Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №761/21658/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 761/21658/25

провадження № 61-9508св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмета спору: Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року в складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.

2. В судовому засіданні 02 грудня 2025 року Головне управління Національної поліції в Київській області заявило клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в зв`язку з повторною нявкою позивачки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

4. Встановивши, що адвокат Васюк М. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , належним чином був повідомлений про призначені місцевим судом судові засідання 24 вересня 2025 року та 02 грудня 2025 року шляхом доставлення судової повістки про виклик до суду до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», проте ані він, ані позивачка до суду не з`явилися, при цьому, заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 до суду першої інстанції не надходила, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої

статті 257 ЦПК України.

5. Суд апеляційної інстанції відхилив довід апеляційної скарги адвоката Васюка М. М., що судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 24 вересня 2025 року о 08:30 год., була доставлена до його електронного кабінету лише 23 вересня 2025 року о 23:04 год, тобто менш ніж за добу до початку судового розгляду, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 24 вересня 2025 року о 08:30 год. Вказану ухвалу суду представник позивачки отримав через підсистему «Електронний суд» 11 липня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Вказане свідчить, що адвокат був обізнаний про дату, час та місце судового розгляду більш ніж за два місяці до призначеного судового засідання та мав достатній час для належної реалізації своїх процесуальних прав, у тому числі для забезпечення особистої участі в судовому засіданні або шляхом проведення відеоконференції, участі іншого представника, звернення із заявою про відкладення розгляду справи або заявою про розгляд справи за його відсутності.

6. Також Київський апеляційний суд відхилив довід апеляційної скарги представника позивачки, що ним була подана заява про розгляд справи за його відсутності, на підтвердження чого надано витяг із підсистеми «Електронний суд» про направлення відповідного документа до суду, оскільки із зазначеного витягу вбачається, що така заява була сформована та направлена представником позивача 02 грудня 2025 року о 09:54 год, тобто лише за шість хвилин до початку судового засідання, призначеного на 10:00 год.

7. Додатково, апеляційний суд врахував, що про дату, час та місце судового розгляду 02 грудня 2025 року адвокат був обізнаний ще з 24 вересня 2025 року, тобто більш ніж за два місяці до призначеного судового засідання.

8. Серед іншого, матеріали справи не містять відомостей про надходження зазначеної заяви до суду та її реєстрацію до початку судового засідання, а тому доводи апеляційної скарги про безпідставне неврахування судом першої інстанції такої заяви не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка М. М., на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно залишив позов без розгляду, оскільки, констатуючи першу неявку сторони позивача в судове засідання 24 вересня 2025 року, суди не врахували відсутність належного повідомлення ОСОБА_1 , зокрема в особі представника, про розгляд справи, а залишаючи без розгляду позов 02 грудня 2025 року, суди не врахували заяву про розгляд справи за відсутності позивачки, яка була надіслана через систему «Електронний суд» 02 грудня 2025 року о 09:54 год.

13. Заявник вважає, що норми процесуального закону не містять визначення мінімального строку, протягом якого відповідна заява має бути подана до початку судового засідання.

14. Вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 128 ЦПК України у взаємозв`язку із частиною другою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, що у разі невиконання судом обов`язку щодо надсилання повісток, неявка сторони позивача не може вважатися як така, що належно повідомлена про час та місце розгляду справи, та частини п`ятої статті 223 ЦПК України щодо визначення мінімальних строків для подання заяв до початку судового засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

15. У серпні 2026 року Головне управління Національної поліції в Київській області подало до Верховного Суду через систему «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а ухвалу місцевого суду та за наслідками її перегляду постанову апеляційного суду залишити в силі, зокрема, вказуючи, що суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, об`єктивно не міг врахувати заяву сторони позивача про розгляд справи за його відсутності, оскільки така була зареєстрована судом 03 грудня 2025 року о 20:01 год., тобто після судового засідання, яке відбулося 02 грудня 2025 року. Вказане спростовує доводи адвоката Васюка М. М. про завчасне подання відповідної заяви.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування майнової та моральної шкоди.

17. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року відкрито провадження в справі, призначено судове засідання на 24 вересня 2025 року о 08:30 год.

18. Ухвала суду від 30 травня 2025 року доставлена до електронного кабінету адвоката Васюка М. М. 11 липня 2025 року о 08:22 год.

19. 10 вересня 2025 року адвокатом Васюком М. М. подано відповідь на відзив Головного управління Національної поліції в Київській області.

20. Документ в електронному вигляді «судова повістка про виклик до суду» доставлено до електронного кабінету адвоката Васюка М. М. 23 вересня 2025 року о 23:04 год.

21. Судове засідання, яке відбулося 24 вересня 2025 року та розпочалося о 08:36 год., відкладено через неявку сторони позивача до 02 грудня 2025 року о 10:00 год.

22. Документ в електронному вигляді «судова повістка про виклик до суду» доставлено до електронного кабінету адвоката Васюка М. М. 24 вересня 2025 року о 12:54 год.

23. В судове засідання, яке було призначене на 02 грудня 2025 року, позивачка та її представник не з`явилися, був присутній представник відповідача, який заявив клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою ОСОБА_1 .

24. Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

28. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

30. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

34. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

35. Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

36. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

37. Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

38. Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

39. Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

40. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

41. Отже, за змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

42. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

43. Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).

44. Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21.

45. Положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

46. Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (постанова Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).

47. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

48. У цій справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, призначений на 24 вересня 2025 року та 02 грудня 2025 року, в особі її адвоката Васюка М. М., у судове засідання повторно не з`явилася, заява про розгляд справи за її відсутності до суду першої інстанції, на момент проведення судового засідання, не надходила, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

49. При цьому судами встановлено, що повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції мав адвокат Васюк М. М., який був повідомлений про судові засідання призначені на 24 вересня 2025 року та на 02 грудня 2025 року шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету.

50. З огляду на положення частини п`ятої статті 130 ЦПК України із врученням судової повістки адвокату Васюку М. М. позивачка вважається належним чином повідомлена про розгляд справи.

51. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що станом на 02 грудня 2025 року мала місце повторна неявка належним чином повідомленої позивачки, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

52. Таким чином, в судові засідання, призначені на 24 вересня та 02 грудня 2025 року, позивачка та її представник, будучи належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, не з`явились. Заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не подали.

53. При цьому Верховний Суд зауважує, що представник позивачки, будучи професійним адвокатом, після своєї неявки разом із ОСОБА_1 в судове засідання 24 вересня 2025 року, мав усвідомлювати процесуальні наслідки повторної неявки в судове засідання 02 грудня 2025 року.

54. Оскільки в судові засідання, призначені на 24 вересня 2025 року та 02 грудня 2025 року, позивачка та/або її представник не з`явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали, а представник відповідача наполягав на залишенні позову без розгляду, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

55. Також колегія суддів Верховного Суду вважає за потрібне звернути увагу на те, що право позивачки на доступ до суду не є порушеним, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє ОСОБА_1 можливості повторно звернутися до суду після усунення причин, які стали підставою для відповідного процесуального рішення.

56. Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги про відсутність належного повідомлення сторони позивача про судове засідання, призначене на 24 вересня 2025 року, оскільки судова повістка отримана адвокатом шляхом доставлення до електронного кабінету лише 23 вересня 2025 року о 23:04 год.

57. Матеріали справи містять докази доставлення 11 липня 2025 року в електронний кабінет адвоката Васюка М. М. ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30 травня 2025 року про відкриття провадження в справі та призначення судового засідання на 24 вересня 2025 року о 08:30 год.

58. В зв`язку з цим, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що вказана обставина свідчить, що сторона позивача була належним чином та завчасно повідомлена про судове засідання, призначене на 24 вересня 2025 року о 08:30 год.

59. Тобто, отримавши 11 липня 2025 року копію ухали місцевого суду, в якій містяться відомості про дату, час та місце судового засідання вказане унеможливлює твердження про необізнаність адвоката Васюка М. М. щодо дати судового засідання.

60. Протилежне свідчило б про надмірну прискіпливість до процедури повідомлення учасника справи про дату, час та місце судового засідання, адже в цьому випадку, жодним чином неможливо знівелювати існуючий факт того, що адвокат отримав ухвалу суду, ознайомився з її змістом, відповідно й з датою судового засідання.

61. Також Верховний Суд відхиляє аргумент касаційної скарги, що адвокатом Васюком М. М. 02 грудня 2025 року о 09:54 год. направлено до Шевченківського районного суду міста Києва заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, яка була направлена адвокатом за 6 хвилин до початку судового засідання, відповідно суд мав врахувати вказану заяву.

62. Вказаний аргумент спростовується матеріалами електронної справи № 761/21658/25, відповідно до яких наявна картка руху документа з назвою файла: заява про розгляд справи без участі із додатком копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яка доставлена до системи «Електронний суд» 03 грудня 2025 року о 20:01 год.

63. Зазначений факт очевидно унеможливлює твердження, що Шевченківський районний суд міста Києва на початок судового засідання 02 грудня 2025 року о 10:08 год. мав у своєму розпорядженні заяву позивачки ОСОБА_1 , в особі її адвоката Васюка М. М., про розгляд справи за її відсутності.

64. За наведених обставин та встановлених фактичних обставин у цій справі, відсутні підстави для формування висновку Верховним Судом щодо застосування частини п`ятої статті 128 ЦПК України у взаємозв`язку із частиною другою статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, що у разі невиконання судом обов`язку щодо надсилання повісток, неявка сторони позивача не може вважатися як неявка належно повідомленого учасника справи, та частини п`ятої статті 223 ЦПК України щодо визначення мінімальних строків подання заяв до початку судового засідання.

65. Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

67. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

68. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

69. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк