Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №643/1367/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 643/1367/25

провадження № 51-304км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2025 рокута ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні № 12024221170003769за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцята жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК на 7 років позбавлення волі. Постановлено зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його тримання під вартою з 21 листопада 2024 року.

2. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

3. Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він за обставин, детально викладених у мотивувальній частині вироку, в ніч з 18 на 19 листопада 2024 року (точний час у ході судового розгляду не встановлений), перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , де мешкав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час словесного конфлікту, стоячи обличчям до неї на відстані витягнутої руки, схопив дерев`яну тростину, на яку спиралася ОСОБА_9 під час пересування, та, тримаючи її в правій руці, усвідомлюючи можливість настання наслідків своїх дій у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, які можуть призвести до смерті потерпілої, наніс їй удари тростиною по голові, від чого вона присіла. Далі ОСОБА_5 підняв свою матір і переніс її на ліжко, де 19 листопада 2024 року в денний час доби (більш точний час у ході судового розгляду не встановлений) вона померла від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, які утворилися внаслідок завдання не менше ніж 8 ударів.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_5 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз висновкам судово-медичної експертизи і поясненням експерта ОСОБА_10 , стверджує, що механізм настання смерті потерпілої належним чином не встановлений, питання про можливість отримання нею тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту не вирішено, а показання експерта викладені в текстах судових рішень неповно, вибірково та спотворено. Також указує на те, що показання свідка ОСОБА_11 не узгоджуються з іншими доказами у справі, а свідок ОСОБА_12 не була очевидцем події. Вважає, що винуватість ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні не доведена, а висновки судів ґрунтуються на припущеннях. Крім того, всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) апеляційний суд не навів у своїй ухвалі належних мотивів, з яких відхилив апеляційну скаргу сторони захисту.

Позиції інших учасників судового провадження

5. У засіданні суду касаційної інстанції засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу.

6. Прокурор проти задоволення касаційної скарги сторони захисту заперечила.

Мотиви Суду

7. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

8. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

9. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

10. Судові рішення попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні свідчать про те, що судами ретельно перевірені доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника. Зазначені в них мотиви про відхилення цих доводів колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

11. Так, сам обвинувачений не заперечував, що 13 листопада 2024 року під час конфлікту заподіяв своїй матері ОСОБА_9 кілька ударів по голові дерев`яною палицею, з його слів - два чи три. Стверджував, що потерпіла при цьому свідомості не втрачала, до ІНФОРМАЦІЯ_3 пересувалася. 16 листопада 2024 року він виявив матір на підлозі, вона повідомила, що впала. ОСОБА_5 підняв її і поклав на ліжко. Наступного дня мати цілий день пролежала, скаржилася на загальну слабкість та біль, а ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 17:00 - 18:00 він виявив її мертвою в ліжку. Після виявлення смерті матері він не знав, як діяти, тому лише 20 листопада 2024 року зателефонував знайомому, повідомивши про смерть матері.

12. У ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_5 розповів, що він, будучи у збудженому стані, вихопив правою рукою з рук ОСОБА_9 дерев`яну палицю, за допомогою якої вона пересувалася, та, стоячи посеред кімнати на відстані витягнутої руки навпроти матері, яка була обернена до нього обличчям, тримаючи палицю в правій руці, завдав їй декількох ударів, точну кількість не пам`ятає, по голові. Удари заподіював згори донизу в лобну та тім`яну ділянки. Від отриманих ударів ОСОБА_9 прикрилась руками і присіла (навпочіпки). Далі він відкинув дерев`яну палицю, допоміг потерпілій підвестися на ноги та відвів її до ліжка. Вона випила води і лягла відпочивати, ніяких скарг щодо самопочуття не виказувала. Цей конфлікт трапився 13 листопада 2024 року близько 18:00. Під час проведення слідчого експерименту була присутня захисник ОСОБА_6 , яка представляла інтереси ОСОБА_5 протягом досудового розслідування і судового розгляду справи та в суді касаційної інстанції, а також поняті. Зауважень до проведеної слідчої дії від її учасників не надійшло, про що свідчать дані протоколу її проведення.

13. Однак, проаналізувавши дані актів судово-медичних досліджень, висновків судово-медичної та додаткових експертиз, суди попередніх інстанцій встановили, що на трупі ОСОБА_9 були виявлені численні тілесні ушкодження, зокрема закрита сукупна травма голови, яка утворилася в результаті неодноразової ударної дії (не менш 8-ми) тупого предмета (предметів) у термін не менше ніж за 6-8 годин до настання смерті ОСОБА_9 , яка настала не менш ніж за 24-36 годин до огляду трупа, проведеного 20 листопада 2024 року. Причиною смерті ОСОБА_9 виявилася закрита травма голови у вигляді сукупності ушкоджень, що ускладнилася розвитком набряку-набубнявіння головного мозку з дислокацією стовбура мозку, який став безпосередньою причиною смерті. Таким чином, тілесні ушкодження, що спричинили смерть ОСОБА_9 , були завдані у період у ніч з 18 на 19 листопада 2024 року.

14. Під час судово-медичного дослідження трупа також виявлено закриту тупу травму правої верхньої кінцівки у вигляді синця на тильній поверхні правої кисті та великоуламкового перелому правої ліктьової кістки в нижній третині. Зазначені ушкодження утворилися незадовго до настання смерті (встановлено гістологічно) внаслідок ударної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися, має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеня. Також були виявлені синці та садна на шиї і синці на тулубі й на кінцівках. Зазначені ушкодження утворилися, вірогідніше за все, не менш ніж за 5-7 діб до моменту настання смерті, внаслідок дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися, за механізмом утворення удар-тертя-ковзання. За ступенем тяжкості мають ознаки легкого тілесного ушкодження.

15. Показання підозрюваного ОСОБА_5 , дані ним у ході слідчого експерименту та допиту як підозрюваного, не суперечать об`єктивним судово-медичним даним стосовно механізму нанесення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_9 під час судово-медичного дослідження. Після отримання тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, потерпіла ОСОБА_9 могла здійснювати самостійні дії в обмеженому обсязі.

16. Для роз`яснення висновку судово-медичної експертизи за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні суду першої інстанції була допитана експерт ОСОБА_10 . Її показання були детально проаналізовані місцевим судом, а також апеляційним судом з метою перевірки доводів сторони захисту про невстановлення дійсного механізму отримання тілесних ушкоджень потерпілою та можливість отримання їх внаслідок падіння з висоти власного зросту. Про повторний допит експерта або дослідження її показань у ході апеляційного провадження захист не клопотав.

17. Надаючи пояснення та відповідаючи на запитання сторони захисту, експерт у тому числі зазначила, що, згідно з висновком судово-гістологічної експертизи, на підставі морфологічних ознак встановлено, що субдуральна гематома та всі ушкодження на голові утворилися не менш ніж за 6-8 годин до настання смерті, а інші ушкодження на тілі трупа, на шиї, кінцівках утворилися у строк за 5-7 діб до настання смерті, перелом правої ліктьової кістки утворився незадовго до настання смерті. Конкретної картини, що тілесні ушкодження утворилися внаслідок падіння з висоти власного зросту, немає. Травма голови утворилася в результаті неодноразової ударної дії тупого твердого предмета конкретно по голові, не менше 8 ударів, тобто потерпіла не могла впасти вісім разів.

18. Крім того, на спортивних штанах ОСОБА_5 , вилучених під час огляду місця події, знайдено кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_9 не виключається.

19. З показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 суди встановили, що між обвинуваченим ОСОБА_5 та його матір`ю ОСОБА_9 , з якою вони разом проживали, мали місце конфлікти, у тому числі із застосуванням фізичного насильства. Наявність конфліктів із потерпілою, які виникали на побутовому ґрунті, не заперечував і сам ОСОБА_5 . Свідок ОСОБА_12 , яка є дочкою обвинуваченого та онукою потерпілої, розповіла, що батько за характером такий, що здатен вдарити, зловживає спиртними напоями. Останній раз до події вона бачила батька на день його народження у 2024 році. З огляду на зазначене апеляційний суд обґрунтовано не погодився з аргументами сторони захисту про те, що показання вказаного свідка є лише дитячими спогадами.

20. Як повідомив свідок ОСОБА_11 , обвинувачений телефонував йому і казав, що під час конфлікту завдав матері ОСОБА_9 сильного удару, через що вона лежить на ліжку у важкому стані. Відсутність зафіксованих з`єднань між телефонами зазначеного свідка та обвинуваченого, на що посилається сторона захисту, сама собою не свідчить про неправдивість показань цього свідка, вони не були спростовані під час його допиту і не суперечать іншим доказам у справі. Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що обвинуваченій повідомляв йому про поганий стан матері, при цьому не викликав швидку допомогу, незважаючи на неодноразові поради свідка. Показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , яких обвинувачений також поінформував про смерть матері по телефону, додатково вказують на те, що він намагався приховати дійсні обставини події, вчиняючи дії, спрямовані на оформлення факту смерті та поховання потерпілої.

21. Сукупністю цих та інших доказів у кримінальному провадженні, які узгоджуються між собою, досліджені й оцінені судом з дотриманням вимог ст. 94 КПК України, підтверджується винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

22. З огляду на наведене вище суди дійшли обґрунтованого висновку про неспроможність версії сторони захисту щодо отримання потерпілою ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до її смерті, внаслідок падіння з висоти власного зросту, а відповідну позицію обвинуваченого цілком підставно розцінили як спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності.

23. За встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої, кваліфіковано правильно, а покарання йому визначено з дотриманням вимог статей 50, 65 цього Кодексу відповідно до найнижчої межі санкції кримінального закону, за яким його засуджено. Таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам справи, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, вважати його надмірно суворим підстав не вбачається.

24. У вироку місцевого суду та ухвалі апеляційного суду наведені докладні мотиви на обґрунтування прийнятих судами рішень, їхній зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України. За таких обставин Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_5 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3