Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №752/11605/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11605/26

Провадження № 2/752/10932/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів солідарно 181 304, 96 грн матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідачки ОСОБА_2 .

Посилається в позові на те, що 20 червня 2025 року на вул. Дорога Кільцева, 1 в м.Києві з вини відповідачки ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: Mazda CХ-3 д.н. НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ОСОБА_3 , та Fiat Tiro, д.н. НОМЕР_2 , власником якого є він.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2025 року винною у дорожньо-транспортній пригоді визнана відповідачка.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована в ПАТ « НАСК «Оранта».

Відповідно до Звіту № 0980/07/25 розмір майнової шкоди, завданої йому пошкодженням транспортного засобу, складає 431 304, 96 грн.

ПАТ « НАСК «Оранта» 13 серпня 2025 року платіжною інструкцією №48746 сплатила страхове відшкодування в розмірі 250 000, 00 грн, тобто невідшкодованою є сума 181 304, 96 грн.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 06 травня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками було направлено позивачем при зверненні до суду в порядку виконання вимог пункту 2 частини 1 статті 177 ЦПК України.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.

26 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що позивач отримав страхове відшкодування і підтвердив відсутність претензій щодо виплаченої суми.

Крім того, оцінка вартості завданої шкодм була проведена позивачем без його присутності 20 червня 2025 року, а запрошення для проведення оцінки датоване 28 серпня 2025 року.

Наданий позивачем Звіт був складений на його замовлення після завершення врегулювання страхового випадку.

Вони були позбавлені можливості взяти участь у проведенні оцінки, яка проводилася через значний проміжок часу після ДТП, та не можуть перевірити, чи всі пошкодження виникли саме внаслідок даної ДТП, звіт оцінювача не є судовою експертизою в розумінні вимог закону.

Зазначає, що позивач не довів розміру завданої йому шкоди, а тому просить у позові відмовити.

08 червня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив.

Зазначив, що оцінка проводилася 04 вересня 2025 року станом на момент ДТП.

СТО « Ніколь-Моторс» виставило рахунки на заміну запчастин та виконання ремонтних робіт на 634 160, 40 грн без урахування фізичного зносу та з урахуванням ПДВ.

Будь-яким чином відповідачі розміру завданої шкоди не спростували.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що 20 червня 2025 року на вул. Дорога Кільцева, 1 в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: Mazda CХ-3 д.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідачки ОСОБА_2 , власником якого є відповідач ОСОБА_3 , та Fiat Tiro, д.н. НОМЕР_2 , власником якого є позивач та під його керуванням.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2025 року винною у дорожньо-транспортній пригоді визнана відповідачка ОСОБА_2 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу - Mazda CХ-3 д.н. НОМЕР_1 , було передано ПАТ « НАСК «Оранта».

Платіжною інструкцією №48746 від 13 серпня 2025 року ПАТ « НАСК «Оранта`позивачу було виплачено страхове відшкодування в розмірі 250 000, 00 грн

Відповідно до Звіту № 0980/07/25 про оцінку вартості (розміру ) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ, складеного ФОП ОСОБА_4 станом на 20 червня 2025 року, розмір майнової шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу Fiat Tiro, д.н. НОМЕР_2 , складає 431 304, 96 грн.

Таким чином, не відшкодованими залишається 181 304, 96 грн.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Такими чином, вина відповідачки ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Вина відповідачки ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді та завданні шкоди позивачу пошкодженням транспортного засобу встановлена та не спростовується.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку про задоволення позову.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З точки зору закону принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Звертаючись до суду позивачем надано докази як завдання шкоди з вини відповідачки, так і розмір завданої шкоди.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, будь-яких доказів, які б спростовували розмір завданої шкоди не надали, з будь-якими клопотаннями до суду, в тому числі про призначення експертизи, не зверталися.

З урахуванням приведеного вище, одного з основних принципів цивільного судочинства, визнаечних статтею 2 ЦПК України - принципу змагальності, суд вважає, що перекладення обов`язку, покладеного законом на сторону відповідача, який заперечує проти позову, на сторону позивача, є порушенням принципів змагальності та рівності сторін.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено термін «особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована» - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій.

Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, в даному випадку особою, цивільно-правова відповідальність застрахована, є відповідачка ОСОБА_2 , а тому відповідальність за завдану шкоду позивачу має нести саме вона.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідачки, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то з неї, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає також стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись статтями 15, 16, 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 137, 141, 263 - 265, 268,273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 181 304, 96 грн матеріальної шкоди та 1 450, 44 грн судового збору.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Машкевич