Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №904/2504/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2504/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" та Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 (суддя Манько Г.В.)

у справі № 904/2504/26

за позовом Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави

в особі Відділу освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

про визнання недійсними положень та стягнення безпідставно сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська окружна прокуратура Донецької області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, згідно якого просила:

- Визнати недійсною Комерційну пропозицію "Особлива з РК" постачальника електричної енергії ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", яка є Додатком до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №1150 від 06.01.2023 в частині необов`язкового укладення додаткових угод у разі зміни складових ціни Црдн, Т, Р та повідомлення споживача про зміну умов Договору не пізніше ніж за 20 днів до дати їх застосування (що визначено у пунктах 1.2.2, 1.3, 10.6 Комерційної пропозиції).

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (ЄДРПОУ 42086719, юридична адреса: 49001, м. Дніпро вул. Січових стрільців, 4 Д) на користь відділу освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 41562701, юридична адреса: 85143, Донецька область, Краматорський район, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, 42/3) 210 356,89 гривень (двісті десять тисяч триста п`ятдесят шість гривень вісімдесят дев`ять копійок).

- Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002, юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, розрахунковий рахунок № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України, отримувач - Донецька обласна прокуратура) кошти, витрачені на сплату судового збору в сумі 5 324,80 гривень (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/2504/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь відділу освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області 210 356 грн. 89 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002, юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, розрахунковий рахунок № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України, отримувач - Донецька обласна прокуратура) судовий збір 2 662 гр. 40 коп. В решті відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить частково скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.26 по справі № 904/2504/26 в частині стягненої суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 210 356 грн. 89 коп. та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах у стягнені безпідставно отриманих коштів в розмірі 210 356 грн. 89 коп. відмовити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції зроблені невірні висновки при аналізі норм матеріального права, зокрема положень Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, ст. 1212 Цивільного кодексу України. Сторони під час укладання Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №1150 від 06.01.2023 керувалися вимогами саме Особливостей, які, у свою чергу, не містять жодних обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед». Враховуючи умови Комерційної пропозиції, Постачальник повинен був обов`язково кожного календарного (звітного) місяця розраховувати ціну відповідно середньозваженої ціни у відповідному розрахунковому періоді, оскільки остання є складовою ціни за електричну енергію. Таким чином, умовами договору передбачено, що ціна за кожен розрахунковий місяць визначалась не каскадно, не за коливанням, а окремо за фактичною ціною, яка склалась на ринку електричної енергії у повної відповідності до мов Договору;

- уклавши договір, відносини за яким стали предметом даного спору, сторонами не допущено порушення будь-яких норм законодавства, а врегулювавши (деталізувавши) в умовах договору та його додатках механізми (порядок) внесення змін до договору, в тому числі і щодо зміни ціни за одиницю товару, сторони врегулювали саме ті відносини, які є неврегульованими у нормативно-правових актах. Слід зазначити, що відповідно до частини 6 статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники. Отже, ці показники можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії. Окрім того, умова Договору що підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) є інформація ДП «Оператор ринку» судом, на підставі ст. 203,2015 ЦК України, не визнана недійсною, а, отже, з урахуванням ст. 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, зазначена умова Договору є дійсною та такою що підлягає застосуванню під час прийняття рішення по справі;

- тарифи на послуги передачі та розподілу електричної енергії встановлюються НКРЕКП, є регульованими, а отже, Відповідач не має впливу ані на встановлення його розміру, ані на порядок та строк введення зазначених тарифів в дію. Оскільки ці тарифи є регульованими, та встановлюються державним органом – НКРЕКП, то Відповідач об`єктивно не міг вплинути, а ні на час встановлення нових тарифів, а ні на строк їх застосування, а ні на їх розмір. Зміна ціни за кожний розрахунковий період відповідає умовам укладеному між сторонами договору нормам чинного законодавства, обумовлена зміною середньозважений цін на ринку електричної енергії та регулятором тарифів (цін) на розподіл і передачу електричної енергії, на які не має впливу Відповідач, при цьому договірна ціна Квт/год збільшилась тільки на розмір нового тарифу, що і обумовлено договором, отже, з урахуванням ст. 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, зазначені умови Договору є дійсними та такими що підлягають застосуванню під час прийняття рішення по справі. Що, у свою чергу свідчить про відсутність правових підстав задоволення позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих коштів;

- наведений у справі розрахунок розміру безпідставно отриманих коштів виконаний виходячи з різниці між сумою коштів, які фактично перерахованих за електричну енергію та і добутком між обсягом спожито електричної енергії та ціною, що зазначена у договорі на час його укладення, без врахуванню умов договору про те, як визначається ціна електричної енергії кожного місяця окремо;

- положеннями пункту 7 Розділу XІV Закону №4888-IX, який набрав чинності 24.06.2026 передбачено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року N 922-VIII. Так як, Закон №922-VIII набрав чинності 19.02.2016, то слідує, що з 24.06.2026 нова редакція пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII має застосовуватися до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з 19.02.2016, тобто ретроспективно поширюються на правовідносини, що є предметом спору у даній справі. Таким чином, нова редакція умов пункту 2 частини п`ятої статті 41 Законом України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону № 4888-IX щодо можливости збільшувати ціну за одиницю товару до 10% щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару, застосовується до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з 19 лютого 2016 року. На теперішній час висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та від 24.01.2024 у справі 922/2321/22, та на які посилався суд першої інстанції на теперішній час є нерелевантними, оскільки спростовуються змінами, внесеними новим законом України «Про публічні закупівлі», частина норм якого має зворотною силу. Суд першої інстанції не мав можливості застосувати норми Закону на момент ухвалення рішення, однак суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу по суті, імперативною нормою ч.3 ст.3 ГПК зобов`язаний керуватися чинною редакцію Закону №922-VIII.

Також, не погодившись з вказаним рішенням Донецькою обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі № 904/2504/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними в частині пунктів 1.2.2, 1.3 та 10.6 Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, в результаті неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- приймаючи спірне судове рішення, в частині відмови у позові, Господарський суд Дніпропетровської області не врахував та не надав оцінку всім обставин справи, не врахував норми ст. ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 7 ч. 5 ст. 22, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 БК України, п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», внаслідок чого зробив помилкові висновки про відсутність підстав визнання правочину недійсним;

- суд не врахував, що саме у пункті 4.11. Договору визначено, що Комерційна пропозиція Постачальника є додатком до цього Договору, жодна сторона у справі не заперечує проти цього. Комерційна пропозиція підписана тими ж сторонами, що і Договір. Повноваження представників (підписантів) Комерційної пропозиції не були предметом оскарження в суді, не мають спірний характер та не спростовуються сторонам. А відтак, факт того що Комерційна пропозиція є додатком до Договору та підписана належними сторонами не спростовується матеріалами справи та не є предметом доказування у спорі;

- сама лише зміна ринкових показників або окремих складових ціни не створює автоматичного права постачальника на зміну вартості товару за договором про закупівлю. Порядок встановлення ціни і здійснення оплати за електричну енергію, визначений у п.п.1.2.2, 1.3 та 10.6 Комерційної пропозиції суперечить умовам Договору та вимогам законодавства у сфері публічних закупівель, спотворює результати закупівлі та нівелює інститут публічних закупівель, оскільки створюють можливість зміни істотної умови договору про закупівлю (ціни товару) у спосіб, який суперечить вимогам закону, проте погоджений сторонами. Приймаюче судове рішення, суд не врахував вказані норми матеріального права, не надав оцінку спірним нормам Комерційної пропозиції з урахуванням їх змісту. Крім цього, не врахував, що збільшення ціни за одиницю товару у спосіб передбачений Комерційною пропозицією без врегулювання кількості електричної енергії, призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що не припустимо з огляду на вимоги ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі та призводить до неможливості ефективно та прозоро виконувати зобов`язання за Договором в межах взятого бюджетного зобов`язання

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2026, зокрема, об`єднано апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі № 904/2504/26 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі № 904/2504/26.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

23.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а рішення в оскаржуваній частині – без змін, як таке, що ухвалено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

23.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу, за змістом яких не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що наявні підстави для його скасування та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

23.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, в якому просить зупинити провадження у справі №904/2504/26 до вирішення Верховним Судом справи №904/3084/25.

В обґрунтування клопотання зазначено, що наразі у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглядається справа № 904/3084/25 за позовом Заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Відділу освіти Добропільської міської ради до ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» про визнання недійсними в частині положень комерційної пропозиції та додаткових угод, стягнення безпідставно сплачених коштів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження по справі № 904/3084/25 є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №914/619/24 та від 22.07.2026 по справі № 922/3937/25.

Відповідач звертає увагу суду, що у своїх поясненнях по поточній справі (№904/2504/26) у своїх Поясненнях від 23.09.2026 також посилався на необхідність застосування висновків Верховного суду зроблених у постановах від 12.02.2025 у справі №914/619/24 та від 22.07.2026 по справі № 922/3937/25.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 904/3084/25 призначено її до розгляду на 03.11.2026.

Правовідносини у справі № 904/3084/25 та у справі № 904/2504/26 є подібними, оскільки:

- предметом обох договорів є постачання електричної енергії. За обома справами Договір про закупівлю електричної енергії був укладений після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178, тому у відповідності до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням норм постанови КМУ N 1178;

- порядок ціноутворення товару (електричної енергії). За обома справами: а) встановлена відповідна формула формування ціни на кожен розрахунковий період, яка була включена до Договору під час його укладення, б) ціна електричної енергії визначається із застосуванням середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» за даними опублікованими на сайті Оператора ринку, в) фактичне значення складової ціни на ринку «на добу наперед» може бути встановлене лише після завершення відповідного розрахункового періоду.

Отже, правовий висновок Верховного суду по справі №904/3084/25 може мати суттєве значення для вирішення поточної справи по суті.

Правовою підставою заявник визначив п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів не вбачає наявності підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 зазначалося, що за своєю суттю зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено два види зупинення провадження у справі:

- обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України;

- необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 ГПК України).

За змістом пункту п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необхідно враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (подібний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).

В цій же постанові від 27.03.2024 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий висновок - це умовивід з приводу тлумачення тієї норми права, що застосована саме Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору у справі. Вочевидь Верховний Суд не має повноважень формулювати висновки щодо тих норм права, які ним не застосовані під час розв`язання спору.

Тобто, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, є конкретний висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-який висновок чи правова оцінка фактів, зроблена Судом для обґрунтування мотивувальної частини постанови, яка може варіюватися.

У постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Розвиваючи цей висновок Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 відповідаючи на питання, які правовідносини слід вважати подібними, виходила з того, що із загальної теорії права, елементами правовідносин є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин у відповідності до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).

Слід також зазначити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, її ухвалах від 09.06.2021 у справі № 523/7609/17, від 13.04.2023 у справі № 211/4347/15-ц.

Разом з тим, ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» не наведено обґрунтованих мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до вирішення Верховним Судом справи № 904/3084/25.

Так, предметом розгляду у справі № 904/2504/26 є оцінка законності підписання сторонами Комерційної пропозиції та правомірності визначення її умов, наявності підстав для стягнення безпідставно сплачених коштів. Зібрані докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Натомість провадження у справі № 904/3084/25 не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах.

Також апеляційний суд зазначає, що в постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 05.07.2022 у справі № 910/6807/21, від 04.06.2024 у справі №902/924/23, зазначалося, що з аналізу п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України вбачається, що за його змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи.

При цьому в постановах Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 910/22479/17, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 906/1349/15 щодо застосування норми пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України Верховний Суд сформував таку практику, з якої вбачається, що провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.

Проте заявником клопотання не надано доказів прийняття палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду до свого розгляду справи № 904/3084/25.

Таким чином, визначені для зупинення провадження у справі підстави не знайшли свого документального підтвердження.

Поміж іншого, колегією суддів приймається до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Фрідлендер проти Франції").

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Обов`язок національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, від 24.01.2020 у справі №927/548/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19.

Враховуючи все вищевикладене, клопотання апелянта слід відхилити за його необґрунтованістю.

В судовому засіданні 24.09.2026 брали участь представник відповідача (апелянта) та прокурор (апелянт). Позивач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини відсутності суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі апеляційних скарг відповідача та прокурора, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Позивач, як учасник судового процесу, не був позбавлений права забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету щодо участі в судовому процесі у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для його відкладення.

Натомість обставин неможливості вирішення спору судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційних скарг, приймаючи до уваги тривалість провадження та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності..

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити: рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове – про відмову в задоволенні позовних вимог. Водночас наголосив на відсутності підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується прокурором, наполягав на необхідності залишення його в цій частині без змін.

Прокурор просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове – про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Натомість заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, з урахуванням доводів, наведених у відзиві.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" та Відділом освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області підписано Договір №1150 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 06.01.2023р. (далі - Договір).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1.1 Договору).

Найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2 Договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2023 року становить 413 227 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 Договору).

Строк (термін) поставки товару: 101.01.2023 року по 31.12.2023 року (п. 2.1 Договору).

Вартість електричної енергії за цим Договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 1.3 цього Договору, та становить: 2 541 630,00 грн. (два мільйони п`ятсот сорок одна тисяча шістсот тридцять грн 00 коп.) в тому числі 20% ПДВ: 423 605,00 грн (п. 4.1 Договору). Ціна за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить 5,12557 грн без ПДВ, ПДВ 1,02512 грн, разом з ПДВ 6,15069 грн (п. 4.1 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до "31" грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, Сторони домовились, що всі умови договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між Сторонами з 01.01.2023р. (п. 12.1 Договору).

У разі необхідності внесення змін та доповнень до цього Договору кожна із Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, Сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до Договору керуватися вимогами цих нормативних документів. Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється Додатковою угодою, підписаною із обох сторін (п. 12.2 Договору).

На підставі вказаного Договору здійснювалось постачання електричної енергії відповідно до предмету Договору.

В обґрунтування позовних вимог прокурором надано Комерційну пропозицію, у назві якої зазначений наступний текст: "Особлива з РК" постачальника електричної енергії ТОВ "Донецькі енергетичні послуги".

Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової Т і Р з дати її введення в дію. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в порядку встановленому законодавством в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію (п. 1.2.1 Комерційної пропозиції).

Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної складової середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед" за даними опублікованими Оператором ринку по результатам торгів на ринку "на добу наперед" у розрахунковому періоді (п. 1.2.2 Комерційної пропозиції).

Зміна відповідних складових, в порядку передбаченому пунктами 1.2.1. - 1.2.2., не потребує обов`язкового укладення додаткових угод до Договору. Про зміну відповідних складових Постачальник інформує Споживача шляхом направлення повідомлення, з урахуванням вимог чинного законодавства, у вигляді електронного документа, підписаного уповноваженою особою Постачальника, з використанням кваліфікованого електронного підпису. Відповідне повідомлення може бути використане Споживачем для оприлюднення в електронній системі закупівель відповідно до вимог діючого законодавства. За окремим звернення Споживача йому може бути наданий паперовий примірник підписаного повідомлення (п. 1.3 Комерційної пропозиції).

В разі необхідності змін умов цієї Комерційної пропозиції, зокрема складової ціни не зазначеної в п.1.2. цієї комерційної пропозиції, Постачальник має право звернутися до Споживача з пропозицією та обґрунтуванням щодо внесення змін, підготувавши Споживачу проект змін до Договору у формі додаткової угоди. Споживач протягом 5ти робочих днів після одержання пропозиції письмово повідомляє Постачальника про результати її розгляду (п. 1.4 Комерційної пропозиції).

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача, в тому числі умов Комерційної пропозиції, не пізніше, ніж за 20 днів до дати їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати цей Договір. Дана вимога не є обов`язковою щодо компонентів ціни, порядок зміни/коригування яких врегульований її 1.2 ціп Комерційної пропозиції (п. 10.6 Комерційної пропозиції).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем в межах Договору було здійснено оплати на адресу відповідача за спожиту електричну енергію у розмірі, що перевищує вартість 1 кВт.год. електричної енергії, яка складала під час дії Договору 6,15069 з ПДВ та погодився з доводами прокурора, що переплата у розмірі 210 356 грн 89 коп. є безпідставно набутим майном згідно приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та підлягає поверненню позивачу. Натомість господарський суд вважав, що п.п. 1.2.2, 1.3, 10.6 Комерційної пропозиції не порушують приписи Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії", а лише можуть бути підставою для внесення змін умов Договору у спосіб, визначений п. 12.4 Договору. На думку суду, наявність п.п. 1.2.2, 1.3, 10.6 Комерційної пропозиції не порушує права позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або ін. інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

«Інтереси держави» охоплюють широке, але чітко не визначене коло законних інтересів, їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам – учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35 та рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти Росії», заява № 5447/03, п. 38).

Інтереси держави у сфері публічних закупівель полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів.

Зазначене кореспондується з положеннями пунктів 4, 6 частини 1 статті 7 БК України, за якими бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Зміна ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору, проведення розрахунків за цінами, що не врегульовані умовами договорів, робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Такі дії створюють загрозу фінансово-економічній безпеці держави, порушують порядок проведення публічних закупівель, порушують принципи максимальної економії, ефективності та добросовісної конкуренції, надають підстави для корупційних проявів.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під цим поняттям потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

Компетентним суб`єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах виступає відділ освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області.

Відповідно до пунктів 1.1,1.2 Положення про відділ освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області затвердженого рішенням Іллінівської сільської ради від 08.02.2022 №VIII/15-26 (далі – Положення) відділ освіти є структурним підрозділом Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області – місцевим органом управління освітою. Відділ освіти підзвітний та підконтрольний Іллінівській сільській раді, підпорядкований виконавчому комітету сільської ради, сільському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольний департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та виконавчому комітету Іллінівської сільської ради.

Відділ освіти фінансується за рахунок бюджетних коштів місцевого та державного бюджетів (пункт 1.5 Положення).

Пунктом 1.6 Положення передбачено, що відділу освіти підпорядковані структурні підрозділи, які фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету: центр дитячої та юнацької творчості, господарча група, централізована бухгалтерія, заклади загальної середньої освіти та заклади дошкільної освіти, інклюзивно – ресурсний центр та інші, які створені за потребою.

Відділ освіти є юридичною та неприбутковою особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, у територіальних представництвах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка, має право у межах своїх повноважень укладати від свого імені угоди з юридичними і фізичними особами, мати майнові і немайнові права, нести зобов`язання, бути позивачем і відповідачем у судах (пункт 1.8 Положення).

Відповідно до рішення Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області «Про бюджет Іллінівської сільської територіальної громади на 2023 рік» від 20.12.2022 за №VIII/23-4 та Додатку №2 до зазначеного рішення, відділ освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області є розпорядником коштів місцевого бюджету.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Частиною 5 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Разом з тим, порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Отже, відділ освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області є стороною спірних правовідносин, самостійною юридичною особою, який фінансується за рахунок бюджетних коштів місцевого та державного бюджетів, здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України, а тому є особою, яка наділена повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Приписами статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, в тому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи ін. суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказував, що відповідно до оголошення на проведення процедури закупівлі та звіту про результати її проведення, джерелом фінансування закупівлі визначено місцевий бюджет.

Костянтинівською окружною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист від 27.04.2026 №52-1896ВИХ-26, яким у тому числі повідомлено відділ освіти про порушення умов договору №1150 від 06.01.2023, вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей, про наявні підстави для захисту інтересів держави в цьому випадку.

Враховуючи, що відділом освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області будь-які заходи щодо захисту інтересів держави не прийнято, вказане свідчить про бездіяльність компетентного органу.

За твердженням прокурора, необхідність втручання органів прокуратури з метою забезпечення інтересів держави виникла у зв`язку з нездійсненням захисту інтересів держави компетентними суб`єктами владних повноважень.

Конституція України передбачає, що представництво прокурорами інтересів держави в суді має здійснюватися у «виключних випадках». Офіційне тлумачення зазначеного терміну надано Другим сенатом Конституційного Суду України (далі – Суд) в абзаці 9 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення № 4-р(ІІ)/2019 від 05.06.2019 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»).

Суд зазначив, що про виключні випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за якою «прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу». Таким чином, обставини, зазначені у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вже і є виключним випадком та обумовлюють наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматись порядку передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У даному випадку заступник керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою їх захисту, які полягають у недопущенні незаконних витрат бюджетних коштів, а також порушення законодавчої процедури зміни істотних умов договору про закупівлю, для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» про визнання недійсними в частині положень Комерційної пропозиції та стягнення безпідставно сплачених коштів, отриманих на їх підставі, оскільки відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі «Судова влада України», відділ освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області до відповідача з такими позовними вимогами до суду не звертався.

При цьому на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Костянтинівською окружною прокуратурою направлено до позивача повідомлення про звернення до суду з даною позовною заявою, тобто прокурор дотримався вимог Закону щодо порядку здійснення представництва та захисту інтересів держави в суді.

Так, у позовній заяві заступник керівника Костянтинівської окружної прокуратури просив суд:

1. Визнати недійсною Комерційну пропозицію «Особлива з РК» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», яка є Додатком до Договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №1150 від 06.01.2023 (далі – Комерційна пропозиція) в частині необов`язкового укладення додаткових угод у разі зміни складових ціни Црдн, Т, Р та повідомлення споживача про зміну умов Договору не пізніше ніж за 20 днів до дати їх застосування (що визначено у пунктах 1.2.2, 1.3, 10.6 Комерційної пропозиції).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (ЄДРПОУ 42086719, юридична адреса: 49001, м. Дніпро вул. Січових стрільців, 4 Д) на користь відділу освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області (ЄДРПОУ 41562701, юридична адреса: 85143, Донецька область, Краматорський район, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, 42/3) 210 356,89 гривень.

Підставою позову визначено те, що укладання відділом освіти та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» Договору від 06.01.2023 №1150 про постачання (закупівлю) електричної енергії (далі – Договір), окремі пункти Комерційної пропозиції якого суперечать принципам закупівель, робить результати закупівлі невизначеними, оскільки передбачають зміну ціни за одиницю товару без обов`язкового укладання додаткових угод до Договору, а тому спірні умови вказаного правочину суперечать інтересам держави та підлягають визнанню недійсними судом, а зайво сплачені відділом освіти кошти за електроенергію за цінами, не врегульованими письмовими правочинами, підлягають стягненню на його користь з ТОВ «Донецькі енергетичні послуги».

Правовими підставами позову є порушення п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 (далі – Особливості), ст. ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 7 ч. 5 ст. 22, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 БК України, п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. ст. 203, 215, 217, 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що між Відділом освіти та ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» 06.01.2023 за результатами закупівлі підписано Договір, на підставі якого Договору здійснювалося постачання електричної енергії.

Договором унормовано, що у разі необхідності внесення змін та доповнень до нього кожна із Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, Сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до Договору керуватися вимогами цих нормативних документів. Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється Додатковою угодою, підписаною із обох сторін (п. 12.4 Договору).

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач за відсутності укладених між сторонами додаткових угод про зміну ціни електричної енергії здійснював нарахування та отримував оплату за ціною, вищою за погоджену п. 4.1 Договору, що призвело до безпідставного набуття бюджетних коштів у сумі 210 356, 89 грн, наявні підстави для стягнення вказаної суми з ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» на користь відділу освіти, а тому позовні вимоги прокурора в частині стягнення коштів судом задоволено.

Натомість відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсними пунктів 1.2.2, 1.3 та 10.6 Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», суд виходив із того, що положення вказаних норм Комерційної пропозиції не порушують вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про ринок електричної енергії», а лише визначають можливість коригування окремих складових ціни електричної енергії, що саме по собі не змінює умов Договору щодо вартості електричної енергії та не звільняє сторони від необхідності дотримання порядку внесення змін до Договору, визначеного його умовами та законодавством.

Господарський суд виснував, що факт наявності у Комерційній пропозиції положень щодо можливості коригування окремих складових ціни не свідчить про порушення прав позивача, оскільки зміна ціни електричної енергії можлива лише у порядку, передбаченому Договором, зокрема шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Крім цього, суд зазначив, що текст Комерційної пропозиції не містить посилань, що вона є Додатком до Договору. Сторонами не надано докази щодо наявності повноважень представників Сторін на укладення Комерційної пропозиції. Умови Договору та умови Комерційної пропозиції не містять формули формування вартості 1 кВт*год. електричної енергії, що також виключає обов`язок для позивача прийняти беззаперечно будь - яку пропозицію відповідача щодо зміни ціни у разі зміни складових, визначених п. 1.2 Комерційної пропозиції, що виключає можливість визначити яка може бути вартість електричної енергії при зміні складових.

Прокурор не погоджується з такими висновками суду та вважає, що приймаючи спірне судове рішення, в частині відмови у позові, Господарський суд Дніпропетровської області не надав оцінку всім обставин справи та не врахував норми ст. ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 7 ч. 5 ст. 22, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 БК України, п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», внаслідок чого зробив помилкові висновки про відсутність підстав визнання правочину недійсним.

Втім колегія суддів, дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не вбачає підстав для задоволення скарги прокурора виходячи з наступного.

Так, пунктом 3-7 розділу Х «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на даний час триває.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 3-7 розділу Х «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України в разі введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях визначає особливості здійснення оборонних та публічних закупівель із забезпеченням захищеності державних замовників і замовників від воєнних загроз.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснення публічних закупівель у даній справі відбувалося на підставі затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Так, постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» є нормативно-правовим актом, який встановлює спеціальний, відмінний від визначеного у Законі України «Про публічні закупівлі», порядок проведення закупівель, її дія обмежується у часі періодом дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Зокрема, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 вбачається, що вона не містить обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед”.

В свою чергу, відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 12.02.2025 у справі № 914/619/24:

« 6.17. Пункт 19 Особливостей містить положення, відповідно до яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (підпункт 2 пункту 19);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (підпункт 7 пункту 19).

6.18. Отже, законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку" та "зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед" у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни».

Як вже було зазначено, укладаючи Договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №1150 від 06.01.2023 Сторони керувалися відповідними положеннями Особливостей.

Так, за умовами п. 4.1. Договору ціна за 1 кВт*год електричної енергії за Договором становить 5,12557 грн без ПДВ, разом з ПДВ 6,15069 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; тарифу (маржа) постачальника електричної енергії, що є незмінним на період дії договірних відносин за цим договором; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку.

Ціна за 1 кВт*год не включає, або включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, якщо це передбачено комерційною пропозицією.

Порядок зміни ціни визначено у пункті 1.2. Комерційної пропозиції, яка відповідно до п. 4.11. Договору є додатком до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.2. Комерційної пропозиції ціна за одиницю товару для кожного календарного (звітного) місяця розраховується з урахуванням середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед», яка визначається за даними опублікованими Оператором ринку на його офіційному сайті https://www.oree.com.ua/index.php/indexes, як середньозважена ціна за результатами торгів у періоді постачання (звітному місяці, або відповідному періоді в разі не повного місяця постачання)….».

Натомість пунктом 4.5. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (з першого по останнє число місяця).

Тобто Сторони за Договором передбачили, що ціна на електричну енергію розраховується на підставі середньозваженої ціни на ринку електричної енергії та у кожному розрахунковому періоді.

Враховуючи умови Комерційної пропозиції, Постачальник повинен був обов`язково кожного календарного (звітного) місяця розраховувати ціну відповідно середньозваженої ціни у відповідному розрахунковому періоді, оскільки остання є складовою ціни за електричну енергію. При цьому ціна за електричну енергії включає регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку.

Також пункт 1.2.2. Комерційної пропозиції встановлює, що: «Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної складової середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» за даними опублікованими Оператором ринку по результатам торгів на ринку «на добу наперед» у розрахунковому періоді».

Отже, Постачальник враховує складову середньозваженої ціни на РДН за даними опублікованими Оператором ринку по результатам торгів у розрахунковому періоді в рахунку за фактично спожиту електричну енергію.

Аналізуючи усе вищенаведене, можливо дійти висновку, що умовами договору визначений порядок зміни ціни, а саме, що ціна електричної енергії визначається кожного місяця окремо.

При цьому за змістом пункту 5.1. Комерційної пропозиції позивач (Споживач) самостійного формує розрахункові документи (рахунок, акт-приймання передавання) в сервісі «Особовий кабінет» не пізніше 5 днів після закінчення розрахункового періоду.

А зміна відповідних складових в порядку передбаченому пунктами 1.2.1. – 1.2.2., не потребує обов`язкового укладення додаткових угод до Договору. Про зміну відповідних складових Постачальник інформує Споживача шляхом направлення повідомлення, з урахуванням вимог чинного законодавства, у вигляді електронного документа, підписаного уповноваженою особою Постачальника, в тому числі з використанням кваліфікованого електронного підпису…..» (див. пункт 1.3. Комерційної пропозиції).

У матеріалах справи наявні повідомлення, які ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» надавало позивачу кожен місяць на виконання умов Договору, для підтвердження зміни складових ціни за електричну енергію, а саме середньозваженої ціни, з додаванням інформації від Оператора ринку про фактичну ціну електричної енергії на ринку окремо за кожен місць.

Як свідчать матеріали справи, ціна за кожен розрахунковий місяць визначалась за фактичною ціною, яка склалась на ринку електричної енергії.

За висновком Верховного Суду у постанові від 12.02.2025 у справі № 914/619/24 якщо за умовами укладеного договору зміна ціни ставиться в залежність від середньозваженої ціни на ринку і відбувається щомісячно, то така не потребує внесення змін до договору, оскільки саме такий порядок розрахунків (формульний) погоджений сторонами, що відповідає положенням підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

У розглядуваній справі № 904/2504/26 умовами укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору та Комерційної пропозиції передбачено, що фактична ціна поставки товару визначається щомісяця (розрахунковий період) після завершення розрахункового періоду та змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» у відповідний розрахунковий період, в якому здійснюється оплата за товар. Ця умова узгоджена сторонами за Договором, а отже, розрахування ціни за кожним місяцем не є односторонньою зміною умов Договору.

Звідси посилання прокурора на те, що відповідач (Постачальник) щомісяця самостійно змінював ціну за 1 кВт·год електричної енергії, що суперечить умовам договору та вимогам пункту 12.4 Договору, частинами 7,8 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та абзацу 10 пункту 19 Особливостей, які передбачають оформлення змін ціни письмовою додатковою угодою та повідомлення споживача є помилковими, адже зроблені внаслідок неправильного тлумачення умов Договору в поєднанні з умовами Комерційної пропозиції.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами його скарги про те, що суд не врахував, що Комерційна пропозиція є додатком до Договору, підписана тими ж сторонами, що і Договір, а повноваження представників (підписантів) не мають спірний характер та їх наявність не заперечується сторонами, відтак не є предметом доказування у справі. Однак такі висновки не впливають на результат вирішення позовних вимог в частині оскарження пунктів 1.2.2, 1.3 та 10.6 Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги».

Крім того, переглядаючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 апеляційний суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 (у подібних до даної справи спірних правовідносинах):

«….53. Оскільки Договір був укладений після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178, тому у відповідності до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням норм Особливостей N 1178.…

58. Проте суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин загальний підхід щодо 10-відсоткового обмеження зміни ціни за одиницю товару, сформований Верховним Судом при тлумаченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону N 922-VIII, без розмежування підстав зміни ціни договору у зв`язку з ринковим коливанням ціни товару в бік збільшення за наведеною законодавчою нормою та підпунктом 2 пункту 19 Особливостей та зміну ціни у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" за підпунктом 7 пункту 19 Особливостей.

59. Також помилки припустився суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання ТОВ "Єврогазстар" на підпункт 7 пункту 19 Особливостей N 1178 та зазначивши, що затвердження Особливостей N 1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спорів, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178 є підзаконним нормативно-правовим актом, а її положення лише деталізують випадки зміни ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону N 922-VIII та не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення…

60. Верховний Суд наголошує на нерелевантності саме до спірних правовідносин зазначених та подібних ним правових висновків, які стосуються застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону N 922-VIII у співвідношенні з відповідними положеннями пункту 19 Особливостей N 1178 виключно у контексті алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, що є особливістю саме випадків зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення у разі ринкового коливання ціни такого товару…

61. Натомість у спірних правовідносинах сторони договору про закупівлю передбачили механізм визначення ціни електричної енергії за формулою саме залежно від зміни середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед", а також визначили порядок визначення ціни відповідно до такого показника (коефіцієнта) у кожному розрахунковому періоді (щомісяця). За таких обставин правовою підставою для внесення змін до Договору є саме підпункт 7 пункту 19 Особливостей, який не містить положень про обмеження 10 відсотками зміни ціни договору в бік збільшення».

Таким чином, оскільки Договір укладений між позивачем та відповідачем після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 N 1178, тому у відповідності до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням норм Особливостей N 1178, а застосування до спірних правовідносин окремого положення щодо 10-відсоткового обмеження зміни ціни за одиницю товару відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону N 922-VIII є помилковим, так як підпункт 7 пункту 19 Особливостей N 1178 має самостійний нормативний зміст для періоду дії воєнного стану і не пов`язаний з коливанням ціни, передбаченої пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону N 922-VIII.

Поза увагою господарського суду залишилось те, що кожна із цих означених вище обставин є самостійною підставою для внесення змін до договору закупівлі і не залежить одна від одної.

За умовами Договору №1150 про постачання (закупівлю) електричної енергії від 06.01.2023 ціна за кожен розрахунковий місяць визначалась не каскадно, не за коливанням, а окремо за фактичною ціною, яка склалась на ринку електричної енергії.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25:

« 62. Такий підхід узгоджується і з подальшим розвитком законодавства. Так, 24.06.2026 набрав чинності новий Закон України «Про публічні закупівлі» (Закон №4888-IX), яким пункт 7 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII викладено в новій редакції, а саме: «зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни».

63. За своїм змістом зазначене положення Закону № 922-VIII фактично відтворює правове регулювання, яке було закріплене в підпункті 7 пункту 19 Особливостей № 1178 у питанні зміни ціни договору про закупівлю у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку «на добу наперед» за умови, що відповідний порядок зміни ціни визначено сторонами у договорі.

64. Отже, внесення Законом № 4888-IX відповідних змін до пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII підтверджує волевиявлення законодавця на встановлення самостійного механізму зміни ціни договору про закупівлю для спірних правовідносин, який не пов`язується із 10-відсотковим обмеженням, застосовним до випадків зміни ціни внаслідок ринкового коливання, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII».

Відповідним спростовується теза прокурора про наявність правових підстав для визнання недійсними пунктів 1.2.2, 1.3 та 10.6 Комерційної пропозиції відповідно до статей 203 та 215 ЦК України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст.627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому за ст.628 ЦКУ зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У Договорі №1150 та додатках до нього Сторони обумовили порядок внесення змін до договору, в тому числі і щодо зміни ціни за одиницю товару, тобто сторони врегулювали саме ті відносини, які є неврегульованими у нормативно-правових актах.

Слід зазначити, що відповідно до частини 6 статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами торгів відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники. Отже, ці показники можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами пунктів 1.2, 1.2.2 Комерційної пропозиції, яка є додатком до Договору, було деталізовано порядок розрахунку та документального підтвердження коливання ціни на ринку (розділ 1 комерційної пропозиції), з урахуванням положення ч. 6 ст. 67 згаданого Закону у редакції, яка діяла на момент укладення договору між сторонами.

Джерелом для отримання інформації про розмір ціни на ринку Сторони обрали дані, оприлюднені Оператором ринку, відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на веб-сайті https://www.oree.com.ua результати торгів на ринку «на добу наперед». Інформація з офіційного веб-сайту Оператора ринку є загальнодоступною та відкритою для усіх, через що, як зазначає відповідач, у договорі і була закріплена можливість розглядати відомості на сайті Оператора ринку як підтвердження коливання на РДН і як підставу для внесення змін до договору.

Крім того, як вбачається з загальних положень Правил роздрібного ринку електричної енергії, електрична енергія - це енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико - технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Тобто, враховуючи специфіку товару та особливості функціонування ринку електричної енергії, про що вже було зазначено вище, умовами Договору визначено порядок внесення змін ціни на електричну енергію в разі зміни ціни за одиницю товару внаслідок збільшення/зменшення базової ціни електричної енергії на ринку.

Судом встановлено, що зростання/зменшення середньозваженої ціни, яка задіяна у Договорі, впливало на визначення ціни за одиницю товару. Сторони визначали ціну за 1кВт• год. у бік зменшення або збільшення. Тариф постачальника залишався незмінним протягом всього періоду дії договору.

При цьому Договором не передбачено надання постачальником жодних документів на підтвердження зростання середньозважених цін на ринку «на добу наперед». Натомість у відповідності до пункту 1.3. Комерційної пропозиції з січня по листопад 2023 року Постачальник надсилав до відділу освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області листи з повідомленням про зміну середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед», до яких додавав роздруківки з сайту ДП «Оператор ринку» з інформацією про середньозважені ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед».

Як вже було зазначено, підпункт 7 пункту 19 Особливостей, як і положення п. 7 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» не встановлюють жодних обмежень щодо величини зміни такої істотної умови договору як ціна. Укладений між позивачем та відповідачем Договір не передбачав пропорційного збільшення ціни у договорі через коливання ціни такого товару на ринку. Пункт 2 додатку №2 до Договору встановлював механізм регулювання ціни із запровадженням розрахунку ціни за одиницю товару для кожного календарного (звітного) місяця за формулою, якою не передбачено коливання у відсотках, на чому прокурор побудував свої розрахунки у позовній заяві, тобто таке Сторонами не провадилося.

Окрім того, умова Договору що підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) є інформація ДП «Оператор ринку» не визнана недійсною, а, отже, в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) є такою, що підлягає врахуванню судом при вирішенні справи по суті. За таких обставин є передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність належних доказів коливання ціни на ринку електричної енергії.

Більше того, колегія суддів бере до уваги, що починаючи з 01 січня 2019 року та початку дії ринку електричної енергії на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII, ціна електричної енергії для юридичної особи складається з наступних складових:

- Вартість на біржі, яку сформували за правилами оптового ринку, тобто собівартість;

- Тариф оператора системи передачі;

- Тариф оператора системи розподілу;

- Вартість послуг самого постачальника.

При цьому відповідно частини 1 статті 7 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають:

1) тарифи на послуги з передачі електричної енергії;

2) тарифи на послуги з розподілу електричної енергії.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) – пункт 155 частини 1 ст. 1 цього Закону) у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать: встановлення (зміна): тарифів на послуги з передачі електричної енергії; тарифів на послуги з розподілу електричної енергії (п. 7 ч. 3 ст. 6 Закону).

Рішення Регулятора про встановлення таких цін, тарифів та ставок підлягають оприлюдненню шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора (ч. 9 ст. 7 Закону).

Таким чином, тарифи на послуги передачі та розподілу електричної енергії встановлюються НКРЕКП, є регульованими, а отже, Відповідач не має впливу ані на встановлення його розміру, ані на порядок та строк введення зазначених тарифів в дію.

Варто наголосити, що за змістом пункту 1.1. Комерційної пропозиції ціна на електричну енергію ціна сформована з урахуванням середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", регульованих цін на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Так, відповідно до Таблиці 1 Тарифи на розподіл та тарифи на передачу протягом 2023 року під час дії Договору неодноразово змінювалися.

Для таких випадків п. 1.2.1. Комерційної пропозиції встановлює, що Постачальник здійснює коригування ціни шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової Т і Р з дати її введення в дію. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в порядку встановленому законодавством в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу щодо встановлення (зміни) регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію».

Зокрема, тариф на розподіл електричної енергії змінювався з квітня 2023 року, а оскільки ці тарифи є регульованими та встановлюються НКРЕКП, то час їх встановлення, строк застосування та їх розмір знаходяться поза сферою впливу відповідача.

Постановою НКРЕКП № 556 від 30.03.2023 року (з наступними змінами) встановлено, що з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року збільшений тариф на послуги з розподілу електричної енергії для оператора розподілу АТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (https://www.nerc.gov.ua/sferi diyalnosti/elektroenergiya/promislovist/tarifi-na-elektroenergiyu-dlya-nepobutovih spozhivachiv/tarifi-na-poslugi-z-rozpodilu-elektrichnoyi-energiyi/tarifi-na-poslugi-z rozpodilu-elektrichnoyi-energiyi-shcho-diyut-z-01042023-po-31052023-vklyuchno).

Також постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 року встановлено, що з 01.04.2023 року по 30.06.2023 року збільшений тариф на послуги з передачі електричної енергії для оператора системи передачі ПрАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» (https://www.nerc.gov.ua/sferi-diyalnosti/elektroenergiya/promislovist/tarifi na-elektroenergiyu-dlya-nepobutovih-spozhivachiv/tarif-na-poslugi-z-peredachi elektrichnoyi-energiyi/tarif-na-poslugi-z-peredachi-elektrichnoyi-energiyi-shcho-diye-z-01 sichnya-2023-roku).

З матеріалів справи вбачається, що про зміни регульованих тарифів ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" повідомив позивача своїм листом № 34/1150 від 05.05.2023, у повній відповідності до умов Договору згідно до п. 1.2.1 Комерційної пропозиції.

Змінені регульовані тарифи на послуги передачі та розподілу застосовувались відповідачем при визначені ціни за електричну енергії, починаючи з розрахункового періоду квітня 2023 року.

Постановою НКРЕКП №913 від 23.05.2023 року були внесені зміни до Постанови НКРЕКП №556 від 30.03.2023 року якою визначений новий розмір тарифу на розподіл на період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) для оператора розподілу ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" АТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ (https://www.nerc.gov.ua/sferi diyalnosti/elektroenergiya/promislovist/tarifi-na-elektroenergiyu-dlya-nepobutovih spozhivachiv/tarifi-na-poslugi-z-rozpodilu-elektrichnoyi-energiyi/tarifi-na-poslugi-z rozpodilu-elektrichnoyi-energiyi-shcho-diyut-z-01-lipnya-2023-roku).

Також постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 року встановлено, що з 01.07.2023 року по 31.12.2023 року збільшений тариф на послуги з передачі електричної енергії для оператора системи передачі ПрАТ «НЕК УКРЕНЕРГО» (https://www.nerc.gov.ua/sferi-diyalnosti/elektroenergiya/promislovist/tarifi na-elektroenergiyu-dlya-nepobutovih-spozhivachiv/tarif-na-poslugi-z-peredachi elektrichnoyi-energiyi/tarif-na-poslugi-z-peredachi-elektrichnoyi-energiyi-shcho-diye-z-01 sichnya-2023-roku).

Про зміни регульованих тарифів Відповідач повідомив Позивача своїм листом № 67/1150 від 06.08.2023 (наявний в матеріалах справи), у повній відповідності до умов Договору згідно до п. 1.2.1 Комерційної пропозиції.

Змінені регульовані тарифи на послуги передачі та розподілу застосовувались Відповідачем при визначені ціни за електричну енергії, починаючи з розрахункового періоду липня 2023 року.

Як слідує із змісту пунктів 10.3, 10.4.3, 10.6 Комерційної пропозиції договір міг бути розірваним за ініціативою будь-якої із Сторін, зокрема, у випадку висловлення незгоди Споживача із запропонованими змінами до Договору чи із застосованою ціною, розрахованою відповідно до порядку, передбаченого п. 1.2 цієї Комерційної пропозиції. При цьому Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача, в тому числі умов Комерційної пропозиції, не пізніше, ніж за 20 днів до дати їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати цей Договір.

Однак судом встановлено, що ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" листами № 34/1150 від 05.05.2023 та № 67/1150 від 06.08.2023 повідомляв позивача про зміну регульованих тарифів відповідно до постанов НКРЕКП, а позивач не висловлював незгоду із застосованою ціною, розрахованою відповідно до порядку, передбаченого п. 1.2 цієї Комерційної пропозиції, чим фактично погодився на зміну умов договору, а не його розірвання через «незгоду Споживача».

З огляду на що, можливо дійти обґрунтованого висновку, що зміна ціни за кожний розрахунковий період відповідає умовам укладеного між Сторонами Договору та нормам чинного законодавства, адже була обумовлена зміною середньозважених цін на ринку електричної енергії та регулятором тарифів (цін) на розподіл і передачу електричної енергії, на які відповідач об`єктивно не має впливу. При цьому договірна ціна Квт/год збільшилась тільки на розмір нового тарифу, що обумовлено договором, а позивач проти такої не заперечив (не ініціював розірвання Договору), що, у свою чергу, загалом свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих коштів та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка сформульована у постанові від 03.06.2026 у справі № 904/1828/25.

Тому оскаржуване рішення в частині стягнення ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на користь відділу освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області суми 210 356 грн 89 коп. підлягає скасуванню.

На користь правомірності цього висновку свідчить й те, що розрахунок розміру безпідставно отриманих коштів, що присуджені до стягнення судом першої інстанції, виконаний прокурором виходячи з різниці між сумою коштів, які фактично перераховані за електричну енергію і добутком між обсягом спожитої електричної енергії та ціною, що зазначена у договорі на час його укладення, без урахування умов договору про те, як визначається ціна електричної енергії кожного місяця окремо.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див. mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У зв`язку з усім вищевикладеним, апеляційний суд вважає, що господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та припустився неправильного застосування норм матеріального права при вирішенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 210 356 грн 89 коп., а тому апеляційну скаргу ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" належить задовольнити: оскаржуване рішення в цій частині скасувати, постановивши нове - про відмову в задоволенні позову. Разом з тим, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, оскільки не спростовує правильності результату щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними пунктів 1.2.2, 1.3 та 10.6 Комерційної пропозиції, а тому в іншій частині рішення суду першої залишається без змін.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, на підставі приписів ст. 129 ГПК України суд вважає за можливе стягнути з прокуратури на користь відповідача понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі № 904/2504/26 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі № 904/2504/26 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі №904/2504/26 в частині задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" на користь відділу освіти Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області суми безпідставно отриманих коштів в розмірі 210 356 грн 89 коп. скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі № 904/2504/26 залишити без змін.

Судові витрати у справі покласти на Донецьку обласну прокуратуру.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002, 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (код ЄДРПОУ 42086719, 49001, м. Дніпро вул. Січових стрільців, 4 Д) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 993,60 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.09.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко