Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №904/774/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/774/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАЙЗЕН АКТИВ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 (головуючий в першій інстанції Васильєв О.Ю.)

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАЙЗЕН АКТИВ»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі – ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАЙЗЕН АКТИВ» (надалі – ТОВ «Орайзен Актив») про стягнення пені за порушення строків поставки товару за договором № 646/ВОЗ-2025 від 12.11.2025 у розмірі 36441,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами укладений договір поставки № 646/ВОЗ-2025, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити товар (сухпайки) на підставі письмової заявки позивача. Вказує, що на виконання цього договору позивач подав заявку від 18.11.2025 на поставку 32000 комплектів зі строком до 27.11.2025. Однак відповідач у визначений строк товар не поставив, допустивши прострочення на 13 днів (з 28.11.2025 по 10.12.2025). Оскільки згідно з п.8.3 договору передбачено відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки, позивач здійснив розрахунок, за яким пеня за весь час прострочення склала 36441,60 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 позов задоволено; стягнуто з ТОВ «Орайзен Актив» на користь ВЧ НОМЕР_1 пеню у розмірі 36441,60 грн, а також 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що між сторонами було укладено договір № 646/ВОЗ-2025, на виконання умов якого позивачем подано заявку від 18.11.2025 про поставку 32000 комплектів товару з кінцевим строком до 27.11.2025. Проте, відповідач здійсним поставку товару з простроченням. Врахувавши положення п.8.3 договору, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення строку поставки у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день прострочення на суму 36441,60 грн, розрахунок якої судом перевірено та визнано арифметично правильним. Судом відхиллено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не наведено виняткових обставин справи, не доведено значного перевищення суми пені над можливими збитками кредитора, а також не надано інших переконливих доказів, які б свідчили про необхідність застосування заходів зменшення санкцій.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Орайзен Актив» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/774/26 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а у разі часткового задоволення апеляційної скарги - вирішити питання про зменшення розміру неустойки за договором № 646/ВОЗ-2025 від 12.11.2025, з огляду на відсутність обґрунтованого розміру збитків позивача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зменшенні розміру пені на підставі ст.551 ЦК України, оскільки позивач не довів розміру понесених збитків, а нарахована пеня в розмірі 36441,60 грн є надмірною, неспівмірною з наслідками порушення та має ознаки каральної санкції, а не компенсаційної виплати, що суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, а також усталеній практиці Верховного Суду та Конституційного Суду України. Крім того, апелянт зазначає про порушення судом норм процесуального права, оскільки суд не надав належної оцінки усім обставинам справи, зокрема, тому, що відповідач повністю виконав заявку, хоч і з порушенням строку, а позивач не зазнав жодних реальних збитків через несвоєчасне отримання товару.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апелянта про необхідність зменшення пені через недоведеність збитків безпідставними. Зазначає, що неустойка (пеня) є самостійним видом відповідальності, яка підлягає стягненню незалежно від наявності збитків, що прямо передбачено ст.ст.549, 550, 624 ЦК України. Вказує, що позивачем належними доказами підтверджено сам факт порушення строку поставки, який відповідач не заперечує, тому вважає, що посилання відповідача на відсутність збитків не може бути підставою для відмови в стягненні пені або її зменшення. Крім того, позивач зазначає, що зменшення неустойки на підставі ст.551 ЦК України є правом, а не обов`язком суду, й застосовується лише у виняткових випадках за наявності обґрунтованих доказів значного перевищення розміру пені над збитками або інших істотних обставин. На переконання позивача, відповідач не навів жодних виняткових обставин, не довів неспівмірності пені наслідкам порушення та не надав доказів, які б свідчили про необхідність зменшення, а лише формально послався на недоведеність збитків, що не є достатньою підставою. Також позивач вважає за необхідне врахувати, що спірні правовідносини стосуються забезпечення Національної гвардії України продовольством в умовах воєнного стану, а порушення строків поставки має негативний вплив на обороноздатність держави та своєчасне забезпечення військовослужбовців. На переконання позивача, суд першої інстанції правомірно відмовив у зменшенні пені та задовольнив позов повністю.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

11.06.2026 ТОВ «Орайзен Актив» подано до суду заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 недоліки, усунуто в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Орайзен Актив» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у даній справі; призначено розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

19.06.2026 від ВЧ НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

22.06.2026 матеріали справи № 904/774/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

12.11.2025 між ВЧ НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «Орайзен Актив» (постачальник) було укладено договір № 646/ВОЗ-2025, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти й оплатити такі товари.

Згідно з п.1.2 договору, найменування та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору, код ДК 021:2015:15890000-3 «Продукти харчування та сушені продукти різні».

Ціна договору складає 2803200,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 467200,00 грн (п.4.1 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 № 650 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану»), з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або замовника (п.5.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника та продубльована на електронну адресу зазначену в розділі 15 цього договору. Надіслана письмова заявка засобами поштового зв`язку вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У письмовій заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Згідно з п.6.2 договору, передача (приймання - здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Харківській області. Конкретний перелік місць постачання в межах області буде визначений заявкою(-ами) замовника згідно з планами-графіками поставок Головного управління Національної гвардії України.

Поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами (п.6.3 договору). Право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній (п.6.7 договору).

Згідно з п.7.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.3 договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого відповідними Указами Президента України, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Строк дії договору продовжується автоматично, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2025 (п.12.1 договору).

Сторонами підписаний додаток № 1 до договору «Специфікація», у якій сторони погодили асортимент товару, що підлягає поставці, на загальну суму 203200,00 грн з ПДВ.

18.11.2025 уповноважений представник відповідача особисто отримав заявку № 78/1/10/1-5881-2025 від 18.11.2025 про необхідність поставки товару у загальній кількості 32000 комплектів у відповідні строки та відповідні місця постачання.

Доказів здійснення відповідачем поставки товару на підставі заявки № 78/1/10/1-5881-2025 від 18.11.2025, про яку зазначається в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять.

09.12.2025 позивач скерував відповідачу повідомлення від 05.12.2025 №78/1/5/1-6267-2025 про односторонню відмову від договору № 646/ВОЗ-2025 від 12.11.2025 у повному обсязі, оскільки товар, визначений заявкою позивача від 18.11.2025 № 78/1/10/1-5881-2025 (32000 комплектів товару), не був поставлений відповідачем у передбачений строк - до 27.11.2025.

11.12.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату пені в розмірі 36431,60 грн за порушення строку поставки товару.

Позивач відповідно до п.8.3. договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 36441,60 грн за період з 28.11.2025 по 10.12.2025.

Згідно зі ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України)

За приписами ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 ЦК України).

Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання, ст.610 ЦК України).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за порушення строку поставки товару, передбаченого договором, а також відсутності підстав для зменшення неустойки за клопотанням відповідача.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зменшенні розміру пені на підставі ст.551 ЦК України, оскільки позивач не довів розміру понесених збитків, а нарахована пеня в розмірі 36441,60 грн є надмірною, неспівмірною з наслідками порушення та має ознаки каральної санкції, а не компенсаційної виплати, що суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, а також усталеній практиці Верховного Суду та Конституційного Суду України. Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки тому, що відповідач повністю виконав заявку, хоч і з порушенням строку, а позивач не зазнав жодних реальних збитків через несвоєчасне отримання товару.

Позивач вважає доводи апелянта про необхідність зменшення пені через недоведеність збитків безпідставними. Зазначає, що неустойка (пеня) є самостійним видом відповідальності, яка підлягає стягненню незалежно від наявності збитків, що прямо передбачено ст.ст 549, 550, 624 ЦК України. Вказує, що позивачем належними доказами підтверджено сам факт порушення строку поставки, який відповідач не заперечує, а відсутність збитків не може бути підставою для відмови у стягненні пені або її зменшення. Позивач звертає увагу, що зменшення неустойки на підставі ст.551 ЦК України є правом, а не обов`язком суду, й застосовується лише у виняткових випадках за наявності обґрунтованих доказів значного перевищення розміру пені над збитками або інших істотних обставин. На переконання позивача, відповідач не навів жодних виняткових обставин, не довів неспівмірності пені наслідкам порушення та не надав доказів, які б свідчили про необхідність зменшення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що укладений сторонами договір № 646/ВОЗ-2025 від 12.11.2025 за своєю правовою природою є договором поставки, який містить усі істотні умови для договорів такого виду, не визнаний судом недійсним та не розірваний сторонами. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

За умовами укладеного між сторонами договору (п.8.3), за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не оспорюється, що постачальником не було здійснено поставку товару у строк, визначений умовами договору та заявки, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу пені.

Ключовим доводом апеляційної скарги відповідача є ігнорування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення положень ст.551 ЦК України та стягнення пені у повному розмірі, який, на думку апелянта, є неспівмірним з наслідками допущеного продавцем порушення та суперечить правовій природі неустойки.

Заперечуючи проти позову в суді першої інстанції та звертаючись з цією апеляційною скаргою, відповідач вказує на те, що позивачем жодним чином не доведено розміру збитків, понесених під час виконання договору № 646/ВОЗ-2025 від 12.11.2025. Враховуючи необґрунтування позивачем розміру збитків, на переконання відповідача, вбачаються підстави для зменшення розміру неустойки у зв`язку з допущеним простроченням виконання ним зобов`язань за вищевказаним договором.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Висновок щодо застосування ст.551 ЦК України неодноразово і послідовно викладався Верховним Судом у низці постанов. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, у законодавстві не міститься переліку виняткових випадків (обставин, що мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України, щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний, характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що у питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку ст.ст.86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 сформулювала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі «Висновки щодо застосування норм матеріального права», зокрема, в п.п.213, 214, зазначила: «Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».

Спір у даній справі фактично виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з поставки узгодженої сторонами за договором продукції.

Колегія суддів враховує, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа (у даному випадку - відповідач) має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно враховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Колегія суддів також враховує, що спірні правовідносини виникли у сфері забезпечення обороноздатності держави в умовах дії воєнного стану. Як правильно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, ВЧ НОМЕР_1 здійснює продовольче забезпечення військових формувань Національної гвардії України, які виконують завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки продовольчих товарів має негативний вплив на обороноздатність країни в цілому та належне забезпечення військовослужбовців. Ця обставина є суттєвою при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки у даному випадку збитки для держави полягають не лише у матеріальних втратах, але й у загрозі належному виконанню завдань із забезпечення національної безпеки та оборони.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що принцип свободи договору, закріплений у ст.ст.6, 627 ЦК України, передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Укладаючи договір та погоджуючи його умови, зокрема п.8.3, відповідач діяв вільно, на власний розсуд, усвідомлював наслідки порушення взятих на себе зобов`язань та погодився з розміром відповідальності за таке порушення. Зменшення розміру неустойки за таких обставин без належних правових підстав суперечило б принципу свободи договору та порушувало б справедливий баланс інтересів сторін.

Укладаючи договір на поставку продукції, відповідач здійснював цю діяльність, беручи до уваги та приймаючи усі можливі підприємницькі ризики.

Натомість, заявляючи клопотання про зменшення неустойки, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності вини у порушенні строків постачання товару, а також того, що обставини, які зумовили прострочення, мали винятковий характер. Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що характеризують поведінку відповідача як таку, що може бути врахована судом при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про вчинення ним конкретних дій, спрямованих на належне та своєчасне виконання зобов`язання у межах строку, визначеного договором, та (або) про вжиття ним хоча б якихось залежних від нього заходів для недопущення прострочення.

При цьому заявлена сума неустойки у розмірі 36441,60 грн не є надмірно великою порівняно із загальною вартістю товару (2803200,00 грн), який очікував своєчасно отримати і оплатити позивач, відтак, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та за своєю сутністю та розміром є проявом балансу інтересів як кредитора, так і боржника.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач для стягнення неустойки (пені) у передбаченому договором розмірі не зобов`язаний доводити наявність та розмір збитків, завданих йому порушенням відповідачем умов договору (строків оплати), як про це помилково зазначає апелянт.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на певні постанови Верховного Суду колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі висновки виокремлені відповідачем з контексту судових рішень, без урахування предмету і підстав спору, досліджуваних судами у зазначених справах доказів та встановлених фактичних обставин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що зменшення заявленої до стягнення неустойки кореспондується з обов`язком сторони довести належними і допустимими доказами, що вона не бажала допущення таких порушень, а також що вони були зумовлені винятковими обставинами, чого у даному випадку зроблено не було, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки (пені).

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку наявним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Підстави для зменшення пені, на переконання колегії суддів, у даному випадку та за встановлених судом обставин відсутні.

Отже, апеляційна скарга ТОВ «Орайзен Аактив» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у даній справі не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАЙЗЕН АКТИВ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/774/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2026 у справі № 904/774/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 29.09.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів