Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №127/5201/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5201/26

Провадження № 2/127/1434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 серпня 2012 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб у Виконкомі Бродецької селищної ради Козятинського району Вінницької області, актовий запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначив, що тривалий час сімейні стосунки між сторонами поступово погіршувалися через різні життєві погляди, відмінності в характерах, уявленнях про сімейне життя та виконання сімейних обов`язків, що призвело до віддалення подружжя та фактичного припинення шлюбних відносин.

За твердженням позивача, відповідачка почала проживати окремо, її фактичне місце проживання йому невідоме, спільне господарство сторони тривалий час не ведуть, а сім`я фактично припинила своє існування.

Позивач вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі, у зв`язку з чим просив суд розірвати шлюб. Також зазначив, що спору щодо місця проживання дітей та майнових спорів між сторонами немає, і просив не надавати строку для примирення.

Інтереси позивача у справі представляє адвокат Паламарчук Ольга Анатоліївна.

Відповідачкою ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому вона заперечує проти розірвання шлюбу та зазначає про бажання зберегти сім`ю.

Зокрема, відповідачка посилається на те, що позивач, на її думку, звернувся до суду під впливом емоцій та сторонньої думки, а також зазначає, що діти бажають, аби батьки залишалися разом як мати та батько.

Крім того, відповідачка посилається на особливі обставини, пов`язані зі станом здоров`я сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначаючи про наявність у нього інвалідності у зв`язку із захворюванням серця та перебування на обліку у лікаря-психіатра, на підтвердження чого долучила медичні документи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 серпня 2026 року у справі визнано обов`язковою особисту явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання для надання пояснень щодо фактичного стану шлюбних відносин, актуальності та дійсності його волевиявлення щодо розірвання шлюбу, причин звернення до суду та можливості примирення сторін.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій заперечила проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, письмові докази, позовну заяву та відзив відповідачки, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 56 Сімейного кодексу України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно зі статтею 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини першої статті 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Виконкомі Бродецької селищної ради Козятинського району Вінницької області, актовий запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З позовної заяви вбачається, що позивач вважає шлюбні відносини фактично припиненими, посилається на тривале окреме проживання відповідачки, відсутність спільного господарства та втрату взаєморозуміння між подружжям.

Водночас відповідачка заперечує проти розірвання шлюбу, висловлює бажання зберегти сім`ю та посилається на інтереси дітей, зокрема на стан здоров`я одного із синів.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить із того, що відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України під час розгляду справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Сам по собі факт заперечення відповідачки проти розірвання шлюбу та її бажання зберегти сім`ю не є безумовною підставою для відмови в позові, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Суд також бере до уваги, що наявність у сторін спільних дітей зумовлює необхідність врахування їхніх інтересів під час вирішення спору. Разом із тим інтереси дітей не можуть тлумачитися виключно як необхідність формального збереження шлюбу між батьками незалежно від фактичного стану їхніх сімейних відносин.

Доводи відповідачки про бажання дітей бачити батьків разом свідчать про її позицію щодо збереження сім`ї, однак самі по собі не спростовують викладених позивачем обставин щодо припинення шлюбних відносин та неможливості подальшого спільного життя.

Посилання відповідачки на стан здоров`я сина ОСОБА_4 суд бере до уваги як обставину, що має значення для оцінки сімейної ситуації. Водночас наявність у дитини захворювання та інвалідності сама по собі не свідчить про можливість відновлення шлюбних відносин між сторонами та не може бути підставою для примушування одного з подружжя до збереження шлюбу всупереч його волі.

Суд враховує, що позивач через свого представника підтвердив підтримання позовних вимог та наполягав на їх задоволенні, тоді як відповідачка продовжує заперечувати проти розірвання шлюбу.

При цьому суд зазначає, що ухвалою від 27 серпня 2026 року особисту явку позивача було визнано обов`язковою для з`ясування його особистої позиції щодо позову та можливості примирення. Однак у судове засідання 28 вересня 2026 року позивач не з`явився, попри подання заяви про розгляд справи за його відсутності через представника.

Неявка позивача за таких обставин не може сама по собі розцінюватися як відмова від позову чи зміна його позиції. Водночас суд оцінює наявні у справі матеріали в їх сукупності та виходить із того, що представник позивача підтвердив підтримання заявлених вимог.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що подальше спільне життя сторін фактично продовжується або що збереження шлюбу відповідає дійсним сімейним відносинам між ними. Водночас позиція відповідачки щодо бажання зберегти шлюб не спростовує права позивача на припинення шлюбних відносин.

За таких обставин, враховуючи зміст позовної заяви, позиції сторін, фактичні обставини, на які посилається позивач, та принцип добровільності шлюбу, суд доходить висновку, що збереження шлюбу всупереч наполяганню позивача не може бути забезпечене примусово, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач просив залишити сплачений ним судовий збір за собою. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на заявлене позивачем прохання питання про стягнення судового збору з відповідачки суд не вирішує.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 247, 258-265, 268, 274, 279 ЦПК України, статтями 24, 56, 104, 110, 111, 112 Сімейного кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 серпня 2012 року Виконавчим комітетом Бродецької селищної ради Козятинського району Вінницької області, актовий запис № 4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідоме.

Повний текст рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя