Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №522/7134/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 522/7134/24

провадження № 61-4385св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року у складі судді Федчишеної Т. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,

Карташова О. Ю., у справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року Комунальне підприємство«Теплопостачання міста Одеси» (далі - КП «Теплопостачання міста Одеси») звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованістьза теплопостачання у розмірі 21 386,39 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від10 червня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом

КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання. Призначено судове засідання. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом

до КП «Теплопостачання міста Одеси», в якому просив поновити процесуальний строк для подання зустрічної позовної заяви, зобов`язати

КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснити перерахунок оплати за спожиту теплову енергію у квартирі АДРЕСА_1

з 19 липня 2021 року з моменту підписання споживачем фізичною особою ОСОБА_1 договору № 6266 на постачання теплової енергії.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання зустрічного позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 повернуто.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник

ОСОБА_1 - адвокат Корнілова Л. І. ознайомилася з матеріалами справи у суді першої інстанції 08 жовтня 2024 року, про що свідчить її розписка.

Про отримання ОСОБА_1 копії ухвали про відкриття провадження та ознайомлення з матеріалами справи саме 08 жовтня 2024 року відповідач зазначав у зустрічній позовній заяві.

Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 подав до суду через підсистему «Електронний суд» 23 жовтня 2024 року, проте зустрічний позов відповідач направив до суду засобами поштового зв`язку 24 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку визначеного частиною першою статті 193 ЦПК України.

У прохальній частині зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 просив поновити строк на подання зустрічної позовної заяви, проте не зазначав причин пропуску такого строку. Лише вказував, що він не погоджується із позовними вимогами КП «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення з нього заборгованості за теплопостачання та бажає скористатися правом на подання зустрічного позову.

Представником відповідача у судовому засіданні також не наведено причини пропуску відповідачем строку, визначеного частиною першою статті 193 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку подання до суду зустрічного позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Корнілова Л. І. , залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у травні 2024 року

КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 10 червня 2024 року прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

08 жовтня 2024 року представник відповідача - адвокат Корнілова Л. І. ознайомилась з матеріалами справи та отримала копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується розпискою та зазначається

ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві.

Таким чином, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву та зустрічного позову є 23 жовтня 2024 року.

23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діяв представник

Корнілова Л. І. , через підсистему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву.

24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 направлено до суду зустрічну позовну заяву до КП «Теплопостачання міста Одеси» про зобов`язання вчинити певні дії.

У зустрічному позові ОСОБА_1 просив поновити процесуальний строк для його подання до суду, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі отримана ним лише 08 жовтня 2024 року, у цей самий день він ознайомився зі справою.

Проте апеляційний суд дійшов висновку, що у зустрічній позовній заяві

ОСОБА_1 взагалі не зазначає про існування обставин, які б унеможливлювали своєчасно у п`ятнадцятиденний строк після отримання

08 жовтня 2024 року ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження подати зустрічну позовну заяву.

В апеляційній скарзі заявником не наведено обставини щодо причин неможливості у п`ятнадцятиденний строк подати до суду зустрічний позов,

а саме у період з 09 жовтня 2024 року по 23 жовтня 2024 року.

Отже, апеляційний суд вказав, що доводи заявника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1

не наведено обґрунтування неможливості подання зустрічного позову у строк, визначений ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження, враховуючи що 23 жовтня 2024 року відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву.

Тобто у заявника були відсутні перешкоди для подання до суду першої інстанції у визначений строк зустрічної позовної заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня

2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, не маючи доступу до електронної справи та до матеріалів справи в електронному вигляді, представник відповідача лише 08 жовтня 2024 року ознайомився з матеріалами справи у суді першої інстанції.

Отже, відповідач лише 24 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку направив до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву, тобто з пропуском визначеного частиною першою статті 193 ЦПК України строку, оскільки такий строк закінчився 23 жовтня 2024 року.

Разом з тим суд фактично не перевірив поважності причин пропуску відповідачем процесуального строку на подання зустрічного позову.

Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, унаслідок чого вони підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно із частиною сьомою статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За частиною першою статті 191 ЦПК відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною першою статті 193 ЦПК України встановлено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі,добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (Karakutsya v. Ukraine, № 18986/06, ЄСПЛ, від 16 лютого 2017 року).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Перевіряючи правомірність повернення судом першої інстанції зустрічного позову ОСОБА_1 , апеляційний суд встановив наступні обставини.

10 червня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом

КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплопостачання, призначено судове засідання та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Отже, відповідач мав право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

08 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Корнілова Л. І. ознайомилася з матеріалами справи у суді першої інстанції, що підтверджується її розпискою.

23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву КП «Теплопостачання міста Одеси».

24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами почтового зв`язку направив до суду першої інстанції зустрічний позов до КП «Теплопостачання міста Одеси», в якому просив поновити процесуальний строк для подання зустрічної позовної заяви, зобов`язати КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснити перерахування оплати за спожиту теплову енергію у квартирі

АДРЕСА_1 з 19 липня 2021 року з моменту підписання споживачем фізичною особою ОСОБА_1 договору № 6266 на постачання теплової енергії.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, повертаючи зустрічну позовну заяву, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву подано 24 жовтня 2024 року з пропуском встановленого законом строку

(23 жовтня 2024 року) та за відсутності поважних причин для його поновлення, оскільки доказів на підтвердження таких обставин відповідач не надав.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про повернення заявнику зустрічної позовної заяви

з підстав, визначених частиною першою статті 193 та частиною третьою

статті 194 ЦПК України.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що ним пропущенно строк на подання зустрічного позову з поважних причин, на увагу не заслуговують, оскільки належними та допустимими доказами ОСОБА_1 не підтверджені. Більше того, у зустрічній позовній заяві міститься лише клопотання про поновлення строку на його подання, проте відсутні будь-які доводи щодо поважності причин пропуску такого строку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська