Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №148/2979/25 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2979/25

Провадження №1-кп/148/81/26

В И Р О К

Іменем України

30 вересня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження № 12025025180000097 внесеного в ЄРДР від 22.10.2025 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, одружений, на утриманні 1 неповнолітня дитина, військовозобов`язаний, працює трактористом ПСП «Кристал» с. Капустяни, Гайсинського району, раніше не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 358 ч.3, 358 ч.4 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на один рік відповідно до постанови Тульчинського районного суду Вінницької області №148/1209/22 від 06.10.2022, не маючи наміру поновити у встановленому законодавством України порядку відповідне право керування транспортними засобами, у жовтні 2022 року (більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено) вирішив вчинити підроблення посвідчення водія, з метою його подальшого використання.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 перебував у с-щі Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, де за попередньою змовою із невстановленою на даний час досудовим слідством особою досягнув з нею домовленості щодо підроблення на його ім`я офіційного документа. Далі, невстановлена слідством особа надала перелік документів, які ОСОБА_4 мав надати для виготовлення посвідчення водія. У свою чергу, ОСОБА_4 надав невідомій особі через мобільний застосунок «Viber» фотокопії особистих документів (паспорт, ідентифікаційний номер картки платника податків), сканкопію фотокартки та зразок особистого підпису, з метою внесення їх до підробленого посвідчення водія.

Після цього, отримав від невстановленої особи виготовлене на його ім`я посвідчення водія серії НОМЕР_1 із категоріями В та С, за що сплатив грошові кошти в сумі 3500 гривень.

Окрім того, ОСОБА_4 , 22.10.2025 близько 07:30 годин, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN TOURAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вулиці Соборній с-ща Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, де поблизу будинку № 200 за порушення правил дорожнього руху був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. У подальшому, при складанні останніми адміністративних матеріалів та під час перевірки документів, ОСОБА_4 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, усвідомлюючи протиправність своїх дій, достовірно знаючи про те, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, діючи умисно, 22.10.2025 близько 07:45 годиннадав для перевірки працівнику поліції посвідчення водіязі своїм фото, видане на його ім`я, серії НОМЕР_1 із категоріями В та С, таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , яке заповнене на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке видане 16.11.2022 ТСЦ 0541, не відповідає встановленим зразкам аналогічних посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України. У бланку посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , яке заповнене на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке видане 16.11.2022 ТСЦ 0541, штрихи фонових зображень захисної сітки, бланкового тексту та серії, номеру бланку, вихідних даних підприємства – виробника нанесено способом термосублімаційного друку.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 358 ч.3, 358 ч.4 КК України визнав повністю і беззастережно, суду показав, що в 2022 році, він за рішенням суду, за керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, був позбавлений права керувати транспортними засобами. Однак, в жовтні 2022 року, він виявив в мережі Інтернет оголошення про можливість замовити собі посвідчення водія. Через мережу Інтерет, застосунок в своєму мобільному телефоні, він зв`язався з невідомою йому особою, отримав він цієї особи інформацію, та виготовив копії своїх документів і направив цій особі. Через деякий час, він отримав від вказаної особи посвідчення водія, за що заплатив 3500 грн. підроблене посвідчення водія він використовував приблизно з листопада 2022 року до зупинки його працівниками поліції, тобто жовтня 2025 року. Про те, що вказані дії є незаконними він повністю усвідомлював, але він мав намір керувати транспортним засобом, і надіявся, що ніхто цього не виявить, тому і вирішив купити вказане підроблене посвідчення водія. У вчиненому щиро кається, просить суд суворо не карати.

У відповідності до вимог ст. 349 КПК України, приймаючи до уваги добровільність позицій учасників судового розгляду, роз`яснивши їм права та відповідні наслідки, суд визначив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та оголошенням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів справи.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в судовому засіданні доведена в повному обсязі і його дії вірно кваліфіковано за ст. 358 ч.3 КК України.

Також в судовому засіданні в повному обсязі доведена вина обвинуваченого ОСОБА_4 і у використанні завідомо підробленого документа, в зв`язку з чим його дії необхідно кваліфікувати за ст. 358 ч.4 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпеку скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який за місцем роботи характеризується позитивно та за місцем проживання - задовільно, щире каяття, на обліках в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття в скоєному злочині.

Обтяжуючих покарання обставин в судовому засіданні не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України, суспільну небезпеку скоєних ним кримінальних правопорушень та ступінь тяжкості, особу обвинуваченого, його характеристику. Відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, обвинуваченим вчинено нетяжкий злочин та кримінальний проступок, наявністю пом`якшуючих та відсутністю обтяжуючих покарання обставин.

В зв`язку з викладеним, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, буде призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ст. 358 ч.3 КК України та у виді обмеження волі в межах санкції визначеної ст. 358 ч.4 КК України.

Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховано, що останній вчинив кримінальні правопорушення передбаченні ст. ст. 358 ч.3 та 358 ч.4 КК України, а тому покарання йому необхідно призначити за кожен злочин окремо, і остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим.

Таке покарання відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Приймаючи до уваги позицію державного обвинувача, суспільну небезпечність вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, характер та ступінь його вини, а також те, що обвинувачений, запевнив суд, що став на шлях виправлення, зробивши відповідні висновки, а також встановленні в судовому засіданні пом`якшуючі покарання обставини, які в сукупності дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, суд приходить до висновку про можливе застосувати відносно останнього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов`язки визначенні ст. 76 ч. 1, п. п. 1, 2 КК України.

Беручи до уваги позицію учасників судового розгляду, якими не заявлялось клопотань щодо обрання міри запобіжного заходу, суд вважає, що підстав для обрання запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, не має.

Питання речових доказів судом вирішено відповідно до вимог п. 7 ч.9 ст. 100 КПК України.

Понесені процесуальні витрати при розгляді справи, в сумі 3565,60 грн., на проведення криміналістичної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 75, 76, 358 ч.3, ч.4 КК України, ст. ст. 100, 369-374, 376, 615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 358 ч.3, 358 ч.4 КК України і призначити йому покарання:

- по ст. 358 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки;

- по ст. 358 ч.4 КК України у виді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим у виді позбавлення волі строком на три роки.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на три роки.

Згідно ст. 76 ч.1 п.1, п.2 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 16.11.2022 в ТСЦ 0541, категорії «В», «С» – зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання, в сторони обвинувачення, скасувавши арешт накладений ухвалою слідчого судді від 24.10.2025 в кримінальному провадженні № 12025025180000097 від 22.10.2025.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави понесенні процесуальні витрати на проведення криміналістичної експертизи в сумі 3565,60 грн. (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

В судовому засіданні відповідно до вимог ст. 615 ч.15 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежився проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: