Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №147/915/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/915/26

Провадження № 1-кп/147/435/26

ВИРОК

іменем України

30 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026240040000047 від 05.01.2026, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилипи Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні солдат, раніше судимого, востаннє:

вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24 лютого 2021 за ст. 126-1 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі; на підставі ч.4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2021, у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 та ч.5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби, призваним за призовом під час мобілізації, у порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, скоїв кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби та проти правосуддя за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування базового табору військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 05.09.2025, коли був виявлений співробітниками поліції у м. Вінниці, чим вчинення злочину останнього припинено.

Так, будучи підозрюваним у кримінальному провадженні №62025240040003748 від 19.08.2025, солдат ОСОБА_4 повідомив, що бажає продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , на що отримав згоду від командира зазначеної частини. Враховуючи вище наведене, 06.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 постановлено ухвалу (справа №147/1776/25), якою ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнено та зобов`язано останнього невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

Всупереч вимогам ухвали ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка набрала законної сили 14.11.2025, 17.11.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у не встановленому в ході досудового розслідування місці, солдат ОСОБА_4 , без поважних причин, до розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув, таким чином не з`явившись до місця несення служби без поважних причин та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Крім того, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 17.11.2025 не прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто як нез`явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 382 КК України, тобто як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.

Позиції сторін кримінального провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що складений 10 квітня 2026 року слідчим слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_6 та затверджений прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 .

За змістом обвинувального акта, який підтримав прокурор, орган досудового розслідування вважав установленим те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 382 та частиною 5 статті 407 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор ОСОБА_3 , зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 1 ст. 382 КК України. Вина обвинуваченого повністю доведена зібраними, дослідженими доказами, та частково підтверджується показами самого обвинуваченого. З огляду на зазначене просить визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 382 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового поглинання покарань більш суворим менш суворого призначити остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України просить зарахувати у строк відбування покарання - строк попереднього ув`язнення. Запобіжний захід залишити без змін до набрання вироком законної сили. Зазначив, що процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні немає.

Позиція сторони захисту щодо пред`явленого обвинувачення.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні не оскаржувала правову кваліфікацію кримінальних правопорушень.

В судових дебатах захисник просила врахувати надані стороною захисту характеризуючі її підзахисного матеріали, його особу, а також врахувати обставини, які спонукали її підзахисного не повернутися до військової частини. З огляду на це просить призначити ОСОБА_4 покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі відповідно до ст. 69, 75 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України визнав та надав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінальних правопорушень.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях.

У судових дебатах обвинувачений зазначив, що повністю підтримує свого захисника.

У останньому слові обвинувачений не виявив бажання висловитися.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Показання обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України, визнав та надав показання, відповідно до яких пояснив, що має брата-близнюка який хворіє та є інвалідом І групи та матір похилого віку, якій у жовтні 2025 року було проведено операцію на серці та встановлено II групу інвалідності. У зв`язку із зазначеними обставинами він затримався за місцем проживання, адже не міг їх залишити. З приводу вказаних обставин він повідомляв представників ВСП, які зазначили про необхідність надати підтверджуючі документи. У подальшому за місцем його проживання приїхали працівники поліції та повідомили, що наявне відповідне рішення про його звільнення, яке не було виконано. Обвинувачений також пояснив, що ухвалу суду від 06 листопада 2025 року отримував та з її змістом був ознайомлений. Відповідно до її вимог 16 листопада 2025 року він мав прибути до військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_1 . 03 лютого 2026 року його було затримано працівниками поліції за місцем проживання. Щодо факту нез`явлення до військової частини у встановлений строк ОСОБА_4 вину визнав, розкаявся у вчиненому та зазначив, що треба було прибути до військової частини.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що є помічником командира військової частини НОМЕР_1 , особисто з обвинуваченим не знайомий. Свідку відомо, що командиром військової частини НОМЕР_1 було надано письмову згоду на проходження ОСОБА_4 військової служби після його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України. Після набрання відповідною ухвалою суду законної сили обвинувачений мав прибути до місця розташування військової частини НОМЕР_1 не пізніше 72 годин. Однак у визначений строк ОСОБА_4 до військової частини не прибув, у зв`язку з чим про зазначені обставини було повідомлено представників ВСП. Зазначені події мали місце у листопаді 2025 року.

Документи зібрані стороною обвинувачення.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62026240040000047 від 05 січня 2026 року згідно з яким 05.01.2026 до ЄРДР внесено відомості за ч. 5 ст. 407 КК України щодо нез`явлення ОСОБА_4 вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, в умовах воєнного стану. З короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, випливає, що військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), після набрання законної сили ухвали ІНФОРМАЦІЯ_7 від 06.11.2025 у справі №147/1776/25, якою його було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, діючи умисно, в порушення зобов`язань, покладених на нього вказаною ухвалою суду, протягом 72 годин, 14.11.2025 не з`явився для продовження проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_2 , службові обов`язки не виконує та проводить час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби (том 1, а.с. 85).

Запит заступника начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 капітана поліції ОСОБА_10 від 05.02.2026 № 29935-2026 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_11 про надання інформації щодо прибуття (неприбуття) військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби на виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025 у справі № 147/1776/25 (том 1, а. с. 86);

Відповідь командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_11 від 07.02.2026 № 6678 на запит від 05.02.2026 № 29935-2026, згідно з якою військовослужбовець ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за період з 06.11.2025 по 04.02.2026 до військової частини НОМЕР_1 не прибував та не обліковувався (том 1, а. с. 87).

Запит заступника начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 капітана поліції ОСОБА_10 від 05.02.2026 № 29934-2026 на ім`я голови ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_12 про надання копії ухвали ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (справа № 147/1776/25), а також інформації щодо наявності в матеріалах справи копії розписки про отримання примірника зазначеної ухвали та ознайомлення з її текстом (том 1, а. с. 88);

Відповідь голови ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_12 від 05.02.2026 № 147/1776/25/1808/2026 на запит від 05.02.2026 № 29934-2026 з доданою копією ухвали ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025 у справі № 147/1776/25 про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби (том 1, а.с. 89-91).

Ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_13 від 11 лютого 2026 року у справі № 127/4275/26 (провадження № 1-кп/127/1733/26), якою задоволено клопотання старшого слідчого ВРЗ ЗКС СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 та надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів (матеріалів судової справи № 147/1776/25), що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_5 , з можливістю вилучення належним чином завірених копій (том 1, а. с. 92-93).

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16 лютого 2026 року, складений старшим слідчим СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_14 на підставі ухвали слідчого судді, згідно з яким у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлено та вилучено належним чином завірені копії документів у справі № 147/1776/25 (розписка про отримання ухвали від 06.11.2025, зобов`язання ОСОБА_4 про його прибуття до військової частини, письмова згода командира військової частини, журнал судового засідання та технічний запис фіксування судового процесу на носії інформації) з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 16 лютого 2026 року (додаток до протоколу тимчасового доступу), відповідно до якого вилучено належним чином завірені копії розписки про отримання ухвали від 06 листопада 2025 року у справі № 147/1776/25, зобов`язання ОСОБА_4 про його прибуття до військової частини, письмову згоду командира військової частини, а також журнал судового засідання та технічний запис фіксування судового процесу (відео-, аудіоматеріалів), який міститься на носії інформації та відповідні додатки (том 1, а. с. 94-102).

Рапорт старшого слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_14 від 17 лютого 2026 року на ім`я начальника Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_15 про виявлення в діях солдата ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (том 1, а. с. 103);

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026020010000186 від 17 лютого 2026 року, згідно з яким 17.02.2026 до ЄРДР внесено відомості за ч. 1 ст. 382 КК України щодо умисного невиконання ОСОБА_4 ухвали ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025 у справі № 147/1776/25. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), після набрання законної сили ухвали ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025 у справі №147/1775/25, якою його було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ст. 401 КК України, діючи умисно, в порушення зобов`язань, покладених на нього вказаною ухвалою суду, протягом 72 годин, 14.11.2025 не з`явився для продовження проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_2 , службові обов`язки не виконує та проводить час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби (том 1, а. с. 104).

Постанова прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_16 від 17.02.2026, якою матеріали досудових розслідувань № 62026240040000047 (за ч. 5 ст. 407 КК України) та № 12026020010000186 (за ч. 1 ст. 382 КК України) стосовно ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження під єдиним номером 62026240040000047, із відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №62026240040000047 (з об`єднаними матеріалами № 12026020010000186), згідно з яким до ЄРДР внесено відомості про вчинення солдатом ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 382 КК України (том 1, а.с. 105-106, 107-108);

Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.02.2026, складений старшим слідчим ІНФОРМАЦІЯ_8 капітаном поліції ОСОБА_14 , згідно з яким ОСОБА_4 затримано в порядку абз. 10 ч. 1 ст. 615, ст. 208 КПК України 17 лютого 2026 року о 19 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 , за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України, за участю захисника ОСОБА_5 (том 1, а. с. 109-111);

Повідомлення про підозру від 17 лютого 2026 року, складене старшим слідчим ІНФОРМАЦІЯ_8 капітаном поліції ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 62026240040000047, яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 382 КК України (нез`явленні вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану та умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили) (том 1, а.с. 152-162);

Ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_17 від 18 лютого 2026 року (справа № 127/5259/26, провадження № 1-кс/127/2204/26), якою задоволено клопотання старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_14 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів — до 17 квітня 2026 року включно (без визначення розміру застави на підставі ч. 8 ст. 176 КПК України) (том 1, а.с. 163-166);

Лист ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » Міністерства юстиції України від 09.02.2026 № 4/1519 (на запит від 05.02.2026 № 29952-2026), підписаний начальником установи полковником внутрішньої служби ОСОБА_18 , згідно з яким ОСОБА_4 , 1978 року народження, взятий під варту та звільнений із залу суду 06.11.2025 згідно з ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025 для проходження військової служби, а довідка про звільнення ОСОБА_4 в його особовій справі відсутня (том 1, а.с. 175);

Матеріали про виконання вимог ст. 290 КПК України від 10 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 62026240040000047, а саме: доручення прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_19 від 10.04.2026, яким слідчому СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_20 доручено повідомити підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника про завершення досудового розслідування і надати їм доступ до матеріалів провадження; повідомлення слідчого про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів від 10.04.2026, врученим підозрюваному ОСОБА_4 та захиснику ОСОБА_5 ; повідомлення прокурора підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику про обов`язок відкриття матеріалів стороні обвинувачення відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України та письмовим повідомленням сторони захисту від 10.04.2026 про відсутність у них речових доказів чи матеріалів для ознайомлення сторони обвинувачення; протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 10.04.2026, складеним слідчим ОСОБА_6 , згідно з яким підозрюваному ОСОБА_4 та захиснику ОСОБА_5 у період з 14:30 год. до 14:55 год. 10.04.2026 за адресою: АДРЕСА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ) надано доступ та ознайомлено з матеріалами кримінального провадження в підшитому і пронумерованому стані у 1 томі на 118 аркушах, про що свідчать їхні особисті підписи без зауважень та клопотань (том 1, а.с. 176-180).

Дані, які характеризують особу обвинуваченого (том 1, а.с. 112-150) та відображені у: копії паспорта на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; довідці КНП « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 06.02.2026 № 01/269/509, згідно з якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за даними архіву лікарні, картотеки поліклінічного відділення з денним стаціонаром та стаціонару за медичною психоневрологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався, на лікуванні станом на 06.02.2026 не перебував; довідці КНП « ІНФОРМАЦІЯ_13 » Могилів-Подільської міської ради від 06.02.2026 № 01/01-05-278, згідно з якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за медичною психіатричною допомогою не звертався, у період часу з 06.11.2025 по теперішній час на стаціонарному та амбулаторному лікуванні за неврологічною, наркологічною та психіатричною допомогою не перебував та по таку допомогу не звертався; відповіді відділу « ІНФОРМАЦІЯ_14 » ІНФОРМАЦІЯ_15 від 23.03.2026 № 02.22/889, згідно з якою станом на 20.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; відповіді ІНФОРМАЦІЯ_16 від 27.02.2026 № 349/2772, згідно з якою військовослужбовець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у період з 24.02.2022 по теперішній час на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у ІНФОРМАЦІЯ_17 не перебував; листі ІНФОРМАЦІЯ_18 від 25.02.2026 № 801/13, згідно з яким за результатами відповідей лікувально-профілактичних закладів області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , звертався за медичною допомогою (виклик бригади екстреної медичної допомоги) у 2025 році в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », а також 17.02.2026 в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_20 »; довідці-вимозі №26036588930005075994 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; листі командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_11 від 26.03.2026 № 16860 (на запит слідчого від 16.03.2026 № 17078-2026), яким повідомлено, що молодший сержант ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) 08.07.2025 прибув до військової частини НОМЕР_1 та був облікований як тимчасово прикомандирований, 21.07.2025 самовільно залишив розташування частини, 20.08.2025 повернувся, а 28.08.2025 знову самовільно залишив розташування військової частини; до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 зарахований не був; станом на 25.03.2026 до військової частини НОМЕР_1 не повернувся, його місцезнаходження невідоме. До вказаного листа додано такі документи-додатки: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2025 № 193 про зарахування молодшого сержанта ОСОБА_4 як тимчасово прикомандированого до військової частини; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.08.2025 про прибуття ОСОБА_4 після першого самовільного залишення частини; копія доповіді про самовільне залишення частини від 21.07.2025 № 49201; копія доповіді про самовільне залишення частини від 28.08.2025 № 58019; медична характеристика військовослужбовця щодо стану здоров`я та відсутності медичних протипоказань до проходження військової служби; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_21 від 27.11.2001, яким ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122, ст. 75 КК України засуджено до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2003, яким ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 296, ст. 71 КК України засуджено до 3 років 6 місяців обмеження волі; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.06.2007, з ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_22 від 05.09.2007; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.01.2011, яким ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 289 КК України засуджено до 3 років 6 місяців позбавлення волі; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.02.2015, яким ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 395 КК України засуджено до 3 місяців арешту; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.03.2016, яким ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 186 КК України засуджено до 240 годин громадських робіт; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.04.2017, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 389, ст. 70 КК України засуджено до 1 року 6 місяців обмеження волі; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.03.2019, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України засуджено до 1 року 2 місяців обмеження волі; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2021, яким ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 162 КК України засуджено до 2 років 4 місяців позбавлення волі; копії вироку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2021, яким ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК України засуджено до 1 року позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.01.2021, у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Документи надані стороною захисту.

Обвинуваченим надано суду документи, що характеризують його особу, стан здоров`я, сімейний стан (докази на підтвердження родинних зв`язків з братом та матір`ю) та обставини проходження ним військової служби (том 2, а.с. 3-27), зокрема: копії документів, що посвідчують особу ОСОБА_4 ; копії свідоцтв про народження, що підтверджують родинні зв`язки обвинуваченого з братом та матір`ю; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією щодо стану здоров`я ОСОБА_4 ; медичні документи щодо стану здоров`я та проходження медичного обстеження ОСОБА_4 та ОСОБА_21 ; лист військової частини НОМЕР_2 , адресований солдату ОСОБА_4 , щодо результатів розгляду його рапорту щодо звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами; рапорт ОСОБА_4 щодо проходження військової служби та відповідні документи, додані до нього; витяги з реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 та членів його сім`ї; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_22 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_23 ; документи щодо складу сім`ї та зареєстрованих за відповідною адресою осіб; довідку ІНФОРМАЦІЯ_24 від 21.04.2025 №13-16/2-128, згідно з якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновки суду.

Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 був обізнаний про зміст ухвали ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025 у справі №147/1776/25, якою його звільнено від кримінальної відповідальності та зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби. Вказана ухвала набрала законної сили 14.11.2025, однак у встановлений судом строк ОСОБА_4 до військової частини не прибув, чим умисно не виконав судове рішення.

Водночас, як встановлено судом, 17.11.2025 ОСОБА_4 без поважних причин до місця проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не прибув та надалі обов`язків військової служби не виконував.

Сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, у тому числі показання обвинуваченого, документи, що підтверджують проходження ним військової служби, матеріали щодо постановлення та набрання законної сили ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.11.2025, а також інші письмові докази, узгоджуються між собою та підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав, його показання щодо обставин нез`явлення до військової частини не суперечать встановленим судом обставинам справи та узгоджуються з іншими дослідженими доказами.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.

Проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає існування будь-яких інших подій, ніж ті, що викладені в обвинувальному акті.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване крмінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 наявні всі передбачені законом ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України, а його вина у їх вчиненні доведена поза розумним сумнівом.

Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу України чи виправдання суд не вбачає.

Документи, надані стороною захисту, зокрема, характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , підтверджують наявність у нього родинних зв`язків із рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та матір`ю ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , а також містять відомості про стан їхнього здоров`я та необхідність постійного стороннього догляду.

Водночас зазначені документи не спростовують встановлених судом обставин щодо нез`явлення ОСОБА_4 вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану, а також умисного невиконання ухвали суду, яка набрала законної сили.

Надані стороною захисту документи, з урахуванням їх змісту, могли б бути використані обвинуваченим для реалізації права на звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами та з інших поважних причин, зокрема у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І групи. Однак, як встановлено судом, ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_1 не з`явився та передбаченим законом порядком не скористався своїм правом на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Таким чином, наявність у обвинуваченого сімейних обставин та необхідність догляду за близькими особами, підтверджені наданими документами, не звільняли його від обов`язку виконувати встановлені законом вимоги щодо проходження військової служби та виконання судового рішення, а тому не спростовують наявності в його діях складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України.

Мотиви призначення покарання обвинуваченому.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Статтею50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, є нетяжким злочином, кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжким злочином.

Суд вважає, що згідно зі ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, а також особу обвинуваченого, його вік, сімейний стан, обставини проходження військової служби та документи, надані стороною захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком один рік за ч. 1 ст. 382 КК України та у виді позбавлення волі строком п`ять років за ч.5 ст.407 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України та остаточно призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 5 ст. 407 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

Призначаючи такий вид покарання обвинуваченому, суд виходить із принципу законності, справедливості і індивідуалізації покарання, яке своїм видом та розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також з метою припинення злочинної діяльності, як самим обвинуваченим так і іншими особами, призначення більш м`якого покарання, на думку суду, не відповідатиме даним про особу обвинуваченого, та суперечитиме основним засадам призначення покарання та правовим положенням частини другої ст. 50 КК України, якою визначено мету покарання.

Щодо доводів сторони захисту про призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі на підставі ст. 69, 75 КК України, суд зазначає таке.

Статтями 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виключається можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки частина 1 цієї статті прямо вказує на неможливість прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд не має законних підстав і для призначення ОСОБА_4 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, з огляду на те, що частина 1 статті 69 КК України містить пряму заборону для прийняття зазначеного рішення у випадку засудження за кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану.

Водночас висновки суду про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням узгоджуються з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 608/67/23, згідно з якими «звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів ст. 50, 65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов`язків, від відбування покарання з випробуванням демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування».

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, на переконання суду, захід примусу визначений судом, є адекватним характеру вчинених дій та даним про особу винного, та зможе забезпечити виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України, та буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, обвинувачений може скористатись правом, яке надає йому стаття 81-1 КК України, яка передбачає, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зі змісту матеріалів досудового розслідування, зокрема протоколу затримання та наданої суду копії ухвали слідчого судді встановлено, що ОСОБА_4 затримано 17 лютого 2026 року о 19 годині 50 хвилин.

Водночас, суд враховує, що під час досудового розслідування обвинуваченому відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_17 від 18 лютого 2026 року (справа № 127/5259/26, провадження № 1-кс/127/2204/26), якою задоволено клопотання старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_14 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів — до 17 квітня 2026 року включно (без визначення розміру застави на підставі ч. 8 ст. 176 КПК України).

Під час судового розгляду кримінального провадження строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого неодноразово продовжувався, востаннє: ухвалою суду від 04 серпня 2026 року ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів – тобто до 02 жовтня 2026 року включно, а також розмір застави визначений ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08 червня 2026 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30.06.1993, попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Так як обвинувачений ОСОБА_4 з 17 лютого 2026 року був затриманий та перебуває під вартою, то останньому з урахуванням вимог ч. 5 ст. 72 КК України варто зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

З огляду на те, що підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не перестали існувати, то вказаний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 потрібно продовжити до набрання вироком законної сили.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні. Винагорода викривачу не пропонувалась.

Діями ОСОБА_4 шкоди не завдано. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. 331, 337, 368, 369, 371, 374, 394, 615 КПК України, статтями 1, 12, 50, 65-67, 69, ч.1 ст. 382, ч.5 ст. 407 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення за період з 17 лютого 2026 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.

Роз`яснити обвинуваченим право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1