Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/15123/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/15123/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний завод "Енергетик"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (судді: Крижний О. М. - головуючий, Ткаченко Б. О., Гаврилюк О. М.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний завод "Енергетик"

до відповідачів: 1) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі",

2) Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"

про визнання договору недійсним та зобов`язання укласти договір,

В С Т А Н О В И В:

1. Рух справи

1.1. У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичний завод "Енергетик" (далі - ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") та Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (далі - ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик") про визнання недійсним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, буд. 9 (ЕІС-код точки/точок розподілу 62Z1153458988160, 62Z2880707495878, 62Z6580310463520, 62Z5712164733978), який укладено між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" та про зобов`язання ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" укласти на підставі заявки від 07.08.2025 № 46024 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, буд. 9 (ЕІС-код точки/точок розподілу 62Z1153458988160, 62Z2880707495878, 62Z6580310463520, 62Z5712164733978) з ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик", вважаючи дії відповідачів безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 у задоволені позову відмовлено.

1.3. ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2026.

Ухвалою від 08.04.2026 зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 15/81 (910/390/24) за позовом ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вардингс", Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод", ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик", треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. про визнання права власності та усунення перешкод у його здійсненні.

1.4. У липні 2026 року ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" подало до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, в якій з посиланням на положення статей частини 1 статті 136, пункт 2 частини 1 статті 137, пункти 5, 6 частини 1 статті 139 господарського процесуального кодексу України просив забезпечити позов шляхом заборони ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до набрання законної сили рішення у цій справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю "Байпас Енерго" (який не є учасником у даній справі).

Заявник обґрунтовуючи заяву вказував на те, що за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 розташовані корпуси 15 та 63, власником яких відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 30.05.2003 є ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", з чим позивач не погоджується.

На переконання позивача, ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" не має у власності будь-якого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, а реєстрація права у 2003 році була проведена без правовстановлюючого документа.

ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" зазначає, що корпуси 15 та 63 були передані ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Байпас Енерго" (далі - ТОВ "Байпас Енерго").

При цьому ТОВ "Байпас Енерго" неодноразово зверталось до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії для забезпечення електроживлення об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

Заявник вважає, що такі дії спрямовані на припинення договору, який є предметом розгляду даної справи, з укладенням у подальшому нового договору між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "Байпас Енерго".

ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" вважає, що такі дії ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" та ТОВ "Байпас Енерго" спрямовані на штучне виведення предмета спору з-під судового контролю через фактичну заміну сторони (споживача) у договорі розподілу, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

1.5. ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", заперечуючи проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову, вказує, зокрема на те, що забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язане з позовними вимогами. Проте вимога позивача про заборону ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до набрання законної сили рішенням у справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ТОВ "Байпас Енерго" жодним чином не стосується позовних вимог та стосується товариства, яке не є учасником даної справи, а отже порушує права третіх осіб, що є неприпустимим.

Товариство зазначало, що позивачем не доведено доцільність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами.

При цьому ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" зазначало, що у справах № 910/7700/19, № 15/81 (910/390/24), № 910/15123/25, № 910/80/26 судами неодноразово висловлювалося, що будь-які докази на підтвердження застосування до ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" обмежувальних заходів (санкцій), передбачених нормативно-правовими актами, не надані, а доводи позивача про наявність кінцевих бенефіціарних власників - громадян рф, крім тих, які законно проживають на території України, засновані на припущеннях.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" про забезпечення позову.

2.2. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованими та базуються на припущеннях. Заявником не надано належних доказів, які б свідчили про можливе ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення апеляційної скарги за умов невжиття заявлених заходів забезпечення позову. Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведені належними і допустимими доказами на підтвердження реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" у касаційній скарзі просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 скасувати, задовольнити заяву товариства про забезпечення позову та заборонити ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до набрання законної сили рішенням у справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ТОВ "Байпас Енерго".

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 136-140 Господарського процесуального кодексу України, а оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 236 та 238 зазначеного Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає таке:

- апеляційний суд формально навів положення статей 136-140 Господарського процесуального кодексу України та значний обсяг практики Верховного Суду, однак фактично не застосував жодного із наведених ним правових висновків до конкретних обставин цієї справи;

- суд повністю проігнорував докази, які підтверджують існування реального ризику зміни фактичного споживача послуг розподілу електричної енергії щодо об`єкта, який є предметом спору;

- суд не дослідив, чи призведе укладення нового договору з ТОВ "Байпас Енерго" до необхідності звернення позивача з новими позовами, хоча саме цей критерій Верховний Суд визначає як ключовий для застосування забезпечення позову у немайнових спорах;

- суд не навів жодного мотиву, чому саме заявлений спосіб забезпечення є неспівмірним або порушує права інших осіб.

Подана позивачем заява про забезпечення позову не ґрунтувалася на припущеннях, навпаки, до заяви були додані відповідні докази на наведено конкретні фактичні обставини.

Зокрема було зазначено таке: після виникнення спору створено нову юридичну особу - ТОВ "Байпас Енерго"; її засновниками стали близькі родичі основних акціонерів ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" та особи; нова юридична особа зареєстрована за тією ж адресою, де знаходиться спірний майновий комплекс; ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" вже передав їй в оренду частину майнового комплексу; ТОВ "Байпас Енерго" тричі звернулося до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" із заявами про укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Бориспілська, 9.

Фактично укладення нового договору між ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" та ТОВ "Байпас Енерго" призведе до появи нового комплексу правовідносин, які не є предметом цього спору. Отже, навіть у разі задоволення апеляційної скарги ефективне поновлення прав позивача стане значно складнішим та вимагатиме нового судового процесу.

Проте цим обставинам апеляційний суд не надав жодної оцінки.

Скаржник також зазначає, що за паровою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, саме уникнення виникнення нових судових процесів і становить зміст забезпечення позову у справах немайнового характеру.

Проте апеляційний суд взагалі не встановив, чи існує такий ризик.

Також, апеляційний суд у мотивувальній частині ухвали неодноразово посилається на можливість виконання судового рішення.

Разом із тим Верховний Суд неодноразово зазначав, що у немайнових спорах критерій виконання рішення не є визначальним.

У таких спорах суд повинен встановити, чи забезпечить невжиття заходів забезпечення позову можливість ефективного поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду.

Отже, фактично апеляційний суд застосував критерії, характерні для майнових спорів, до спору немайнового характеру.

Таке застосування статті 136 Господарського процесуального кодексу України суперечить усталеній практиці Верховного Суду та свідчить про неправильне застосування норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, за твердженням заявника касаційної скарги, обмежився викладенням загальних положень процесуального законодавства та практики Верховного Суду, однак не здійснив того аналізу, який прямо вимагається відповідними правовими позиціями.

3.2. У відзивах на касаційну скаргу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" просять відмовити в її задоволенні, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника з підстав, наведених у відзивах. Крім того відповідачі у справі просять здійснити розподіл судових витрат в суді касаційної інстанції, зазначаючи, що попередня (орієнтована) сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесуть ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" становить 15000,00 грн (кожний), розрахунок яких буде наданий відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України після прийняття постанови у справ.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржене у справі судове рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" про забезпечення позову.

4.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

4.4. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик" про визнання недійсним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, який укладено між відповідачами та зобов`язання ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" укласти на підставі заявки від 07.08.2025 № 46024 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9 з ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик", вважаючи дії відповідачів безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" зазначало, що 01.12.1990 між Виробничим енергетичним об`єднанням "Київенерго" та Державним підприємством "Виробниче об`єднанням "Київський радіозавод" було укладено договір на користування електричною енергією № 296, невід`ємною частиною якого є акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

12.07.1996 Арбітражним судом міста Києва за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку було прийнято ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" і постановою Арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997 у справі № 15/81 Державне підприємство "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" визнано банкрутом, призначено ліквідаційну процедуру.

Під час ліквідаційної процедури у період з 1997 року до 2016 року високовольтні кабельні мережі, трансформаторні підстанції та інше енергетичне та електричне обладнання не продавалося. Вказане в акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін майно було державною власністю, та закріплювалося за Державним підприємством "Виробниче об`єднання "Київський радіозавод" на праві господарського відання.

Під час ліквідаційної процедури до ліквідаційної маси Державного підприємства "Виробниче об`єднанням "Київський радіозавод" було включено все майно, в тому числі і високовольтні кабелі, трансформаторні підстанції інше енергетичне та електричне обладнання.

Для погашення кредиторської заборгованості 17.10.2016, 10.11.2016 були проведені аукціони з продажу високовольтних кабелів, трансформаторних підстанцій іншого енергетичного та електричного обладнання, за результатами яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Вардингс" набуло у власність енергетичне майно, яке знаходиться в місті Києві на вул. Бориспільська, 9, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1084016380000, тип об`єкта: ТП-ТМ-1000/10, трикутник зірка у кількості 4 штуки, ТП-ТМ-630/10у кількості 1 шт., об`єкт житлової нерухомості: Ні, Опис: ТП-ТМ-1000/10, трикутник зірка у кількості 4 штуки, ТП-ТМ-630/10 у кількості 1 шт., адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 9; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083957280000, тип об`єкта: РП-331 (КСО-93, комірок 9 шт.), РП-330 (ВМГ-133, комірок 9 шт.), об`єкт житлової нерухомості: Ні, Опис: РП-331 (КСО-93, комірок 9 шт.), РП-330 (ВМГ-133, комірок 9шт.), номер відомостей про речове право: 17424812; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083943180000, тип об`єкта: 2 кабельні лінії, об`єкт житлової нерухомості: Ні, Опис: - Кабельна лінія No1 (АСБ-10 3*240, ААБ-10 3*240), кабельна лінія No 2 (АСБ-10 3х240, ААБ-10 3х240) з кінцевими муфтами п/ст "Радіотехнічна", кінцевими муфтами РП-330 та муфтами поза територією; - Кабельна лінія No1 (АСБ-10 3*240, ААБ-10 3*240) та кабельна лінія No 2 (АСБ-10 3х240, ААБ-10 3х240) з кінцевими муфтами п/ст "Радіотехнічна", кінцевими муфтами РП-331 та муфтами поза територією, номер відомостей про речове право: 17424570.

27.03.2024 ТОВ "Вардингс" на підставі акта приймання передачі нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення мана до статутного капіталу) передало ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" вказане майно.

07.08.2025 ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" звернулось до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" із заявою-приєднанням відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 та ініційовано приєднання ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом Споживача за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9 (ЕІС-код точки/точок розподілу 62Z1153458988160, 62Z2880707495878, 62Z6580310463520, 62Z5712164733978) (далі - заявка №46024 від 07.08.2025).

Проте, заявка від 07.08.2025 № 46024 була скасована ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" через подачу неповного пакету документів, про що зазначено на сайті. Однак будь-який офіційний документ з цього приводу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не складався.

За твердженнями позивача на сьогоднішній день розподіл електричної енергії на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 здійснюється на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між відповідачами.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" вважає дії ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" щодо скасування заявки від 07.08.2025 № 46024 безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність підстав для розірвання договору, укладеного між відповідачами та зобов`язання відповідача-1 укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з позивачем.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову ТОВ "Енергетичний завод "Енергетик" підставою для застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ТОВ "Байпас Енерго", посилається на неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову при апеляційному розгляді справи.

4.5. Суд апеляційної інстанції установив, що доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованими та базуються на припущеннях, оскільки заявником не надано належних доказів, які б свідчили про можливе ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення апеляційної скарги, за умов невжиття заявлених заходів забезпечення позову. Доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведені належними і допустимими доказами на підтвердження реально існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем копії листів від 28.04.2026, 03.06.2026, 01.07.2026 не є належними доказами на підтвердження неможливості виконання рішення суду, у разі укладення договору між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "Байпас Енерго", який взагалі не є учасником у даній справі.

Крім того судом апеляційної інстанції з посиланням на правові позиції Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 13.05.2022 у справі № 922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.07.2022 у справі №914/1351/16, від 25.07.2022 у справі № 910/8482/18, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 18.08.2022 у справі № 72з-22) наголошено, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або істотного ускладнення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, суд апеляційної інстанції з посиланням на на відсутність доказів які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, дійшов висновку, що доводи позивача викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову є припущеннями, а вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій не здатні покращити ефективність виконання рішення суду у цьому випадку.

4.6. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, від 13.05.2026 у справі № 456/252/22 правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову не існує, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм процесуального права та встановлених судом апеляційної інстанції обставин і наявності підстав, з якими положення процесуального законодавства пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, не спростовують. Незгода скаржника з судовим рішенням або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в такому рішенні, не свідчить про його незаконність.

4.7. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у цьому випадку підстав для забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до набрання законної сили рішення у цій справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю "Байпас Енерго" (який не є учасником у даній справі).

За результатами перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,

які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Таким чином, перевіривши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного у справі судового рішення не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний завод "Енергетик" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 910/15123/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак