Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №904/3497/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м.Дніпро Справа №904/3497/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Віннікова С.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

прокурор: Усатий О.П.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 (суддя Перова О.В., повний текст рішення складено 20.07.2026) у справі №904/3497/26

за позовом керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

позивача Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 341959,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що ДСГП «Ліси України», як постійний лісокористувач, в порушення ст. ст. 19, 63, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустило протиправну бездіяльність, наслідком якої стала незаконна порубка невстановленими особами різних порід дерев на підвідомчій відповідачу території. У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 341959,27 грн, розраховану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі №904/3497/26 позовні вимоги задоволено повністю:

- стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 341959,27 грн;

- стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4103,51 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане, на думку суду, свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, які спричинили збитки.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища в результаті порубки лісу, у розмірі 341959,27 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі №904/3497/26 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Ключові аргументи відповідача зводяться до наступного:

- відсутній причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди незаконною порубкою, також відсутня вина відповідача, адже останнім було вжито всіх залежних від нього дій, спрямованих на організацію належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду;

- судом першої інстанції не вказано жодної дії, якої відповідач не вчинив, а мав би вчинити, щоб запобігти незаконній порубці лісу, також не вказано перелік дій (заходів), спрямованих на охорону лісових ресурсів, недотримання яких відповідачем безпосередньо призвело до незаконної порубки лісових ресурсів;

- проігноровано дію форс-мажорних (введення воєнного стану на території України та встановлення комендантської години на території України) в силу яких відповідач не мав можливості в повній мірі здійснювати заходи щодо охорони лісів.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

21.08.2026 від Павлоградської окружної прокуратури до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначив, що саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача, яка полягає у незабезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території, стала можливим і відбулась вирубка дерев невстановленими особами, що спричинило завдання державі шкоди.

При цьому, прокурор наголосив на тому, що не важливо хто конкретно здійснив незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев третіми особами.

Враховуючи наведене, прокурор виснував про те, що порушення відповідачем вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: ОСОБА_1 , Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі №904/3497/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.09.2026 о 15:00 год.

У судове засідання 29.09.2026 з`явився прокурор, надав заперечення проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим. Представники позивача та відповідача правом участі в судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 29.09.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 11.03.2024 № 346 створено філію "Східний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України".

Відповідно до пункту 1.1. Положення про філію "Східний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - філія є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України".

Філія є відокремленим структурним підрозділом ДСГП "Ліси України", яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства (пункт 3.1. Положення).

Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні підприємства, оренді або інших речових правах та закріплені за філією наказом Генерального директора підприємства (пункт 7.8. Положення).

Предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних порубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження в наслідок антропогенного чи іншого шкідливого впливу (підпункт 2.2.2. пункту 2.2. Положення).

Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її Підприємство для досягнення мети діяльності Філії. Філія не є власником майна. Майно, яким наділена Філія, належить Підприємству на праві власності або закріплене за Підприємством на праві господарського відання (пункти 7.1., 7.2. Положення).

Працівниками лісового господарства на території Павлоградського лісництва Новомосковського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", розташованого на території Троїцької сільської об`єднаної територіальної громади (далі – ДП "Ліси України") 25.07.2025 виявлено факт незаконної порубки дерев, а саме: квартал 61 виділ 31 – 9 дерев (дуб, ясен) на суму 44072,67 грн; квартал 62 виділ 4 – 15 дерев (дуб) на суму 103981,03 грн; квартал 62 виділ 27 незаконно вирублено 27 дерев (ясен, дуб) на суму матеріальної шкоди 193905,57 грн.

За результатами виявлення незаконної рубки працівниками лісової охорони Філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України" 25.07.2025 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісопорушення.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що факт заподіяння навколишньому природному середовищу шкоди стало відомо з матеріалів кримінального провадження №12025041370000363 від 27.02.2025 за частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України та на даний час шкода у розмірі 341959,27 грн залишається невідшкодованою.

Прокурор вважає, що навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", зокрема, незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України, оскільки постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 61 виділі 31, кварталу 62 виділах 4, 27 Павлоградського лісництва Новомосковського надлісництва філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", розташованого на території Троїцької сільської об`єднаної територіальної громади, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

З огляду на перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" та встановлений факт незаконної порубки дерев, місцевий господарський суд визнав доведеними обставини заподіяння державі шкоди у розмірі 341959,27 грн унаслідок порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про відсутність повноважень прокурора на звернення з даним позовом чи здійснення ним представництва інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні повноваження прокурора жодним з учасників справи не оспорюються, доводів щодо порушення порядку реалізації ним представницької функції апеляційна скарга не містить, а матеріалами справи не підтверджується існування підстав для висновку про відсутність у прокурора передбачених законом повноважень на звернення до суду в даному випадку.

Щодо суті спору, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив із того, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

За приписами ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 ст. 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

За приписами ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі №914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався доведеністю прокурором належними та допустимими доказами в порядку вимог статей 74, 76-77 ГПК України наявності складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.

Так, матеріалами справи доведено факт незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.

Відсутність визначеного чіткого переліку заходів направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок не звільняє відповідача від необхідності забезпечення його схоронності.

Доводи апелянта про відсутність вини відповідача та вплив воєнного стану на виконання ним обов`язків, колегія суддів відхиляє.

Як вже зазначалося вище, відповідач є постійним лісокористувачем у розумінні статей 16, 17, 19, 86, 89 ЛК України, а тому саме на нього покладено обов`язок забезпечення охорони та збереження лісових насаджень. Факт незаконної порубки дерев на території, що перебуває у постійному користуванні відповідача, свідчить про неналежне виконання ним покладених законом обов`язків, незалежно від того, чи встановлено осіб, які безпосередньо вчинили порубку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції його доводів щодо введення на території України воєнного стану, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки матеріалами справи не підтверджено здійснення вирубки дерев саме під час дії комендантської години, як і неможливості виконання своїх обов`язків щодо забезпечення охорони лісових насаджень та недопущення незаконної вирубки дерев внаслідок дії воєнного стану.

Доводи відповідача щодо самостійного виявлення порушення та звернення до правоохоронних органів не свідчать про вчинення своєчасних заходів щодо недопущення такого порушення, а спрямовані на усунення наслідків власного неналежного виконання обов`язків щодо недопущення незаконних рубок.

З приводу розміру шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, колегія суддів зазначає, що наявний в матеріалах справи розрахунок проведено відповідно до чинних Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008.

Котррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок шкоди в розмірі 341959,27 грн не спростовано.

А тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу на підвідомчій відповідачу території лісового фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (заява №4241/03) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних заперечень, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі №904/3497/26 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі №904/3497/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 у справі №904/3497/26 залишити без змін.

Справу №904/3497/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 29.09.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков

Суддя А.М. Висоцький