Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №127/17391/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17391/26

Провадження № 1-кп/127/457/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2026 року за № 12026020020000255, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця міста Вінниці, зареєстрованого та до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, маючого середню освіту, раніше, в силу статті 89 КК України, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, згідно відпускного листа, солдат ОСОБА_4 перебував у щорічній відпустці з 24.09.2023 по 30.09.2023. Під час перебування у відпустці, а саме 30.09.2023, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи з прямим умислом, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, 01.10.2023, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_4 з метою ухилення від військової служби не з`явився на службу з планової щорічної відпустки та ухилявся від проходження військової служби, а саме не прибув у місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 до пункту тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 .

За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд до 11.03.2025 коли його було доставлено у супроводі представників Військової служби правопорядку до військової частини НОМЕР_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім цього, солдат ОСОБА_4 , 21.04.2025, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування базового табору військової частини НОМЕР_3 , що у АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 20.07.2025, коли його було виявлено, чим вчинення злочину останнього припинено.

Так, будучи підозрюваним у кримінальному провадженні № 62025240040003405 від 30.07.2025 солдат ОСОБА_4 повідомив, що бажає продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 , на що отримав згоду від командира зазначеної частини. Враховуючи вище наведене 29.09.2025 Тростянецьким районним судом Вінницької області постановлено ухвалу (справа №147/1580/25), якою ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, звільнено та зобов`язано останнього невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.

Всупереч вимогам ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області, яка набрала законної сили 07.10.2025, 10.10.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, без поважних причин, в умовах воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_3 не прибув, таким чином не з`явившись до місця несення служби без поважних причин та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 17.04.2026, коли був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_3 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, солдат ОСОБА_4 будучи ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 (справа №147/1580/25), яка набрала законної сили 07.10.2025 року, звільненим від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407, на підставі ч. 1 ст. 401 КК України та якою, останнього зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної ухвали суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання ухвали суду щодо прибуття до військової частини НОМЕР_3 , маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 10.10.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, солдат ОСОБА_4 , без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_3 не прибув, таким чином не з`явившись до місця несення служби та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованих йому діяннях визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визначити допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що його характеризують, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 надав суду покази аналогічні обставинам викладеним в обвинувальному акті. Пояснивши суду, що був мобілізований солдатом, у подальшому перебував на посаді стрільця у званні старшого солдата у військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 близько пів року, отримав тиждень відпустки, однак, 01.10.2023 до військової частини не повернувся, у напрямку військової частини НОМЕР_2 виїхав, але не доїхав, про що нікого не повідомив.

11.03.2025 його доставили до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 , де він перебував 2 місяці, та згодом теж самовільно залишив у зв`язку із сімейним обставинами, зокрема, через смерть дружини, та відсутність людей, які б допомогли з господарством, адже сестра на той час перебувала за кордоном.

Крім того, ОСОБА_4 повідомив суду, що ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 (справа №147/1580/25) отримав, те що потрібно з`явитись у зазначений в ухвалі термін до військової частини НОМЕР_3 , розумів, однак 10.10.2025 до військової частини не прибув через сімейні обставини. У квітні 2026 був затриманий. На даний час ОСОБА_4 стверджує, що має бажання вернутись до військової частини для проходження військової служби, обставини, які унеможливлювали його службу відпали, адже, сестра повернулась, та зможе доглядати за господарством. ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, повністю, повідомив, що ставиться негативно.

Заслухавши показання обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує:

- за частиною 5 статті 407 КК України, тобто нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- за частиною 5 статті 407 КК України, тобто нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- за частиною 1 статті 382 КК України, тобто умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.

Під час судового провадження судом не було виявлено обставин, передбачених пунктом 6 частини першої статті 284 КПК України в частині визнаного судом доведеного обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України. Дослідивши мотивувальну частину ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року у справі № 147/1580/25, судом встановлено, що означена ухвала було постановлена у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 30.07.2025 за №62025240040003405, тоді в цій справі як судом визнано доведеним винуватість ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23.04.2026 року за № 12026020020000255, тобто в іншому кримінальному провадженні. Відомості про об`єднання матеріалів кримінального провадження №62025240040003405 від 30.07.2025 з кримінальним провадження № 12026020020000255 від 23.04.2026, що розглядається судом, сторонами провадження суду не надані. А за змістом обставин кримінального провадження, ОСОБА_6 інкримінується в т.ч. злочин, передбачений ч.5 ст. 407 КК України, вчинений ним, як судом визнано доведеним, в період з 10.10.2025 до 17.04.2026, що не є «тим самим обвинуваченням», яке розглядалось Тростянецьким районним судом Вінницької області у справі № 147/1580/25.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами статей 65-67 КК України, враховує практику Верховного Суду щодо призначення судами кримінального покарання, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та керується принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимоги про судимість відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що останній раніше, в силу статті 89 КК України, не судимий.

Згідно характеристики за місцем проживання, виданої в.о. квартального комітету «Малі Хутори Центр» № 258 від 23.04.2026, за час проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , скарг від сусідів, родичів та з органів внутрішніх справ про порушення громадського спокою та неналежну поведінку до квартального комітету не надходило.

Відповідно до довідки КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР», вих. № 01.2-69/2007 від 27.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними архіву лікарні, картотеки поліклінічного відділення з денним стаціонаром та стат. відділу станом на 24.04.2026 року на лікуванні не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався.

Згідно ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.09.2025, яка набрала законної сили 07.10.2025 (справа №147/1580/25), ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.

Згідно повідомлення командира військової частини НОМЕР_3 від 10.10.2025 № 67858, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 (справа №147/1580/25) та не прибув протягом 72 годин, з дня набрання ухвалою законної сили, до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.

Згідно службової характеристики, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час проходження військової служби на посаді старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , зарекомендував себе з нейтральної сторони. До виконання службових обов`язків ставився нормально. Морально-психологічний стан: задовільний. З колективом мас нейтральні відносини. На службові та побутові труднощі реагує нейтрально.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 : раніше не судимий; на лікуванні у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» не перебував; за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався; за місцем проживання характеризується позитивно; за місцем проходження служби характеризується нейтрально; ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби, однак, ухвалу суду не виконав та не прибув протягом 72 годин, з дня набрання ухвалою законної сили, до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби; вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину повторно, оскільки повторність не є кваліфікуючою ознакою злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_4 і суд не вправі вийти за межі обвинувачення, збільшивши його обсяг.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Частиною другою статті 50 КК України передбачено чотири види мети покарання: - кара; - виправлення засуджених; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими; - запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Відповідно до положень частини 1 статті 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості кримінального правопорушення, наявності обставини, яка пом`якшуює покарання обвинуваченого у виді щирого каяття, наявності обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого у виді повторності, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше, в силу статті 89 КК України, не судимий, на лікуванні у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» не перебував, за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався, за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем проходження служби характеризується нейтрально, ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 був звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби, ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 не виконав, вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, в чому щиро розкаявся, та з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України - строком 2 (два) роки, та покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України - строком 5 (п`ять) років, оскільки призначення саме цих виду та розміру покарання визнано судом найбільш відповідним досягненню мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Згідно з частиною 1 статті 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

З урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає за доцільне визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань.

Суд, враховуючи положення ч. 5 ст. 72 КК України, вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 в строк остаточного покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 23.04.2026 року по дату набрання вироком законної сили.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешти на майно у кримінальному провадженні, не накладались, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених ст. 177, 194 КПК України, а саме можливості обвинуваченого переховуватися від суду в зв`язку з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі та вчинення інших кримінальних правопорушень, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, оскільки застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідний для запобігання ризикам у кримінальному провадженні, які не припинилися, а тому суд приймає рішення про залишення без змін обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 70, 72, 382, 407 КК України, статтями 100, 177, 194, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_4 покарання:

- за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 23.04.2026 року по дату набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дати набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою – залишити без змін.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: інформацію по тимчасовому доступу, яка записана на цифровий носій диск CD-R - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою – в той самий строк з дня вручення їй копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: