Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №916/3610/21 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/3610/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Баранця О. М., Вронської Г. О.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2024

(суддя Пінтеліна Т. Г.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026

(головуючий - Павленко Н. А., судді: Богацька Н. С., Лічман Л. В.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4 ,

про визнання недійсними та скасування рішень

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" (далі - ГО) про визнання недійсними рішень, прийнятих позачерговою конференцією ГО, оформлених протоколом від 26.10.2020 № 1Р.

2. Згодом до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

3. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на порушення ГО положень статуту та Закону України "Про громадські об`єднання" при проведенні названої вище конференції, позаяк рішення прийняли неповноважні делегати, які не були членами ГО, не обиралися делегатами на цю конференцію за рішенням зборів організації по причалам, прийняті рішення порушують права ОСОБА_2 як члена ГО, зокрема, на участь в обранні делегатів на конференцію.

4. ОСОБА_4 зі свого боку як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до цього ж суду з аналогічним позовом, у якому також оспорював названі вище рішення.

5. На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що делегати, зазначені у реєстрі присутніх осіб на конференції ГО від 26.10.2020, не були повноважними на прийняття участі у роботі цього вищого органу ГО, адже раніше частина цих осіб припинила членство у ГО. Оскільки ОСОБА_4 є членом ГО, то оспорювані ним рішення порушують його права як члена ГО на участь в управлінні цією організацією.

6. ГО зі свого боку не заперечувала, що ОСОБА_2 . І ОСОБА_4 станом на день проведення конференції 26.10.2020 були членами ГО, адже рішення компетентних органів ГО про їх виключення, серед яких рішення Ради ГО від 22.10.2020, відсутні, заборгованості зі сплати членських внесків та обов`язкових платежів вони не мали. Протокол засідання Ради ГО від 22.10.2020 про виключення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з членів ГО у останньої відсутній.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. ГО створена з метою здійснення та захисту прав і свобод її членів, задоволення їх суспільних інтересів, пов`язаних із оздоровленням, відпочинком та зайняттям аматорським рибальництвом. При прийнятті у ГО її члену у користування надається місце на території одного з причалів організації. Члени обліковуються за причалами, на території яких їм надане місце для розміщення належного їм майна (будинків для тимчасового проживання, зберігання плавзасобів та іншого майна). Права членів обумовлені у пункті 3.12 статуту ГО. У разі припинення членства в організації, не пізніше тридцяти днів з дня припинення членства, член організації зобов`язаний звільнити територію причалів від усього належного йому майна. До керівного органу ГО, зокрема, належить вищий керівний орган (вищий орган управління) - конференція. Припинення членства в організації може бути добровільним (за власним бажанням члена організації) на підставі письмової заяви особи, яка бажає припинити членство або примусовим (шляхом виключення з організації) - у випадках, передбачених статутом. Особу може бути виключено з членів організації з виключно з підстав та у порядку, передбаченому статутом. Членами вищого керівного органу є делегати, які обираються від кожного з причалів з числа членів організації, яких закріплено за цими причалами. Конференція є зборами всіх делегатів, обраних від усіх причалів.

8. 26.10.2020 відбулася позачергова конференція ГО, результати проведення якої оформлені протоколом № 1Р. На ній ухвалені такі рішення: припинили повноваження попереднього складу Ради ГО, обрали новий склад, обрали директора ГО, визначили особу, яка може вчиняти дії від імені ГО, серед яких підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, обрали склад Ревізійної комісії ГО, визначилися з державною реєстрацією змін до відомостей про ГО у зв`язку з прийняттям конференцією відповідних рішень, визначили особу, яка має право представляти ГО для здійснення реєстраційних дій.

9. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , як члени ГО по причалам № НОМЕР_1 "Бугово" та № НОМЕР_2 "Ярморочна", стверджують, що прийняті на конференції 26.10.2020 рішення порушують їх права на участь в управлінні ГО, адже прийняті з порушенням порядку скликання та проведення конференції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Справа розглядалася судами неодноразово.

11. 24.12.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026, про задоволення позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .

12. Мотивували відсутністю доказів припинення членства ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у ГО, доведенням ними обставин проведення цієї конференції з порушенням порядку її скликання й ухваленням оспорюваних рішень неповноважними делегатами. Звернули увагу на те, що вимога про визнання недійсними рішень Ради ГО від 22.10.2020 у цій справі не заявлялась, але ухвалили оспорювані судові рішення, оцінивши як доказ ці рішення Ради ГО від 22.10.2020, що зумовлено вказівкою Верховного Суду, викладеною у раніше ухваленій постанові від 03.08.2023 у цій справі.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

13. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення й ухвалити нове - про відмову у позовах. Крім того просить визнати обґрунтованими підстави відводу, заявленого 19.05.2026 представником ОСОБА_1 - адвокатом Ревою Дмитром Сергійовичем судді Південно-західного апеляційного господарського суду Павленко Н. А.

14. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 послалася на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15. На її переконання, суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми частини першої статті 14, частини п`ятої статті 310, частини другої статті 237 названого вище Кодексу, неправильно застосували норми статті 15 Цивільного кодексу України і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.08.2023 у цій же справі, від 06.09.2022 у справі № 916/451/21 та від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18.

16. Крім того ОСОБА_1 послалася на пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України, стверджуючи, що при ухваленні оскаржуваної постанови приймала участь суддя-доповідач Південно-західного апеляційного господарського суду Павленко Н. А., якій заявлявся відвід, що необґрунтовано відхилений судом.

17. Узагальнено доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що на момент проведення 26.10.2020 конференцiї ГО, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не були членами цієї організації і рішення цієї конференції не стосуються їх прав чи інтересів, тоді як суди помилково оцінили правомiрність рiшення Ради ГО вiд 22.10.2020 про виключення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з членiв цiєї органiзацiї за вiдсутностi таких позовних вимог, що суперечить висновкам суду касаційної інстанції, викладеним у раніше зазначених постановах, щодо презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

18. Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

19. ОСОБА_1 оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій на тій підставі, що заперечує наявність у ОСОБА_2 і ОСОБА_4 порушеного права / законного інтересу спірним рішенням конференції ГО, яке підлягало би захисту у судовому порядку.

20. Оскільки право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів (конференції) мають учасники юридичної особи (громадської організації), які були учасниками (членами) на дату прийняття оспорюваного рішення відповідним органом управління, то визначальним є встановлення обставин щодо наявності / відсутності у ОСОБА_2 і ОСОБА_4 членства у ГО на час прийняття конференцією ГО оскаржуваних рішень.

21. ОСОБА_1 заперечує членство ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у ГО з посиланням на протокол засідання Ради ГО від 22.10.2020 про їх виключення з членів цієї організації за несплату членських внесків та інших обов`язкових платежів.

22. Оскільки ОСОБА_1 мала обов`язок надати докази на підтвердження обставин припинення / виключення / позбавлення членства ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у ГО на момент проведення конференції і прийняття спірних рішень, але таких доказів не надала, то суди виснували про наявність у ОСОБА_2 і ОСОБА_4 статусу членів ГО на момент проведення 26.10.2020 конференції й права / інтересу щодо цієї організації.

23. Верховний Суд у раніше ухваленій постанові від 03.08.2023 у цій справі, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій і направляючи її на новий розгляд до місцевого господарського суду, виснував, що:

- місцевий господарський суд, взявши до уваги реєстр членів причалу № 144 "Бугово" станом на 01.10.2020, залишив поза увагою та не встановив дату складання цього реєстру і не з`ясував достовірність зазначених у ньому відомостей станом на 26.10.2020;

- вимога про визнання недійсними рішень Ради ГО від 22.10.2020 у цій справі не заявлялася й у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для його оцінки;

- суди належним чином не дослідили і не оцінили рішення Ради ГО від 22.10.2020 про виключення ОСОБА_2 з членів ГО, не встановили, чи оскаржувалося воно у судовому порядку, чи визнавалося недійсним, не з`ясували позицію учасників справи щодо нього та обставини виключення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з членів ГО.

24. Ці вказівки суду касаційної інстанції суди попередніх інстанцій виконали, установивши, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не позбавлялися своїх місць у причалах №№ НОМЕР_1 "Бугово", НОМЕР_2 "Ярморочна" і не виключалися з членів ГО, відсутні також докази на підтвердження реалізації рішення засідання Ради ГО від 22.10.2020 про їх виключення як членів з цієї організації. У цьому аспекті суди також урахували твердження ГО про те, що їх членство було безперервним та будь-яких рішень про його припинення не приймалося, станом на 22 і 26.10.2020 вони не мали заборгованості перед ГО зі сплати членських внесків і самостійно про припинення свого членства у ГО не заявляли. Стверджуючи про відсутність рішення компетентного органу про виключення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з членів ГО, остання наполягала на тому, що їх статус як членів з моменту вступу був безперервним.

25. Місцевий господарський суд витребував у ОСОБА_1 протокол засідання Ради ГО від 22.10.2020, ОСОБА_2 і ГО заперечили його справжність і справжність підписів осіб на ньому, внаслідок чого суд першої інстанції постановив ухвалу про призначення судової технічної експертизи, зокрема, підписів, яку згодом скасував апеляційний господарський суд.

26. Апеляційний господарський суд урахував положення пункту 6.7 статуту ГО, згідно з якими відповідальним за збереження протоколів засідань статутних органів є директор організації, якою ОСОБА_1 не є, тоді як ГО зазначала про відсутність у неї як оригінал протоколу засідання Ради ГО від 22.10.2020, так і рішення компетентного органу ГО про припинення членства ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у ГО. Акцентував увагу також на тому, що встановлений статутом порядок зберігання рішень статутних органів виключає можливість знаходження оригіналів цих документів в окремих членів організації. Оскільки відповідальним за збереження протоколів засідань статутних органів та зборів на причалах є директор, але надані ОСОБА_1 протоколи та виписки з них не передавались на зберігання директору й у нього відсутні.

27. При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд зауважив про те, що досліджував й оцінював протокол засідання Ради ГО від 22.10.2020 лише як доказ, який стосувався підстав апеляційної скарги, скаржником за якою була ОСОБА_1 . Суд установив відсутність кворуму членів на засіданні Ради ГО 22.10.2022.

28. Апеляційний господарський суд наголосив на дії принципу легітимності рішень органів управління, але з урахуванням того, що ГО заперечувала прийняття 22.10.2020 рішення Ради про виключення з її членів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , а також ураховуючи, що протокол від 22.10.2020 та витяг з нього зберігала ОСОБА_1 , тоді як відповідальним за збереження протоколів засідань статутних органів є директор організації, якою ОСОБА_1 не є, цей суд послався на таке.

29. У справі відсутні докази обрання осіб, які прийняли рішення, оформлене протоколом від 22.10.2020, до складу Ради ГО, як наслідок, немає підстав вважати, що саме Радою ГО прийняте рішення про виключення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .

30. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не довела обставин втрати / припинення / членства ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у ГО на час проведення 26.10.2020 конференції, то немає підстав вважати, що у них відсутнє право / законний інтерес щодо ГО, як таких, що не є членами такої організації. Крім протоколу засідання Ради ГО від 22.10.2020 і витягу з нього, інших доказів ОСОБА_1 не надала.

31. Рішення Ради ГО від 22.10.2020 у судовому порядку не оскаржувалося і його дійсність ГО заперечувала.

32. Звідси доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно безпідставного надання судами правової оцінки рішенню Ради ГО від 22.10.2020, яке не було предметом оскарження у цій справі, й неврахуванням судами попередніх інстанцій презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, про яку йдеться у висновках Верховного Суду у постановах, на які ОСОБА_1 послалася у касаційній скарзі і які, на її переконання, не врахували суди попередніх інстанцій, не спростовують їх правильних висновків з огляду на вищевикладене.

33. Адже єдиним доказом, яким ОСОБА_1 обґрунтувала свої заперечення проти позовів, було саме рішення Ради ГО від 22.10.2020 з витягом з нього, згідно з якими, за твердженнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виключено з членів ГО. Однак суди слушно звернули увагу на те, що це рішення Ради ГО і протокол з нього не передавалися на зберігання директору ГО, підписані особами, частина яких станом на 22.10.2020 не була членами ГО, ОСОБА_1 заперечувала проти проведення судової технічної експертизи цього документа і ГО заперечувала прийняття рішення 22.10.2020 про виключення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з числа її членів.

34. Тож колегія суддів погоджується з цими висновками судів попередніх інстанцій, які повністю виконали вказівки Верховного Суду у раніше ухваленій у цій справі постанові, й, установивши наявність у ОСОБА_2 і ОСОБА_4 статусу членів ГО на момент прийняття конференцією оспорюваних рішень, виснували про те, що їх порушене право / законний інтерес у праві на участь в управлінні ГО підлягає захисту.

35. Аргументи ОСОБА_1 у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.09.2022 у справі № 916/451/21 та від 13.10.2021 у справі № 910/12317/18, не знайшли підтвердження, оскільки, як зазначалося раніше, ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди, по-перше, зважали на презумпцію легітимності рішень органів управління юридичної особи, про яку йдеться у цих постановах, про що зазначено у тексті оскаржуваних судових рішень, а, по-друге, оцінили рішення Ради ГО від 22.10.2020 й установили, що воно прийняте за відсутності кворуму членів ГО і не може свідчити про виключення з її членів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , що виконали за вказівками Верховного Суду, зробленими у постанові від 03.08.2023 у цій же справі.

36. Тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на яку послалася ОСОБА_1 , стверджуючи про неврахуванням судами під час вирішення цього спору висновків Верховного Суду, викладених у постановах, на які вона послалася у касаційній скарзі, є необґрунтованою.

37. З-поміж наведеного, ОСОБА_1 наполягає на тому, що при ухваленні оскаржуваної постанови приймав участь суддя-доповідач Павленко Н. А., якій заявлявся відвід, що, на її переконання, необґрунтовано відхилений судом апеляційної інстанції, і як на підставу касаційного оскарження цієї постанови послалася на пункт 4 частини другої статті 287 і пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України.

38. 23.03.2026 колегія суддів у складі головуючої судді Павленко Н. А., суддів: Богацької Н. С., Лічмана Л. В. постановила ухвалу про прийняття цієї справи до свого провадження і призначила її до розгляду у судовому засіданні на 28.04.2026, у якому розгляд справи відкладався на 19.05.2026.

39. У судове засідання 19.05.2026 з`явився представник ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд їх задовольнити та скасувати оскаржуване рішення й у позовах відмовити. Він також заявив відвід головуючій судді Павленко Н. А., за наслідком розгляду якого колегія суддів постановила ухвалу про відмову у його задоволенні.

40. ОСОБА_1 у касаційній скарзі наполягає на тому, що апеляційний господарський суд "спотворив підстави відводу, зазначаючи, що процесуальне порушення не може бути підставою для відводу", тоді як вона наполягає, що такою підставою було не процесуальне рішення судді Павленко Н. А. про задоволення клопотання ОСОБА_2 про прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а ігнорування суддею положень закону щодо дотримання ОСОБА_2 вимог процесуального закону при поданні цього клопотання. Адже ОСОБА_2 звернувся з цим клопотанням на офіційну електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду 18.05.2026 без використання кваліфікованого електронного підпису і його задоволення, на переконання ОСОБА_1 , свідчило про надання ОСОБА_2 переваг відносно інших учасників справи і викликало сумніви в неупередженості судді Павленко Н. А., тоді як суд безпідставно відмовив у задоволенні відводу ОСОБА_1 .

41. Розглянувши ці аргументи ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з такого.

42. Як убачається зі змісту ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Павленко Н.А. від розгляду справи № 916/3610/21, ОСОБА_2 повторно звертався до Південно-західного апеляційного господарського суду через офіційну електронну пошту суду із заявою від 18.05.2026 про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.05.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення з використанням власних технічних засобів, яку підписав кваліфікованим електронним підписом.

43. 19.05.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі судді Павленко Н. А. відповідно до приписів частини третьої статті 197 ГПК України розглянув цю заяву і задовольнив її.

44. Відмовляючи у задоволенні заяви про відвід судді Павленко Н. А. у цій справі, суд виснував, що наведені заявником аргументи носять суб`єктивний характер та засновані на його припущеннях, зводяться до незгоди з процесуальними діями судді та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об`єктивності головуючого судді при розгляді апеляційної скарги. Спростував при цьому аргументи заявника про подання ОСОБА_2 заяви про прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему на тій підставі, що у фізичної особи немає обов`язку реєстрації у цій системі, це лише її право. Тому його звернення через офіційну електронну пошту Південно-західного апеляційного господарського суду із заявою, скріпленою кваліфікованим електронним підписом, відповідає вимогам закону.

45. Пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України передбачає, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

46. Однак колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що викладені представником ОСОБА_1 - адвокатом Ревою Д. С. у заяві про відвід доводи не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність головуючої судді Павленко Н. А., не вказують на її упереджене ставлення до ОСОБА_1 чи надання переваги ОСОБА_2 відносно інших учасників справи. Відповідно висновки Південно-західного апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заявленого відводу правильні.

47. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі щодо безпідставного розгляду відводу суддею Павленко Н. А. одноособово не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки частина третя статті 197 ГПК України передбачає розгляд заяв учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду саме суддею (суддею-доповідачем).

48. Звідси оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням та дотриманням судами норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності здійснення судом касаційної інстанції переоцінки доказів, що є неможливим з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

49. Додатково слід звернути увагу скаржника на те, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", а отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Натомість незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

51. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

52. З огляду на викладене вище доводи касаційної скарги не знайшли підтвердження, адже не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень.

Судові витрати

53. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 у справі № 916/3610/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська