Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №925/1145/26 — Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Черкаси Справа № 925/1145/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу

за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до фізичної особи-підприємця Тиховода Ігоря Дмитровича, АДРЕСА_2

про стягнення 693378,74 грн, сплачених на виконання договору поруки,

без участі повноважних представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Тиховода Ігоря Дмитровича з вимогами про стягнення 707903,74 грн, сплачених в рахунок погашення забезпеченого порукою грошового зобов`язання останнього за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309533-КД-1, а також відшкодування судових витрат.

Обґрунтовуючи вимоги позивач у позовній заяві від 18.08.2026 (вх.суду №13677/26 від 18.08.2026, а.с.1) вказав, що після виконання, як поручителем, у повному обсязі кредитних зобов`язань відповідача фізичної особи-підприємця Тиховода І.Д. за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309533-КД-1, до нього відповідно до ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України перейшли усі права кредитора. Указані норми закріплюють право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін у результаті виконання ним обов`язку за боржника, тобто наявність правових підстав для стягнення на свою користь з відповідача сплачених позивачем коштів.

Ухвалами суду: від 25.08.2026 - відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 21.09.2026; від 21.09.2026 - проведення судового засідання відкладено на 30.09.2026.

Відповідач у відзиві від 17.09.2026 (вх.суду №15313/26 від 18.09.2026) вимоги визнав частково у сумі 693378,74 грн; проти задоволення позову в частині решти вимог в сумі 14525,00 грн заперечив з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

21.09.2026 за вх.№15427/26 до суду надійшла заява позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 14525,00 грн у зв`язку з відмовою від позову відповідно до п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, однак участі повноважних представників не забезпечили, про причини їх неявки до суду не повідомили.

Оголошення про виклик відповідача у судове засідання було розміщено на офіційному вебсайті судової влади України 28.08.2026 (а.с.62).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

Суд розглянув справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Відповідно до ст.233 ГПК України за результатами судового розгляду підписано та приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення без їх проголошення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі взаємовідносини сторін та обставини.

25.07.2023 між Акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (банк) та фізичною особою-підприємцем Тиховодом Ігорем Дмитровичем (позичальник) укладено кредитний договір №3226309553-КД-1 (а.с.6-17), за умовами якого банком відкрито позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 1780000,00 грн з цільовим використанням на фінансування оборотного капіталу, з кінцевим терміном повернення - до 01.07.2026. За користування кредитом відповідно до п.А.6 договору передбачено фіксований тип процентної ставки у розмірі 22,86% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом.

Сторонами узгоджено, що: у випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п.2.2.3.1 договору позичальник сплачує банку проценти за користуванням кредитом від суми простроченої заборгованості за кредитом в наступних розмірах: у випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п.2.2.3.1 договору, позичальник сплачує банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п.А.6.1 договору, збільшений у 2 рази (п.А.7.1); у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п.2.2.3.1 договору та будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.2.2.14.1 договору, позичальник сплачує банку процентну ставку, яка розраховується як розмір ставки, визначений згідно з п.п.А.7.1 договору плюс 6 (шість) процентних пункти (п.п.А.7.2); датою сплати процентів за користування кредитними коштами є перше число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору. Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, наведеного в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у визначені договором терміни, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно) (п.А.8).

25.07.2023 між банком та позичальником укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору від 25.07.2023 №3226309533-КД-1, за умовами якої: протягом строку кредиту, зазначеного в п.А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва та умов цього договору та додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки (п.п."а" п.1); за умови належного виконання положень Порядку та умов Договору за користування кредитом позичальник сплачує банку компенсаційні проценти в розмірі 9 відсотків річних (п.2.3).

Для обслуговування кредиту банком відкрито позичальнику рахунок № НОМЕР_1 в гривнях (IBAN - НОМЕР_2 ).

На виконання умов договору 28.07.2023 банком перераховано кредитні кошти у розмірі 1780000,00 грн на поточний рахунок позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.07.2023 №DNVD8B0NNN з призначенням платежу "Перерахування коштів згідно з кредитним договором №3226309533-КД-1 вiд 25.07.2023, без ПДВ", а також випискою з особового рахунку фізичної особи-підприємця Тиховода Ігоря Дмитровича № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) за період з 25.07.2023 до 28.04.2026 (а.с.27-31).

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309533-КД-1 забезпечено укладеним 25.07.2023 між Акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (поручителем) договором поруки №3226309533-ДП-1/2 (а.с.17), за умовами якого: поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору (п.1.1); поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п.1.2).

Позичальником фізичною особою-підприємцем Тиховодом І.Д. обов`язок справляння плати за кредит та повернення кредиту банку у повному обсязі, в порядку та у строки, обумовлені договором - не виконано.

Направлена 06.08.2025 банком на адресу позичальника та поручителя вимога від 01.08.2025 №30725CRDNS0NE про погашення у строк до 31.08.2025 заборгованості за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309553-КД-1 станом на 01.08.2025 в загальній сумі 707940,79 грн (672521,06 грн - кредит, в тому числі 62235,28 грн - прострочений кредит; 35419,73 грн проценти, в тому числі 39,52 грн прострочені проценти), залишена останніми без задоволення чи й належного реагування.

На направлену 08.09.2025 банком до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ "Укрексімбанк" (агента) вимогу про перерахування суми сплати за гарантією від 08.09.2025 №319 за договором про надання гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 №13110-05/55 (яку також за вих.№30725CRDNS0NE направлено позичальнику та поручителю), 10.10.2025 згідно з платіжною інструкцією №5 отримано від гаранта 336260,53 грн сплати за гарантією.

Обставини неналежного виконання кредитного договору від 25.07.2023 №3226309533-КД-1 та договору поруки від 25.07.2023 №3226309533-ДП-1/2 стали підставою для звернення Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Тиховода Ігоря Дмитровича та фізичної особи Кари Василя Васильовича про солідарне стягнення 556320,57 грн боргу (з них: 204916,35 грн заборгованість за тілом кредиту, 15143,69 грн заборгованість за процентами та 336260,53грн заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією).

Ухвалами Господарського суду Черкаської області: від 01.12.2025 - позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №925/1450/25; від 16.06.2026 - провадження у справі №925/1450/25 закрито відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України. Постановляючи означене судове рішення, суд вказав: "Матеріалами справи підтверджується, що після звернення позивача до суду, відповідачі сплатили 556 320,57 грн боргу, що підтверджується платіжними інструкціями: №@2PL013700 від 23 лютого 2026 року на суму 30 000,00 грн; №@2PL108471 від 28 квітня 2026 року на суму 70000,00 грн; №@2PL407277 від 16 березня 2026 року на суму 40000,00 грн; №@2PL519885 від 28 травня 2026 року на суму 150000,00 грн; №@2PL614584 від 26 січня 2026 року на суму 20000 грн; №@2PL661421 від 14 квітня 2026 року на суму 50000,00 грн; №@2PL791510 від 14 травня 2026 року на суму 150000,00 грн; №@2PL961945 від 09 червня 2026 року на суму 34 407,74 грн; №HS021B01UB від 21 січня 2026 року на суму 1000,00 грн; №HS026B01G7 від 06 грудня 2025 року на суму 910,00 грн; №HS026B029N від 16 січня 2026 року на суму 1000,00 грн; №PCHC09HL6Q від 17 січня 2025 року на суму 2,83 грн; №PCTC01Z3TQ від 29 грудня 2025 року на суму 7000,00 грн; №Q1MC0OBQK1 від 22 січня 2026 року на суму 2000,00 грн. Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутній предмет спору".

18.08.2026 фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Тиховода Ігоря Дмитровича про стягнення 707903,74 грн, сплачених в рахунок погашення забезпеченого порукою зобов`язання (з них: 156496,00 грн - сплачених до відкриття провадження у справі №925/1450/25, 551407,71 грн - у ході розгляду вказаної справи), а 21.09.2026 - направив до суду заяву (вх.№15427/26) про закриття провадження у справі в частині стягнення 14525,00 грн у зв`язку з відмовою від позову відповідно до п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України та просив надалі здійснювати розгляд справи з вимогами позивача до відповідача в сумі 693378,74 грн.

Відповідач у відзиві від 17.09.2026 (вх.суду №15313/26 від 18.09.2026) позовні вимоги в сумі 693378,74 грн визнав повністю, доказів на підтвердження проведення розрахунку із позивачем на вказану суму до суду не подав.

Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:

п.1 ч.2 ст.46. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) /.../ - на будь-якій стадії судового процесу;

ч.1-3 ст.191. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі;

п.4 ч.1, 4 ст.231. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що заява позивача фізичної особи Кари Василя Васильовича від 21.09.2026 (вх.суду №15427/26 від 21.09.2026) про відмову від позову в частині стягнення 14525,00 грн не суперечить чинному законодавству, не порушує прав та інтересів інших осіб, з огляду на викладене, суд вважає за необхідне прийняти її, закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 14525,00 грн відповідно до п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України та надалі здійснювати розгляд справи з вимогами позивача про стягнення з відповідача 693378,74 грн.

Відповідно до ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v.Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

Суд встановив, що 25.07.2023 між кредитором Акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та позивачем укладено договір поруки №3226309533-ДП-1/2, предметом якого є надання останнім поруки перед кредитором за виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309533-КД-1 з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в строки, визначені умовами кредитного договору.

Оскільки порука є договірним зобов`язанням, стосовно якого передбачено обов`язкове дотримання письмової форми (ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до умов договору поруки від 25.07.2023 №3226309533-ДП-1/2, поручитель: безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору (п.1.1); відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п.1.2); відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання позичальником зобов`язання, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п.2.1.2); має право за власною ініціативою здійснювати повне або часткове виконання грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором до настання строків/термінів їх виконання передбачених умовами кредитного договору, в тому числі з метою уникнення настання негативних наслідків для поручителя за цим договором, в разі невиконання (не своєчасного виконання) позичальником зобов`язань за кредитним договором та/або у разі виникнення небезпеки втратити право на майно позичальника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на таке майно, у випадку невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором (п.2.2.1).

Згідно із ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зауважує, що сторони при укладенні із кредитором Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" кредитного договору від 25.07.2023 №3226309533-КД-1 та договору поруки від 25.07.2023 №3226309533-ДП-1/2 були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов означених договорів, на власний розсуд приймали означені правочини на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, уклавши такі договори.

При цьому, згідно із ст.626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя, оскільки відповідно до ч.1 ст.543 цього Кодексу у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, з огляду на зазначені вимоги закону, кредитор має право вимагати виконання обов`язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому у разі пред`явлення вимоги кредитора про виконання обов`язку лише до поручителя останній солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309533-КД-1, кредитор Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Тиховода Ігоря Дмитровича та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення 556320,57 грн боргу (з них: 204916,35 грн заборгованість за тілом кредиту, 15143,69 грн заборгованість за процентами та 336260,53 грн заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією).

Ухвалою суду від 16.06.2026 провадження у справі №925/1450/25 закрито за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на здійснену відповідачами сплату 556320,57 грн боргу, що підтверджується платіжними інструкціями: від 23.02.2026 №@2PL013700 на суму 30000,00 грн; від 28.04.2026 №@2PL108471 на суму 70000,00 грн; від 16.03.2026 №@2PL407277 на суму 40000,00 грн; від 28.05.2026 №@2PL519885 на суму 150000,00 грн; від 26.01.2026 №@2PL614584 на суму 20000 грн; від 14.04.2026 №@2PL661421 на суму 50000,00 грн; від 14.05.2026 №@2PL791510 на суму 150000,00 грн; від 09.06.2026 №@2PL961945 на суму 34407,74 грн; від 21.01.2026 №HS021B01UB на суму 1000,00 грн; від 06.12.2025 №HS026B01G7 на суму 910,00 грн; від 16.01.2026 №HS026B029N на суму 1000,00 грн; від 17.01.2025 №PCHC09HL6Q на суму 2,83 грн; від 29.12.2025 №PCTC01Z3TQ на суму 7000,00 грн; від 22.01.2026 №Q1MC0OBQK1 на суму 2000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини погашення заборгованості за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309533-КД-1 судом у даній справі не досліджуються з огляду на наявність судового рішення - ухвали від 16.06.2026 у справі №925/1450/25, яке набрало законної сили.

Виконання поручителем свого обов`язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст.16 Цивільного кодексу України. Для підтвердження цього права закон покладає на кредитора обов`язок вручення поручителю документів, які підтверджують обов`язок боржника (ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами договору поруки від 25.07.2023 №3226309533-ДП-1/2: до поручителя, який виконав зобов`язання за кредитним договором переходять всі права кредитора за кредитним договором, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. При цьому, такий перехід прав до поручителя відбувається лише після повного виконання зобов`язання за кредитним договором та виконання зобов`язань поручителя по цьому договору (п.1.6); кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем зобов`язання в повному обсязі та виконання зобов`язань поручителя за цим договором, передати поручителя впродовж п`яти робочих днів з моменту виконання зобов`язання всі документи, що підтверджують виконання зобов`язання (п.2.3.1).

Факт виконання позивачем, як поручителем, у повному обсязі зобов`язання відповідача за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309533-КД-1, забезпеченого його порукою та передачі всіх документів, що підтверджують виконання зобов`язання, підтверджується довідкою кредитора Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" від 29.09.2026 №3226309533/1.

Згідно з ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Тобто безпосередньо законом закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов`язку за боржника. Підтвердженням цього є також норма ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов`язанні, серед яких передбачено і виконання обов`язку боржника поручителем.

Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов`язанні після виконання ним обов`язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Як установлено судом, датою остаточного погашення кредиту із врахуванням направленої кредитором на адресу відповідача вимоги від 01.08.2025 №30725CRDNS0NE про погашення заборгованості за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309553-КД-1 - є 31.08.2025. Разом з тим, останнім належним чином своїх обов`язків за договором у встановлений строк не виконано.

Заборгованість відповідача перед кредитором в розмірі 693378,74 грн погашено позивачем, що підтверджується поданими ним доказами. Розрахунок означеної суми відповідає умовам укладеного кредитного договору та визнано відповідачем у відзиві від 17.09.2026 (вх.суду №15313/26 від 18.09.2026, а.с.65).

Виконання позивачем, як поручителем свого обов`язку перед кредитором за відповідача, як боржника, наділяє його правами вимоги до останнього розмірі 693378,74 грн.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов`язання у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 693378,74 грн заборгованості за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309553-КД-1.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до Господарського суду Черкаської області здійснено сплату судового збору у розмірі 8494,85 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 18.08.2026 №3127-510-8720-4923.

Згідно з ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.3 ст.7); сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.5 ч.1 ст.7). З огляду на відсутність відповідного клопотання позивача, питання про повернення із Державного бюджету України сплаченого ним судового збору судом не вирішується.

Решта судових витрат (4247,42 грн - 50 відсотків від сплаченої суми судового збору) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.129, 231, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тиховода Ігоря Дмитровича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 693378,74 грн заборгованості за кредитним договором від 25.07.2023 №3226309553-КД-1 та 4247,42 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 30.09.2026.

Суддя Г.М.Скиба