Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №488/119/25 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/119/25

Провадження № 2/488/260/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Щеглової Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 95801324000 від 04.11.2019 в сумі 20 040,48 грн. та судові витрати, понесені позивачем.

Вимоги обґрунтовує тим, що 04.11.2019 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 95801324000.

За умовами цього договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за договором. Відповідач не погашав заборгованість за кредитним договором, не сплачував проценти за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість у розмірі 20 040,48 грн., з яких 9691,99 грн. заборгованості за основним боргом, 10 348,49 грн. – заборгованість за процентами.

26.06.2024 АТ «УКРСИББАНК» на підставі договору факторингу № 275 відступив ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 95801324000 від 04.11.2019.

Як правонаступник у вказаному вище зобов`язанні, посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу було роз`яснено право на подання відзиву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача була надіслана ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з додатками.

Відповідач своїм правом на подання відзиву та заперечень не скористався, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (провадження № П/9901/87/18, № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 527, 536 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд встановив, що 04.11.2019 ОСОБА_1 підписав в АТ «УКРСИББАНК» договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 95801324000. Підписанням цього договору-анкети ОСОБА_1 акцептував публічну пропозицію АТ «УКРСИББАНК», розміщену на веб сайті банку та беззастережно приєдналася до умов договору.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

З огляду на розрахунок заборгованості, складений позивачем, заборгованість позичальника складає 20 040,48 грн., з яких 9691,99 грн. заборгованості за основним боргом, 10 348,49 грн. – заборгованість за процентами.

26.06.2024 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 275, за умовами якого фактор зобов`язався (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги закредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимог, фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта прав вимоги та набуття фактором прав вимоги на борг. Відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому- передачі Реєстру прав вимог згідно, але не раніше здійснення оплати фактором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимог, позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 95801324000 від 04.11.2019 на загальну суму 20 040,48 грн., з яких 9691,99 грн. заборгованості за основним боргом, 10 348,49 грн. – заборгованість за процентами.

Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором № 95801324000 від 04.11.2019.

Між тим, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаними положеннями закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, на підтвердження сум заборгованості надав суду відповідні розрахунки заборгованості за договором позики.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц (провадження№ 61-517св18), від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньопісля її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 62 цього ж Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.12.2021 у справі № 752/14554/15-ц, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.

Проте, сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

Укладаючи договір відступлення права вимоги, позивач мав би проявити розумну обачність, вживши заходів для з`ясування дійсності укладення кредитного договору, отримання від первісного кредитора доказів цього, зокрема, доказів перерахування позичальнику кредитних коштів.

Однак, таких дій позивач не вжив, доказів укладення кредитного договору і перерахування відповідачу кредитних коштів до суду не надав, також не скористався своїм правом заявити клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правиламист.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому ч. 1 ст. 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Згідно зіст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повнечи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути оскаржене шляхом звернення з апеляційною скаргою до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повне рішення суду складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова