Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №914/2498/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 Справа № 914/2498/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу

за позовом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Інжиніринг Груп»

про стягнення 89 233,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського державного університету безпеки життєдіяльності до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Інжиніринг Груп» про стягнення 89 233,60 грн зайво сплаченого єдиного податку та військового збору.

Ухвалою від 10.08.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обгрунтовує позовні вимоги безпідставним включення до вартості робіт за договором №659 від 03.12.2025 єдиного податку (5%) – 74 361,33 грн та військового збору (1%) – 14 872,27 грн. Вказані вимоги обґрунтовано з посиланням на акт комісії МВС України №17/11 від 14.07.2026.

Позиція відповідачів

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

03 грудня 2025 року між Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності, як Замовником (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК ІНЖИНІРИНГ ГРУП», як Виконавцем (Відповідачем) укладено Договір № 659 на виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту «Реконструкція навчального корпусу під літ. «А» з пристосуванням під спальний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Івана Франка – бічна, 18».

Предметом вказаного договору є «… зобов`язання своїми силами і засобами, виготовити проектно-кошторисну документацію (в тому числі проведення технічного обстеження і здійснення топографічного знімання) по об`єкту «Реконструкція навчального корпусу під літ. «А» з пристосуванням під спальний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Івана Франка – бічна, 18» (далі - Роботи), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити проектно-кошторисну документацію (далі - Документи)».

Пункт 2.1. Договору визначає, що загальна вартість виконання Робіт (Договірна ціна) визначена зведеним кошторисом № 128 на проектні, науково-проектні, вишукувальні роботи і складає 1 487 266, 52 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят шість гривень 52 копійки) в т. ч. єдиний податок 5% та військовий збір 1% і може переглядатися Замовником протягом терміну дії Договору в залежності від наданого фінансування. Витрати на проведення технічного обстеження і здійснення топографічного знімання оплачуються Виконавцем.

Перегляд вартості надання Робіт оформляється сторонами шляхом укладення додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього договору закупівлі – п. 2.4. розд. ІІ Договору.

Передача Документації Замовнику здійснюється Виконавцем по накладній, оформленій належним чином (з підписами і печатками) – п. 6.3. Договору.

На момент розгляду даної справи Договір, укладений, підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений відтисками печаток останніх є виконаним. Акт виконаних робіт № 1 від 18.12.2025 підписаний Позивачем без зауважень і заперечень, що підтверджується накладною, Платіжною інструкцією № 19/12/2025.

У період з 15.06.2026 по 14.07.2026 комісією МВС України було проведено перевірку окремих напрямів фінансово-господарської діяльності Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.

За результатами проведення перевірки було складено акт № 17/11 від 14.07.2026, у якому, в тому числі, було зазначено наступне: «Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового Кодексу України (далі ПКУ, Кодекс): «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності».

Згідно з пунктом 293.3 статті 293 Кодексу об`єктом оподаткування 3-ї групи платників єдиного податку є отриманий ними дохід. Відповідно до абзацу 5 пункту 5.1 Настанови з визначення вартості будівництва, затверджена наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві» (далі - Настанова з визначення вартості будівництва): «Ціна пропозиції учасника процедури закупівлі (договірна ціна) формується на підставі вартості будівельних робіт, до складу якої включаються прямі, загальновиробничі та інші витрати на будівництво об`єкта, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій, кошти на покриття ризиків у випадках, передбачених у пункті 4.40 цієї Настанови, кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних 3 інфляційними процесами, кошти на сплату податків, зборів, обов`язкових платежів».

Згідно з п. 5.34 пункту 5.1 Настанови з визначення вартості будівництва: «До складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов`язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством».

В акті згадується лист Міністерства розвитку громад та територій України від 08.09.2025 № 1673, відповідно до якого єдиний податок у розмірі 5 % та військовий збір в розмірі 1 % до вартості будівельних робіт, проєктних робіт, експертизи, авторського та технічного нагляду не включається. При цьому, відповідно до Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 № 1400), Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва та відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, затверджує будівельні норми, методологію проектування, будівництва та реконструкції об`єктів, забезпечує формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування у будівництві, що здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції».

Позивачем в якості досудового врегулювання спору долучено до матеріалів справи копію листа №9001-3390/90 від 13.07.2026

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд – ст. 20 ЦК України.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів судом з поміж яких є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У прохальній частині позовної заяви Позивач - Львівський державний університет безпеки життєдіяльності просить стягнути з ТзОВ «ІБК Інжиніринг Груп» зайво сплачені суми єдиного податку та військового збору, що призвели до завищення вартості наданих послуг (абз. 4 с. 33 Акту), проте, стягнення коштів, що є предметом даного спору, Позивачем не кваліфіковано як збитки у розумінні ст. 22 ЦК України за завищення вартості виконаних робіт, одночасно він і не обґрунтовує свої вимоги ст. 1212 ЦК України.

Стягнення збитків потребує необхідності доведення 4-х складових цивільного правопорушення, де вина протилежної сторони виглядає зовсім примарною за умови добровільних дій зі сплати коштів позивачем.

Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків Позивачу.

У свою чергу, положення ч. 2 ст. 623 ЦК України унормовують, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Таким чином, заявляючи до стягнення збитки, Позивач повинен, окрім наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні ст. 22 ЦК України.

Так, не обґрунтованою у Позивача залишається наявність збитків, оскільки перевіркою не встановлено, що проектно-кошторисна документація за об`єктом розроблена всупереч завданню на проектування, у зв`язку з чим відбулось завищення вартості робіт, і як наслідок завдано збитки, не вказано й будь-які інші дії Відповідача, що могли призвести до умисного завищення вартості виконаних робіт. У Акті викладено лише суб`єктивну позицію комісії.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, де зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг/робіт. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Як вже зазначалось, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на виготовлення проектно-кошторисної документації, правове регулювання яких здійснюється за правилами положень § 4 Глави 61 ЦК України.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Приписами статті 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування і має право відступити від них лише за згодою замовника.

За змістом ст. ст. 525, 526, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ч. ч. 4, 6 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За змістом ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки).

У ч. 1 ст. 891 ЦК України визначено, що підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації підрядник на вимогу замовника зобов`язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також у даній справі Позивач жодними доказами та аргументами не доводив того, що прийняті ним без будь-яких зауважень роботи підрядника зумовили непридатність подальшого використання результатів робіт за призначенням тощо.

Згідно акту виконаних робіт загальна вартість виконаних та прийнятих позивачем робіт не перевищила договірну ціну за договором.

Відтак, неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань належними засобами доказування не підтверджено.

Ані Позивач, ані Відповідач не заперечують факт виконання робіт, що також підтверджено підписаним сторонами без будь-яких зауважень Акту виконаних робіт.

Таким чином, не варто говорити й про кондикційні зобов`язання, які виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, лише якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від набувача, з яким він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої – ст. 1212 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави повинна означати, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень ст. 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. При цьому сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2018 по справі №920/169/18).

Пунктом 2.1 Договору, як вже зазначалося вище, Сторони погодили, що загальна вартість виконання Робіт (Договірна ціна) визначена зведеним кошторисом № 128 на проектні, науково-проектні, вишукувальні роботи і складає 1 487 266, 52 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят шість гривень 52 копійки) в т. ч. єдиний податок 5% та військовий збір 1% та передбачили можливість перегляду Замовником, протягом терміну дії Договору, в залежності від наданого фінансування.

На виконання умов Договору сторонами підписано Акт виконаних робіт № 1 від 18.12.2025, з якого вбачається, що виготовлення проектно-кошторисної документації (в тому числі проведення технічного обстеження і здійснення топографічного знімання) по об`єкту «Реконструкція навчального корпусу під літ. «А» з пристосуванням під спальний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Івана Франка – бічна, 18» - належним чином оформлено та відповідає умовам Договору.

Вартість виконаних робіт: 1 487 266, 52 грн без ПДВ.

Всього до сплати: 1 487 266, 52 грн без ПДВ.

Претензій по об`єму та якості виконаних робіт Замовник не було.

Відповідно до платіжної інструкції від 24.12.2025 № 19/12/2025 ЛДУ БЖД провело оплату на рахунок одержувача ТОВ «ІБК Інжиніринг Груп» 1 487 266, 00 грн. за виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту «Реконструкція навчального корпусу під літ. «А» з пристосуванням під спальний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Івана Франка – бічна, 18» (Рахунок № 1 від 18.12.25, Акт № 1 від 18.12.25, Договір № 659 від 03.12.25, без ПДВ).

Жодних інших оплат за Договором не проводилося.

Таким чином, загальна сума здійснених позивачем оплат за Договором становить 1 487 266,00 грн без ПДВ та не перевищує ціни, визначеної п. 2.1. тобто є такою, що проведена в межах та на підставі Договору, тому не має правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Висновки Комісії МВС, викладені в Акті та стосуються перевірки фінансово-господарської діяльності Позивача не можуть впливати на договірні відносини сторін. Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Він навіть не підлягає окремому оскарженню, а лише є підставою для прийняття управлінських рішень. Вказаний акт не породжує обов`язкових юридичних наслідків для Відповідача у цій справі, а обставини, викладені в Акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.

Суд звертає увагу, що Позивачем при поданні позовної заяви належними, допустимими та достовірними доказами в порядку статей 74, 77-79 ГПК України не доведено як наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді стягнення збитків так і факту, що відсутньою є правова підстава або підстава, на якій кошти було сплачено Відповідачеві, згодом відпала.

Підстави для задоволення позову відсутні.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК ІНЖИНІРИНГ ГРУП» не було порушено вимог податкового законодавства щодо сплати єдиного податку та військового збору за виконані роботи та не допущено порушень ні бюджетного, ні цивільного законодавства при визначенні договірної ціни, укладенні договору та проведенні розрахунків за ним.

Підпункт 4.1.4. пункту 4.1. стаття 4 Податкового Кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Горецька З.В.