Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/7920/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/7920/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

прокуратури: Набок Ю. В.,

позивача-1: не з`явилися,

позивача-2: не з`явилися,

відповідача-1: Сеніва А. М.,

відповідача-2: не з`явилися,

відповідача-3: не з`явилися,

відповідача-4: Павлюка С. М.,

третьої особи: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026

у справі № 910/7920/25

за позовом Першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі 1) Дашівської селищної ради, 2) Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до 1) Вінницької обласної ради, 2) Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, 3) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", 4) Приватного підприємства Туристичне мисливсько-рибальське господарство "Дашівське",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Вінницька обласна державна адміністрація

про визнання незаконним рішення, визнання недійсними договорів та зобов`язання звільнити мисливські угіддя,

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Дашівської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Вінницької обласної ради, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі - ЦЗ МРУ ЛМГ), Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»), Приватного підприємства Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» (далі - ПП Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське»), в якому просив:

- визнати незаконним рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 «Про перерозподіл мисливських угідь в частині надання у користування Приватному підприємству Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» у складі мисливських угідь об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га»;

- визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 25.02.2013, укладений між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ПП Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське», в частині мисливських угідь площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України»;

- визнати недійсним договір про умови користування ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства № 1/0923 від 04.09.2023, укладений між ДСГП «Ліси України» в особі філії Дашівське досвідне лісомисливське господарство ДП «Ліси України» та ПП Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське», в частині мисливських угідь площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України»;

- зобов`язати ПП Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» звільнити мисливські угіддя площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП Ліси України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 є незаконним, оскільки на підставі вказаного рішення було надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, в тому числі об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га. Проте, здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказників, на думку прокурора, є неможливим в силу Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання». Прокурор зазначав, що до складу мисливських угідь, переданих у користування ПП Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське», увійшла територія 75, 76 кварталів Дашівського лісництва Державного підприємства Дашівське лісомисливське господарство, яка одночасно є об`єктом природо-заповідного фонду ботанічним заказником загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га та, з урахуванням статей 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України», є територією та об`єктом природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що згідно із статтями 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» унеможливлює її використання як мисливські угіддя. Зважаючи на те, що рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 не відповідає вимогам законодавства та є незаконним, а оспорювані договори про умови ведення мисливського господарства були укладені на підставі цього рішення, тому, на думку прокурора, такі договори має бути визнано недійсними, а спірна територія підлягає звільненню з боку ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 (суддя Чинчин О. В.) у справі № 910/7920/25 позов задоволено. Визнано незаконним рішення Вінницької обласної Ради № 440 від 25.10.2007 року «Про перерозподіл мисливських угідь» в частині надання у користування Приватному підприємству «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» у складі мисливських угідь об`єкту природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного значення «Дашівський» площею 114 га; визнано недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 25.02.2013 року, укладений між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське», в частині мисливських угідь площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75,76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» та зобов`язано ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» звільнити мисливські угіддя; визнано недійсним договір про умови користування ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства №1/0923 від 04.09.2023, укладений між ДСГП «Ліси України» в особі філії «Дашівське досвідне лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» та ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське», в частині мисливських угідь площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України»; зобов`язано ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» звільнити мисливські угіддя площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 (колегія суддів: Сибіга О. М. - головуючий, Гончаров С. А., Тищенко О. В.) у справі № 910/7920/25 рішення Господарського суду міста Києва скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено повністю.

Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 «Про перерозподіл мисливських угідь» вирішено провести перерозподіл мисливських угідь, наданих у користування рішеннями 22 сесії Вінницької обласної Ради 4 скликання від 21 липня 2005 року, № 901 «Про надання у користування мисливських угідь» та 23 сесії Вінницької обласної Ради 4 скликання від 12 жовтня 2005 року № 954 «Про зміни та доповнення до рішення 22 сесії Вінницької обласної Ради 4 скликання від 21 липня 2005 року «Про надання у користування мисливських угідь» і надати їх у користування згідно з додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 таким підприємствам, організаціям та господарствам: Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству Віноблатроліс, Державним підприємствам Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, Вінницькій гарнізонній організації військово мисливського товариства Збройних Сил України, Сільськогосподарському відкритому акціонерному товариству Вінницярибгосп, Державному підприємству Вінницька лісова науково дослідна станція", ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське», Приватному підприємству «Туристичне мисливсько- рибальське господарство «Вінницьке», Приватному підприємству «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Фауна», Приватному підприємству «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Вепр», Вінницькій обласній та районним організаціям Українського товариства мисливців та рибалок.

Згідно з додатком № 6 до рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 «Про перерозподіл мисливських угідь» ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 8 712,9 га, які повністю складаються з лісових угідь.

Рішенням Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25.10.2007 № 440 Про перерозподіл мисливських угідь» внесено зміни у пункт 1 речення після слів і надати їх у користування доповнено словами терміном на 30 років, додатки викладено у новій редакції.

Згідно з додатком № 6 до рішення Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25.10.2007 року №440 Про перерозподіл мисливських угідь Приватному підприємству «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» надано у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9 062,9 га, які повністю складаються з лісових угідь.

25.02.2013 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» було укладено договір про умови ведення мисливського господарства (надалі договір від 25.02.2013).

У розділі І договору від 25.02.2013 сторони визначили його предмет.

Так, відповідно до пункту 1.1 договору від 25.02.2013 рішенням 20 сесії 5 скликання Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25.10.2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» надано терміном до 15.10.2038 в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9 062,9 га

У пункті 1.2 договору сторони визначили вид та чисельність мисливських тварин в угіддях, наданих у користування станом на 20.02.2013.

У розділі І договору від 25.02.2013 сторони визначили права та обов`язки сторін.

Відповідно до пункту 2.1 договору від 25.02.2013 ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Згідно з пунктом 2.2 договору від 25.02.2013 ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» зобов`язується: а) використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням; б) вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про мисливське господарство та полювання», інших нормативно - правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства; в) раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану середовища перебування мисливських тварин внаслідок власної діяльності; г) проводити первинний облік чисельності і використання мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають дані тварини, і у встановленому порядку передавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік мисливських тварин та облік їх використання; д) забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на дані цілі з розрахунку на 1 тис. га лісових мисливських угідь не менше - 30, польових - 25, водно - болотних - 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; е) здійснювати охорону державного мисливського фонду, сформувати єгерську службу з розрахунку не менше одного єгеря на 5 тис. га лісових і 10 тис. га польових чи водно - болотних мисливських угідь згідно з штатним розписом, який додається користувачем; є) дотримуватися режиму охорони видів тварин, які підлягають особливій охороні в межах наданих в користування мисливських угідь; ж) негайно інформувати правоохоронні органи, органи мисливського та лісового господарства, ветеринарної медицини, санітарно - епідеміологічної служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та випадків загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; з) самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та чисельності, виникнення загрози їх знищення, негайно вживати заходів щодо усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; и) виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.

Згідно з картою-схемою, яка є додатком до договору від 25.02.2013, ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» надано у користування, зокрема, 6 053 га мисливських угідь Державного підприємства Дашівське лісомисливське господарство, які знаходяться в кварталах 1-91, 94-98, 102-115, 116-125.

До складу мисливських угідь передано об`єкт природно-заповідного фонду ботанічний заказник загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 871 від 28.10.2022 припинено Державне підприємство Дашівське досвідне лісомисливське господарство шляхом реорганізації шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Рішенням Вінницької обласної ради № 622 від 25.08.2023 «Про внесення змін до рішення Вінницької обласної ради щодо надання мисливських угідь у користування» внесено зміни у додаток 1 до рішення 13 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання від 25.10.2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» в частині заміни слів Державне підприємство Дашівське досвідне лісомисливське господарство Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства на Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (філія Дашівське досвідне лісомисливське господарство).

04.09.2023 між ДСГП «Ліси України» (підприємство-1) та ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» (підприємство-2) було укладено договір про умови користування ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства № 1/0923 (надалі договір № 1/0923), предметом якого є мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, які знаходяться на території державного лісового фонду філії Дашівське досвідне лісомисливське господарство ДП «Ліси України» терміном до 15.10.2038 загальною площею 6 053 га, які надано у користування ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» рішенням 20 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання від 15.10.2008 № 670, з урахуванням рішення Вінницької обласної ради № 622 від 25.08.2023.

Відповідно до пункту 2.1 договору № 1/0923 ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» має право: у встановленому порядку, за згодою підприємства-1, будувати на мисливських угіддях необхідні біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам підприємства-1; користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь; використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими, або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації; організовувати полювання для мисливців.

Згідно з пунктом 2.2 договору № 1/0923 ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» зобов`язується: використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням без права будь-якої передачі іншим юридичним та фізичним особам; вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про мисливське господарство та полювання», мисливського впорядкування угідь інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства; визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо; додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин; виконувати біотехнічні заходи, виділяти земельні ділянки для охорони і відтворення мисливських тварин не менше 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється, визначати пропускну спроможність мисливських угідь; раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь, при оформлені ліміту добування мисливських тварин (копитні звірі), при фактичній чисельності що перевищує оптимальну чисельність різницю визначати до добування в повному об`ємі, у відповідності до проекту організації та розвитку мисливського господарства та Настанови з упорядкування мисливських угідь затвердженої наказом Держкомлісгоспу України 21.06.2001 р. №56 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.08.2001 №771/5962, для (зменшення впливу на лісові насадження) уникнення потрави лісових та посівів сільськогосподарських культур на підприємстві-1; на територіях природо-заповідного фонду проводити повний комплекс біотехнічних заходів та охорону мисливської фауни; проводити заходи по зменшенню чисельності шкідливих хижих тварин відповідно до чинного законодавства та виданих в зв`язку з цим відповідних розпоряджень; забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тис. га лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п`яти, водно-болотних - двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; здійснювати охорону державного мисливського фонду, сформувати єгерську службу у відповідності до ст. 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Дотримуватись режиму охорони тварин, занесених до червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні у межах наданих у користування мисливських угідь; не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин; не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь; негайно інформувати місцеві органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, спеціально повноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, ветеринарні, санітарно-епідеміологічної служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення представниками органів державної ветеринарної медицини ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі; здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, переробляються та реалізуються мисливські тварини, представників органів, що здійснюють державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, постійних користувачів земельних ділянок своєчасно виконувати їх законні вимоги; сторони погодились, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», користувачем буде вноситись повна плата за користування мисливськими угіддями поточного року, які розташовані на території держлісфонду підприємства-1, розмір якої встановлюється щорічно додатками до договору, підписаними підприємством-1 та користувачем по закінченню мисливського сезону полювання; виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1 додатку до договору № 1/0923 загальна площа угідь, наданих у користування ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське», становить 6 053 га.

Відповідно до пункту 2 вказаного додатку до договору № 1/0923 плата за користування мисливськими угіддями, крім територій та об`єктів природно-заповідного фонду, де мисливство заборонено, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 5 грн за 1 га мисливських угідь. Площа відповідних мисливських угідь становить 6 053 га.

Пунктом 3 зазначеного додатку до договору № 1/0923 визначено, що плата за користування мисливськими угіддями в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, де полювання заборонено, не стягується.

Згідно з пунктом 4 вказаного додатку до договору № 1/0923 загальна сума плати за користування мисливськими угіддями у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 30 265 грн.

Наказом ДСГП «Ліси України» № 101 від 23.01.2024 «Про припинення філії Дашівське дослідне лісомисливське господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України філію Дашівське досвідне лісомисливське господарство ДП «Ліси України» припинено шляхом закриття.

Постановою Ради Міністрів УРСР № 434 від 02.11.1984 «Про доповнення переліку державних заказників в Українській РСР» створено об`єкт природно-заповідного фонду ботанічний заказник загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га.

Відповідно до Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення Дашівський, затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України 09.04.1997 (надалі положення від 09.04.1997), ботанічний заказник загальнодержавного значення "Дашівський" оголошено ботанічним заказником загальнодержавного значення (далі - заказник) постановою Ради Міністрів УРСР від 2.11.1984 № 434. Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України. Заказник загальною площею 114,0 га розташований на території кв.75,76 Дашівського лісництва Дашівського лісомисливського господарства Іллінецького району Вінницької області. Земельна ділянка, оголошена заказником, представляє собою ділянку площею 114,0 га, в тому числі - просік 1,2 га. Територія, оголошена заказником, не вилучається із землекористування Дашівського лісомисливського господарства, яке здійснює на ній всю необхідну діяльність у відповідності з Конституцією України, Законом України "Про природно-заповідний фонд України", цим Положенням та іншими нормативними документами. Землекористувач несе повну відповідальність за належне утримання території заказника та додержання встановленого режиму. Межі заказника виносяться в натуру із встановленням державних інформаційно-охоронних та інших знаків затвердженого зразка. Зміна меж, категорії та скасування статусу території заказника проводиться відповідно до природоохоронного законодавства України. Межі заказника наносяться на планово-картографічні матеріали органів Державного комітету земельних ресурсів України на місцях.

У розділі 2 положення від 09.04.1997 визначено завдання заказника.

Так, відповідно до пункту 2.1 положення від 09.04.1997 заказник створено з метою охорони ділянки високопродуктивних дубово-ясеневих насаджень з участю черешні та явора, де у трав`яному покриві серед насаджень зростають рідкісні види рослин, серед яких цибуля ведмежа, що утворює суцільні зарості, скополія карніолійська та ряд представників сімейства орхідних: любка зеленоквіткова, коручка темно-червона і широколиста, гніздівка звичайна. Всі вони занесені до Червоної книги України.

Згідно з пунктом 2.2 положення від 09.04.1997 основним завданням заказника є: збереження у природному стані вископродуктивних дубово- ясеневих насаджень, а також збереження трав`янистого покриву, в якому зростають цибуля ведмежа, скополія карніолійська, любка зеленоквіткова, коручка темно-червона і широколиста, гніздівка звичайна, що занесені до Червоної книги України; підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища; поширення екологічно-освітніх знань.

Пунктом 3.1 положення від 09.04.1997 передбачено, що на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, а саме: будь-яке будівництво, що може вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафту, і не пов`язане із охороною території заказника; проведення всіх видів меліоративних та будь-яких інших робіт, що можуть призвести до погіршення ландшафту або до його знищення; рубки головного користування та прохідні рубки догляду. Інші необхідні рубки догляду та суцільні санітарні рубки проводити з дозволу головного управління національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки України в зимовий період кінно-ручним способом. Вибіркові санітарні рубки проводити при необхідності за заключенням лісопатолога та погодження Держуправління екобезпеки у Вінницькій області; розорювання земель, за винятком заходів по обмеженню розповсюдження лісових пожеж; влаштування літніх таборів для худоби; знищення та пошкодження окремих дерев, чагарників, трав`янистої рослинності; збір та заготівля рідкісних та занесених до Червоної книги України видів рослин, а також їх квітів, насіння і плодів; використання хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин за винятком окремих ситуацій, коли є загроза існуванню природного комплексу, що охороняється (використовується при наявності наукового обгрунтування та погодження Держуправління екобезпеки у Вінницькій області); внесення в грунт мінеральних добрив; знаходження на території заказника з усіма видами вогнепальної зброї та знаряддям для ловлі тварин; організація таборів, місць відпочинку, стоянок автотранспорту, розведення вогнищ; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, полігонів і накопичувачів побутових та промислових відходів (рідких і твердих), кладовищ, скотомогильників тощо; в`їзд на територію заказника всіх видів механізованого автотранспорту; передача у господарське використання окремих земельних ділянок; інші види діяльності, передбачені природоохоронним законодавством.

Відповідно до пункту 3.2 положення від 09.04.1997 господарська та інша діяльність, що не суперечить завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 3.3 положення від 09.04.1997 для забезпечення встановленого режиму території заказника та попередження негативного впливу різних видів діяльності на прилеглих до нього територіях установлено 50-ти метрову охоронну зону.

У пункті 3.4 положення від 09.04.1997 визначено, що використання природних ресурсів, мисливство, науково-дослідні роботи, використання території в оздоровчих, рекреаційних та освітньо-виховних цілях, що здійснюються у межах території Заказника, допускається за дозволом, що видають уповноважені державні органи у межах лімітів, затверджених Держуправлінням екобезпеки у Вінницькій області.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення Дашівський, затвердженого наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 15.02.2012 № 68 (надалі положення від 15.02.2012) ботанічний заказник загальнодержавного значення "Дашівський" (далі - Заказник) створений постановою Ради Міністрів УРСР "Про доповнення переліку державних заказників в Українській PCP" від 02.11.1984 № 434. Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Пунктами 1.3, 1.4 Положення від 15.02.2012 передбачено, що заказник загальною площею 114 гектарів розташований на території Іллінецького району Вінницької області в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Державного підприємства Дашівське лісомисливське господарство (землекористувач). Територія, якій надано статус заказника, не вилучається з користування землекористувача, який здійснює в його межах свою діяльність згідно з цим положенням.

Згідно з пунктом 1.5 Положення від 15.02.2012 землекористувач на території заказника в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", «Про природно-заповідний фонд України", іншими законодавчими і нормативно-правовими актами та цим положенням, забезпечує і несе відповідальність за належний стан та додержання встановленого режиму території заказника.

У пунктах 1.6, 1.7 Положення від 15.02.2012 визначено, що межі заказника встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали територіальних органів Держземагентства та землекористувача, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій. Рішенням 5 сесії 23 скликання Вінницької обласної ради від 23.04.1999 для забезпечення встановленого режиму території заказника та попередження негативного впливу різних видів діяльності на прилеглих до нього територіях навколо заказника установлено 50-ти метрову охоронну зону.

Згідно з пунктом 2.1 Положення від 15.02.2012 заказник створено з метою охорони ділянки високопродуктивних дубово-ясеневих насаджень з участю черешні та явора, де у трав`яному покриві серед насаджень зростають рідкісні види рослин, серед яких цибуля ведмежа, що утворює суцільні зарості, скополія карніолійська та ряд представників родини обхідних (любка зеленоквіткова, коручка темно-червона і широколиста, гніздівка звичайна), які занесені до Червоної книги України.

У пункті 2.2 Положення від 15.02.2012 визначено основні завдання заказника, а саме: охорона та збереження в природному стані рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України; проведення наукових досліджень і спостережень, спрямованих на вивчення та розробку наукових основ охорони, збереження і відновлення його біогеоценозів; охорона умов відтворення, відновлення чисельності, збереження генофонду рідкісних та типових рослин і тварин; забезпечення охорони його території з усіма природними об`єктами, додержання режиму території; підтримка загального екологічного балансу в регіоні; поширення еколого-освітніх знань тощо.

Пунктом 3.1 Положення від 15.02.2012 передбачено, що відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням заказника, передбаченим цим положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: рубки головного користування та прохідні рубки; будь-яке будівництво, що може вплинути на зміну характеру місцевості і не пов`язане з режимом території заказника; розвідувальні, підривні роботи, розробка усіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву; заготівля живиці та другорядних лісових матеріалів (лубу, кори, деревної зелені); застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин і лісу без відповідного наукового обґрунтування та дозволу Мінприроди; знищення та пошкодження окремих дерев, чагарників, трав`яної рослинності; мисливство, знаходження на території заказника з усіма видами вогнепальної зброї (крім осіб, що відносяться до служби охорони) та знаряддями лову тварин; знищення та суттєва зміна видового складу рослинного покриву, в тому числі заліснення та залуження земельних ділянок без відповідних наукових обґрунтувань; збір рідкісних та занесених до Червоної книги України видів рослин, а також їх квітів, плодів тощо; сінокосіння в період до червня місяця; розорювання земель за винятком заходів по обмеженню розповсюдження лісових пожеж; внесення в ґрунт мінеральних добрив; влаштування пасовищ для худоби, випас та прогін через територію заказника, крім спеціально відведених ділянок; організація таборів, місць стихійного відпочинку, стоянок автотранспорту, розведення вогнищ поза межами спеціально відведених для нього місць; проїзд усіх видів транспорту поза дорогами загального користування, за винятком технологічного і службового транспорту землекористувача; передача у господарське використання окремих земельних ділянок; будь-яке засмічення та забруднення території заказника; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв`язків та ходу природних комплексів, втрати наукової та природоохоронної цінності заказника.

Відповідно до пункту 3.2 Положення від 15.02.2012 на території заказника дозволяється у встановленому порядку: сінокосіння в період з червня місяця; проведення рубок формування та оздоровлення лісів; здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму території; виконання відновлювальних робіт та здійснення заходів, щодо запобігання змінам природних комплексів внаслідок антропогенного впливу або стихійного лиха - відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо; обмежена господарська та інша діяльність, що не суперечить завданням заказника і проводиться з додержанням встановленого цим положенням режиму території; використання її в оздоровчих, рекреаційних та освітньо-виховних цілях, проведення науково-дослідних робіт з додержанням встановленого цим положенням режиму території; збереження і відтворення природних комплексів та об`єктів заказника; створення відтворювальних ділянок.

Пунктом 3.2 Положення від 15.02.2012 передбачено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах території Заказника здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами державної влади, в порядку передбаченому законодавством, у межах лімітів, установлених Мінприроди.

Відповідно до пунктів 3.4-3.6 Положення від 15.02.2012 забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах заказника здійснюється землекористувачем. На землекористувача у межах заказника оформляється у встановленому порядку охоронне зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території. Режим охорони території заказника враховується при розробці регіональних та інших планів, проектів будівництва, схем з розвитку, землевпорядкуванні тощо.

Згідно з пунктом 3.7 Положення від 15.02.2012 державний контроль за додержанням режиму території заказника здійснюється Державною екологічною інспекцією України.

11.06.2012 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України у Вінницькій області видано охоронне зобов`язання, яке зареєстровано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища за № БЗЗ 221/555-567 від 01.08.2012, відповідно до якого Державне підприємство Дашівське досвідне лісомисливське господарство дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський загальною площею 116,0 га.

Звертаючись із цим позовом, прокурор зазначав про незаконність рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007, оскільки, на думку прокурора, здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказників є неможливим. Враховуючи, що спірні договори були укладені на підставі спірного рішення, тому, як зазначав прокурор, їх також слід визнати недійсними, а ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» зобов`язати звільнити мисливські угіддя площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП Ліси України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 в частині передачі у користування мисливських угідь в межах ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський загальною площею 116,0 га реалізовано шляхом укладення договорів про умови ведення мисливського господарства від 25.02.2013 та № 1/0923 від 04.09.2023, тому до цих правовідносин сторін має застосовуватися законодавство, яке діяло станом на 25.02.2013.

Суд зазначав, що до складу мисливських угідь, переданих у користування ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське», увійшов об`єкт природно-заповідного фонду ботанічний заказник загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га, який знаходився на час передачі в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Державного підприємства Дашівське лісомисливське господарство (на цей час знаходиться в кварталах 75,76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП Ліси України). З урахуванням статей 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територією та об`єктом природно - заповідного фонду України та екологічною мережею України, тому за висновком суду згідно із статтями 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» унеможливлює його використання як мисливські угіддя. При цьому суд виснував, що використання заповідної території для облаштування відтворювальної ділянки мисливських угідь є несумісним з цілями та завданнями створення заказника, метою якого є охорона ділянки високопродуктивних дубово-ясеневих насаджень з участю черешні та явора, де у трав`яному покриві серед насаджень зростають рідкісні види рослин, серед яких цибуля ведмежа, що утворює суцільні зарості, скополія карніолійська та ряд представників родини обхідних (любка зеленоквіткова, коручка темно-червона і широколиста, гніздівка звичайна), які занесені до Червоної книги України.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд позову про визнання незаконним та скасування рішення ради та відповідно задоволення позовних вимог вплине на законність всіх правочинів та документів, які укладено після та на підставі прийнятого оспорюваного рішення та відновить порушені права для позивача як користувача спірних мисливських угідь. Тому суд зазначив, що рішення Вінницької обласної ради 25.10.2007 в частині надання у користування ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» у складі мисливських угідь об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га, було прийнято з порушенням вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України», не відповідає принципу належного урядування, а відтак і принципу верховенства права.

Суд першої інстанції зазначив, що укладення спірних договорів здійснено в порушення приписів норм чинного законодавства України, оскільки встановлено незаконність рішення Вінницької обласної ради 25.10.2007 № 440, на підставі якого такі договори було укладено. Вказане свідчить про недодержання при укладенні договорів встановлених статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання їх недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України. Суд також визнав обґрунтованими позовні вимоги прокурора в частині зобов`язання ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» звільнити мисливські угіддя площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75,76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП Ліси України обґрунтованими;

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в цьому випадку прокурор звернувся з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому за висновком суду на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Отже, суд виснував, що до таких вимог строк позовної давності не застосовується.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Вінницькою обласною радою рішень від 25.10.2007 рішення № 440, від 15.10.2008 № 670, від 25.08.2023 № 622, в частині надання в користування ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» у складі мисливських угідь об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га. За висновком суду, рішення Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440 стало підставою для укладення оспорюваних прокурором правочинів. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Відтак суд апеляційної інстанції виснував, що рішення Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440 та від 15.10.2008 № 670, які зумовили виникнення спірних правовідносин, слід оцінювати з урахуванням законодавства, чинного на момент прийняття зазначених рішень.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним рішення Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440 (в частині, зазначеній у позові) є неефективним способом захисту прав особи, оскільки це рішення вичерпало свою дію виконанням шляхом укладення договорів від 25.02.2013 та від 04.09.2023. Суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Відтак рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання незаконним спірного рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів про умови ведення мисливського господарства, про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства та зобов`язання ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» звільнити мисливські угіддя, суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурор визначив єдину фактичну підставу позову в частині визнання недійсними спірних договорів незаконність рішення Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440, а правовою підставою позову в цій частині зазначив приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, без обґрунтування яких саме вимог недодержано стороною (сторонами) в момент вчинення спірних правочинів. Суд зазначив, що з урахуванням приписів Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання», в редакціях чинних, станом на 2007 рік, та Положення від 09.04.1997, було можливим здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказника (ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га). Тому, за висновком суду, рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 на момент його прийняття не суперечило вимогам законодавства.

Крім того, суд зазначив, що умови спірних договорів узгоджуються із завданнями заказника, визначеними Положенням від 15.02.2012, зокрема, охорона умов відтворення, відновлення чисельності, збереження генофонду рідкісних та типових рослин і тварин. За висновком суду, викладене свідчить про необґрунтованість доводів прокурора та висновків суду першої інстанції про те, що рішення Вінницької обласної ради 25.10.2007 в частині надання у користування ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» у складі мисливських угідь об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного було прийнято з порушенням вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Відтак суд апеляційної інстанції виснував, що надання ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства, в тому числі об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного значення «Дашівський» площею 114 га, згідно з рішенням Вінницької обласної ради 25.10.2007 № 440, відбулось за умов дотримання вимог законодавства та встановленого режиму охорони території, спірні договори укладено саме з метою виконання вказаного рішення Вінницької обласної ради та з дотриманням приписів Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Тому позовні вимоги про визнання недійсними спірних договорів та про зобов`язання ПП Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» звільнити мисливські угіддя площею 114 га, які знаходяться в кварталах 75, 76 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії Центральний лісовий офіс Державного підприємства Ліси України, як похідні вимоги, не підлягають задоволенню, через їх необґрунтованість.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив у цій справі договірний характер правовідносин між сторонами спору виключає можливість застосування до них положень статті 391 Цивільного кодексу України, тому вказав про помилковість висновку місцевого суду про те, що у цьому випадку прокурор звернувся з негаторним позовом. При цьому суд зазначив про обізнаність Державної екологічної інспекції у Вінницькій області з рішенням Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 та договором від 25.02.2013. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна давність із вимогами про скасування рішення Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 та визнання недійсним договору від 25.02.2013 спливла, оскільки позов у цій справі було подано у червні 2025 року.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в постанові Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 у справі № 910/7920/25.

Доводи скаржника зводяться до того, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 3, 7, 8, 9, 25, 26 Закону України «Про природно заповідний фонд України», ст. ст. 3-5 Закону України «Про екологічну мережу України», п. п. 2.1, 2.2, 3.1.3.4 Положення про ботанічний заказник Загальнодержавного значення «Дашівський», затвердженого Міністерством охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки 03.04.1998, п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення «Дашівський», затвердженого наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 15.02.2012 №68, та з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 2, 76, 79, 86, 236 ГПК України).

Прокурор, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо законності надання органом місцевого самоврядування об`єктів природно-заповідного фонду, а саме ботанічного заказника загальнодержавного значення «Дашівський», у складі мисливських угідь для ведення мисливського господарства та здійснення такої діяльності на території вказаного об`єкта, в тому числі проведення біотехнічних заходів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 22.09.2026 та надано строк на подання відзивів на неї до 18.08.2026.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Вінницької обласної ради надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких відповідачі просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, посилаючись на правильність викладених в ній висновків та помилковість доводів скаржника.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначений припис Верховний Суд переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на незаконність надання органом місцевого самоврядування об`єктів природно-заповідного фонду, а саме ботанічного заказника загальнодержавного значення «Дашівський», у складі мисливських угідь для ведення мисливського господарства та здійснення такої діяльності на території вказаного об`єкта, в тому числі проведення біотехнічних заходів.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з передачею ПП «Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» на підставі рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 «Про перерозподіл мисливських угідь» мисливських угідь, до складу яких входить об`єкт природно-заповідного фонду ботанічний заказник загальнодержавного значення «Дашівський» площею 114 га та укладення договорів про умови ведення мисливського господарства та про умови користування ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту щодо визнання незаконним рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 (у певній частині, зазначеній у позові) не є належним та ефективним способом захисту прав, що є підставою для відмови у задоволенні такої позовної вимоги.

У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не призводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому відсутня необхідність оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення (пункт 4.50 постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/9933/20).

Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

Оскільки на підставі рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 укладено оскаржувані прокурором договори від 25.02.2013 та від 04.09.2023, тому воно вичерпало свою дію виконанням. Визнання незаконним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення таких договорів та повернення набутого за договорами (за наявності підстав).

Подібний правовий висновок викладено у пункті 8.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, п. 6.7 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 910/8100/24, який враховується колегією суддів під час розгляду справи.

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127). Тому безпідставними та необґрунтованими є доводи скаржника про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту щодо визнання незаконним рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007 (у певній частині, зазначеній у позові) не є належним та ефективним способом захисту прав, що є підставою для відмови у задоволенні такої позовної вимоги.

Щодо інших позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечення рівних прав усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу визначає Закон України "Про мисливське господарство та полювання".

Відповідно до ст. 1 України "Про мисливське господарство та полювання" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мисливські угіддя - це ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливство - це вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Мисливське господарство як галузь - це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва. Користувачі мисливських угідь - це спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, зокрема: на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/21762/17 виснував, що ведення мисливського господарства передбачає здійснення діяльності з охорони, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах території мисливських угідь, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва на території мисливських угідь.

Водночас відповідно до статті 79 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/21762/17, мисливські угіддя і земельна ділянка є різними об`єктами користування, проте, мисливське угіддя як ділянка суші має свою чітко окреслену територію на земельній ділянці, у зв`язку з чим права та інтереси землекористувачів, власників земельних ділянок та користувачів мисливських угідь перетинаються та тісно пов`язані. Мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні, з певним місцем розташування, а також з визначеними щодо нього правами, порядком їх надання і користування, отже мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки та/або водного простору, в межах яких провадиться діяльність із ведення мисливського господарства. Враховуючи викладене, порядок і підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатися з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини.

Згідно з ч. 3 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Отже, користування мисливським угіддям здійснюється з фактичним використанням території відповідної земельної ділянки, що, відповідно до наведеного положення законодавства, потребує укладення договору для врегулювання відносин між користувачем (власником) земельної ділянки та користувачем мисливського угіддя.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» надано в користування, зокрема, 6 053 га мисливських угідь Державного підприємства Дашівське лісомисливське господарство, які знаходяться в кварталах 1-91, 94-98, 102-115, 116-125. До складу мисливських угідь передано об`єкт природно-заповідного фонду ботанічний заказник загальнодержавного значення «Дашівський» площею 114 га.

Відповідно до ст. 43 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 45 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначаються Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку із цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

За змістом ч. 1 ст.3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно із ч. ч. 2, 3, 5 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

За змістом положень ст. 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Статтею 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

У справі, яка розглядається суд апеляційної інстанції зазначив, що 25.02.2013 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» було укладено договір про умови ведення мисливського господарства (надалі договір від 25.02.2013).

За змістом пункту 2.1 договору від 25.02.2013 ПП «Туристичне мисливсько рибальське господарство «Дашівське» має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Водночас, як вже згадувалося, відповідно до ст. 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

За встановленими судами обставинами, пунктом 3.1 Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення «Дашівський», затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України 09.04.1997, передбачено, що на території заказника обмежується або забороняється діяльність, яка суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, а саме: будь-яке будівництво, що може вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафту, і не пов`язане із охороною території заказника; проведення всіх видів меліоративних та будь-яких інших робіт, що можуть призвести до погіршення ландшафту або до його знищення; рубки головного користування та прохідні рубки догляду.

За змістом п. 3.4 Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення Дашівський, затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України 09.04.1997, використання природних ресурсів, мисливство, науково-дослідні роботи, використання території в оздоровчих, рекреаційних та освітньо-виховних цілях, що здійснюються у межах території Заказника, допускається за дозволом, що видають уповноважені державні органи у межах лімітів, затверджених Держуправлінням екобезпеки у Вінницькій області.

Крім того, як установив суд першої інстанції, п. 3.1 Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення «Дашівський», затвердженого наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 15.02.2012 № 68, передбачено, що відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території Заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням Заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: мисливство, знаходження на території Заказника з усіма видами вогнепальної зброї (крім осіб, що відносяться до служби охорони) та знаряддями лову тварин.

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно ж до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що з урахуванням приписів Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання», в редакціях чинних, станом на 2007 рік, та Положення від 09.04.1997, було можливим здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказника (ботанічного заказника загальнодержавного значення "Дашівський" площею 114 га).

Водночас суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував обставини щодо фактичної та правової можливості виконання умов оспорюваних договорів, укладених на підставі спірного рішення органу місцевого самоврядування, в межах об`єкта ботанічного заказника загальнодержавного значення «Дашівський» і поза увагою суду залишилося питання про те, чи є предмет договору щодо ботанічного заказника загальнодержавного значення «Дашівський» площею 114 га можливим до виконання. Крім того, пославшись на п. 3.1 Положення про ботанічний заказник загальнодержавного значення «Дашівський», суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки відповідності пунктів спірного договору, зокрема про умови ведення мисливського господарства, конкретним заборонам наведеним в цьому Положенні та не дослідив фактичний вплив біотехнічних заходів на природний стан заказника і не встановив, чи можливо виконувати обов`язки за договором, не порушуючи при цьому імперативну законодавчу заборону на втручання в природні процеси заказника, чи відповідає така діяльність правовому статусу заказника, меті його створення і завданню.

Крім того, суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини щодо можливості використання заповідної території для облаштування відтворювальної ділянки мисливських угідь із цілями та завданнями створення заказника, метою якого є охорона ділянки високопродуктивних дубово-ясеневих насаджень з участю черешні та явора, де у трав`яному покриві серед насаджень зростають рідкісні види рослин, серед яких цибуля ведмежа, що утворює суцільні зарості, скополія карніолійська та ряд представників родини обхідних (любка зеленоквіткова, коручка темно-червона і широколиста, гніздівка звичайна), які занесені до Червоної книги України.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. З урахуванням порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає, що надання правового висновку у цій справі щодо застосування ст. ст. 9, 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" є передчасним, оскільки суд апеляційної інстанції не з`ясував як зміст договору про умови ведення мисливського господарства, так і зміст договору про умови користування ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства від 04.09.2023 № 1/0923.

Крім того, ч. 7 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 150 ЗК України визначалося, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Водночас суд апеляційної інстанції не з`ясував і не перевірив повноваження Вінницької обласної ради під час вирішення питання щодо надання в користування ПП "Туристичне мисливсько-рибальське господарство «Дашівське» у складі мисливських угідь об`єкта природно-заповідного фонду ботанічного заказника загальнодержавного значення Дашівський площею 114 га з урахуванням зазначених положень ЗК України.

Таке неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права призвело до ухвалення судом постанови, яка не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. В свою чергу, Верховний Суд, в силу вимог ст. 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржену постанову слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду. Під час нового розгляду справи суд має взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір із належним обґрунтуванням мотивів і підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Оскільки частково підтвердилися підстави касаційного оскарження, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, наведені скаржником, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі до апеляційного господарського суду на новий розгляд, з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у справі № 910/7920/25 скасувати, справу № 910/7920/25 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.