Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №488/4071/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/4071/26

провадження № 1-кп/488/280/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря - ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді механіка-водія 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», судимого:

- 28.05.2026 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.1 ст. 263КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

14.01.2026 року близько 19:00 год. ОСОБА_6 , діючи на замовлення Особи 1 (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), з корисливих мотивів, на виконання спільного злочинного плану, об`єднаного єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя громадянина Грузії ОСОБА_8 , за попередньою змовою з Особою 2 (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), попередньо підготувавши самозарядний пістолет, виготовлений шляхом саморобної переробки макета масо-габаритного пістолета ТТ № НОМЕР_2 калібру 7,62x25 мм, спорядженого бойовими патронами зазначеного калібру, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, розташованій приблизно за 25 метрів від багатоквартирного будинку № 16 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві, дочекався прибуття потерпілого ОСОБА_8 , який під`їхав до зазначеного будинку на автомобілі марки «Mercedes Benz ML 270», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та продовжив перебувати на водійському сидінні транспортного засобу. Після цього ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи, бажаючи настання смерті потерпілого, підійшов до передньої лівої частини автомобіля та здійснив один постріл через лобове скло у напрямку водійського сидіння, на якому перебував ОСОБА_8 . У результаті пострілу куля влучила у передню ліву стійку кузова автомобіля, після чого змінила траєкторію руху внаслідок рикошету, у зв`язку з чим умисне вбивство не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі співучасників. Після здійснення пострілу у вогнепальній зброї виникла затримка під час стрільби, яку ОСОБА_6 не зміг усунути, у зв`язку з чим був позбавлений можливості продовжити реалізацію злочинного умислу та залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_6 в інкримінованому правопорушенні свою вину визнав повністю і беззаперечно, підтвердивши усі обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся.

Встановивши, що показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам скоєння кримінальних правопорушень, з`ясувавши, що обвинувачений та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин і не оспорюють їх, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому, що в цьому випадку він не зможе оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, за клопотанням прокурора, на підставі ст.349 ч.3 КПК України визнав недоцільним подальше дослідження обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Колегія суддів не знайшла підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння, будь-які заперечення відсутні.

Відповідно до вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, суд забезпечив належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінального провадження шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, дозволяє дійти висновку про те, що своїми діями ОСОБА_6 , за кваліфікуючими ознаками - закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115КК України.

Колегія суддів, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд також враховує ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115КК України, яке відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, раніше судимого, за місцем служби характеризується посередньо, має ряд захворювань.

Обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

На підставі викладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинного діяння, яка визначається тим, що при його вчиненні відбувається свідоме посягання на життя іншої людини, яке, відповідно до статті 3 Конституції України, визнається найвищою соціальною цінністю, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, колегія суддів вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому, та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, колегія суддів дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень.

Покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в суворості призначеного покарання. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку колегії суддів слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на свідомість людей.

Суворе покарання, яке не враховує особистість обвинуваченого, робить покарання абсолютно безрезультатним, бо вона знищує покарання як результат права. Аспекти покарання, його різні сторони повинні враховувати інтереси потерпілих так і обвинуваченого. При всій своїй суворості кримінальні покарання не повинні викидати людину із суспільства, завдавати йому зайві страждання та муки.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, думку потерпілого, який погодився з прокурором щодо міри покарання, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 50 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.115 КК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Колегія суддів наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи, що інкриміноване правопорушення вчинене обвинуваченим до постановлення попереднього вироку, покарання обвинуваченому слід визначити за ст. 70 ч. 4 КК України.

Накладений ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2026 року арешт на майно слід скасувати.

Згідно інформації, що міститься у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обвинувачений був затриманий 16.06.2026 року, ухвалою суду від 18.06.2026 року до нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_6 у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Оскільки вказане кримінальне правопорушення є умисним кримінальним правопорушенням та за його вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, мобільні телефони підлягають спеціальній конфіскації на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Доля речового доказу підлягає вирішенню у відповідності до статті 100 КПК України.

Вартість експертиз слід стягнути з обвинуваченого.

Керуючись статтями 100, 369, 370, 373, 374 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

З урахуванням вироку Дарницького районного суду м. Києвавід 28.05.2026 року, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, остаточно призначити, шляхом поглинання, покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набуття даним вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальну провадженні з моменту затримання 16.06.2026 року до набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний ОСОБА_6 запобіжний захід - тримання під вартою - залишити до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.07.2026 року.

Речові докази - скретч-картку від сім-картки мобільного оператора "Lifecell" з абонентським номером НОМЕР_4 ; мобільний телефон "Motorola" в корпусі сіро-блакитного кольору; мобільний телефон "Redmi" в корпусі синього кольору, які перебувають у кімнаті зберігання речових доказів СУ ГУНП в Миколаївській області - конфіскувати в дохід держави.

Речовий доказ - рюкзак синього кольору з логотипом фірми NIKE, пара чоловічих кросівок, блок зарядки до мобільних пристроїв, два кабелі зарядки до мобільних пристроїв, які перебувають на зберіганні у ОСОБА_9 - повернути власнику.

Речові докази - три змиви з металевого профілю, вісім предметів, що схожі на гільзи від набоїв до стартового пістолету, пачка цигарок MARSHALL, зразки букального епітелію ОСОБА_8 , які перебувають у кімнаті зберігання речових доказів СУ Управління СБУ в Миколаївській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 17756,78 грн.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_10

ОСОБА_3