Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №756/13113/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П

ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 756/13113/21

провадження № 51-35км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050000925, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там же, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Оболонський районний суд м. Києва вироком від 05 лютого 2024 року засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

2. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_7 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 19 квітня по 20 квітня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

3. Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

4. Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту.

5. Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_7 у не встановлені досудовим розслідуванням день, час і місці з метою подальшого збуту придбав 28 згортків з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - PVP

(1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою 11,898 г, що є великим розміром, які незаконно зберігав при собі. 19 квітня 2021 року він 15 згортків із вказаною речовиною різної маси залишив як «закладки» у лісопарковій зоні біля озера Кирилівське на вул. Малиновського, 6 у м. Києві, а решту - 13 згортків з PVP зберігав при собі. Усі 28 згортків зі згаданою особливо небезпечною психотропною речовиною того ж дня ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції.

6. Київський апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2025 року залишив без змін вирок щодо ОСОБА_7 .

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Скаржник зазначає, що в основу обвинувального вироку покладено недопустимі докази, оскільки в ході досудового розслідування не було забезпечено право обвинуваченого на захист. Вважає протоколи затримання та огляду недопустимими доказами, інші докази, а саме висновки експертиз, які, відповідно, були похідними від згаданих протоколів стають недопустимими автоматично. На обґрунтування своїх доводів захисник зауважує, що вказані слідчі дії проведено без участі захисника. Наявність у матеріалах справи письмової заяви ОСОБА_7 про відмову від захисника не свідчить про дотримання норм КПК, адже відмову затриманого в ході процесуальних дій, на думку скаржника, мало би бути зафіксовано у протоколі затримання або на носіях інформації (безперервному відеозаписі), чого у справі не зроблено. На думку заявника, письмову заяву про відмову від захисника обвинувачений написав під контролем поліції, що викликає сумніви в добровільності його намірів. Суд першої інстанції не звернув уваги на доводи сторони захисту щодо недопустимості вказаної вище заяви як доказу, а апеляційний суд не дослідив обставин кримінального провадження, досліджених судом першої інстанції з порушеннями, та, формально погодившись із викладеними у вироку висновками стосовно винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не навів в ухвалі належних і достатніх мотивів та підстав такого рішення, чим порушив приписи ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

8. У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити її, скасувавши вирок та ухвалу й закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

9. Прокурор ОСОБА_5 просив судові рішення стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

10. Іншим учасникам судового провадження належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

11. Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

12. Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

13. З урахуванням зазначених вимог закону касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

14. У касаційній скарзі стверджується про недопустимість усіх зібраних у справі доказів і, як наслідок, недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

15. Як убачається з матеріалів кримінального провадження та як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_7 , маючи умисел на збут, придбав особливо небезпечну психотропну речовину у великому розмірі, упаковану у 28 окремих згортків, 15 з яких він 19 квітня 2021 року приховав у різних місцях лісопаркової зони біля озера Кирилівське в м. Києві, зробивши відповідні фото з локацією цих «закладок». Будучи виявленим працівниками поліції на місці злочину, ОСОБА_7 намагався втекти й позбутися решти згортків з особливо небезпечною психотропною речовиною. Коли це виявилося неможливим, він добровільно показав місця «закладок» і видав працівникам поліції всю психотропну речовину, загальна маса якої, за даними висновків експертиз, становила 11,898 г.

16. Дослідивши показання засудженого ОСОБА_7 , який суду підтвердив факт свого перебування 19 квітня 2021 року в лісопарковій зоні біля озера Кирилівське на вул. Малиновського, 6 у м. Києві, де його зупинили працівники поліції, яким він у присутності понятих вказав на місця попередньо прихованих належних йому згортків із психотропною речовиною, за його словами, придбаною для власного вживання; показання свідка ОСОБА_8 про те, що вона була понятою 19 квітня 2021 року в лісопарковій зоні біля озера Кирилівське під час вилучення заборонених речовин у ОСОБА_7 , який добровільно показував працівникам поліції місця, де приховав згортки із психотропною речовиною, перед кожною дією працівники поліції роз`яснювали права та обов`язки всім учасникам слідчих дій, після чого склали протоколи, які вона та інший понятий підписали; дані протоколів огляду місць подій з відеозаписами їх проведення; дані протоколу затримання ОСОБА_7 ; дані протоколів обшуку та огляду вилученого в засудженого мобільного телефона марки «iPhone 7» (IMEI: НОМЕР_1 ); дані висновків експертів, суди дійшли обґрунтованого висновку, що зазначені, а також інші письмові докази у справі доповнюють один одного, є належними, допустимими, достатніми й поза розумним сумнівом доводять факт незаконного придбання та зберігання ОСОБА_7 особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту.

17. Спростовуючи твердження сторони захисту про відсутність в обвинуваченого умислу на збут психотропної речовини, суди, посилаючись на п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», слушно зауважили, що великий розмір придбаної ОСОБА_7 особливо небезпечної психотропної речовини, спосіб упакування та розфасування у

28 згортків, приховання частини цих згортків у різних місцях з подальшим фотографуванням схованок і збереженням їхньої локації, а також дані довідки КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 445395 від 29 квітня 2021 року про те, що ОСОБА_7 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, свідчать про умисел засудженого саме на збут особливо небезпечних психотропних речовин.

18. Тому за встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин ці дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК.

19. Доводи скаржника про порушення права ОСОБА_7 на захист у зв`язку з затриманням його в порядку ст. 208 КПК без участі призначеного йому захисника є необґрунтованими.

20. Згідно з ч. 4 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

21. Тобто положеннями вказаної статті визначено порядок затримання особи, відповідно до якого участі захисника в момент затримання не передбачено, оскільки затримання особи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення є несподіваною подією для його учасників і уповноважена особа зобов`язана лише роз`яснити затриманому його право мати захисника та негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

22. З установлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин видно, що працівники поліції затримали підозрюваного ОСОБА_7 19 квітня 2021 року безпосередньо після вчинення злочину, після чого викликали слідчо-оперативну групу. (т. 2, а. с. 6). Слідчі у присутності понятих, після роз`яснення ОСОБА_7 прав та обов`язків і з`ясування, чи правильно він розуміє їх зміст, зафіксували на відеокамеру виявлення та вилучення у підозрюваного особливо небезпечної психотропної речовини в 13 згортках (диск т. 2, а. с. 8). Згодом було проведено огляди місць подій, в ході яких у вказаних підозрюваним місцях було виявлено та вилучено «закладки» з цією психотропною речовиною.

23. Перед початком слідчих дій ОСОБА_7 подав власноруч написану заяву про те, що він розуміє, за що затриманий, йому повністю роз`яснено й зрозуміло передбачені ст. 42 КПК права, у тому числі право не давати показання проти себе, мати захисника та не погоджуватися на проведення слідчих дій без його участі, водночас він не потребує участі захисника й добровільно погоджується на проведення слідчих дій з ним без участі адвоката, зокрема погоджується видати сховані ним біля озера заборонені речовини (т. 2, а. с. 9).

24. Під час особистого обшуку в затриманого було виявлено та вилучено мобільний телефон з фотографіями та локацією місць приховання пакетиків із вказаною вище речовиною (т. 2, а. с. 24-28).

25. З огляду на ці обставини суди дійшли правильного висновку про наявність достатніх підстав, визначених у ст. 208 КПК, для затримання ОСОБА_7 , а саме затримання визнали правомірним. Стаття 208 КПК не вимагає складання протоколу затримання негайно в ході затримання. Такий протокол має бути складено, щойно це стане практично можливим. Так, згідно із ч. 5 ст. 208 КПК у протоколі затримання, крім часу складання протоколу, має зазначатися місце, дата і точний час затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу на те, що в протоколі зазначено як час фактичного затримання ОСОБА_7 (о 14:25 19 квітня 2021 року), так і час складання протоколу в приміщенні кабінету № 418 СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві (о 00:15 20 квітня 2021 року), що не зумовлює визнання незаконним цього заходу забезпечення кримінального провадження.

26. Протокол затримання ОСОБА_7 містить: дані про підстави затримання; кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; роз`яснення ОСОБА_7 процесуальних прав та обов`язків, у тому числі права мати захисника і побачення з ним до першого допиту та не свідчити проти себе; дані про повідомлення його матері про затримання, а також органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги про затримання та залучення захисника ОСОБА_9 ; а також підписи ОСОБА_7 про його ознайомлення з усім зазначеним у протоколі (т. 2, а. с. 22, 23).

27. Тому Суд визнає неспроможними доводи сторони захисту про недопустимість як доказу протоколів огляду місць подій внаслідок проведення слідчих дій без участі захисника та вважає за потрібне нагадати правову позицію щодо критеріїв, за наявності яких виникає необхідність визнання доказів недопустимими в розумінні ст. 87 КПК.

28. Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22), імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування та нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). Отже, у кожному із зазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами та свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України. З огляду на це суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

29. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована в певній процесуальній формі.

30. З урахуванням обставин, установлених у цьому кримінальному провадженні, органи досудового розслідування здійснили огляди місць подій 19 квітня 2021 року відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому згідно із ч. 1 ст. 233 КПК встановлені внаслідок цих слідчих дій докази є допустимими й можуть бути використані для ухвалення процесуальних рішень.

31. Доводи засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства були предметом перевірки судів попередніх інстанцій і їх не було підтверджено. Як правильно зауважили суди, вказівка сторони захисту стосовно написання заяви ОСОБА_7 про відмову від участі захисника під тиском і внаслідок вмовляння працівників поліції не містила конкретних даних про такі обставини, крім того, сторона захисту не відреагувала написанням відповідної заяви на дії працівників поліції. До того ж суди небезпідставно звернули увагу на те, що з відеозаписів проведення оглядів місць подій вбачається, що ОСОБА_7 поводився вільно й невимушено, без будь-якого примусу вказував на місця приховування згортків із психотропною речовиною, а на деяких відеозаписах навіть посміхався та жартував з учасниками слідчих дій.

32. Верховний Суд також переглянув відеозаписи згаданих слідчих дій і виснував, що дії ОСОБА_7 під час їх проведення були добровільними.

33. Твердження захисника про те, що суд апеляційної інстанції не надав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними.

34. Апеляційний суд згідно з вимогами статей 404, 419 КПК ретельно перевірив доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_10 і ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , дав на них достатньо мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок місцевого суду, що відповідає положенням статей 370, 374 КПК, - без зміни. Ухвала суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами статей 370, 419 КПК.

35. За результатами касаційного розгляду Суд не виявив істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3