Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №908/351/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Дніпро Справа №908/351/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)

суддів – Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.

у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 та ТОВ "Проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 (повний текст складено 23.07.2026), суддя Лєскіна І.Є.

у справі № 908/351/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" м. Запоріжжя

про стягнення 42145,87 грн

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельна компанія “АКВІ-БУД” про стягнення 42145,87 грн заборгованості за договором підряду № 363/4Д від 11.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином своїх зобов`язань за договором підряду № 363/4Д від 11.04.2025.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у справі №908/351/26 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" (ідентифікаційний код 41400018) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 19 567, 73 грн пені, судовий збір у розмірі 2 475, 66 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що по суті справи вбачається, що вони обидва визнають те, що відповідач у повному обсязі виконав вказані роботи, які були прийняті без зауважень та оплачені у повному обсязі, але з порушенням визначеного Договором строку – замість 30.06.2025 відповідач здав виконані роботі за актом приймання-передачі лише 14.07.2025, а тому вказані обставини не підлягають доведенню.

Спір між сторонами стосується нарахування позивачем пені в сумі 42145,87 грн.

Перевіривши виконані позивачем та заявлені до стягнення розрахунок пені, судом встановлено помилковість заявленого розрахунку та зазначено, що суд вважає правильним наступний розрахунок: 3 010 419,62 грн (сума робіт за договором, з урахуванням додаткової угоди) х 0,1 % (розмір пені у відповідності до п. 13.5. Договору) х 13 днів прострочки (з 30.06.2025 по 13.07.2025) = 39135,46грн.

Отже суд першої інстанції визначив, що загальна сума пені за порушення терміну виконання робіт щодо будівництва об`єкту повинна становити 39135,46 грн. А тому, як наслідок, судом частково задовольняються позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за договором на будівництво фортифікаційних споруд від 11.04.2025 №363/4Д у розмірі 39135,46 грн.

Однак господарський суд зауважив, що незважаючи на ускладнені умови будівництва, викликані настанням вищезазначених, відповідач не припинив виконання зобов`язань щодо будівництва фортифікаційних споруд та завершив будівництво, про що свідчить підписання актів приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 14.07.2025 та відсутність претензій з боку позивача щодо відповідності якості, обсягів і вартості виконуваних робіт проєктно-кошторисній документації та вимогам нормативних документів, та відповідності матеріалів, конструкцій, виробів технічним вимогам, нормативним документам.

Враховуючи наведені вище обставини суд першої інстанції виснував про те, що з урахуванням виконання повного обсягу будівельних робіт, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та для зменшення пені на 50 % від заявленого розміру, а саме до суми 19567,73грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ВЧ НОМЕР_1

Не погодившись із рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 через систему “Електронний суд” подало апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду, у якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 28.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ ПБК "АКВІ-БУД" на користь Військової частини НОМЕР_1 неустойку за Договорами підряду від 11.04.2025 № 363/4Д за порушення строків завершення будівництва в розмірі 42 145,87 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТОВ «ПБК «АКВІ-БУД»

Не погодившись із рішенням суду, ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 року у справі №908/351/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги - зменшити на 99% розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам (їх відсутність) порушення строків виконання зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд” судовий збір.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поданій скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 50 %, оскільки ціль укладення Договору полягала не в досягненні економічного/фінансового результату, а саме у здійсненні будівництва військової фортифікаційної споруди опорного пункту з метою побудови стійкої оборони на відповідному напрямку в умовах триваючої військової агресії російської федерації а не отримані фінансового результату від експлуатації об`єкту. Внаслідок невиконання Договірного обов`язку під реальну загрозу була поставлена можливість організації та здійснення належної оборони Держави від російської агресії на відповідному напрямку, збереження життя особового складу військових формувань, що її здійснюють.

Скаржник зазначає, що Договір № 363/4Д сторонами було підписано 11.04.2025 відповідно відповідач знав та розумів всі ризики, що можуть виникати під час виконання умов договору, а також під час придбання матеріалів необхідних для будівництва об`єкту.

Так, Військова частина не заперечує, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою та інформація про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), надана ТПП України. Сертифікат надається в межах строку повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором. Однак зазначає, що в матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором. Наданий до суду як доказ Висновок про істотну зміну обставини Рівненської торгово-промислової палати від 07.03.26 за вих.№56.01/89 отримано відповідачем у 2026 році.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що обставини, що вплинули на строки виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, також мають ознаки надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють належне виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Такі обставини є незалежними від волі та дій ТОВ «Проектно будівельна компанія «Акві-буд», належать до категорії істотних обставин та не могли бути передбачені на момент укладення договорів підряду.

Скаржник зазначає, що укладаючи даний Договір підряду, ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» врахувало відповідні обставини, проте через короткий проміжок часу з моменту укладення договору настали обставини, які Відповідач не міг передбачити.

Відповідач зазначає, що комплексний вплив відповідних обставин об`єктивно унеможливлював належну організацію та функціонування складної системи виконання будівельних робіт із зведення фортифікаційних та військових інженерно-технічних споруд у період збройної агресії, що фактично призвело до неможливості належного виконання зобов`язань за Договором підряду на будівництво об`єктів у первісно встановлені строки без шкоди для якості та безпеки робіт.

ТОВ «ПБК «Акві-Буд» вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки долученим доказам та обставинам, що впливали на порушення строку завершення будівництва, не дослідив їх вплив на можливість виконання зобов`язання та не встановив причинно-наслідковий зв`язок між ними та простроченням.

Скаржником в умовах обґрунтованого прострочення, роботи з об`єкту оборонного значення виконані у повному обсязі, відповідач діяв добросовісно та в умовах підвищеного ризику, а внаслідок порушення строків завершення будівництва Позивачу не було завдано збитків, тому за таких умов застосування штрафних санкцій до Відповідача суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності та є непропорційним.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Учасники провадження не скористалось своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали до суду відзиви на апеляційні скарги, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Мартинюка С.В. (доповідач), суддів – Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у справі № 908/351/26. Постановлено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у справі №908/351/26. Постановлено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження та приєднати апеляційну скаргу ТОВ «Проектно-будівельна компанія «АКВІ-БУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у справі № 908/351/26 до апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Між ВЧ НОМЕР_1 (Замовник) та ТОВ “ПБК “АКВІ-БУД” (Підрядник) було укладено договір від 11.04.2025 №3639/4Д (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Підрядник за дорученням Замовника зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №546”, а Замовник – прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що роботи виконуються за етапами: І етап – Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії “Робочий проєкт” (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору. ІІ етап – Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт на момент укладення Договору склала 3010462,00 грн, в тому числі ПДВ – 501 743, 67 грн, визначена за Договірною ціною (Додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

Відповідно до п.3.1. Договору строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).

Відповідно до п.3.2. Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання Договору підряду.

Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) встановлені наступні строки завершення будівельних робіт за Договором – 30.06.2025.

Відповідно до п. 3.4 після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання Акту готовності Об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками Підрядника.

Згідно з п. 8.1 Договору Замовник за Актом приймання-передачі Об`єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об`єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).

Відповідно до п. 10.1 Договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Відповідно до п. 11.1 Договору розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкту проводяться на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3. Протягом 10 календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт затверджених інженером технічного нагляду.

Відповідно до п. 11.6 Договору бюджетні зобов`язання Замовника за Договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного цільового фінансування та наявності заборгованості розрахунок за виконані та прийняті роботи здійснюються протягом 5 банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування.

Відповідно до п. 13.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 13.2 Договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.

Відповідно до п. 13.5 Договорів підряду за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п.13.13 Договору Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за Договором, якщо таке порушення сталось не з його вини.

Пунктом 14.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). На час дії таких обставин жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання взятих на себе за Договором обов`язків, якщо невиконання їх стало наслідком непереборної сили. Обставинами непереборної сили визначаються техногенні аварії, стихійні лиха і природні явища, загальні страйки, війни і військові дії, повінь, терористичні акти тощо, які визнані компетентними органами офіційно; а також – обмеженість та неналежне бюджетне фінансування, рішення Уряду, введення законодавчих обмежень або прийняття законодавчих актів, що безпосередньо вплинули на належне виконання цього Договору, якщо їх неможливо було усунути діями Сторін.

Відповідно до п.14.3 Договору сторона, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, звільняється від відповідальності за таке невиконання або неналежне виконання зобов`язань тільки у разі, якщо ті обставини, на які посилається Сторона, виникли після укладення цього договору, їх виникнення викликано подіями, що не залежать від волі цієї Сторони, цією Стороною було вжито усіх необхідних заходів для того, щоб уникнути або усунути негативні наслідки таких обставин.

У пункті 14.8 Договору визначено, що сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, де повинні вчинятися сторонами дії на виконання умов Договору, знищення безпосередньої об`єктів сторін тощо) під час правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.

На виконання вимог п. 8.1 укладеного Договору Замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №542” від 12.04.2025.

Роботи 1 етапу виконані Підрядником відповідно до умов укладеного договору. Розроблена проектно-кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 21.05.2025 №08-0121/01-25 передана Замовнику відповідно до акту виконаних робіт від 01.06.2025 №1ПКД.

Відповідно до Додаткової угоди від 12.06.2025 №1 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42,38 грн шляхом внесення змін до пункту 2.1 Договору. Вартість робіт за Договором в редакції Додаткової угоди від 12.06.2025 №1 склала 3010419,62 грн, в тому числі ПДВ - 501 736,60 грн.

Платіжною інструкцією від 27.06.2025 №817 Замовником проведено оплату за виконані роботи з розробки проектно-кошторисної документації у сумі 57274,36 грн.

У порушення вимог пункту 3.1 Договору ТОВ “ПБК “АКВІ-БУД” станом на 30.06.2025 будівельні роботи по об`єкту не завершила.

Будівельні роботи за об`єктом було фактично завершено та передано Замовнику 14.07.2025, про що 14.07.2025 Сторонами складено акт приймання виконаних робіт №1 від 14.07.2025 на суму 2 863 488, 61 грн.

На підставі акту приймання виконаних робіт №1 від 14.07.2025 платіжною інструкцією від 15.07.2025 №1295 Замовником проведено оплату за виконані будівельні роботи у сумі 2863488,61 грн.

Актом приймання виконаних робіт №1А від 23.07.2025 Підрядником передано Замовнику роботи з здійснення авторського нагляду на суму 12000 грн.

Платіжною інструкцією від 24.07.2025 №1455 Замовником проведено оплату за виконані роботи з авторського нагляду у сумі 12 000 грн.

Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 17.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №542” виконано в повному обсязі та закінчено 14.07.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2 863 488,61 грн.

У зв`язку тим, що будівельні роботи по об`єкту “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №542” завершено, при цьому фактична вартість будівельних робіт склала 2 863 488, 61 грн, додатковою угодою від 18.11.2025 №2 зменшено бюджетні зобов`язання (вартість робіт за договором) на 77 656,65 грн, тобто до 2 932 762, 97 грн.

У відповідності до акту готовності об`єкта до експлуатації від 25.11.25 будівельні роботи за об`єктом “Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №542” закінчено 14.07.2025 та вважається готовим до експлуатації.

Як свідчить розділ ІІІ “Порядку дій працівників при отриманні сигналу “Повітряна тривога” Інструкції дій на будівельному майданчику для працівників ТОВ “ПБК “АКВІ- БУД” під час оголошення сигналу “Повітряна тривога” (затв. директором ТОВ “ПБК “АКВІ- БУД” від 21.03.25), слід:

- негайно припинити виконання робіт, знеструмити та зафіксувати обладнання, закрити інструмент (п. 3.1.);

- відключити електроприлади та механізми (за можливості швидко та безпечно) (п. 3.2.);

- повідомити колег, які можуть не чути сигналу (працівників у приміщеннях, кабінах техніки тощо) (п. 3.3.);

- організовано прямувати до визначеного укриття або найближчого безпечного місця (п 3.4.).

Стосовно заходів з евакуації – 02.08.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №679-р щодо проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області, яким головам обласних державних адміністрацій (начальникам обласних військових адміністрацій) разом з Міністерством оборони, Міністерством розвитку громад та територій, Міністерством інфраструктури, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Державною службою з надзвичайних ситуацій та за участю Служби безпеки України, акціонерного товариства “Укрзалізниця” доручено організувати та провести обов`язкову евакуацію відповідно до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій.

Висновком про істотну зміну обставини Рівненської торгово-промислової палати від 07.03.26 за вих.№56.01/89 Рівненська торгово-промислова палата, розглянувши заяву від 26.02.2026р. № 26/2-6/1 щодо підтвердження настання істотної зміни обставин за Договорами підряду, зокрема №363/4Д від 11.04.225, підтвердила, із посиланням на положення Цивільного Кодексу України та інших законів, керуючись в тому числі правилами Міжнародної торгової палати по врегулюванню договірних відносин (ICC Pablikation No421 (Е) Force Majeureand Hardship), a також ст.652 ЦК України, ст.ст.3,11 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, настання істотної зміни обставин за Договорами підряду, зокрема №363/4Д від 11.04.2025 щодо зміни термінів виконання зобов`язань по договорах або їх розірвання у зв`язку із істотною зміною обставин для ТОВ “ПРОЕКТНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “АКВІ-БУД”.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виконання сторонами зобов`язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Укладений між позивачем та відповідачем договір від 11.04.2025 №363/4Д за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вказаних відносин застосовуються положення Глави 61 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Як встановлено ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що відповідно до Додатку №4 до Договору – календарного графіку виконання робіт – строк завершення робіт за договором є 30.06.2026.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частинами першою та другою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 13.5 Договору підряду за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В свою чергу, апеляційний суд, враховуючи позицію сторін, вбачається, що Позивач та Відповідач визнають те, що Відповідач у повному обсязі виконав вказані роботи, які були прийняті без зауважень та оплачені у повному обсязі, але з порушенням визначеного Договором строку – замість 30.06.2025 Відповідач здав виконані роботі за актом приймання-передачі лише 14.07.2025, а тому вказані обставини не підлягають доведенню.

В даному випадку спір між сторонами стосується нарахування позивачем пені в сумі 42145,87 грн.

Здійснивши перевірку виконаних позивачем та заявлених до стягнення розрахунку пені, апеляційним судом визнано його таким, що виконано з порушеннями, а саме:

- Додатком №4 до Договору визначено Календарний графік виконання робіт, яким визначено кінцеву дату виконання всіх робіт (два етапи) 30.06.25;

- актом готовності об`єкта до експлуатації від 25.11.25 визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №542» закінчено 14.07.2025 та вважається готовим до експлуатації.

Таким чином, суд вважає правильним наступний розрахунок: 3 010 419,62 грн (сума робіт за договором, з урахуванням додаткової угоди) х 0,1 % (розмір пені у відповідності до п. 13.5. Договору) х 13 днів прострочки (з 30.06.2025 по 13.07.2025) = 39135,46грн.

Отже, загальна сума пені за порушення терміну виконання робіт щодо будівництва об`єкту повинна становити 39135,46грн.

А тому, як наслідок, судом частково задовольняються позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за договором на будівництво фортифікаційних споруд від 11.04.2025 №363/4Д у розмірі 39135,46.

В іншій частині вимог щодо стягнення пені судом відмовляється через необґрунтованість.

В матеріалах справи контррозрахунк Відповідача відсутній, проти арифметичного розрахунку пені не останній заперечив.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку доводи Відповідача полягають у посиланні на застосування до спірного обставин непереборної сили та звільнення відповідача від відповідальності внаслідок зміни істотних обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Апеляційний господарський суд визнає загальновідомими факти початку 24.02.2022 збройної агресії Російської Федерації про України, введення воєнного стану та їх існування на момент виконання спірного договору та на дату винесення цього рішення.

Відповідач стверджує, що під час будівництва фортифікаційних споруд він зіткнувся з обставинами непереборної сили, які мали надзвичайний характер, були невідворотними та такими, що унеможливлювали виконання зобов`язань за Договором у визначені строки, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які відповідач поніс чи міг понести, що виникли після укладення цього Договору, і їх виникнення викликано подіями, що не залежать від волі відповідача, через що відповідачем було порушено строки завершення будівництва та 14.07.2025 складено і підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №1.

При цьому відповідач зазначає, що оскільки будівництво фортифікаційних споруд здійснювалось на перетині Дніпропетровської та Донецької областей в Покровському напрямку бойових дій, загострення воєнної ситуації на цьому напрямку та рух фронту в сторону населених пунктів, де велись будівельні роботи, з початку травня 2025 року вже після підписання Договору Сторонами, мали надзвичайний характер та були невідворотніми, що вплинуло на порушення відповідачем строків будівництва. Зазначені обставини не залежали від волі відповідача, а їх виникнення було важко передбачити під час підписання Договору.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 затверджено “Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”. Так, до територій можливих бойових дій з 24.02.2022 по 25.06.2025 було віднесено Добропільську міську територіальну громаду Покровського району Донецької області та з 24.02.2022 по 09.08.2025 - Білозерську міську територіальну громаду Покровського району Донецької області, з 24.02.2022 по нині - Криворізьку сільську територіальну громаду Покровського району Донецької області (у т.ч. с. Зелене Покровського району Донецької області) та Слов`янської сільської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області.

До території активних бойових дій Добропільська міська територіальна громада Покровського району Донецької області була віднесена з 26.06.2025 та Білозерська міська територіальна громада Покровського району Донецької області – з 10.08.2025.

Крім того, розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 25.04.2025 № 793/0/527-25 “Про проведення обов`язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремих населених пунктів Синельниківського району Дніпропетровської області, де ведуться бойові дії” було розпочато обов`язкову евакуацію з окремих населених пунктів Межівської та Новопавлівської територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області із районів можливих бойових дій.

Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 30.05.2025 № 907/0/527-25 було розпочато обов`язкову евакуацію населення з окремих населених пунктів Великомихайлівської, Маломихайлівської та Межівської територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області із районів можливих бойових дій.

Розпорядженням начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 24.07.2025 № 1032/0/527-25 було розпочато обов`язкову евакуацію населення з окремих населених пунктів Слов`янської територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області із районів можливих бойових дій.

Щодо проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області КМУ було прийняте розпорядження від 02.08.2022 № 679-р.

Також Відповідач зазначає, що його обов`язок забезпечувати безпеку своїх працівників передбачено умовами Договору.

Так, п. 4.4.3 Договору встановлює обов`язок Підрядника виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені Договором у відповідності і з затвердженою проектно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу Об`єкта за актом у визначений Договором строк.

Пункт 8.2 Договору визначає, що робота виконується з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 “Організація будівельного виробництва”, інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.

Пунктом 4.3.7 Договору обумовлено забезпечення дотримання працівниками Підрядника сигналів повітряної тривоги під час виконання робіт: забезпечити сигнальним повідомленням повітряної тривоги на об`єктах виконання робіт/ надання послуг; провести з працівниками інструктаж про дії під час повітряної тривоги; визначити місця перебування/можливі укриття для максимального убезпечення працівників під час повітряної тривоги.

Пунктом 4.3.8 Договору передбачено право Підрядника реалізовувати інші права, передбачені цим Договором та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.4.15 Договору серед обов`язків Підрядника є забезпечення дотримання трудового законодавства, зокрема створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку працівників, а також проведення відповідного інструктажу.

Пунктом 8.7 Договору на Підрядника покладається відповідальність за дотримання техніки безпеки, безпеки праці під час виконання робіт, санітарних та пожежних вимог визначених чинним законодавством та Договором.

Пунктом 13.9 Договору передбачено, що підрядник несе повну відповідальність за невиконання, неналежне виконання або порушення ним вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, виробничої санітарії та гігієни праці, у тому числі за порушення, що спричинили нещасні випадки на виробництві, згідно з чинним законодавством.

З метою забезпечення безпеки працівників на будівельному майданчику ТОВ “Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд” Наказом № 21/3-5/1 від 31.03.2025 затверджено Інструкцію дій на будівельному майданчику під час оголошення сигналу “Повітряна тривога” та у разі виникнення надзвичайної ситуації для працівників ТОВ “Проектно-будівельна компанія “Акві-Буд”.

Збільшення кількості і тривалості повітряних тривог, оголошених в Дніпропетровській та Донецькій областях, також було обставиною непереборної сили, яку було важко передбачити та неможливо уникнути.

Кількість включень сигналів “Повітряна тривога” на території Донецької області за період з 01.04.2025 по 30.09.2025 становили: квітень -133 рази, тривалість 25681 хвилина, травень - 114 разів, тривалість 29948 хвилин, червень - 123 рази, тривалість 31186 хвилин, липень - 127 разів, тривалість 33214 хвилин, серпень - 144 рази, тривалість 30757 хвилин, вересень - 115 разів, тривалість 29795 хвилин.

Відповідач стверджує, що на повторну організацію будівельного процесу фактично втрачається щонайменше 1-1,5 години продуктивного часу після кожного сигналу повітряної тривоги, що обумовлено потребою у поверненні працівників до об`єкта, повторному запуску обладнання, налагодженні технологічних процесів, перевірці конструкцій тощо.

Такий стан постійної загрози ракетних та авіаційних ударів унеможливлював безпечну присутність персоналу на об`єктах, використання техніки, проведення земляних та висотних робіт, а також унеможливлював дотримання погоджених графіків виконання будівельних робіт, що об`єктивно не залежить від волі підрядника.

Крім того, на неможливість завершення будівельних робіт згідно з графіком суттєво впливали несприятливі погодні умови. У зв`язку з цим, виконання будівельних робіт, передбачених договором підряду, стало технічно неможливим у визначені календарні строки. Такі погодні умови, як значні та тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту та сильні пориви вітру призводили до: - ускладнення або повного блокування земляних робіт (копання траншей, окопів, підготовки котлованів); - неможливості безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, спецтехніки та автотранспорту (обмежена прохідність, ризик перекидання тощо); - зниження якості виконання робіт, що суперечить вимогам технічної документації та державним будівельним нормам.

Відповідно до Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 19.01.2018 № 62, забороняється виконання робіт із використанням зазначеного обладнання в умовах, що загрожують життю та здоров`ю працівників, зокрема при несприятливих погодних явищах (пориви вітру понад допустимі значення, надмірне зволоження ґрунту, ожеледиця, погіршення видимості тощо).

Зазначені норми закріплені в Розділі 6,7,9 зазначених Правил.

У зв`язку з цим, виконання будівельних робіт, передбачених договором підряду, стало технічно неможливим у визначені календарні строки.

Пунктом 14.8 Договору передбачено, що Сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/ обставин (окупація території агресором, де повинні вчинятися Сторонами дії на виконання умов Договору, знищення безпосередньо об`єктів Сторін тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які надаються відповідним уповноваженим органом.

Укладаючи даний Договір підряду, відповідач врахував відповідні обставини, проте не міг передбачити, що виконання робіт через короткий проміжок часу з моменту укладення договору проходитиме в зоні дії FPV-дронів на оптоволокні, радіокерованих FPV-дронів з підсиленими антенами або ретрансляторами та БПЛА типу «Ланцет» та в умовах загострення воєнної ситуації на Слов`янському напрямку Дніпропетровської області та Покровському напрямку Донецької області; в умовах значної тривалості повітряних тривог, через постійну загрозу ракетних та авіаційних ударів; в несприятливих погодних умов, таких як значні та тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту, сильні пориви вітру, грози, туман; а також в умовах дефіциту будівельних матеріалів, які через свою специфічну приналежність виготовляються тільки кількома виробниками на всій території України та дефіциту на ринку праці, в умовах мобілізації кваліфікованої робочої сили.

Вказані обставини є незалежними від волі та дій відповідача і належать до категорії істотних обставин, які неможливо було передбачити на момент укладення договору, що підтверджується висновком Рівненської торгово-промислової палати № 56.01/89 від 12.03.2026.

Зазначені вище обставин свідчать про порушення строків завершення будівництва внаслідок обставинами непереборної сили, які не залежали від волі учасників господарських відносин, мали надзвичайний характер і були невідворотними, а також були такими, що унеможливлювали виконання зобов`язань за Договором у визначені строки, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які відповідач поніс чи міг понести, та які виникли після укладення цього Договору, через що відповідачем було порушено строки завершення будівництва.

При цьому відповідач у своїх доводах проти позову помилково об`єднує в одній правовій конструкції і форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, так і істотну зміну обставин, яка є оціночною категорією та полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Пунктом 4.1.1 Договору передбачено право Замовника відповідно до статей 235, 236, 237 Господарського кодексу України, у разі порушення Підрядником господарських зобов`язань за Договором застосувати в односторонньому порядку оперативно господарські санкції – заходи оперативного впливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме: достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин: а) Підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) Об`єкта протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Договору Підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника; б) Підрядник більше ніж на 5 (п`ять) днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника; в) Підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно кошторисної документації під час будівництва Об`єкта та не усунув їх протягом узгоджених Замовником та Підрядником строку. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками Замовника акта виявлених порушень, який складається разом із представниками Підрядника. г) Систематичне порушення Підрядником умов даного Договору.

Апеляційний суд зауважує, що Позивач не скористався своїм правом дострокового розірвання договору з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язань відповідачем.

В умовах загострення воєнної ситуації на Покровському напрямку Донецької області, руху фронту в сторону населених пунктів, де велися будівельні роботи та можливістю ворогом використовувати FPV-дрони на оптоволокні та радіокеровані FPV-дрони з підсиленими антенами або ретрансляторами та БПЛА типу «Ланцет», значної тривалості повітряних тривог через постійну загрозу ракетних та авіаційних ударів, наявності несприятливих погодних умов, таких як значні та тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту, сильні пориви вітру, грози, туман, умовах дефіциту будівельних матеріалів та на ринку праці у зв`язку із мобілізацією кваліфікованої робочої сили, Підрядник був позбавлений реальної можливості виконати роботи у погоджені строки. Зазначені обставини мають надзвичайний, невідворотний та об`єктивний характер, не залежать від волі Підрядника та перебувають поза межами його контролю.

Незважаючи на ускладнені умови будівництва, викликані настанням вищезазначених, відповідач не припинив виконання зобов`язань щодо будівництва фортифікаційних споруд та завершив будівництво, про що свідчить підписання актів приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 14.07.2025 та відсутність претензій з боку позивача щодо відповідності якості, обсягів і вартості виконуваних робіт проєктно-кошторисній документації та вимогам нормативних документів, та відповідності матеріалів, конструкцій, виробів технічним вимогам, нормативним документам.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №501/2862/15-ц).

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Апеляційний суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання до 30.06.2026 за укладеним Договором.

Тобто, укладаючи Договір у період діючого з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, відповідач, як господарюючий суб`єкт, місцем розташування якого є місто Запоріжжя Запорізької області (територія, наближена до місця ведення активних бойових дій), мав розуміти та оцінити всі ризики.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 542» завершено 14.07.2025 (прострочення 13 днів) у повному обсязі, тобто з пропуском строку, але без будь-яких претензій по якості від позивача.

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту 1 підрозділу І Переліку).

Підприємство відповідача в умовах воєнного стану продовжує працювати, зокрема й на оборонний сектор держави, сплачувати податки та забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим у теперішній час.

В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет, з якого фінансуються Збройні Сили України.

Позивач не заявив щодо наслідків допущеного відповідачем прострочення будівельних робіт, зокрема настання для нього будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення.

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України в контексті можливості зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, тобто до 1%, зазначив про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у зазначеній вище постанові, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру неустойки (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі №920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України із висновком, що можливість зменшення заявленої до стягнення пені на 99 % залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Крім того, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-от: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до наведених вище норм, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий підхід є усталеним у судовій практиці.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказав на те, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків у момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відповідне зменшення розміру пені та штрафу оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

Враховуючи наведені вище обставини, апеляційний господарський суд відхиляє доводи Скаржників та зазначає, що в даному випадку, враховуючи виконання повного обсягу будівельних робіт, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, в цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та для зменшення пені на 50 % від заявленого розміру, а саме до суми 19567,73 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у справі №908/351/26 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ "Проектно-будівельна компанія "АКВІ-БУД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у справі №908/351/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.06.2026 у справі №908/351/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова