Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №473/4348/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4348/26

РІШЕННЯ

іменем України

"30" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Булкат М. С.,

за участю секретаря судового засідання, Соколенко Д. К.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляли самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства,

встановив:

17 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою. Позивач зазначає, що його батьками є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки батьки позивача не перебували у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 були внесені відповідно до вимог статті 135 Сімейного кодексу України, а саме: прізвище зазначено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові – за іменем батька.

Позивач зазначає, що від моменту народження постійно проживав разом із матір`ю та ОСОБА_5 , перебував на їхньому утриманні та виховувався ними. Фактично вони проживали однією сім`єю, що, зокрема, підтверджується наявними сімейними фотографіями та іншими обставинами спільного сімейного життя.

Крім того, позивач має брата та сестру, батьком яких є також ОСОБА_5 .

Після досягнення позивачем 16-річного віку він разом із батьками вирішив офіційно врегулювати питання щодо зазначення у його свідоцтві про народження справжнього батька – ОСОБА_5 . З цією метою батьки мали звернутися до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відповідних змін, однак здійснити це своєчасно не встигли.

У подальшому, у зв`язку з початком 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, реалізація зазначеного наміру стала неможливою. 22 березня 2022 року ОСОБА_5 був мобілізований до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач зазначає, що після мобілізації батько декілька разів приїздив додому на нетривалий час, однак перебування вдома протягом одного-двох днів було недостатнім для оформлення необхідних документів та юридичного врегулювання питання щодо визнання батьківства.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Берхівка Донецької області зник безвісти.

За таких обставин позивач звернувся до суду з метою юридичного підтвердження факту свого походження від ОСОБА_5 , оскільки через відсутність відповідних відомостей у актовому записі про його народження він позбавлений можливості належним чином підтвердити свої родинні відносини з особою, яку вважає своїм біологічним батьком.

20 серпня 2026 року відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.

09 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 , та його представник, ОСОБА_6 , не з`явилися, проте надали заяву в якій підтримали у повному обсязі позовні вимоги.

Відповідачка, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, проте надала заяву від 09 вересня 2026 року, в якій заперечувала проти задоволення позовної заяви, вважала, що позов не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Представник відповідача, Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не з`явився.

У судове засідання треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 (мати), та ОСОБА_4 (дядько) не з`явилися, проте надали заяву про розгляд без їх участі, підтримали у повному обсязі позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

У статті 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено вичерпного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) зробив висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, висновок якої має важливе значення у процесі дослідження батьківства, є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 05 червня 2024 року у справі № 458/619/17).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій сфері правовідносин, який однозначний у своїй позиції, що генетична ДНК-експертиза, безумовно, є одним із найімовірніших доказів батьківства і за можливості її проведення вона повинна призначатися (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2014 року у справі «Цветелін Пєтков проти Болгарії», заява № 2641/06, пункт 55, рішення від 14 березня 2024 року у справі «Молдован проти України», заява № 62020/14, пункт 47).

Суд враховує положення Конвенції про права дитини, якими передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування. Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Вознесенську Миколаївської області народився ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 січня 2006 року Григорівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області, актовий запис №2. В графі батьки зазначені: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_3 (а. с. 8).

Таким чином, батько за ст. 135 СК України був зазначений в актовому записі зі складників прізвища матері « ОСОБА_8 » та імені по-батькові ОСОБА_5 – ОСОБА_7 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного громадян про державну реєстрацію народження №00018308964 від 05 липня 2017 року відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

22 березня 2022 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після призову ОСОБА_5 проходив військову службу та брав участь у виконанні бойових завдань із захисту України. У зв`язку з проходженням військової служби він тривалий час перебував поза місцем постійного проживання, а можливості приїздити додому були обмеженими.

ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Берхівка Бахмутського району Донецької області ОСОБА_5 зник безвісти. Після зазначеної дати його місцезнаходження невідоме, а зв`язок із ним відсутній (сповіщення сім`ї № 44 в якому вказано що чоловік ОСОБА_5 , зник безвісті а. с. 14).

У матеріалах справи міститься висновок генетичного дослідження, проведеного Медико-генетичним центром «Мама Папа» 13 липня 2026 року, об`єктами дослідження були: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як передбачуваний дядько (півсиблінг батька), та ОСОБА_3 , як мати ОСОБА_1 .

За результатами проведеного генетичного дослідження встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_4 є біологічним дядьком ОСОБА_1 , тобто братом його біологічного батька по одному з батьків (півсиблінгом батька), становить 83,12 % (а с. 23). При цьому комбінований індекс спорідненості становить 5, що, відповідно до висновку дослідження, свідчить про те, що отримані генетичні дані у 5 разів більш імовірні за умови, що ОСОБА_4 є біологічним дядьком ОСОБА_1 – братом його батька по одному з батьків, – ніж за умови відсутності між ними біологічного споріднення.

Таким чином, результати проведеного генетичного дослідження підтверджують наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 генетичних ознак спорідненості, які узгоджуються з припущенням про те, що ОСОБА_4 може бути біологічним дядьком позивача, а отже, біологічним братом його батька по одному з батьків.

Вказаний висновок у сукупності з іншими доказами у справі має значення для встановлення походження ОСОБА_1 від ОСОБА_5 та підлягає оцінці судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Також матеріали справи містять фотодокази (а. с. 18–19), на яких зображено ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 та дітьми, у тому числі у складі всієї родини. Зазначені фотоматеріали підтверджують факт спільного сімейного життя, близькі родинні стосунки між ОСОБА_5 та членами сім`ї, а також його участь у житті та вихованні дітей. Сукупність зазначених фотоматеріалів узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, та підтверджує доводи позивача щодо фактичних сімейних і родинних відносин між ним та ОСОБА_5 .

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, параграф 34, від 07 травня 2009 року). Аналогічні висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 18.11.2020 року у справі № 159/3926/18 (провадження № 61-13142св20) та від 02.03.2020 року у справі № 530/1231/16-ц (провадження № 61-43301св18).

Суд вважає, що встановлена наявність кровного споріднення між позивачем (дитиною) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дядьком), як між племінником та дядьком, доводить також і наявність кровного споріднення між зниклим безвісті ОСОБА_5 , оскільки зазначені обставини доведені належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом висновком спеціаліста за результатом проведення молекулярно-генетичного дослідження (ДНК-тестом), яке на сьогодні є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.

У зв`язку з чим суд вважає, що доводи, викладені позивачем у змісті позову на обґрунтування встановлення факту батьківства зниклого безвісті ОСОБА_5 , знайшли своє доказове підтвердження.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов про встановлення факту батьківства є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до положень підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Крім того, відповідно до положень першого абзацу пункту 9 Постанови Пленуму, резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства (материнства) має містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Таким чином суд вважає необхідним навести у змісті резолютивної частини даного рішення також те, які зміни необхідно внести до актового запису про народження внаслідок задоволення позову про встановлення факту батьківства.

Згідно ч.1-2 ст. 148 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ.

Керуючись ст. 200, 206, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи, які не заявляли самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства, задовольнити.

Встановити факт що, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 є батьком ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Василівка Вознесенського району Миколаївської області.

Внести зміни до актового запису про народження № 2, складеного 11 січня 2006 року Виконавчим комітетом Григорівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, а саме:

- у розділі «Відомості про батька» у графі «Батько» замість « ОСОБА_7 », вказати « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянство України»

- графу «Підстава запису відомостей про батька» доповнити зазначенням запису про встановлення факту батьківства на підставі рішення суду у даній справі із зазначенням дати набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення проголошено 30 вересня 2026 року.

Суддя М. С. Булкат