що допустив рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів довжини та ширини, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

На обґрунтування протиправності постанови Позивач посилався на те, що транспортний засіб здійснював перевезення вантажу (гусеничного бульдозера) на об`єкт критичної інфраструктури Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з метою ліквідації наслідків пошкоджень, а тому на нього поширюється виключення, передбачене абзацом, доданим до пункту 22.5 ПДР постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2025 № 1605, згідно з яким вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури. Крім того, Позивач посилався на те, що постановою від 05.03.2026 серії АВ № 00010022 його вже притягнуто до відповідальності за тим самим фактом, що, на його думку, є порушенням встановленого статтею 61 Конституції України принципу заборони подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також Позивач зазначив, що про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 15.06.2026 з повідомлення в застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим просив поновити пропущений строк звернення до суду.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, вважав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, з якими пункт 22.5 ПДР пов`язує застосування виключення до транспортного засобу під його керуванням, а саме: existування надзвичайної ситуації або ліквідації її наслідків на об`єкті критичної інфраструктури; перевезення вантажу саме з метою використання для ліквідації такої надзвичайної ситуації; наявність рішення начальника відповідної обласної військової адміністрації про нерозповсюдження вимог пункту 22.5 ПДР на конкретний транспортний засіб. Відповідач також зазначив, що постанови серії АВ № 00010022 та серії АВ № 00010023 стосуються різних фактів фіксації порушення на різних кілометрах автомобільної дороги (км 862+259 та км 949+608 відповідно), а тому є самостійними правопорушеннями, а не повторним притягненням за той самий факт. Крім того, Відповідач вказав, що оскаржувана постанова була належним чином надіслана Позивачу рекомендованим листом на зареєстровану адресу його місця проживання та набрала законної сили 21.03.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Враховуючи доводи Позивача про те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 15.06.2026 з повідомлення в застосунку «Дія», та звернувшись до суду невдовзі після цього (24.06.2026), суд визнає наведені причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає за необхідне поновити Позивачу пропущений процесуальний строк на оскарження постанови від 05.03.2026 серії АВ № 00010023, після чого розглядає справу по суті заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 132-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Судом встановлено, що постановою відповідача від 05.03.2026 серії АВ № 00010023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за фактом фіксації 09.01.2026 о 13 год. 20 хв. за адресою М-30, км 949+608, Дніпропетровська область, руху транспортного засобу RENAULT C, днз НОМЕР_1 , під керуванням Позивача, з перевищенням граничної довжини на 16,725 % (3,136 м) та граничної ширини на 18,500 % (0,481 м), встановлених пунктом 22.5 ПДР.

Пунктом 22.5 ПДР, доповненим абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2025 № 1605, передбачено, що у період воєнного стану в Україні вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків таких надзвичайних ситуацій, які здійснюють рух у межах території відповідної області за рішенням начальника обласної військової адміністрації.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши надані Позивачем докази (наказ про прийняття на роботу, подорожній лист № 40, лист НЕК «Укренерго» до Дніпропетровської обласної військової адміністрації), суд встановлює, що вони підтверджують лише факт руху транспортного засобу RENAULT C, днз НОМЕР_1 , територією Дніпропетровської області у період з 08.01.2026 по 14.01.2026 та факт направлення НЕК «Укренерго» до Дніпропетровської обласної військової адміністрації листа з проханням ухвалити рішення про нерозповсюдження вимог пункту 22.5 ПДР на перелік транспортних засобів, до якого включено і зазначений транспортний засіб.

Разом з тим у матеріалах справи відсутнє саме рішення начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації про нерозповсюдження вимог пункту 22.5 ПДР на транспортний засіб під керуванням Позивача, яке відповідно до наведеної норми є обов`язковою умовою застосування зазначеного виключення, а факт направлення відповідного клопотання (листа) сам по собі не є тотожним прийняттю такого рішення. Також відсутні докази на підтвердження того, що станом на 09.01.2026 на об`єкті критичної інфраструктури (лінії електропередачі ПЛ-330 кВ), на який здійснювалося перевезення вантажу, мала місце надзвичайна ситуація або здійснювалась ліквідація її наслідків, а не планові ремонтні, відновлювальні чи експлуатаційні роботи.

За таких обставин суд погоджується з доводами Відповідача про те, що Позивачем не доведено сукупності обставин, необхідних для застосування до транспортного засобу під його керуванням виключення, передбаченого пунктом 22.5 ПДР, а тому підстави вважати оскаржувану постанову такою, що ухвалена всупереч зазначеній нормі, відсутні.

Щодо доводів Позивача про порушення принципу заборони подвійного притягнення до відповідальності (стаття 61 Конституції України), суд зазначає, що постанови Відповідача серії АВ № 00010022 та серії АВ № 00010023 від 05.03.2026 ухвалені за результатами фіксації в автоматичному режимі різних фактів руху транспортного засобу - на різних кілометрах автомобільної дороги М-30 (км 862+259 та км 949+608 відповідно), тобто стосуються самостійних, відокремлених у просторі проїздів транспортного засобу з перевищенням установлених параметрів, зафіксованих різними автоматичними пунктами. За таких обставин зазначені постанови не є повторним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення, а стосуються двох окремих епізодів протиправної поведінки, кожен з яких утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, а тому доводи Позивача в цій частині суд відхиляє як необґрунтовані.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова Відповідача від 05.03.2026 серії АВ № 00010023 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП є правомірною, ухваленою уповноваженим суб`єктом владних повноважень в межах наданих повноважень, обґрунтованою наявними у справі доказами, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при відмові в позові судові витрати позивача не відшкодовуються, а тому вимога про стягнення судових витрат також задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя