Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/3041/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/3041/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Картере В І. Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю представника Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків Колодки А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026

у справі № 910/3041/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Стіл Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс»

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Стіл Груп» (далі - ТОВ «Укр Стіл Груп») звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Мет Альянс» (далі - ТОВ «Укр-Мет Альянс», боржник) у зв`язку з наявністю у боржника непогашеної заборгованості у розмірі 2297850,00 грн.

24.03.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/3041/25 про банкрутство ТОВ «Укр-Мет Альянс»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТОВ «Укр-Мет Альянс» арбітражного керуючого Сиволобова М. М.

12.05.2025 ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва, зокрема, визнано кредиторами боржника ТОВ «Укр Стіл Груп» на загальну суму 2 400 139,00 грн та Товариство з обмеженою відповідальністю «Леросталь» (далі - ТОВ «Леросталь») на загальну суму 34 805 865,59 грн; зобов`язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сиволобова М. М. сформувати реєстр вимог кредиторів відповідно до ухвали попереднього засідання у справі та провести у строк не пізніше 16.06.2025 збори кредиторів боржника (докази чого надати суду); визначено дату підсумкового засідання суду на 23.06.2025.

Протоколом № 1-25 Зборів кредиторів у справі № 910/3041/25 кредитори погодили і прийняли рішення визначити подальшою процедуру ліквідації, погодити для призначення ліквідатором боржника кандидатуру арбітражного керуючого Сиволобова М. М.

13.06.2025 від розпорядника майна боржника до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, клопотання про затвердження звіту розпорядника майна боржника та визнання боржника банкрутом.

23.06.2025 постановою Господарського суду міста Києва, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «Укр-Мет Альянс» та повноваження розпорядника майна; визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «Укр-Мет Альянс» строком на 12 місяців; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Сиволобова М.М.

18.08.2025 до господарського суду від Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - Управління ДПС, податковий орган, скаржник) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 5 033,66 грн.

01.09.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва серед іншого закрито провадження за заявою Управління ДПС з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 11 089,66 грн у зв`язку з погашенням заборгованості; відсторонено арбітражного керуючого Сиволобова М. М. від виконання повноважень ліквідатора банкрута; призначено арбітражного керуючого Леонова К. Ю. ліквідатором банкрута у справі № 910/3041/25.

Згідно зі змістом зазначеної ухвали місцевим господарським судом встановлено, що 25.08.2025 від боржника надійшла заява про сплату боргу перед Управлінням ДПС, що підтверджується квитанцією № ПН1241 від 21.08.25 щодо оплати грошових зобов`язань по Акту перевірки від 17.06.2025 № 422/32-00-51-02-03/39621700 та квитанцією № ПН1249 від 21.08.25 щодо повернення судового збору.

08.09.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва, зокрема, затверджено звіт арбітражного керуючого Леонова К. Ю. та ліквідаційний баланс ТОВ «Укр-Мет Альянс»; ухвалено ліквідувати банкрута ТОВ «Укр-Мет Альянс» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Управління ДПС звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі №910/3041/25 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 повернуто апеляційну скаргу Управління ДПС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/3041/25 та додані до неї документи без розгляду.

Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що станом на момент подання апеляційної скарги скаржник не був учасником провадження, зокрема не набув статусу кредитора, та не набув повної процесуальної дієздатності у цій справі, що є підставою для повернення скарги на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Верховного Суду від 10.12.2025 касаційну скаргу Управління ДПС задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у справі № 910/3041/25 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу для продовження розгляду до апеляційного господарського суду, Верховний Суд у зазначеній постанові виснував про те, що вирішення питання прийнятності апеляційної скарги Управління ДПС здійснено судом апеляційної інстанції з порушенням процесуальних норм (зокрема приписів частини першої статті 254 ГПК України), недотриманням як принципу судового контролю у справі про банкрутство, так і мети господарського судочинства загалом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №910/3041/25 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління ДПС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 закрито.

Зазначена ухвала обґрунтована тим, що на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора арбітражного керуючого Леонова К. Ю. та ліквідаційного балансу ТОВ «Укр-Мет Альянс», Управління ДПС не було учасником (кредитором) даної справи про банкрутство, оскільки боржником було погашено податковий борг в повному обсязі і провадження за заявою Управління ДПС з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 11 089,66 грн було закрито ухвалою суду від 01.09.2025, що скаржником не заперечується та підтверджено належними доказами.

При цьому апеляційний господарський суд встановив, що в матеріалах справи не містяться інші звернення від податкового органу, зокрема, із заявами з грошовими вимогами до боржника, або інші клопотання щодо зобов`язань до ліквідатора, які стосуються реалізації контролюючим органом функцій здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів та платежів шляхом проведення перевірки, і зворотного належними та допустимими доказами не доведено.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обставин щодо порушення прав та інтересів Управління ДПС оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 08.09.2025 (про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу), що стало підставою для закриття апеляційним судом відповідного апеляційного провадження на підставі вимог пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Постановою Верховного Суду від 20.05.2026 касаційну скаргу Управління ДПС задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 910/3041/25 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції від 04.03.2026 та направляючи справу № 910/3041/25 для продовження розгляду, Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 зауважив на такому:

- суд апеляційної інстанції зазначив про погашення боржником податкового боргу в повному обсязі і закриття провадження за заявою Управління ДПС з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 11 089,66 грн. У цьому зв`язку доцільними є аргументи скаржника про залишення поза увагою апеляційного суду обставин неправомірності погашення грошових вимог Управління ДПС до боржника на суму 5 033,66 грн у ліквідаційній процедурі колишнім директором банкрута ТОВ «Укр-Мет Альянс» Поліщуком В. В. попри те, що колишній директор не мав повноважень щодо сплати наявної заборгованості не у спосіб, визначений КУзПБ;

- не вбачаються очевидно необґрунтованими й доводи скаржника про обізнаність ліквідатора про наявність акта перевірки та наявності порушень, які були встановлені за результатами перевірки, що підтверджується наявними у справі доказами;

- без належної правової оцінки поданих на підтвердження зазначених вище обставин доказів та перевірки підстав неможливості проведення контролюючим органом позапланової перевірки платника податків підприємства-боржника, неможливим є дослідження питання обмеження такого органу ухвалою суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в реалізації права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство (оскільки провадження у справі закрито) з метою набуття цим органом статусу кредитора;

- без належного з`ясування зазначених обставин, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції від 08.09.2025 (про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу) не зачіпає права та інтереси Управління ДПС є передчасними та необґрунтованими.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

Грошові вимоги податкового органу були розглянуті за його заявою від 18.08.2025, що відображено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 у цій справі.

Судом встановлено, що представник Управління ДПС Колодка Б. О. підтвердив погашення боржником заборгованості на загальну суму 11 089,66 грн, не заперечував щодо закриття провадження за кредиторською заявою податкового органу.

Вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 є чинною, податковим органом не оскаржувалась та не є предметом розгляду у цьому апеляційному провадженні.

З наведеного слідує, що станом на день закриття провадження у справі (оскарженою ухвалою від 08.09.2025), податковий орган не набув статусу учасника цього провадження у встановленому законом порядку, з підстав власної бездіяльності, а не з підстав порушень з боку суду чи інших учасників провадження.

Навіть за умови встановлення порушень у діях керівника боржника щодо безпідставного погашення вимог податкового органу, це не може вплинути ані на чинність ухвали від 01.09.2025, ані на той факт, що податковий орган не повертав кошти, сплачені керівником, а також не був позбавлений можливості оскаржити ухвалу господарського суду, проте цього не зробив.

Щодо податкової перевірки судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини.

14.05.2025 - боржнику направлено копію наказу від 14.05.2025 № 108-п 06.06.2025 - дата початку перевірки, призначеної на підставі наказу Міжрегіонального управління від 14.05.2025 № 108-п та дата виїзду податкового органу за податковою адресою (місцезнаходженням) ТОВ «Укр-Мет Альянс»: м.Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 39, оф. 37.

09.06.2025 - складення акта № 106/32-00-07-13/39621700 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укр-Мет Альянс».

24.06.2025 - прийнято наказ Міжрегіонального управління від 24.06.2025 №147-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укр-Мет Альянс» у період з 28.07.2025 по 15.08.2025.

22.08.2025 - складено акт перевірки № 630/32-00-07-13/39621700

01.10.2025 - складено податкові повідомлення-рішення від 01.10.2025 на підставі акта перевірки № 630/32-00-07-13/39621700.

З наведеної хронології судом встановлено, що податковим органом все ж таки було складено акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, всупереч твердженням про неможливість проведення перевірки, податкові повідомлення-рішення складені вже після ліквідації боржника та закриття провадження у справі. Водночас податковим органом чомусь призначалась перевірка двічі, початок першої перевірки призначено через 2 (два) місяці після відкриття провадження у справі про банкрутство, складені документи не подавались до суду та грошових вимог по вказаному акту та ППР не заявлялись, вимоги за заявою податкового органу від 18.08.2025 та вимоги з податкового боргу, який сформовано на підставі акта перевірки № 630/32-00- 07-13/39621700 та податкових повідомлень-рішень від 01.10.2025 є різними вимогами, де перші були заявлені та розглянуті судом, а другі взагалі не заявлялись та сформовані вже після ліквідації боржника. При цьому ухвалою від 08.09.2025 жодних питань щодо прав та обов`язків податкового органу не вирішувалось, оскільки податковим органом не заявлялось жодних вимог до боржника.

Щодо тверджень скаржника про неможливість заявити вимоги допоки тривали процедури банкрутства боржника та у зв`язку із ненаданням податковому органу документів обліку боржника апеляційним господарським судом з`ясовано таке.

Ураховуючи норми пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (лалі - ПК України), якщо під час перевірки платник податків не надав первинних документів, і цей факт не був спростований у суді, то податковий орган має законні підстави використати наявну податкову інформацію щодо задекларованих показників та визнати їх документально непідтвердженими, що, власне, і зробив податковий орган у цій справі, але при цьому податковому органу для цього чомусь знадобилось більше аніж пів року.

З огляду на те, що податкова перевірка була призначена у період з 06.06.2025, тобто за більш ніж три місяці до того, як було закрито провадження у справі, то у податкового органу об`єктивно була можливість сформувати податковий борг та заявити вимоги до боржника за встановленою для кредиторів процедурою, проте цього не було зроблено.

Наведене свідчить, що вимоги податкового органу не були заявлені вчасно з підстав, на які жодним чином не впливав факт ненадання боржником будь-яких документів, оскільки це не є перешкодою для формування податкового боргу в силу закону.

При цьому зазначені вище обставини свідчать про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації податковим органом своїх повноважень у межах строків та процедур, визначених законодавством.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 апеляційну скаргу Управління ДПС залишено без задоволення, увалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 у справі № 910/3041/25 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована відсутністю підстав, передбачених статтею 277 ГПК України, для скасування оскарженої ухвали, оскільки доводи апеляційної скарги не містять належного правового та фактичного обґрунтування, яке б спростовувало висновки місцевого господарського суду.

У наведеному апеляційний господарський суд керувався загалом тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025, яка не оскаржувалась, закрито провадження із розгляду грошових вимог податкового органу (представником скаржника факт погашення визнано, проти закриття не заперечень не було заявлено), відтак оскарженою ухвалою від 08.09.2025 жодних питань щодо прав та обов`язків податкового органу не вирішувалось, адже податковим органом не заявлялось жодних інших вимог до боржника.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що податковий орган мав об`єктивну можливість провести відповідну перевірку, сформувати податкові зобов`язання та у встановленому законом порядку заявити грошові вимоги до боржника, однак своєчасно цього не зробив.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Управління ДПС подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 910/3041/25 скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд на стадію ліквідаційної процедури.

Касаційну скаргу (за змістом викладених у такій доводів) податковий орган мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду про застосування таких норм у подібних правовідносинах, які [висновки] викладено у постановах від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, від 29.09.2021 у справі № 456/604/17, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/316/21), від 31.10.2018 у справі №903/975/14, від 18.10.2022 у справі № 903/393/21, від 19.10.2022 у справі №927/50/20, від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012, від 29.11.2022 у справі № 902/839/16), від 12.09.2019 та від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Доводи касаційної скарги у цілому зводяться до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), норм частини першої статті 61 та частини другої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а також приписів процесуального закону.

У контексті порушення норм процесуального права скаржник зазначив про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки таким обставинам справи:

- дій/бездіяльності ліквідатора щодо здійснення відповідного ґрунтовного аналізу правочинів боржника;

- повноти вжитих ліквідатором заходів щодо пошуку, виявлення майнових активів банкрута, повернення майна боржника, що знаходиться у третіх осіб, стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть субсидіарну чи солідарну відповідальність з боржником;

- порушення сплати та черговості погашення кредиторських вимог податкового органу в контексті порушення проведення ліквідаційної процедури, а не протиправності ухвали Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 щодо закриття провадження за заявою про визнання кредиторських вимог скаржника;

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Арбітражний керуючий Леонов К. Ю., який здійснював повноваження ліквідатора ТОВ «Укр-Мет Альянс», подав відзив, у якому просив закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

16.07.2026 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Управління ДПС.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2026 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.

У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи 04.08.2026, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Пєсков В. Г.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 серед іншого відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління ДПС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 910/3041/25; призначено касаційну скаргу до розгляду на 16.09.2026 о 11:30.

08.09.2026 та 09.09.2026 до суду касаційної інстанції надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від Управління ДПС та арбітражного керуючого Леонова К. Ю. відповідно.

Ухвалою від 10.09.2026 Верховний Суд задовольнив клопотання Управління ДПС та арбітражного керуючого Леонова К. Ю. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи 14.09.2026, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Пєсков В. Г.

15.09.2026 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Леонова К. Ю. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, мотивоване тим, що заявник не матиме можливості взяти участь у судовому засіданні 16.09.2026, оскільки перебуватиме поза містом у відрядженні, пов`язаному із виконанням повноважень арбітражного керуючого у справі № 922/1676/24.

Судове засідання 16.09.2026 відбулось у режимі відеоконференції за участю представника скаржника (Управління ДПС), який надав пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого про відкладення (перенесення) розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки явка представника не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору (розгляду справи) у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги податкового органу по суті у судовому засіданні за відсутності арбітражного керуючого та решти учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Щодо заявленого у відзиві клопотання арбітражного керуючого Леонова К. Ю. про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Подане клопотання арбітражний керуючий мотивував тим, що скаржник, в обґрунтування неправильного, на його думку, застосування норм підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, частини першої статті 61 та частини другої статті 64 КУзПБ, здійснив посилання на постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18, від 29.09.2021 у справі № 456/604/17, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 19.07.2022 у справі №904/6251/20 (904/316/21), які не містять висновків щодо застосування тих норм права, на які посилається скаржник, а отже не є релевантними.

Втім, колегія суддів зауважує на тому, що зі змісту касаційної скарги податкового органу вбачається посилання таким й на інші постанови Верховного Суду, висновки у яких стосуються питання застосування норм права у подібних до спірних правовідносинах.

За таких обставин, клопотання арбітражного керуючого Леонова К. Ю. про закриття касаційного провадження підлягає залишенню без задоволення.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.

Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатом розгляду апеляційної скарги податкового органу на ухвалу місцевого господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно пункту 7 частини першої статті 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 65 КУзПБ звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення усіх необхідних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд постановляє ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

При цьому виходячи з вимог статей 12, 61, 62, 63, 64 КУзПБ, у поданому суду на затвердження звіті ліквідатор зобов`язаний зазначити повну інформацію щодо всіх вжитих ним заходів та обґрунтувати їх достатність і вичерпність для досягнення мети ліквідаційної процедури, а господарський суд має перевірити висновки ліквідатора та надати мотивовану оцінку повноті його дій у ліквідаційній процедурі.

Отже, положеннями КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участі кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

На необхідності дотримання зазначеного принципу (наведеного скаржником у касаційній скарзі) неодноразово зверталася увага Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 02.12.2025 у справі № 910/18250/16, від 05.05.2026 у справі № 902/207/22.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута (такий правовий висновок Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах, зокрема, у постанові від 12.09.2019 у справі №914/3812/15, на яку покликається скаржник).

Невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (аналогічний правовий висновок, як правильно зазначає скаржник, наведено серед іншого у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15).

Водночас, з урахуванням положень статті 74 ГПК України, на особу, яка має сумніви щодо належного виконання ліквідатором передбачених законом дій та заходів у ліквідаційній процедурі, покладений обов`язок обґрунтовувати, що саме мав вчинити, однак не вчинив ліквідатор, і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.06.2018 у справі № 904/4863/13, від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16, від 10.12.2020 у справі № 916/95/18), від 20.04.2021 у справі № 920/799/17).

З матеріалів цієї справи вбачається, що за результатом розгляду звіту ліквідатора місцевий господарський суд постановив ухвалу від 08.09.2025, якою затвердив звіт арбітражного керуючого Леонова К. Ю. та ліквідаційний баланс ТОВ «Укр-Мет Альянс», ухвалив ліквідувати банкрута як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

У прийнятті зазначеної ухвали суд першої інстанції керувався виконанням ліквідатором усіх необхідних умов ліквідаційної процедури (зокрема: направлення запитів колишнім керівникам банкрута щодо передачі бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей; направлення необхідних запитів з метою виявлення майна та грошових коштів банкрута; виявлення виконавчих проваджень; дослідження наявності та характеру дебіторської заборгованості; проведення інвентаризації; дослідження дій (бездіяльності) осіб як потенційних суб`єктів субсидіарної відповідальності) та відсутністю будь-яких майнових активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами.

Також місцевим господарським судом встановлено, що 04.09.2025 відбулось засідання комітету кредиторів, на якому вирішувалось питання щодо подальшого провадження у справі, заслухано ліквідатора та присутніх кредиторів, надано оцінку вжитим заходам та стану банкрута, а також можливості формування його ліквідаційної маси. За наслідком обговорень, кредиторами було прийнято рішення, оформлене Протоколом від 04.09.2025, визнати подальші дії у ліквідаційній процедурі ТОВ «Укр-Мет Альянс» недоцільними та зобов`язати ліквідатора підготувати та подати до суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Частиною першою статті 65 КУзПБ передбачено, що господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки кредиторів постановляє ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

За змістом частини другої статті 65 КУзПБ якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна або майно не виявлено чи відсутнє, господарський суд постановляє ухвалу про припинення юридичної особи - банкрута.

З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Укр-Мет Альянс», місцевий господарський суд (з висновками якого, попри стисле відображення відповідної правової оцінки у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, погодився й суд апеляційної інстанції), здійснив аналіз повноти проведених ліквідатором заходів, що передбачені у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство.

Аргументи скаржника наведеного не спростовують, натомість фактично зводяться до спонукання касаційного суду до здійснення переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Колегією суддів також враховано, що податковий орган оскаржував відповідну ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку, стверджуючи про порушення прав та інтересів Управління ДПС, зокрема через неможливість проведення контролюючим органом позапланової перевірки боржника як платника податків, формування та подання за її наслідком грошових вимог у цій справі про банкрутство.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, якою було повернуто апеляційну скаргу Управління ДПС без розгляду, була скасована постановою Верховного Суду від 10.12.2025 з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026, якою було закрито апеляційне провадження за відповідною апеляційною скаргою Управління ДПС у цій справі, також була скасована постановою Верховного Суду від 20.05.2026 з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

При цьому, як зазначалось, направляючи справу для продовження розгляду, Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 зауважив на неналежному здійсненні правової оцінки обставин щодо:

- правомірності погашення у ліквідаційній процедурі колишнім директором банкрута грошових вимог податкового органу на суму 5 033,66 грн;

- обізнаності ліквідатора про наявність акта перевірки та наявності порушень, які були встановлені за результатами перевірки;

- підстав неможливості проведення контролюючим органом позапланової перевірки платника податків підприємства-боржника з метою дослідження питання обмеження такого органу ухвалою суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в реалізації права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство задля набуття цим органом статусу кредитора.

На виконання приписів частини першої статті 316 ГПК України апеляційний господарський суд врахував вказівки Верховного Суду та дослідив зазначені обставини справи.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено (як то детально зазначено вище), що обставини щодо погашення грошових вимог Управління ДПС на загальну суму 11 089,66 грн (що включала заявлені вимоги у розмірі 5 033,66 грн) та щодо відсутності заперечень представника податкового органу відносно порядку такого погашення була встановлена та відображена в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.09.2025, якою закрито провадження за заявою Управління ДПС з грошовими вимогами до боржника у зв`язку з погашенням заборгованості.

Урахувавши відсутність доказів оскарження зазначеної ухвали в апеляційному порядку та ненадання доказів щодо повернення отриманих коштів, апеляційний господарський суд обґрунтовано зазначив, що станом на день закриття провадження у справі податковий орган не набув у встановленому законом порядку статусу учасника цього провадження з підстав власної бездіяльності, а не з підстав порушень з боку суду чи інших учасників провадження.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У цьому зв`язку Верховний Суд вважає, що податковий орган як особа, зацікавлена у задоволені уже заявлених та потенційно додатково сформованих (за результатом податкової перевірки) грошових вимог до боржника, мав діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, у тому числі щодо порядку погашення кредиторських вимог, реалізувати свої права та повноваження у процедурі банкрутства своєчасно та у належний спосіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

З огляду на зазначене та встановлені обставини щодо відсутності заперечень представника податкового органу щодо порядку та факту погашення грошових вимог (під час розгляду заяви з грошовими вимогами та закриття провадження за такою заявою ухвалою суду від 01.09.2025), а також відсутність доказів апеляційного оскарження відповідної ухвали, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів касаційної скарги Управління ДПС щодо порушення порядку погашення вимог податкового органу в ліквідаційній процедурі.

Що стосується доводів податкового органу про неможливість заявлення додаткових грошових вимог до боржника у встановлений законом строк через порушення з боку інших учасників справи, зокрема ліквідатора, чи суду, апеляційний господарський суд з`ясував серед іншого такі обставини:

- податковим органом все ж таки було складено акт перевірки та податкові повідомлення-рішення (хоч вже й після ліквідації боржника та закриття провадження у справі), всупереч твердженням про неможливість проведення перевірки;

- податковим органом чомусь призначалась перевірка двічі, початок першої перевірки призначено через 2 місяці після відкриття провадження у справі про банкрутство, складені документи не подавались до суду та грошових вимог по вказаному акту та податковим повідомленням-рішенням не заявлялись;

- якщо під час перевірки платник податків не надав первинних документів, і цей факт не був спростований у суді, то податковий орган мав законні підстави використати наявну податкову інформацію щодо задекларованих показників та визнати їх документально непідтвердженими, що, власне, і зробив податковий орган у цій справі, але при цьому податковому органу для цього чомусь знадобилось більше аніж пів року;

- податкова перевірка була призначена у період з 06.06.2025, тобто за більш ніж три місяці до того, як було закрито провадження у справі, відтак у податкового органу об`єктивно була можливість сформувати податковий борг та заявити вимоги до боржника за встановленою для кредиторів процедурою, проте цього зроблено не було. Тобто вимоги податкового органу не були заявлені вчасно з підстав, на які жодним чином не впливав факт ненадання боржником будь-яких документів, оскільки це не є перешкодою для формування податкового боргу відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, Верховний Суд вважає цілком обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що наведені вище обставини свідчать про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації податковим органом своїх повноважень у межах строків та процедур, визначених законодавством.

Будь-яких доводів, які б спростовували вмотивованість такого висновку апеляційного господарського суду, Управлінням ДПС у касаційній скарзі не наведено.

При цьому у контексті встановлених обставин щодо процесуальної бездіяльності самого податкового органу, судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника про неналежну оцінку судом апеляційної інстанції повноти дій ліквідатора боржника у ліквідаційнії процедурі, що було предметом розгляду комітету кредиторів (жоден з яких ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не оскаржував) та суду у зазначеній ухвалі від 08.09.2025.

Решта аргументів скаржника про порушенням апеляційним господарським судом процесуальних норм у аспекті неповноти викладених в оскарженій постанові мотивів колегією суддів відхиляються, оскільки у постанові від 14.04.2025 у справі №927/966/23 Верховний Суд зазначив, що міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.

Таким чином, в межах підстав касаційного оскарження скаржник не навів змістовних доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, відтак підстави для скасування або зміни законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Інших порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

З огляду на викладене вище, доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління ДПС та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі №910/3041/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков