Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №909/1169/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 909/1169/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

за участю представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Оліградського М. В. (адвокат),

відповідача за первісним позовом - Бондар Ю. М. (адвокат), Томенчук Л. М. (особисто),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026

(суддя Михайлишин В. В.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026

(головуюча - Іванчук С. В., судді: Міліціанов Р. В., Ржепецький В. О.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

до Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни

про стягнення грошових коштів в сумі 304 488,56 грн

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни

до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

про визнання рішення комісії недійсним,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

22.12.2023 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (далі - Товариство) до Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни (далі - ФОП Томенчук Л. М., скаржниця) про стягнення грошових коштів в сумі 304 488,56 грн, з яких: 300 900,08 грн збитків, завданих внаслідок порушення умов договору поставки енергоносіїв, 2 718, 48 грн вартості витрат на експертне дослідження, 630,00 грн вартості заміни трифазного лічильника, 240,00 грн вартості профілактичного ремонту трифазного лічильника.

Позов обґрунтовано тим, що 24.01.2023 уповноваженими представниками Товариства при проведенні перевірки на об`єкті ФОП (нежитлове приміщення - пекарня) у присутності ФОП Томенчук Л. М. було виявлено порушення пунктів 2.3.4., 5.5.5., 8.2.4, 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), а саме: втручання в роботу засобу комерційного обліку електроенергії, підключення не конструйованих елементів до схеми лічильника не передбачених заводом виробником, підключення до вимірювальних елементів схеми лічильника пристрою-реле дистанційного керування, наявність якого не передбачено заводом виробником, в результаті чого за період з 02.02.2022 по 24.01.2023 було складено розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії в сумі 300 900, 08 грн.

16.02.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла зустрічна позовна заява ФОП Томенчук Л. М. до Товариства про визнання рішення комісії Товариства по розгляду акту про порушення № 088613 від 24.01.2023, оформлене протоколом № 26 від 28.06.2023, (далі - рішення комісії) недійсним.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що рішення комісії було прийнято із порушенням положень договору, Правил роздрібного ринку електричної енергії та інших нормативно-правових актів України - за відсутності відповідних підстав, і таке рішення порушує права та законні інтереси ФОП Томенчук Л. М.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

05.02.2020 ФОП Томенчук Л. М. звернулася до філії Товариства із заявою про заміну приладу обліку на придбаний нею прилад обліку електричної енергії № 02547028 типу Matrix MTX 3G30.DН.4L1-DОG4.

11.02.2020 працівниками Товариства на об`єкті ФОП Томенчук Л. М. на підставі її заяви від 05.02.2020 було проведено непланову заміну комерційного засобу обліку електричної енергії, що підтверджується актом № 131 від 11.02.2020.

З акта № 131 від 11.02.2020 вбачається, що 11.02.2020 працівниками Товариства на об`єкті ФОП Томенчук Л. М. відповідно до ПРРЕЕ та КООЕЕ було проведено заміну приладу обліку електричної енергії, а саме знято прилад обліку електричної енергії № 02507849 типу Matrix MTX 3G30.DН.4L1-DОG4 та встановлено придбаний ФОП Томенчук Л. М. прилад обліку електричної енергії типу МTХ 3G30.DН.4L1-DОG4 заводський номер 02547028, рік випуску 2019 з пломбою ЕН, що встановлена на болті кріплення кожуха № С53578910 та стрічкова пломба на оптопорті № 0012953, а також індикатор магнітного поля на кожусі лічильника М13721061. На клемній кришці лічильника встановлено пломбу ЗФ0333, інші пломби без зазначення місць їх встановлення - ЗФ0334, ЗФ0335, отже прилад обліку електричної енергії типу Matrix МTХ 3G30.DН.4L1-DОG4, заводський номер 02507849 було опломбовано у встановленому законом порядку та передано на відповідальне збереження ФОП Томенчук Л. М., про що свідчить підпис останньої на вказаному акті.

Посилання ФОП Томенчук Л. М. на те, що виконаний підпис в акті № 131 про встановлення/проведення заміни приладу обліку електроенергії від 11.02.2020 на другій сторінці внизу в графі "Споживач (уповноважений представник)" над рукописним зазначенням прізвища "Томенчук" не належить Томенчук Любові Михайлівні, спростовані висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 24.05.2024 за № 317/24-22.

24.01.2023 представниками Товариства при проведенні перевірки на об`єкті відповідача за первісним позовом (нежитлове приміщення - пекарня), що знаходиться в м. Коломия, вул. Стефаника, 5а, Івано-Франківської області, у присутності ФОП Томенчук Л. М. було виявлено порушення пунктів 2.3.4; 5.5.5, 8.2.4; 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме: втручання в роботу засобу комерційного обліку електроенергії, підключення не конструйованих елементів до схеми лічильника не передбачених заводом виробником, підключення до вимірювальних елементів схеми лічильника пристрою-реле дистанційного керування, наявність якого не передбачено заводом виробником. При надходженні виконавчого радіо сигналу на пристрій контакти реле перемикаються та відбувається відключення ланцюгів живлення фаз А, В, С, внаслідок чого облік спожитої електричної енергії не відбувається. Дане порушення не можливо виявити під час проведення контрольного огляду, про що було складено акт про порушення № 088613 від 24.01.2023, який підписано представниками Товариства та ФОП Томенчук Л. М.

Згідно із пунктом 10 акта про порушення № 088613 від 24.01.2023, прилад обліку електричної енергії № 02547028 Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4 було вилучено представниками оператора системи розподілу та поміщено/запаковано у сейф-пакет № UA 0256242.

Рішенням комісії Товариства з розгляду акта про порушення № 088613 від 24.01.2023, оформлене протоколом № 26 від 28.06.2023, встановлено факт порушення пунктів 5.5.5, 8.2.4, 2.3.4, 8.4.2 ПРРЕЕ, в ньому містяться відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Так у пункті 4 вказаного протоколу зазначено, що всього обсяг розрахованої необлікованої електричної енергії становить 51 638 кВт/год на суму 300 900, 08 гривень. Означений акт розглянуто комісією у складі чотирьох уповноважених представників оператора системи при присутності споживача Томенчук Л. М.

У матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження Миколаївського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.05.2023 № КЕД-19/115-23/3240 яким, зокрема, встановлено, що у наданому на дослідження лічильнику "MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028 є ознаки втручання до внутрішніх конструктивних елементів у вигляді підключення до електричної схеми лічильника стороннього електротехнічного пристрою, який являє собою пристрій дистанційного керування з двома реле і не передбачений заводом-виробником, якого немає у аналогічного лічильника типу "MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547039, наданого в якості порівняльного матеріалу. Підключення пристрою дистанційного керування з двома реле до схеми лічильника виконано ізольованими дротами шляхом пайки у спосіб, відмінний від пайки в умовах заводу-виробника. До електричної схеми лічильника типу "MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028 підключено сторонній пристрій дистанційного керування з двома реле, який може впливати на облік електричної енергії - у разі надходження на пристрій дистанційного керування виконавчого радіосигналу, контакти реле пристрою перемикатимуться, що призводитиме до знеструмлення вимірювальних схем лічильника. При знеструмленні вимірювальних схем пристроєм дистанційного керування з двома реле, електрична енергія лічильником не обліковуватиметься. Також в описовій частині експертного дослідження експерт зазначає, що під час візуального дослідження внутрішніх елементів та плати, зі зворотної сторони плати лічильника виявлено пристрій та два реле, які підключені до схеми лічильника ізольованими дротами шляхом пайки (зображення 17). Виявлений пристрій та два реле прикріплені до плати лічильника за допомогою прозорої речовини, яка схожа на клейовий матеріал. Вивченням схеми виявленого пристрою встановлено, що даний пристрій за конструктивними особливостями та схематичним виконанням схожий на пристрій дистанційного керування, з приєднаними до нього двома реле. Під час дослідження схеми підключення пристрою дистанційного керування та двох реле до електричної схеми лічильника встановлено, що живлення пристрою підключено від плати лічильника ізольованим дротом чорного кольору та за допомогою послідовно з`єднаних резистора і конденсатора. Контакти пристрою підключено до двох послідовно з`єднаних реле. Контакти одного реле підключені до вимірювальної схеми фази L1 та вимірювальної схеми нейтральної лінії, контакти іншого реле підключено до вимірювальних схем фази L2 та L3. Підключення стороннього пристрою дистанційного керування та двох реле до електричної схеми лічильника виконано шляхом пайки у спосіб, відмінний від пайки елементів схеми лічильника в умовах заводу-виробника. Вивченням інформаційних джерел встановлено, що пристрої реле дистанційного керування призначені для дистанційної комутації електричних кіл різного призначення. Для живлення пристроїв дистанційного керування може використовуватись напруга 12 В, 220 В тощо. Пристрої здатні керувати навантаженням різноманітного значення напруги та струму. В комплекті переважно поставляються з пультом керування, за допомогою якого можна керувати будь-яким навантаженням. За допомогою реле дистанційного керування можна реалізувати дистанційне вмикання чи вимикання освітлення, керування воротами або вікнами з електроприводом, управління електрозамками, різноманітними електроприладами тощо.

Також, в матеріалах справи наявний висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 20.02.2025 № КСЕ-19/115-25/121 за результатами проведення комплексної судової трасологічної та судової електротехнічної експертизи, в якому зазначено, зокрема, що: - конструкції лічильника типу "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028 та типу "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547039 аналогічні, у способах та деталях кріплення корпусу із кришкою відмінностей не виявлено; - по двом торцевим краям корпусу лічильника типу "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028, в місцях розміщення гвинтів кріплення наявні пошкодження у вигляді наскрізних та не наскрізних концентричних тріщин, що утворились у результаті механічної дії, яка застосовувалась до поверхні лічильника (в місці виявлення пошкоджень), сила тиску якої перевищувала твердість поверхні корпусу лічильника. Однак встановити, чи могли утворитися вказані пошкодження під час проведення експертних досліджень від 28.04.2023 та 29.05.2023 № КЕД 19/115-23/3240 або до проведення таких, неможливо, у зв`язку із тим, що в заяві на проведення експертного дослідження лічильника типу "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028 питання стосовно наявності пошкоджень на зовнішніх поверхнях приладу обліку перед експертами не ставились, а тому вказані поверхні детально не досліджувались; - на внутрішніх поверхнях лічильника типу "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028 у місці розташування стійок, призначених для розміщення гайок кріплення обох сторін корпусу наявні пошкодження, у вигляді тріщин полімеру, розташованих по торцевим краям отвору, а також задирів та зсувів полімеру, що утворюються в результаті руйнування його верxньoго шару. Крім тoго, виступи із зовнішньої сторони гайок розташовуються частково поза межами виступів полімерного матеріалу в шахтах, які утворюються при розміщені гайок в корпусі лічильника. Вказані пошкодження утворились в результаті механічної дії, ймовірно, порушення початкового розміщення гайок в шахтах корпусу, передбаченого заводом-виробником. Вищезазначені пошкодження були виявлені під час проведення дослідження лічильника "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028 судовим експертом Артемом Полудневичем, яким було оформлено висновок експертного дослідження від 29.05.2023 KEД-19/115-23/3240. У зв`язку із відсутністю в Миколаївському НДЕКЦ МВС технічної можливості зчитування інформації з внутрішньої пам`яті лічильника, зчитування журналу подій внутрішньої пам`яті лічильника не проводилося; - опломбування лічильника є лише сигнальним заходом і не перешкоджає доступу до його внутрішніх поверхонь, шляхом вириву гайок та гвинтів кріплення, разом із протягнутими в них пломбувальними елементами пломб, із шахт, призначених для розміщення гайок в корпусі лічильника. В результаті зазначеного виливу на поверхнях лічильника можливе утворення механічних пошкоджень, однак цілісність пломб та пломбувальних елементів не порушується. У зв`язку з відсутністю в Миколаївському НДЕКЦ MBC технічної можливості зчитування інформації з внутрішньої пам`яті лічильника, зчитування журналу подій з внутрішньої пам`яті лічильника не проводилося. Однак встановити, чи була відділена кришка від корпусу лічильника "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028, неможливо у зв`язку з недостатністю ознак, виявлених проведеною експертизою, для встановлення вищезазначеного факту, а також у зв`язку із тим, що в заяві на проведення експертного дослідження лічильника "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028, питання стосовно порушення цілісності кріплення корпусу із кришкою приладу обліку перед експертами не ставились, а тому поверхні лічильника детально не досліджувались; - опломбування лічильника є лише сигнальним заходом і не перешкоджає доступу до його внутрішніх поверхонь, шляхом вириву гайок та гвинтів кріплення, разом із протягнутими в них пломбувальними елементами пломб, із шахт призначених для розміщення гайок в корпусі лічильника. В результаті зазначеного впливу на поверхнях лічильника можливе утворення механічних пошкоджень, однак цілісність пломб та пломбувальних елементів не порушується. Відділення кришки лічильника від корпусу уможливлює безперешкодний доступ до внутрішніх конструктивних елементів приладу обліку електричної енергії, а також розміщення на внутрішніх поверхнях корпусу сторонніх предметів. Однак встановити, чи можливе розміщення на приладі обліку електричної eнергії типу "Matrix MTX 3G30.DH.4L1-DOG4", заводський № 02547028, сторонніх предметів без пошкодження цілісності його корпусу та без демонтажу, а також без фіксації в журналі подій лічильника неможливо, у зв`язку із тим, що визначити усі існуючі способи доступу до внутрішніх поверхонь лічильника не виявляється можливим.

3. Короткий зміст судових рішень

27.02.2026 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026, яким первісний позов задоволено частково: стягнуто з ФОП Томенчук Л. М. на користь Товариства грошові кошти в сумі 166 091,71 грн, з яких: 162 743, 23 грн - збитків, завданих внаслідок порушення умов договору поставки енергоносіїв, 2 718, 48 грн - вартість витрат на експертне дослідження, 630,00 грн - вартість заміни трифазного лічильника, а також 1 993, 18 гривень судового збору; в частині стягнення грошових коштів в сумі 138 396, 85 грн, з яких: 138 156, 85 грн - збитків завданих внаслідок порушення умов договору поставки енергоносіїв, 240,00 грн - вартість профілактичного ремонту трифазного лічильника - відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, оцінивши висновки експертиз в сукупності з іншими доказами у справі, дійшов висновку, що у даному випадку має місце втручання в роботу лічильника, що призвело до недообліку електричної енергії. Відтак, за висновками місцевого господарського суду, за встановлених обставин відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 8.4.8 ПРРЕЕ у позивача були відсутні підстави для визначення вартості необлікованої електричної енергії за 356 днів за період з 02.02.2022 по 24.01.2023, оскільки така вартість повинна здійснюватися не більше загальної кількості робочих днів у шести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення, тобто з 24.07.2022 по 24.01.2023 і її вартість становить 162 743, 23 грн. З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

ФОП Томенчук Л. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити, визнавши рішення комісії недійсним.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень скаржниця визначає випадки, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи наявність випадку відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду щодо застосування норми абзацу 10 пункту 8.2.5 ПРРЕЕ (в контексті визнання значним дефектом акта про порушення викладення його тексту таким чином, що призводить до подвійного тлумачення змісту такого акта), викладений в постановах від 11.05.2023 у справі № 922/539/22 та від 26.03.2024 у справі № 917/195/23.

На переконання скаржниці, суди попередніх інстанцій також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.05.2023 у справі № 922/539/22 (викладення акта таким чином, що призводить до подвійного тлумачення його змісту є значним дефектом такого акта), від 01.11.2019 у справі № 922/2992/18 (для застосування до споживача оперативно-господарської санкції внаслідок порушення ПРРЕЕ необхідним є надання оцінки виявленому порушенню у світлі конкретних обставин справи в їх сукупності щодо доведеності факту порушення та правильності здійснених розрахунків), від 10.04.2018 у справі № 906/585/17 (розрахунок вартості недоврахованої енергії на підставі некоректних вихідних даних є безумовною підставою для визнання рішення енергопостачальника незаконним та недійсним), від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 (вимога про оспорювання рішення комісії електропередавальної організації щодо визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією, має розглядатися судом як вимога про визнання повністю або частково недійсним акта постачальника електричної енергії відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України), від 02.09.2025 у справі № 917/911/23 (загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238 ГПК України, встановлено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову), від 18.12.2025 у справі № 925/1392/24 (вирішуючи спір про нарахування енергопостачальником споживачу плати за недовраховану електроенергію, внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ, суди повинні, зокрема, дослідити обставини вчинення саме споживачем такого порушення), від 04.07.2023 у справі № 917/1655/21 (за відсутності однозначного висновку та доказів, які б свідчили про явне втручання споживача в роботу розрахункового приладу, не є достатньою підставою вважати доведеною вину позивача у вчиненні правопорушення).

Обґрунтовуючи наявність випадку відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржниця зазначає, що існує необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень пунктів 8.2.5, 8.2.6, 8.4.2 ПРРЕЕ у сукупності з процесуальними нормами щодо належності та допустимості доказів у межах такого питання: "Чи є правомірним та чи може визнаватися законним рішення комісії Оператора системи по розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, якщо Оператор системи при прийнятті такого рішення та визначенні обсягу необлікованої електричної енергії спирався виключно на вибіркові дані технічного/електротехнічного дослідження ЗВТ, приховавши від споживача на стадії засідання комісії результати невід`ємної трасологічної частини цього ж дослідження (якою констатовано повну цілісність усіх захисних пломб), зважаючи на те, що поділ комплексного дослідження на окремі документи вчинено експертною установою в порушення відомчих інструкцій МВС України поза межами кримінального провадження? Чи є приховування результатів експертного дослідження та ненадання їх споживачу для ознайомлення самостійною підставою для визнання рішення комісії Оператора системи недійсним у зв`язку з порушенням процедури розгляду та права споживача на захист своєї позиції?"

Крім того, скаржниця зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ у розрізі такого матеріально-правового питання: "Чи є факт виявлення стороннього електронного компонента (пристрою) всередині засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) самостійною та достатньою підставою для кваліфікації порушення за підпунктом 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та нарахування вартості необлікованої електричної енергії, за умови повної цілісності всіх захисних пломб і пломбувального матеріалу та за відсутності метрологічного (експериментального) підтвердження його фактичного впливу на покази обліку, тобто за відсутності підтвердження зміни показів засобів вимірювальної техніки та без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями Споживача і наявністю в приладі обліку стороннього пристрою?"

У касаційній скарзі скаржниця також зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238 ГПК України, ухвалюючи оскаржувані рішення, не дотримались наступних вимог: не надали оцінки висновку трасологічного дослідження від 28.04.2023 в сукупності з фактом наявності датчиків зламу корпусу лічильника; не встановили механізму дії стороннього пристрою на роботу приладу обліку та факту позаоблікового споживання електроенергії; поклали в основу рішень докази, які не відповідають критеріям належності та допустимості; залишили без реагування клопотання скаржниці про недопустимість доказів; такий підхід не відповідає стандарту вірогідності доказів, оскільки суд не зіставив докази обох сторін для визначення переконливіших, а формально надав перевагу доказам позивача за первісним позовом. Зазначене є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та направлення справи на новий розгляд у поєднанні з пунктами 1, 3 та 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Крім того, Товариство у відзиві просить стягнути з ФОП Томенчук Л. М. на його користь витрати за надану професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що:

- доводи скаржника про те, що висновки судів про доведеність втручання споживача в роботу приладу обліку не ґрунтується на належних і допустимих доказах, є безпідставними. Суди надали оцінку усім експертним висновкам у їх сукупності та обґрунтовано виходили з того, що відсутність пошкодження пломб не спростовує встановленого експертами факту втручання у внутрішню електричну схему лічильника шляхом встановлення стороннього пристрою дистанційного керування, який не передбачений заводом-виробником та здатний впливати на облік електричної енергії. Водночас висновок комплексної експертизи від 20.02.2025 підтвердив можливість доступу до внутрішніх конструктивних елементів лічильника без порушення цілісності пломб;

- місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано врахували, що саме споживач несе відповідальність за збереження та цілісність розрахункового засобу обліку і пломб. Факт наявності у лічильнику стороннього пристрою дистанційного керування з двома реле, здатного впливати на облік електроенергії, підтверджений висновками експертиз. Комплексною експертизою також встановлено, що доступ до внутрішніх елементів лічильника можливий без порушення цілісності пломб, оскільки пломбування має сигнальний, а не захисний характер.

5. Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

Як зазначалося раніше, касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.05.2023 у справі № 922/539/22, від 01.11.2019 у справі № 922/2992/18, від 10.04.2018 у справі № 906/585/17, від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, від 02.09.2025 у справі № 917/911/23, від 18.12.2025 у справі № 925/1392/24, від 04.07.2023 у справі № 917/1655/21, з огляду на таке.

Так, у справі № 922/539/22 (постанова від 11.05.2023) Верховний Суд зазначив, що текст складеного відповідачем акта про порушення викладено таким чином, що призводить до подвійного тлумачення його змісту, що впливає на правильне визначення кваліфікації порушення та відповідно, на визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. Водночас визначення кваліфікації порушення є вирішальним для того, щоб виснувати у цій справі про необхідність або відсутність необхідності проведення експертизи.

Натомість у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що актом № 088613 від 24.01.2023 встановлені порушення, які надають можливість ідентифікувати відповідний підпункт пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме підпункт 3 та застосувати відповідну норму.

У справі № 922/2992/18 (постанова від 01.11.2019) Верховний Суд зазначив, що для застосування до споживача оперативно-господарської санкції внаслідок порушення ПРРЕЕ необхідним є надання оцінки виявленому порушенню у світлі конкретних обставин справи в їх сукупності щодо доведеності факту порушення та правильності здійснених розрахунків.

У справі № 906/585/17 (постанова від 10.04.2018) Верховний Суд залишив без змін судові рішення про задоволення позовних вимоги про визнання протиправним та скасування рішення у зв`язку із встановленням обставин стосовно того, що відповідачем під час обрахунку необлікованої електричної енергії невірно визначено кількість днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок, в результаті чого невірно визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії, що в свою чергу, за висновками Суду, є безумовною підставою для визнання недійсним рішення комісії ПрАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, оформлене протоколом від 14.12.2016 № 925, про нарахування позивачу необлікованої електричної енергії.

У справі № 925/1392/24 (постанова від 18.12.2025) Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що взявши за основу акт про порушення від 28.06.2024, яким зафіксовано вчинення дій, що призвели до зміни (заниження) показів приладу шляхом порушення (заміни) схеми підключення лічильника розрахункового засобу обліку електроенергії через зміну полярності вторинних кіл трансформатора струму на фазі «С», при тому що відповідно до вказаного акта «дане порушення не можливо виявити під час контрольного огляду», фактично усунулися від дослідження та перевірки наявності/відсутності факту втручання споживача в роботу засобу вимірювальної техніки як підстави прийняття спірного рішення про донарахування вартості необлікованої електроенергії.

У справі № 917/1655/21 (постанова від 04.07.2023) Верховний Суд зазначив, що з огляду на невизнання споживачем факту його втручання в роботу засобу вимірювання техніки, відповідно до вимог п. 8.4.4 ПРРЕЕ, факт втручання споживача в роботу засобу вимірювання техніки, факт пошкодження засобу вимірювальної техніки, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, має бути підтверджений саме експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства.

Верховний Суд відхиляє посилання на зазначені постанови (справи №№ 922/2992/18, 925/1392/24, 917/1655/21, 906/585/17), оскільки зазначені постанови Верховного Суду були прийняті за іншої, ніж у цій справі фактично-доказової бази, тобто, хоча й у спорі, зокрема, який пов`язаний з оскарженням акта постачальника електричної енергії, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення.

Правові висновки у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 02.09.2025 у справі № 917/911/23 щодо застосування статей 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238 ГПК України, є загальними та універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

Безпідставними є також посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, відповідно до якого нарахування вартості недоврахованої електричної енергії не є оперативно-господарською санкцією, оскільки в оскаржуваній постанові у справі, що розглядається, висновки про те, що нарахування вартості недоврахованої електричної енергії є оперативно-господарською санкцією, відсутні.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Проаналізувавши зміст постанов, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, а тому вони не є релевантними до обставин цієї справи.

З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, Верховний Суд, враховуючи мотиви, наведені вище, дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

Обґрунтовуючи наявність випадку відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржниця зазначає, що існує необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень пунктів 8.2.5, 8.2.6, 8.4.2 ПРРЕЕ у сукупності з процесуальними нормами щодо належності та допустимості доказів у межах такого питання: "Чи є правомірним та чи може визнаватися законним рішення комісії Оператора системи по розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, якщо Оператор системи при прийнятті такого рішення та визначенні обсягу необлікованої електричної енергії спирався виключно на вибіркові дані технічного/електротехнічного дослідження ЗВТ, приховавши від споживача на стадії засідання комісії результати невід`ємної трасологічної частини цього ж дослідження (якою констатовано повну цілісність усіх захисних пломб), зважаючи на те, що поділ комплексного дослідження на окремі документи вчинено експертною установою в порушення відомчих інструкцій МВС України поза межами кримінального провадження? Чи є приховування результатів експертного дослідження та ненадання їх споживачу для ознайомлення самостійною підставою для визнання рішення комісії Оператора системи недійсним у зв`язку з порушенням процедури розгляду та права споживача на захист своєї позиції?"

Крім того, скаржниця зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ у розрізі такого матеріально-правового питання: "Чи є факт виявлення стороннього електронного компонента (пристрою) всередині засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) самостійною та достатньою підставою для кваліфікації порушення за підпунктом 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ та нарахування вартості необлікованої електричної енергії, за умови повної цілісності всіх захисних пломб і пломбувального матеріалу та за відсутності метрологічного (експериментального) підтвердження його фактичного впливу на покази обліку, тобто за відсутності підтвердження зміни показів засобів вимірювальної техніки та без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями Споживача і наявністю в приладі обліку стороннього пристрою?"

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами було застосовано неправильно).

При цьому, формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними Господарським процесуальним кодексом України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставини приховування оператором системи від споживача на стадії засідання комісії результати невід`ємної трасологічної частини дослідження.

В той час як скаржник просить сформувати висновок з огляду на обставини приховування оператором системи від споживача на стадії засідання комісії результати невід`ємної трасологічної частини дослідження.

Крім того, аргументи щодо іншого висновку, який скаржник просить сформувати, фактично зводяться до того, що судами встановлено порушення, передбачене підпунктом 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, лише на підставі факту виявлення стороннього електронного компонента (пристрою) всередині засобу вимірювальної техніки (ЗВТ).

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши висновки експертиз (в одному з яких також надавалась оцінка цілісності пломб) в сукупності з іншими доказами у справі, дійшли висновку, що у даному випадку має місце втручання в роботу лічильника, що призвело до недообліку електричної енергії.

Отже, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно скаржнику в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.

Крім того, згідно із пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За положенням пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно із приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Таким чином, для визначення допустимості доказу суд має встановити, зокрема, відповідність самого доказу вимогам законодавства та дотримання порядку подання доказів до суду (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі № 920/659/22, від 14.08.2025 у справі № 911/639/24, від 10.09.2025 у справі № 904/1528/24).

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону, або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанови Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19).

Скаржник не обґрунтовує таких тверджень та не доводить наявності встановлених законом обставин, які б зумовлювали визнання доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно залишили без реагування його клопотання про недопустимість доказів (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аргументи відповідача за первісним позовом щодо недопустимості експертних висновків були предметом оцінки судів попередніх інстанцій.

За результатами розгляду таких аргументів, зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що:

- суд першої інстанції надав оцінку усім експертним висновкам у їх сукупності та обґрунтовано виходив з того, що відсутність пошкодження пломб не спростовує встановленого експертами факту втручання у внутрішню електричну схему лічильника шляхом встановлення стороннього пристрою дистанційного керування, який не передбачений заводом-виробником та здатний впливати на облік електричної енергії. Водночас висновок комплексної експертизи від 20.02.2025 підтвердив можливість доступу до внутрішніх конструктивних елементів лічильника без порушення цілісності пломб;

- також, місцевий господарський суд обґрунтовано врахував, що саме споживач несе відповідальність за збереження та цілісність розрахункового засобу обліку і пломб. Факт наявності у лічильнику стороннього пристрою дистанційного керування з двома реле, здатного впливати на облік електроенергії, підтверджений висновками експертиз. Комплексною експертизою також встановлено, що доступ до внутрішніх елементів лічильника можливий без порушення цілісності пломб, оскільки пломбування має сигнальний, а не захисний характер.

З огляду на викладене вище, суди першої та апеляційної інстанцій надали обґрунтування та міркування, з яких виходили, надаючи оцінку аргументам відповідача за первісним позовом щодо недопустимості доказів.

Отже, доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування судових рішень відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України не підтвердились.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що інші аргументи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 909/1169/23 за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 909/1169/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційне провадження у справі № 909/1169/23 за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Томенчук Любові Михайлівни в частині оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 909/1169/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 909/1169/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська