Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №904/2684/25 (904/2702/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2684/25 (904/2702/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)

суддів – Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.

представники:

від скаржника: Вдовенко М.В. (представник);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026, суддя Примак С.А.

у справі №904/2684/25 (904/2702/26)

За позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за послуги з транспортування шахтних вод

в межах справи №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙКЕРС КОНСАЛТІНГ", м.Київ

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

11.05.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості за послуги з транспортування шахтних вод за період з січня по березень 2026 згідно договору №428 від 23.12.2024 у розмірі 19 863 649,17 грн та 238 363,80 грн витрат зі сплати судового збору.

Позовна заява обґрунтована невиконанням АТ «Криворізький залізорудний комбінат» зобов`язань за договором № 428/77 від 23.12.2024 щодо оплати послуг з транспортування шахтних вод. Позивач надав послуги за січень-березень 2026 року загальним обсягом 1 676 801 мі, що підтверджується двосторонніми актами, однак відповідач здійснив лише часткову оплату, на суму 3 316 447,86 гр, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19 863 649,17 грн.

28.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на один рік.

В обґрунтування поданої заяви АТ "Криворізький залізорудний комбінат" зазначає, що у відповідача наявні всі ознаки неплатоспроможності та скрутного фінансового стану. Так, за результатами господарської діяльності у 2025 році відповідач має фінансовий результат у вигляді збитку у розмірі 2 988 138 000 грн, у 2024 році даний показник становив 2 014 015 000,00 грн. Таким чином, має місце тенденція щодо збільшення розміру збитків. Крім того, перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі та наявність всіх ознак неплатоспроможності підтверджується тим, що відносно АТ "Криворізький залізорудний комбінат" відкрита справа про банкрутство. АТ "Криворізький залізорудний комбінат" має соціальні зобов`язання перед своїми працівниками. Для забезпечення функціонування підприємства, для роботи шахт та інших структурних підрозділів відповідач має щомісячно до 21 числа сплачувати 100 млн. грн. за поставку електричної енергії. В разі прострочення або несплати даного платежу постачальником буде припинена поставка електричної енергії, що фактично означає зупинення основної діяльності підприємства видобутку залізної руди, а також загрожує всьому місту техногенною катастрофою. В разі виконання рішення без відстрочки в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не зможе виконувати вищезазначені зобов`язання.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" 19 863 649,17 грн - заборгованості з оплати наданих послуг з транспортування шахтних вод за період січень - березень 2026 та 238 363,80 грн - витрат зі сплати судового збору.

Заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання рішення - задоволено.

Розстрочено виконання рішення Господарський суд Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі № 904/2684/25 (904/2702/26) щодо стягнення 19 863 649,17 грн - заборгованості з оплати наданих послуг з транспортування шахтних вод за період січень - березень 2026 та щодо витрат зі сплати судового збору у розмірі в розмірі 238 363,80 грн шляхом сплати рівними платежами на один рік по 1 675 167,75 грн. на місяць.

Судове рішення мотивоване тим, що у цій справі Позивач довів факт надання Відповідачу послуг з транспортування шахтних вод за січень – березень 2026 року за Договором № 428/77, тоді як Відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 19 863 649,17 грн та не спростував доводів Позивача.

Також суд першої інстанції задовольнив заяву Відповідача про розстрочення виконання рішення строком на один рік, врахувавши, що таке розстрочення не порушує балансу інтересів сторін і не створює для Відповідача безпідставно привілейованих умов, а спрямоване на забезпечення фактичного виконання судового рішення та отримання Стягувачем присуджених коштів у розумний строк.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через систему “Електронний суд” Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства “КРИВБАСВОДОКАНАЛ” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі № 904/2684/25 (904/2702/26), в частині розстрочення виконання рішення суду; частково скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі № 904/2684/25 (904/2702/26 в частині розстрочення виконання рішення суду шляхом сплати рівними платежами на один рік по 1 675 167,75 грн. на місяць

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає оскаржуване рішення в частині розстрочення виконання рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що порушує норми процесуального та матеріального права, зазначаючи, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, порушено баланс інтересів сторін, не враховано та не прийнято до уваги заперечення позивача та надзвичайні обставини, в яких знаходиться Позивач.

Водночас, на думку Скаржника, судом першої інстанції порушено принципи верховенства права, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та пропорційності, передбачені ч. 3 ст. 2 ГПК України. Апелянт посилається на рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 р., згідно з яким розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів Стягувача і Боржника. Також Апелянт посилається на практику ЄСПЛ: рішення у справі “Савіцький проти України” від 26.07.2012р., рішення у справі “Глоба проти України” від 05.07.2012 р., рішення у справі “Чижов проти України” від 17.05.2005 р., рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 та від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012, зазначаючи, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, а запроваджений процесуальними нормами механізм розстрочення є винятковою мірою.

При цьому, Скаржник зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання відповідно до ст. 18 ГПК України. Сам по собі складний фінансовий стан суб`єкта господарювання не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки господарська діяльність завжди пов`язана з підприємницьким ризиком, а відсутність коштів не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення. Боржник повинен довести існування саме виняткових, об`єктивних та непереборних обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, чого у даному випадку зроблено не було.

Скаржник зазначає, що загальна заборгованість АТ "Криворізький залізорудний комбінат" перед КП "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" за надані послуги складає 129 633 174,86 грн, що призводить до дефіциту обігових коштів підприємства, унеможливлює своєчасне проведення аварійно-відновлювальних робіт, закупівлю реагентів для очищення води, оплату електроенергії та виконання інших функцій підприємства критичної інфраструктури. Розстрочення виконання рішення, на думку Скаржника, призведе лише до додаткового накопичення боргів, поставить Відповідача у привілейоване становище порівняно з позивачем, а клопотання про розстрочення є лише затягуванням виконання рішення суду. Оплату за послуги, з транспортування шахтних вод за період заявлений в межах справи №904/2684/25 (904/2702/26) в розмірі 19 863 649,17грн відповідач не здійснив навіть частково.

Скаржник також посилається на те, що в аналогічній справі №904/2684/25 (904/6633/25) за його позовом до відповідача ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2026 виконання рішення було розстрочено шляхом сплати рівними платежами протягом одного року по 1 689 660,38 грн на місяць. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 зазначену ухвалу залишено без змін. Водночас відповідач не здійснив перший платіж у розмірі 1 689 660,38 грн, який мав бути сплачений до 31.07.2026, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність у відповідача наміру виконувати рішення суду. Крім того, відповідач не виконав зобов`язань за Договором у встановлений строк і не виконував їх протягом понад пів року з моменту настання строку виконання.

Скаржник просить критично оцінити аргументи Відповідача щодо можливості настання техногенної катастрофи регіонального значення у разі блокування його коштів, оскільки зупинення надання послуг з транспортування шахтних вод так само може призвести до техногенної катастрофи, а посилання на необхідність оплати електричної енергії свідчить про пріоритетне ставлення Відповідача до контрагентів за послуги, надані значно пізніше, ніж у січні – березні 2026 року. Скаржник зазначає, що надає послуги з перекачування шахтних вод насосними станціями № 8, "Шахтарська" та "Руднічна" від шахт кількох підприємств до ставка-накопичувача в балці Свистунова, обслуговує мережі транспортування шахтних вод, а через несплату Відповідачем не має коштів для виконання ремонтів при аварійних ситуаціях на трубопроводах.

Позивач також посилається на те, що розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 26.06.2026 р. № 1137/0/527-26 його віднесено до підприємств, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; що за час війни його об`єкти десятки разів зазнавали ракетних обстрілів і потребують відновлення; що внаслідок підриву Каховської ГЕС 06.06.2023 р. він прийняв на себе зобов`язання щодо зберігання з правом використання комплексу об`єкта з будівництва магістральних водогонів. Отже, на думку Скаржника, наведені Відповідачем обставини є однаковими для обох сторін і не можуть бути підставою для розстрочення виконання вже порушених зобов`язань.

Порушення норм процесуального права Скаржник вбачає в недотриманні судом першої інстанції ст.ст. 2, 7, 86 ГПК України та принципів верховенства права, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін і пропорційності, стверджуючи, що розстрочення на один рік є для нього додатковим фінансовим тягарем, а довготривале невиконання рішення порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Інші учасники провадження не скористалось своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі), суддів: Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/2684/25 (904/2702/26) - залишено без руху. Апелянту надано 10 днів з дати отримання даної ухвали усунути недолік апеляційної скарги, а саме надати: заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/2684/25 (904/2702/26).

12.08.2026 через систему “Електронний суд” від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 поновлено Комунальному підприємству "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/2684/25 (904/2702/26); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/2684/25 (904/2702/26). Розгляд справи №904/2684/25 (904/2702/26) призначений у судовому засіданні на 30.09.2026.

28.09.2026 до суду через систему "Електронний суд" від АТ "КЗРК" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятість представника в іншому провадженні.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Відповідно до наявного в матеріалах справи Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) АТ «Криворізький залізорудний комбінат» за 2025 рік, встановлено такі показники фінансово-господарської діяльності:

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 1 963 643 тис. грн;

- собівартість реалізованої продукції - 2 086 454 тис. грн;

- валовий збиток - 122 811 тис. грн;

- адміністративні витрати - 179 186 тис. грн, витрати на збут - 577 917 тис. грн, інші операційні витрати - 1 499 003 тис. грн;

- фінансовий результат від операційної діяльності: збиток у розмірі 2 378 917 тис. грн;

- фінансові витрати -733 528 тис. грн;

- фінансовий результат до оподаткування: збиток у розмірі 3 112 445 тис. грн;

- витрати з податку на прибуток - 124 307 тис. грн;

- чистий фінансовий результат: збиток у розмірі 2 988 138 тис. грн;

- сукупний дохід (з урахуванням уцінки необоротних активів у розмірі 31 201 тис. грн та іншого сукупного доходу після оподаткування в розмірі 205 667 тис. грн): від`ємний, у розмірі 2 782 471 тис. грн;

- елементи операційних витрат за звітний період склали 3 237 332 тис. грн, у тому числі: матеріальні затрати -1 151 395 тис. грн; витрати на оплату праці -870 574 тис. грн; відрахування на соціальні заходи -195 755 тис. грн; амортизація -275 039 тис. грн; інші операційні витрати -744 569 тис. грн.

Отже, за результатами господарської діяльності у 2025 році Відповідач отримав чистий фінансовий результат у вигляді збитку в розмірі 2 988 138 тис. грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 в частині задоволення заяви Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення його виконання шляхом сплати рівними платежами на один рік по 1 675 167,75 грн на місяць. У частині задоволення позовних вимог про стягнення 19 863 649,17 грн заборгованості та 238 363,80 грн судового збору рішення учасниками справи не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Під час апеляційного перегляду постало питання щодо наявності правових підстав для розстрочення виконання рішення та дотримання судом першої інстанції балансу інтересів сторін.

Колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що питання розстрочення виконання рішення після видачі наказу на примусове виконання вирішується у межах правового режиму примусового виконання, встановленого Законом України "Про виконавче провадження", а відповідні процесуальні повноваження реалізуються господарським судом, який розглядав відповідне провадження як суд першої інстанції та видав виконавчий документ.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Положення наведеної норми кореспондуються з приписами частини 1 ст.331 ГПК України, згідно з якою за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи Позивача щодо необґрунтованого розстрочення виконання рішення господарським судом першої інстанції з огляду на таке.

За змістом частини 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", а також частини 3 ст. 331 ГПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Закон України "Про виконавче провадження" та ГПК України не встановлюють вичерпного переліку таких обставин, залишаючи їх оцінку суду з урахуванням конкретних даних справи та наявних доказів.

Частинами 4, 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує, зокрема, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, а також інші надзвичайні події; розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013 зазначив, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Також Конституційний Суд України зауважив, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 20.09.2018 р. у справі № 905/2953/17, від 13.11.2024 р. у справі № 926/4693/23) зауважував, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції ( рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02 ). Водночас за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00).

Отже, питання про розстрочення виконання рішення господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін, оцінюючи доводи й заперечення сторін та визначаючи розумний строк відстрочки.

Розгляд заяви про розстрочення передбачає оцінку впливу розстрочення на права та інтереси Стягувача, а також перевірку обставин, які обґрунтовують потребу Боржника у розстроченні, з урахуванням характеру зобов`язання та фактичних можливостей виконання.

Оцінка заяви про розстрочення має ґрунтуватися на встановленні обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення у відповідний період, та на перевірці пропорційності строку розстрочення з огляду на необхідність збереження сутності права Стягувача на виконання рішення у розумний строк.

У цій справі господарський суд першої інстанції, задовольняючи Заяву, виходив з того, що матеріальний інтерес Позивача полягає у виконанні рішення повністю та протягом розумного строку, тоді як матеріальний інтерес Відповідача полягає у виконанні рішення у спосіб, що дозволяє продовжити господарську діяльність.

Суд враховує, що тягар доведення відповідних обставин покладається на заявника; разом з тим заперечення проти розстрочення повинні містити конкретні дані й докази, які спростовують заявлену винятковість або підтверджують реальну можливість негайного виконання без ризику непропорційної шкоди для сторін.

Господарський суд першої інстанції врахував вплив обставин воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації як загальновідомий чинник, що об`єктивно ускладнює фінансову стійкість суб`єктів господарювання та потребує часу для відновлення належної платоспроможності.

Дослідивши обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що виконання рішення може призвести до неплатоспроможності Відповідача та, як наслідок, його банкрутства; натомість надання розстрочення виконання рішення створює передумови для реального отримання Позивачем грошових коштів.

З огляду на наведені обставини, апеляційний господарський суд констатує, що розстрочення виконання рішення може бути ефективним засобом недопущення паралізації діяльності Відповідача та запобігання банкрутству, яке, у свою чергу, здатне ускладнити реальне виконання на користь Позивача.

Разом з тим, негайне виконання рішення із застосуванням заходів примусового виконання (звернення стягнення на кошти та майно) може вплинути на виробничий цикл підприємства Відповідача (припинення відкачування шахтних вод і ризику настання екологічної та техногенної катастрофи), що здатне створити ризик припинення діяльності Відповідача. За таких умов банкрутство Відповідача не гарантуватиме отримання Позивачем коштів.

Колегія суддів бере до уваги характер діяльності Відповідача та те, що примусове стягнення боргу, у разі скасування оскаржуваного рішення, може призвести до неможливості виконання наданих розстрочок, не надходження значних коштів до державного бюджету, оскільки мова йде про податкові та страхові виплати, до неможливості виплати заробітної плати та фінансування постачання електроенергії на відкачування шахтних вод і ризику настання екологічної та техногенної катастрофи.

З огляду на викладене розстрочення виконання рішення у межах, передбачених частиною 5 ст. 331 ГПК України, сприяє зменшенню ризику негативних наслідків для обох сторін: для Відповідача - ризику припинення діяльності та неплатоспроможності; для Позивача - ризику неотримання присуджених сум у повному обсязі внаслідок банкрутства Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто фактів, що обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які за законом повинні підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами, а докази, одержані з порушенням закону, суд не приймає.

Достовірними, відповідно до ст. 78 ГПК України, є докази, створені (отримані) за відсутності впливу спотворюючих факторів. Питання про достатність доказів суд вирішує за принципом вірогідності (ст. 79 ГПК України): обставина вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З урахуванням зазначених вимог процесуального закону посилання Скаржника на власний складний фінансовий стан, статус підприємства критичної інфраструктури, наслідки обстрілів та підриву Каховської ГЕС апеляційний суд бере до уваги, проте вони не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, які, за твердженням самого Скаржника, є спільними для обох сторін, не виключають наявності у Відповідача обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, а вимагають від суду оцінки та збалансування інтересів кожної з них.

Скаржник, який посилається на непропорційну шкоду від розстрочення, мав довести ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України. Належних і допустимих доказів того, що отримання присудженої суми частинами - по 1 675 167,75 грн щомісяця - унеможливить проведення Позивачем аварійно-відновлювальних робіт, закупівлю реагентів чи виконання інших його функцій, Скаржником до апеляційної скарги не додано.

Доводи Скаржника про критичні негативні наслідки розстрочення апеляційний суд оцінює з урахуванням предмета стягнення та фактичної динаміки виконання. Інструмент розстрочення спрямований на забезпечення реального виконання в повному обсязі, а не на формальне досягнення найкоротшого строку стягнення.

Розстрочення у межах закону у цій справі має на меті забезпечення практичної здійсненності виконання; прискорення стягнення за умов, що можуть спричинити припинення діяльності Боржника, здатне зменшити ймовірність фактичного отримання коштів Стягувачем.

Суд апеляційної інстанції враховує, що за вказаних умов оцінка балансу інтересів не може здійснюватися як така, що ставить під сумнів сутність права Позивача на виконання: мова йде про впорядкування строку виконання залишку зобов`язання у межах, визначених законом, за наявності ризику непропорційної шкоди від негайного стягнення.

Отже, Позивач під час апеляційного перегляду справи не спростував висновків господарського суду першої інстанції про наявність підстав для розстрочення виконання рішення з урахуванням конкретних обставин цієї справи.

З огляду на наведене у межах доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про вихід господарського суду першої інстанції за межі наданої йому дискреції або про ухвалення рішення без належної оцінки доводів і заперечень сторін. Надана розстрочка встановлена у межах граничного строку, передбаченого частиною 5 ст. 331 ГПК України, та спрямована на досягнення практичного результату - реального виконання рішення у повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2026 у справі №904/2684/25 (904/2702/26) - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.В. Мартинюк

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя Ю.В. Фещенко