Суд: Березнегуватський районний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них
Дата: 29 вересня 2026 р.
Справа: №470/388/26
Суддя: Луста С. А.
Провадження № 2/470/352/26
Справа № 470/388/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Лусти С.А.,
за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
05 травня 2026 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписано його представником адвокатом Терлецькою Т.О., що діє на підставі договору про надання правничої допомоги №662 від 17 лютого 2026 року.
В позові зазначено, що позивач є власником сільськогосподарської техніки, а саме трактора колісного МТЗ-82.1.57, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , культиватора причепного КПС-4ПП та борони дискової НОМЕР_4 . Влітку 2023 року вищезазначену сільгосптехніку взяв у позивача в користування його рідний брат ОСОБА_2 та добровільно повернути її відмовляється. З приводу незаконних дій відповідача ОСОБА_2 позивач восени 2023 року звертався із заявою до відділення поліції №2 Баштанського РВП ГУНП у Миколаївській області, однак в усній формі йому було рекомендовано звернутися до суду, так як між ними виник спір цивільно-правового характеру, що підтверджено відповіддю на запит адвоката. На підставі зазначеного, позивач просив суд витребувати у відповідача ОСОБА_2 на його користь належне йому на праві власності майно, а саме трактор колісний МТЗ-82.1.57, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 400000 грн.; культиватор причепний КПС-4ПП, 2005 року випуску, вартістю 30000 грн.; борону дискову НОМЕР_4 , 2005 року випуску, вартістю 50000 грн. та стягнути на користь позивача судовий збір, у розмірі 4800 грн. та витрати на правову допомогу, в розмірі 10000 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Пояснив, що є власником трактору МТЗ-82.1.57, 2004 року випуску, культиватора причепного КПС-4ПП та борони дискової БН-2,4, 2005 року випуску, які придбав особисто за позичені у брата дружини кошти. Вказану сільськогосподарську техніку він використовував спільно з відповідачем для обробітку земельних ділянок, які перебувають у їх власності. Відразу після придбання вказана техніка знаходилася на території його домоволодіння, однак згодом перебувала на території домоволодіння за місцем проживання відповідача. З 2023 року відповідач відмовляється повернути йому вказану сільськогосподарську техніку, що і змусило його звернутися до суду. Крім того пояснив, що на даний час борони дискової БН-2,4 у відповідача немає, оскільки у 2023 році він її продав без його дозволу, а кошти використав на свої потреби.
Представник позивача в судовому засіданні також підтримала позовні вимоги позивача з підстав зазначених у позовній заяві та просила суд їх задовольнити. Також пояснила, що відповідач з літа 2023 року відмовляється повернути належну позивачу сільськогосподарську техніку без поважних на те причин, а дискову борону продав без згоди позивача.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував, пояснив, що близько 20 років разом з позивачем займалися обробітком земельних ділянок, які перебувають у їх власності. Вказану сільгосптехніку дійсному вони купували разом за позичені кошти, однак оформили її на позивача. Борг за позикою брату жінки позивача він віддавав також, однак докази тому відсутні. Трактор МТЗ-82.1.57 та культиватор причепний КПС-4ПП дійсно на даний час перебувають у його володінні та знаходяться на території його домоволодіння в с. Новоочаків, а дискова борона відсутня, оскільки позивач продав її ще в 2021 році. Повертати сільськогосподарську техніку позивачу він відмовляється, оскільки той заборгував йому грошові кошти та в добровільному порядку не повертає, однак докази тому також відсутні.
Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є власником сільськогосподарської техніки, а саме трактора колісного МТЗ-82.1.57, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , культиватора причепного КПС-4ПП та борони дискової БН-2,4. Вказане підтверджується копією договору купівлі-продажу трактора №17 від 10 серпня 2004 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Укравтозапчастина», зі специфікацією, актом приймання-передачі та видатковою накладною від 10 серпня 2024 року, довідкою Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 27 лютого 2026 року про реєстрацію за позивачем вказаного трактора та копією видаткової накладної ТОВ «Техноторг» з рахунком-фактурою від 16 серпня 2025 року про придбання позивачем у власність культиватора та дискової борони (а.с.13-26).
З літа 2023 року вказана сільськогосподарська техніка, зокрема трактор МТЗ-82.1.57 та культиватор КПС-4ПП, перебувають у володінні відповідача та знаходяться на території його домоволодіння по АДРЕСА_1 . Вказане не заперечується сторонами у справі та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , наданими в судовому засіданні.
На час звернення позивача до суду борона дискова БН-2,4 у володінні відповідача не перебуває та на території його домоволодіння не знаходиться, оскільки за твердженням сторін вона була продана іншій особі за відплатним договором.
Так за вимогами чинного цивільного законодавства України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також - органи і особи, уповноважені захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України):
1) якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) якщо майно було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Наведеного вище висновку дотримується Верховний Суд в постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 725/10987/23 (провадження № 61-3461цс25).
Так у даній справі судом встановлено, що саме позивач є власником трактора колісного МТЗ-82.1.57, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 та культиватора причепного КПС-4ПП, оскільки саме він їх придбав та зареєстрований власником трактора, будь-яких угод про відчуження вказаної сільгосптехніки відповідачу позивач з відповідачем не укладав та у власність відповідача її не передавав. Однак з літа 2023 року вказана сільськогосподарська техніка поза волею позивача перебуває у фактичному володінні відповідача та він повертати її позивачу відмовляється. Доказів придбання вказаної техніки за спільні кошти відповідач суду не надав.
За вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином вказана сільськогосподарська техніка вибула з володіння позивача поза його волею, а відповідач ОСОБА_2 , на підставі вимог ст.387 ЦК України вважається таким, що незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів вказаним майном, а тому позовні вимоги позивача про витребування у нього, зокрема трактора колісного та культиватора, є правомірними та підлягають зволенню.
Щодо витребування у відповідача дискової борони НОМЕР_4 , то як встановлено судом, вона як на день звернення позивача до суду, так і на день розгляду справи судом, у володінні відповідача не перебуває, оскільки була відчужена за відплатним договором іншій особі, до якої позивач позовні вимоги не пред`являє, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
На підставі ст.141 ЦПК України, суд покладає на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, витрат на оплату судового збору, в розмірі 4300,00 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 8958,33 грн. (а.с.39-42,44-45,48).
Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити частково.
Витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належне йому майно, зокрема, трактор колісний МТЗ-82.1.57, 2004 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , та культиватор причепний КПС-4ПП.
У витребуванні від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , борони дискової НОМЕР_4 , відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , витрат на оплату судового збору, в розмірі 4300,00 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 8958,33 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.
Суддя С. А. Луста
Оригінал: reyestr.court.gov.ua