Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №470/612/26 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/526/26

Справа № 470/612/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Баськова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 23 вересня 2026 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року позивач звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС із позовною заявою, підписаною його представником - Самойленком П.М., який діє на підставі додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 14 липня 2026 року.

У позовній заяві зазначено, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року у справі № 470/469/21 з відповідача на користь позивача стягнуто 15 282 грн 99 коп. Оскільки відповідач у добровільному порядку рішення суду не виконав, позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про його примусове виконання. Грошові кошти у сумі 15 282 грн 99 коп. були зараховані на банківський рахунок позивача лише 13 липня 2026 року в межах виконавчого провадження № 67720019. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, та звернувся до суду з даним позовом.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 7 383 грн 14 коп., три проценти річних у розмірі 1 482 грн 08 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 064 грн 96 коп.

Позивач та його представник – адвокат Самойленко П.М. в судове засідання не з`явились, до суду направили заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, не заперечували проти заочного порядку розгляду справи ( а.с.26-29).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає її неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

Судом встановлено, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року по справі №470/469/21, провадження №2/470/160/21, позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, в розмірі 10374 грн 99 коп, 908 грн судового збору та 4000 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги. Рішення суду набрало законної сили 15 листопада 2021 року ( а.с.6-7).

13 липня 2026 року Першим відділом державної виконавчої служби у виконавчому провадженні №67720019 було перераховано на картку НОМЕР_1 борг в сумі 15282 грн 99 коп за виконавчим документом №470/469/21 виданим 15.11.2021 року, за яким боржником є ОСОБА_2 ( а.с.5).

Посилаючись на те, що відповідач майже п`ять років не виконував грошове зобов`язання, внаслідок чого позивач був позбавлений можливістю користуватися належними йому грошовими коштами, останній вважав що має право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від невиконаного зобов`язання, за період з наступного дня після ухвалення судового рішення – 09 жовтня 2021 року по 13 липня 2026 року, тобто по день фактичного виконання рішення суду у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), в якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі №6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України), та від 02 березня 2016 року у справі №6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України, три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи, відповідач мав грошове зобов`язання перед позивачем (необхідність сплати 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що стягнуте за рішенням суду, яке набрало законної сили), однак, його порушив тривалим невиконанням, фактично рішення суду від 08 жовтня 2021 року виконано 13 липня 2026 року під час його примусового виконання відділом Державної виконавчої служби, відповідно у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18) також зазначено, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

При цьому, відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд доходить висновку про підставність позовних вимог позивача .

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, початок періоду виникнення грошового зобов`язання слід рахувати з дати набрання рішенням суду законної сили, тобто з 15 листопада 2021 року.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та трьох процентів річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Відповідачем не було надано суду розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних, а тому суд приймає до уваги розрахунок, наданий позивачем та здійснює його перевірку.

Так, звертаючись до суду з позовом, при здійсненні розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, позивач невірно визначив початок періоду з 09 жовтня 2021 року, оскільки як зазначено судом вище початком періоду виникнення грошового зобов`язання слід вважати дату набрання рішенням законної сили, тобто 15.11.2021 року. За такого загальна кількість днів прострочення становитиме 1701 день.

Із наведеного стороною позивача розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат вбачається, що позивачем за основу було взято вірно суму боргу, яка визначена судом у рішенні від 08 жовтня 2021 року у справі №470/469/21, а саме: 10374 грн 99 коп.

Таким чином при здійсненні розрахунку трьох процентів річних із простроченої суми 10374 грн. 99 коп. за період з 15.11.2021 року по 13.07.2026 року, розмір трьох процентів річних за 1701 день прострочення буде становити 1450 грн 50 коп.

Щодо визначення розміру інфляційних втрат, ураховуючи що загальний розмір інфляційних втрат необхідно обраховувати за період з 15.11.2021 року по 13.07.2026 року, тому інфляційні втрати за вказаний період повинні становити 7514 грн 41 коп. Однак оскільки позивачем в позовні заявлено до стягнення 7383 грн 14 коп інфляційних втрат, зважаючи на те, що суд керується принципом диспозитивності, та не може самостійно виходити за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7383 грн 14 коп інфляційних втрат.

З огляду на викладене вище суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за період з 15.11.2021 року по 13.07.2026 року у розмірі 1450 грн 50 коп та інфляційних втрат у розмірі 7383 грн 14 коп, що в загальному розмірі становить 8833 грн 64 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при поданні позову пропорційно до задоволеної частини позовних вимог та витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) три процента річних у розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) грн 50 коп та 7383 (сім тисяч триста вісімдесят три) грн 14 коп інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1060 грн 21 коп судового збору та 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 – адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача – адвокат Самойленко Петро Миколайович – адреса здійснення адвокатської діяльності; індекс 04119 вул. Юрія Іллєнка, буд. № 46 м.Київ, РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя С.Ф. Орлова

Повне заочне рішення складене 29 вересня 2026 року.