Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №908/353/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м.Дніпро Справа № 908/353/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 (головуючий в першій інстанції Проскуряков К.В., повний текст складений та підписаний 29.04.2026)

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року Військова частина НОМЕР_1 (надалі – ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» (надалі – ТОВ «ПБК «Акві-Буд») про стягнення неустойки за договором підряду від 11.04.2025 № 364/4Д за порушення строків завершення будівництва в розмірі 42145,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір підряду від 11.04.2025 № 364/4Д на будівництво фортифікаційних споруд, за умовами якого відповідач як підрядник зобов`язався виконати роботи з розробки проєктно-кошторисної документації та будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 541», а позивач як замовник – прийняти та оплатити їх. Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.1 договору та Календарного графіку виконання робіт (Додаток 4) строк завершення будівельних робіт було визначено до 30.06.2025, однак, як стверджує позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач завершив будівельні роботи лише 14.07.2025, прострочення виконання робіт склало 14 календарних днів, а саме: з 01.07.2025 по 14.07.2025 включно. На підставі п.13.5 договору, яким передбачено відповідальність підрядника у вигляді сплати замовнику пені у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день прострочення, позивачем нараховано відповідачу таку пеню, розмір якої за його розрахунком за 14 днів склав 42145,87 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 позов задоволено; стягнуто з ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на користь ВЧ НОМЕР_1 пеню за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 11.04.2025 № 364/4Д у розмірі 42145,87 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач (підрядник) порушив визначений договором підряду строк завершення будівельних робіт на 14 днів та, врахувавши п.13.5 договору, перевіривши розрахунок позивача, визнав його правильним, у зв`язку з чим задовольнив вимоги про стягнення пені в розмірі 42145,87 грн. При цьому суд відхилив доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин та істотну зміну обставин, оскільки відповідач не довів, що ці обставини зробили виконання неможливим, адже роботи виконані, хоч і з простроченням, а договір укладався вже під час воєнного стану, тому підрядник усвідомлював усі ризики. Також суд врахував, що відповідач не повідомив замовника про форс-мажорні обставини у встановленому порядку, не звертався з пропозиціями змінити строки виконання робіт або розірвати договір, а висновок Торгово-промислової палати отримав лише після подання позову, до того ж, цей висновок стосується істотної зміни обставин, яка згідно зі ст.652 ЦК України є підставою для зміни або розірвання договору, а не для звільнення від відповідальності. Крім того, суд зазначив, що сертифікат ТПП не має преюдиційного значення і не є автоматичним доказом форс-мажору у конкретних правовідносинах, а відповідач не надав належних доказів впливу погодних умов чи бойових дій саме на цей об`єкт.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «ПБК «Акві-Буд» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі № 908/353/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги - зменшити розмір неустойки, заявленої до стягнення на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам порушення зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та безпідставно відхилив доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне завершення будівельних робіт за договором підряду від 11.04.2025 № 364/4Д. Зазначає, що хоча на момент укладення договору йому було відомо про воєнний стан, після підписання договору настала істотна зміна обставин, яку неможливо було передбачити, а саме: різке загострення воєнної ситуації на Слов`янському та Покровському напрямках, пришвидшення руху фронту у бік населених пунктів, де велися роботи, постійна загроза ударів FPV-дронами та БПЛА типу «Ланцет», значна тривалість повітряних тривог (сотні сигналів), що змушувала зупиняти будівельний процес і втрачати до 1,5 години робочого часу після кожної тривоги. Також апелянт зазначає про аномальні погодні умови у вигляді тривалих опадів та надмірного зволоження ґрунту, а також дефіцит специфічних будівельних матеріалів та кваліфікованої робочої сили через мобілізацію. Апелянт наголошує, що ці обставини мають ознаки надзвичайності та невідворотності, роблять виконання зобов`язання неможливим, незалежно від докладених зусиль, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду, а тому згідно зі ст.ст.617, 883 ЦК України та п.п.13.13, 14.1, 14.3 договору підрядник підлягає звільненню від відповідальності. При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції порушив ст.86 ГПК України, оскільки не надав належної оцінки поданим доказам, зокрема, висновку Рівненської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 12.03.2026 № 56.01/89, який встановлює причинно-наслідковий зв`язок між цими обставинами та порушенням строків; не дослідив фактичний вплив повітряних тривог, погодних умов та безпекових загроз на можливість виконання робіт, а також не врахував, що відповідач діяв добросовісно, виконав роботи в повному обсязі, не взяв до уваги невелику тривалість прострочення, при цьому позивачу не було завдано жодних збитків. Апелянт також зазначає, що відсутність письмового повідомлення про форс-мажор не може бути безумовною підставою для відмови у звільненні від відповідальності, оскільки позивач як військова частина був обізнаний про реальну ситуацію через технічний нагляд та робочі наради, а також не скористався правом на розірвання договору, що свідчить про фактичне визнання об`єктивних труднощів. Крім того, апелянт просить у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги зменшити розмір неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки заявлена до стягнення пеня в сумі 42145,87 грн є явно неспівмірною наслідкам порушення, враховуючи відсутність збитків у позивача, складні умови будівництва в прифронтовій зоні, добросовісну поведінку відповідача та незначний період прострочення, а стягнення пені в повному обсязі, на переконання апелянта, суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності та призведе до надмірного майнового тягаря для підрядника.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим. Відзив позивача обґрунтований виключно посиланням на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутністю підстав для його скасування або зміни.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

27.05.2026 ТОВ «ПБК «Акві-Буд» подано до суду заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2026 недоліки, усунуто в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у даній справі; призначено розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Запорізької області.

04.06.2026 від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

08.06.2026 матеріали справи № 908/353/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

11.04.2025 між ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «ПБК «Акві-Буд» (підрядник) укладений договір підряду № 364/4Д на будівництво фортифікаціних споруд, відповідно до п.1.1 якого підрядник за дорученням замовника зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 541», а замовник - прийняти виконані на умовах договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.4 договору визначено, що роботи виконуються за етапами: І етап – Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії «Робочий проєкт» (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору. ІІ етап – Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Відповідно до п. 2.1 вартість робіт на момент укладення договору складає 3010462,00 грн, в тому числі ПДВ - 501743,67 грн, визначена за Договірною ціною (Додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єкта.

Згідно з п.3.1 договору строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт.

Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) встановлено строк завершення будівельних робіт за Договором - 30.06.2025.

Відповідно до п. 3.4 після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання Акту готовності об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками підрядника.

Пунктом 4.4.3 договору передбачено обов`язок підрядника виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені договором у відповідності і з затвердженою проектно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу Об`єкта за актом у визначений Договором строк.

Згідно з п. 8.2 договору робота виконується з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 «Організація будівельного виробництва», інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.

Пунктом 4.3.7 договору обумовлено забезпечення дотримання працівниками підрядника сигналів повітряної тривоги під час виконання робіт: забезпечити сигнальним повідомленням повітряної тривоги на об`єктах виконання робіт/ надання послуг; провести з працівниками інструктаж про дії під час повітряної тривоги; визначити місця перебування/можливі укриття для максимального убезпечення працівників під час повітряної тривоги.

Відповідно до п. 4.4.15 договору обов`язком підрядника є забезпечення дотримання трудового законодавства, зокрема створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку працівників, а також проведення відповідного інструктажу.

Пунктом 8.7 договору визначено, що на підрядника покладається відповідальність за дотримання техніки безпеки, безпеки праці під час виконання робіт, санітарних та пожежних вимог визначених чинним законодавством та Договором.

Відповідно до п. 10.1 договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Згідно з п. 11.1 договору розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3. Протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.

Пунктом 11.6 договору передбачено, що бюджетні зобов`язання замовника за договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного цільового фінансування та наявності заборгованості розрахунок за виконані та прийняті роботи здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування.

Відповідно до п. 13.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 13.9 договору підрядник несе повну відповідальність за невиконання, неналежне виконання або порушення ним вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії та гігієни праці, у тому числі за порушення, що спричинили нещасні випадки на виробництві, згідно з чинним законодавством.

Пунктом 13.2 договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.

Згідно з п. 13.5 договору за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за Договором, якщо таке порушення сталось не з його вини (п.13.13 договору).

Пунктом 14.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). На час дії таких обставин жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання взятих на себе за договором обов`язків, якщо невиконання їх стало наслідком непереборної сили. Обставинами непереборної сили визначаються техногенні аварії, стихійні лиха і природні явища, загальні страйки, війни і військові дії, повінь, терористичні акти тощо, які визнані компетентними органами офіційно; а також – обмеженість та неналежне бюджетне фінансування, рішення Уряду, введення законодавчих обмежень або прийняття законодавчих актів, що безпосередньо вплинули на належне виконання цього договору, якщо їх неможливо було усунути діями Сторін.

Відповідно до п.14.3 договору, сторона, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності за таке невиконання або неналежне виконання зобов`язань тільки у разі, якщо ті обставини, на які посилається Сторона, виникли після укладення цього договору, їх виникнення викликано подіями, що не залежать від волі цієї Сторони, цією Стороною було вжито усіх необхідних заходів для того, щоб уникнути або усунути негативні наслідки таких обставин.

Замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 541» від 12.04.2025.

Роботи 1 етапу виконані підрядником відповідно до умов укладеного договору. Розроблена проєктно–кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 21.05.2025 №08-0122/01-25 передана замовнику відповідно до Акту виконаних робіт від 01.06.2025 №1ПКД.

Відповідно до Додаткової угоди від 12.06.2025 № 1 сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42,38 грн шляхом внесення змін до п. 2.1 договору, та вартість робіт було визначено у сумі 3010419,62 грн, в тому числі ПДВ - 501736,60 грн.

Платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 818 замовником проведено оплату за виконані роботи з розробки проєктно–кошторисної документації у сумі 57274,36 грн.

Будівельні роботи по об`єкту фактично завершені та передані замовнику 14.07.2025, про що сторонами складено Акт приймання виконаних робіт № 1 від 14.07.2025 на суму 2863630,24 грн.

На підставі Акту приймання виконаних робіт № 1 від 14.07.2025 платіжною інструкцією від 17.07.2025 № 1317 замовником проведено оплату за виконані будівельні роботи у сумі 2863630,24 грн.

За актом приймання виконаних робіт № 1А від 23.07.2025 підрядником передано замовнику роботи з здійснення авторського нагляду на суму 12000,00 грн.

Платіжною інструкцією від 24.07.2025 № 1451 замовником проведено оплату за виконані роботи з авторського нагляду у сумі 12000,00 грн.

Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 17.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 541» виконано в повному обсязі та закінчено 14.07.2025.

Додатковою угодою від 11.11.2025 № 2 зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за договором) на 502,75 грн, тобто до 2932904,60 грн.

За порушення строків виконання робіт позивачем здійснено нарахування неустойки за період прострочення з 01.07.2025 по 14.07.2025 (14 днів) згідно п. 13.5 договору у розмірі 42145,87 грн.

Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ст. 883 ЦК України).

Згідно зі ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст.550 ЦК України передбачено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». До територій можливих бойових дій з 24.02.2022 по 25.06.2025 було віднесено Добропільську міську територіальну громаду Покровського району Донецької області та з 24.02.2022 по 09.08.2025 - Білозерську міську територіальну громаду Покровського району Донецької області, з 24.02.2022 по нині - Криворізьку сільську територіальну громаду Покровського району Донецької області (у т.ч. с.Зелене Покровського району Донецької області) та Слов`янської сільської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області.

До території активних бойових дій Добропільська міська територіальна громада Покровського району Донецької області була віднесена з 26.06.2025 та Білозерська міська територіальна громада Покровського району Донецької області – з 10.08.2025.

Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 25.04.2025 №793/0/527-25 «Про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області, де ведуться бойові дії» було розпочато обов`язкову евакуацію з окремих населених пунктів Межівської та Новопавлівської територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області з районів можливих бойових дій.

Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 30.05.2025 № 907/0/527-25 було розпочато обов`язкову евакуацію населення з окремих населених пунктів Великомихайлівської, Маломихайлівської та Межівської територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області з районів можливих бойових дій.

Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 24.07.2025 №1032/0/527-25 було розпочато обов`язкову евакуацію населення з окремих населених пунктів Слов`янської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області з районів можливих бойових дій.

Щодо проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області, Кабінетом Міністрів України було прийняте розпорядження від 02.08.2022 № 679-р.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за порушення строку виконання будівельних робіт, передбаченого договором, а також відсутності підстав для зменшення неустойки за клопотанням відповідача.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне завершення будівельних робіт за договором підряду від 11.04.2025 № 364/4Д. Зазначає, що після підписання договору відбулась істотна зміна обставин, яку неможливо було передбачити, а саме: різке загострення воєнної ситуації на Слов`янському та Покровському напрямках, пришвидшення руху фронту в бік населених пунктів, де велися роботи, постійна загроза ударів FPV-дронами та БПЛА типу «Ланцет», значна тривалість повітряних тривог (сотні сигналів), що змушувала зупиняти будівельний процес і втрачати до 1,5 години робочого часу після кожної тривоги. Також апелянт зазначає про аномальні погодні умови у вигляді тривалих опадів та надмірного зволоження ґрунту, а також дефіцит специфічних будівельних матеріалів та кваліфікованої робочої сили через мобілізацію. Апелянт наголошує, що ці обставини мають ознаки надзвичайності та невідворотності, роблять виконання зобов`язання неможливим, незалежно від докладених зусиль, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду, а тому згідно зі ст.ст.617, 883 ЦК України та п.п.13.13, 14.1, 14.3 договору підрядник підлягає звільненню від відповідальності. При цьому апелянт вказує, що суд першої інстанції порушив ст.86 ГПК України, оскільки не надав належної оцінки поданим доказам, зокрема висновку Рівненської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин від 12.03.2026 № 56.01/89, який встановлює причинно-наслідковий зв`язок між цими обставинами та порушенням строків; не дослідив фактичний вплив повітряних тривог, погодних умов та безпекових загроз на можливість виконання робіт, а також не врахував, що відповідач діяв добросовісно, виконав роботи в повному обсязі, хоча й з простроченням лише на 14 днів, при цьому позивачу не було завдано жодних збитків. Апелянт також зазначає, що відсутність письмового повідомлення про форс-мажор не може бути безумовною підставою для відмови у звільненні від відповідальності, оскільки позивач як військова частина був обізнаний про реальну ситуацію через технічний нагляд та робочі наради, а також не скористався правом розірвання договору, що свідчить про фактичне визнання об`єктивних труднощів. Крім того, апелянт просить у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги зменшити розмір неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки заявлена до стягнення пеня в сумі 42145,87 грн є явно неспівмірною наслідкам порушення, враховуючи відсутність збитків у позивача, складні умови будівництва в прифронтовій зоні, добросовісну поведінку відповідача та незначний період прострочення, а стягнення пені в повному обсязі, на переконання апелянта, суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності та призведе до надмірного майнового тягаря для підрядника.

Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.04.2025 між ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «ПБК «Акві-Буд» (підрядник) укладено договір підряду № 364/4Д, відповідно умов якого підрядник зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати роботи з розробки проєктно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 541», а замовник - прийняти та оплатити їх. Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4 до договору) встановлено строк завершення будівельних робіт – 30.06.2025. Проте, як вбачається з матеріалів справи, будівельні роботи були фактично завершені та передані замовнику лише 14.07.2025, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 14 липня 2025 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача склало 14 календарних днів.

Зазначені обставини визнаються сторонами, а тому, відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, не підлягають доказуванню.

Згідно з п.13.5 договору, за порушення строків завершення будівництва підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пеня у розмірі 42145,87 грн за період з 01.07.2025 по 14.07.2025 нарахована у відповідності до умов договору та вимог ст.549 ЦК України.

Апелянт не оспорює арифметичної правильності розрахунку пені, однак вважає, що наявні підстави для звільнення його від відповідальності у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажору), а також підстави для зменшення розміру неустойки згідно ч.3 ст.551 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що ключовою ознакою обставин непереборної сили є те, що вони роблять виконання зобов`язання неможливим в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за договірними зобов`язаннями. Сторона, яка посилається на форс-мажор, повинна довести не тільки існування таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і сертифікат Торгово-промислової палати не є безумовним доказом, що звільняє від відповідальності, а підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

У даній справі апелянт посилається на комплекс обставин, які, на його думку, унеможливили своєчасне виконання робіт: загострення воєнної ситуації на Слов`янському та Покровському напрямках, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог, несприятливі погодні умови, дефіцит будівельних матеріалів та кваліфікованої робочої сили.

Однак, колегія суддів вважає ці доводи такими, що не підтверджують наявність обставин непереборної сили у розумінні ст.617 ЦК України, оскільки договір підряду № 364/4Д було укладено 11.04.2025, тобто в період дії воєнного стану, введеного в Україні з 24.02.2022. На момент укладення вказаного договору на території Донецької та Дніпропетровської областей вже велися активні бойові дії, а відповідні території були віднесені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. Таким чином, підписуючи договір, відповідач, як учасник господарських відносин, діяв на власний ризик (п.1.1 договору) та не міг не усвідомлювати всіх ризиків, пов`язаних з виконанням будівельних робіт у прифронтовій зоні, включаючи ризики, пов`язані з безпековою ситуацією, логістикою та мобілізацією.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не повідомляв замовника про настання форс-мажорних обставин у порядку, визначеному п.п.14.2, 14.3 договору. Відповідно до цих пунктів, сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 робочих днів з моменту їх настання, письмово повідомити про це іншу сторону. Доказів такого повідомлення матеріали справи не містять. Посилання апелянта на те, що сторони обговорювали проблеми на робочих нарадах, не підтверджені жодними належними доказами, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Невиконання цього обов`язку, встановленого як Законом, так і договором, свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та позбавляє його права посилатися на ці обставини як на підставу для звільнення від відповідальності.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт ототожнює дві різні правові категорії: непереборну силу (форс-мажор) та істотну зміну обставин (ст.652 ЦК України). Як правильно зазначив суд першої інстанції, непереборна сила робить виконання зобов`язання неможливим в принципі, тоді як істотна зміна обставин свідчить про те, що виконання договору стало більш обтяжливим для однієї із сторін, але не є абсолютно неможливим. У даному випадку відповідач не довів, що внаслідок зазначених ним обставин виконання робіт стало неможливим взагалі. Навпаки, роботи були виконані, хоч і з простроченням, а об`єкт здано в експлуатацію. Той факт, що прострочення склало лише 14 днів, свідчить не про наявність обставин непереборної сили, а про певні труднощі, що виникли в процесі виконання робіт, проте такі труднощі не унеможливлювали їх виконання в цілому.

Крім того, наданий відповідачем висновок Рівненської торгово-промислової палати від 27.08.2025 № 56.01/355 засвідчує саме істотну зміну обставин, а не форс-мажор. Верховний Суд неодноразово зазначав, що сертифікат ТПП не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці судом поряд з іншими доказами. У даному випадку цей доказ не підтверджує неможливість виконання зобов`язання в принципі, а лише вказує на ускладнення умов його виконання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання у зв`язку з настанням обставин непереборної сили.

Щодо клопотання апелянта про зменшення розміру неустойки колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Висновок щодо застосування норм ст.551 ЦК України неодноразово і послідовно викладався Верховним Судом у низці постанов. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів також враховує, що у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права, та у п.п.213, 214, зазначила: «Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

Колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір пені (42145,87 грн) значно перевищує розмір можливих збитків позивача, апелянтом не надано. Розмір пені розрахований відповідно до умов договору, які були добровільно погоджені сторонами. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов`язання, виконує не лише компенсаційну, а й стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання зобов`язання.

Сам по собі факт виконання робіт та відсутність доведених збитків не є безумовною підставою для зменшення неустойки. Як правильно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку порушення строків виконання робіт мало місце при виконанні державного контракту на будівництво фортифікаційних споруд в умовах воєнного стану. Своєчасне виконання таких робіт має критичне значення для забезпечення обороноздатності держави, а тому інтереси замовника (позивача) полягають саме у дотриманні строків. Пеня у розмірі, передбаченому договором, є стимулом для підрядника до неухильного дотримання строків. Зменшення її розміру за відсутності виключних обставин нівелювало б цю стимулюючу функцію та суперечило б інтересам замовника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру неустойки, визначені ст.551 ЦК України, у даній справі відсутні. Доводи апелянта про неспівмірність неустойки є необґрунтованими.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі № 908/353/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, з наданням їм належної правової оцінки. Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції надав вичерпну та аргументовану відповідь на усі доводи відповідача, які дублюються в апеляційній скарзі, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права та врахувавши правові позиції Верховного Суду щодо критеріїв непереборної сили та суті істотної зміни обставин.

Колегія суддів також зауважує, що висновок Рівненської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин, на який посилається апелянт, не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки не підтверджує обставин наявність непереборної сили, а лише констатує зміну обставин, що відповідно до ст.652 ЦК України може бути підставою для зміни або розірвання договору, але за умови дотримання відповідної процедури, якої відповідач не дотримався.

Твердження апелянта про те, що позивач не скористався правом на розірвання договору, що свідчить про визнання ним об`єктивних труднощів, колегія суддів відхиляє та зазначає, що розірвання договору є правом, а не обов`язком замовника. Невикористання цього права не може тлумачитися як відмова від права на стягнення неустойки за допущене порушення. Таким чином, підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку наявним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Також, на переконання колегії суддів відсутні підстави для зменшення пені.

Отже, апеляційна скарга ТОВ «ПБК «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у даній справі не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі № 908/353/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі № 908/353/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 29.09.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів