Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №127/29960/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29960/26

Провадження № 3/127/5807/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення при проведенні ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного товариства «Друге Вінницьке територіальне медичне об`єднання» (далі - Лікарня) за період з 01.08.2022 по 30.04.2026, підпорядкованість - Вінницька міська рада, місцезнаходження; вул. Київська, 68, м, Вінниця, 21032 (далі - Ревізія) виявлено порушення законодавства про закупівлі в частині відхилення тендерних пропозицій на підставах, не передбачених законодавством, а саме при формуванні запиту пропозицій постачальників у проекті договору встановлено додаткові вимоги, пов`язані з наданням документів, не передбачених Порядком формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 за №822.

Абзацом 2 пункту 15 статті 11 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон № 922-УІІ) визначено, що структура, порядок формування та використання електронних каталогів, у тому числі порядок надання доступу до них і розмір плати, визначається Кабінетом Міністрів України.

За результатами ревізії встановлено, що відповідно до абзацу 3 пункту 57 Порядку №822 (в редакції, чинній на момент оголошення про закупівлю) проект договору не повинен містити характеристики товару, що не визначені запитом пропозицій постачальників з урахуванням положень абзацу другого цього пункту. Згідно з абзацом 2 пункту 57 Порядку №822 (в редакції, чинній на момент оголошення про закупівлю) у запиті пропозицій постачальників щодо закупівлі товару замовник може визначити виключно інформацію про характеристики товару та їх допустимі значення в межах специфікації товару, визначеної адміністратором. Запит пропозицій постачальників не повинен містити вимог до постачальника та інших документів, які не передбачені цим Порядком. При цьому, уповноваженою особою при формуванні запиту пропозицій постачальників під час закупівлі лопатки свинної без кістки, охолодженої, ДСТУ 4590, 1 кг, філе курячого, охолодженого, першої категорії, ДСТУ 3143, вакуумне пакування очікуваною вартістю 1875160,0 грн, інформація про яку оприлюднена в електронній системі закупівель (ІD: UA-2026-01-08-000516-а), у проекті договору встановлено додаткові вимоги, пов`язані з наданням документів, не передбачених Порядком №822, чим порушено вимоги абзацу 2 пункту 57 Порядку № 822, на підставі яких в подальшому з мотиву непідписання договору у встановлені абз.1 п. 66 Порядку № 822 строки відхилено пропозиції ТОВ «Гео-Лен» (з ціною 1374480,0 грн) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (з ціною 1420000,0 грн), яких електронною системою визначено переможцями відбору після відхилення пропозицій ТОВ «Цитаделія» та ТОВ «М`ясний дім плюс». Відповідно до частини 1 статті 44 Закону за порушення вимог, встановлених Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

Наказом Лікарні від 20.05.2025 № 113а покладено обов`язки щодо проведення закупівель товарів, робіт, послуг та визначено уповноваженою особою фахівця з публічних закупівель ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2.10 Положення про уповноважену особу (осіб) з проведення процедур закупівель, затвердженого наказом Лікарні від 20.05.2025 № 113а, до основних завдань (функцій) уповноваженої особи серед іншого зокрема належить забезпечення рівних умов для всіх учасників, об`єктивний та чесний вибір переможця закупівлі/процедури закупівлі/спрощеної закупівлі/переможця, що обрано за результатом застосування електронного каталогу.

Отже, будучи уповноваженою особою ОСОБА_1 при формуванні запиту пропозицій постачальників у проекті договору встановила додаткові вимоги, пов`язані з наданням документів, не передбачених законодавством, на підставі яких в подальшому з мотиву непідписання договору у встановлені строки відхилено пропозиції ТОВ «Гео-Лен» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнала і суду пояснила, що відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності. Натомість зауважила, що ревізорами допущене хибне тлумачення норм, на які вони здійснили посилання під час проведення перевірки.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку її захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 164-14 КпАП відповідальність за цією нормою настає у разі придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель відповідно до вимог закону; застосування конкурентного діалогу або торгів з обмеженою участю, або переговорної процедури закупівлі на умовах, не передбачених законом; невідхилення тендерних пропозицій, які підлягали відхиленню відповідно до закону; відхилення тендерних пропозицій на підставах, не передбачених законом або не у відповідності до вимог закону (безпідставне відхилення); укладення з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, договору про закупівлю, умови якого не відповідають вимогам тендерної документації та/або тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі; внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом; внесення недостовірних персональних даних до електронної системи закупівель та неоновлення у разі їх зміни; порушення строків оприлюднення тендерної документації.

Наведена норма є бланкетною. Тому для вирішення питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення необхідно дослідити питання дотримання чи недотримання відповідних правових актів, які регулюють здійснення згаданих у частині третій статті 164-14 КпАП закупівель.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Також суд вважає слушними посилання сторони захисту на те, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

Зокрема, у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, пункт 21) ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також у справі «Лучанінова проти України» (заява № 16347/02, рішення від 09.06.2011) ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Зазначене рішення було сформоване з урахуванням висновків, викладених ЄСПЛ у справах «Езтюрк проти Німеччини» (заява № 73, рішення від 21.02.1984, пункти 52-54), «Лауко проти Словаччини» (заява № 1998-VI, рішення від 02.09.1998, пункти 56-59), у справі «Рибка проти України» (заява № 10544/03, ухвала від 17.11.2009).

Отже, суд обмежених дослідженням лише тих питань, які висвітлені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Як суд зазначив вище, у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на порушення вимог абзацу другого пункту 15 статті 11 Закону № 922-VII. Однак структура норми статті 11 Закону № 922-VII не містить пункту 11. Натомість визначення електронного каталогу надане у пункті 8 частини першої статті 1 Закону 922-VII, згідно з яким електронний каталог - систематизована база актуальних пропозицій, що формується та супроводжується централізованою закупівельною організацією в електронній системі закупівель та використовується замовником з метою відбору постачальника товару (товарів), вартість якого (яких) є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1-3 частини першої статті 3 цього Закону. Забезпечення функціонування електронного каталогу здійснюється, у тому числі за рахунок надання авторизованим електронним майданчикам платного доступу до нього. Для замовників користування електронним каталогом є безоплатним.

Зі змісту абзацу другого частини п`ятнадцятої статті 11 Закону № 922-VII випливає, що структура, порядок формування та використання електронних каталогів, у тому числі порядок надання доступу до них і розмір плати, визначається Кабінетом Міністрів України.

У протоколі про адміністративне правопорушення також наявне посилання на порушення вимог абзаців другого та третього пункту 57 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 за № 822 (далі – Порядок).

У протоколі наявне посилання на редакцію Порядку в редакції на момент оголошення про закупівлю, однак протокол не містить посилання на дату такого оголошення. Вище суд зазначив, що суд не вправі самостійно редагувати фабулу правопорушення та збирати додаткові докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Натомість аналізуючи норми Порядку, суд вважає слушними зауваження сторони захисту в частині того, що зі змісту наданих додатків до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, випливає, що додатковими вимогами є Додаток №2 до проекту договору. Однак зазначений додаток вимагає від постачальника, який виграє тендер та укладе відповідний договір на постачання лопатки свинної без кістки, охолодженої, ДСТУ 4590, філе курячого, охолодженого, першої категорії, ДСТУ 3143, дотримуватись вимог передбачених Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів та Закону України «Про систему громадського здоров`я».

Зазначеними нормами встановлені такі вимоги: 1). наявність санітарних книжок у персоналу; 2). документи про наявність складських приміщень та холодильників; 3). документи на спеціалізовані фургони-рефрежератори; 4). документи про дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію складів, холодильників, фургонів рефрежераторів; 5). сертифікати відповідності на продукцію згідно стандартів ISO (22000, 9001, 14001, 25000); 6). декларації про якість товару.

Разом з тим, зазначені вимоги не є додатковими в розумінні Закону № 922-VII, оскільки вони є стандартними для усіх постачальників м`ясної продукції на території України, відсутність таких дозволів унеможливлює участь таких постачальників у публічних закупівлях.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.

ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.

При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов`язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов`язку для правозастосовного органу довести вину суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.

Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття „вина“ і обов`язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб`єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб`єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.

У постанові від 02.10.2025 (справа № 140/14255/23) ВС зауважив, що перевезення фізичною особою – суб`єктом господарювання за власний кошт пасажирів на таксі не є тотожним перевезенню для власних потреб, оскільки останнє передбачає перевезення пасажирів без мети отримання доходу, таке перевезення не може вважатись господарською діяльністю та не потребує надання перевізником ліцензії та сервісної книжки.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об`єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями 164, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: