Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №904/2317/26 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: підряду, з них

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №904/2317/26

Суддя: Фещенко Юлія Віталіївна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/2317/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (відповідача): не з`явився;

від позивача: Кожевніков С.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 ( ухвалене суддею Назаренко Н.Г. у м. Дніпрі, повне рішення складене 13.08.2026) у справі № 904/2317/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентто" (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" (м. Кам`янське, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 у загальному розмірі 445 427 грн 31 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.05.2026),

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентто" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" (далі по тексту - відповідач) заборгованість за договором підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 у загальному розмірі 445 427 грн 31 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.05.2026).

Ціна позову складається з наступних сум:

- 350 000 грн 00 коп. - основний борг за договором підряду № 01/12-25 від 01.12.2025;

- 39 420 грн 55 коп. - пеня;

- 35 000 грн 00 коп. - штраф;

- 17 094 грн 43 коп. - інфляційні втрати;

- 3 912 грн 33 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем 15.12.2025 роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 350 000 грн 00 коп. У зв`язку з простроченням оплати виконаних робіт, на підставі пункту 7.4 договору, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 30.12.2025 по 14.05.2026 (136 днів) в сумі 39 420 грн 55 коп., а також штраф у розмірі 10% від загальної вартості неоплачених робіт в сумі 35 000 грн 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по квітень 2026 року в сумі 17 094 грн 43 коп., а також 3% річних за період прострочення з 30.12.2025 по 14.05.2026 (136 днів) в сумі 3 912 грн 33 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 у справі №904/2317/26:

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентто" задоволено;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентто" 350 000 грн 00 коп. основного боргу, 39 420 грн 55 коп. пені, 35 000 грн 00 коп. штрафу, 17 094 грн 43 коп. інфляційних втрат, 3 912 грн 33 коп. 3% річних, 5 345 грн 13 коп. судового збору.

Рішення обґрунтовано наступним:

- 01.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентто" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" (замовник) було укладено Договір підряду № 01/12-25 від 01.12.2025, відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе виконання зобов`язань по виконанню наступних робіт: облаштування проколів ГНБ під футляр діаметром 710 мм на об`єкті: "Капітальний ремонт магістрального трубопроводу ДУ 500 мм по вул. Тикви (ділянка від вул.Героїв України до вул. Європейська) в м. Покров Нікопольського району Дніпропетровської області";

- 15.12.2025 сторонами було підписано Акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) №231 на суму 350 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 58 333 грн 33 коп.;

- позивач зазначає, що у встановлений договором термін вартість робіт за Актом здачі-приймання робіт № 231 від 15.12.2025 на суму 350 000 грн 00 коп. відповідачем сплачена не була. Матеріали справи не містять доказів оплати вартості виконаних робіт у розмірі 350 000 грн 00 коп.;

- за викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 350 000 грн 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;

- позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 39 420 грн 55 коп. за період прострочення з 30.12.2025 до 14.05.2026. Суд перевірив розрахунок позивача, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 39 420 грн 55 коп.;

- крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості виконаних робіт у розмірі 35 000 грн 00 коп. При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 35 000 грн 00 коп.;

- позивачем здійснено розрахунок 3% річних за період з 30.12.2025 до 14.05.2026, розмір яких склав суму 3 912 грн 33 коп. Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 3 912 грн 33 коп.;

- заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 17 094 грн 43 коп. нараховані за загальний період з 30.12.2025 до 14.05.2026. При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 17 094 грн 43 коп.;

- таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 52373 від 02.09.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 у справі № 904/2317/26 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Вентто" у задоволенні позовних вимог.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

- ТОВ "Мастертрейдконсалт" заперечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, оскільки скаржником не укладалося жодних договорів з ТОВ "Вентто". Договір підряду № 01/12-12 від 01.12.2025 та Акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) № 231 на суму 350 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 58 333 грн 33 коп. ніколи не підписувався директором товариства і є підробкою. Про існування цих документів товариству стало відомо після ухвалення судом оскаржуваного рішення;

- суд належним чином не перевірив надані позивачем докази, оскільки позивач та відповідач є платниками податку на додану вартість за ставкою 20%, а тому має бути зареєстрована податкова накладна. Внаслідок автоматичного опрацювання даних до податкової звітності підприємства помилково було включено зайву податкову накладну. Одразу після виявлення цього факту скаржник проявив максимальну оперативність: задекларований податковий кредит було скориговано, а до контролюючого органу невідкладно подано уточнюючий розрахунок. Помилку ліквідовано в найкоротші терміни. Тобто, суд не переконався у достовірності господарської операції та не перевірив наявність зареєстрованої податкової накладної за зобов`язаннями по Акту приймання-передачі робіт (наданих послуг) № 231 на суму 350 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 58 333 грн 33 коп.;

- оскільки оскаржуване рішення суду було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, скаржник дізнався про нього вже після його ухвалення та не мав змоги заявити в суді першої інстанції клопотання про проведення експертизи документів, які були використані як доказ.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Суховарова А.В.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.09.2026.

Від позивача (ТОВ "Вентто") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 12544/26 від 16.09.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Мастертрейдконсалт", а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 у справі № 904/2317/26 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем наступними обставинами:

- між сторонами існує укладений та підписаний договір підряду № 01/12-25 від 01.12.2025. Відповідно до пункту 2.2. договору акти приймання-передачі виконаних робіт складаються та передаються підрядником замовнику у двох оригінальних примірниках або згідно з пунктом 11.4. цього договору (через сервіси електронного документообігу). Відповідно до пункту 11.4. договору сторони досягли згоди щодо оформлення (підписання) первинних та інших документів за цим договором (видаткові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) за допомогою електронних цифрових підписів сторін відповідно до вимог чинного законодавства України. Обмін такими документами може здійснюватися через сервіси електронного документообігу зокрема Вчасно, М.Е.Doc або інші аналогічні системи. Документи підписані КЕП та передані через зазначені сервіси визнаються сторонами рівнозначними документам у письмовій (паперовій) формі, підписаними власноруч та мають повну юридичну силу, без необхідності їх подальшого оформлення на паперових носіях;

- 15.12.2025, на виконання умов договору підряду № 01/12-25 від 01.12.2025, між сторонами було складено в електронному вигляді Акт виконаних робіт за договором і підписано обома сторонами через систему електронного документообігу (застосунок М.Е.Doc). При цьому відповідачем зазначений Акт виконаних робіт було підписано без заперечень і зауважень, що свідчить про беззаперечність факту виконання робіт позивачем за договором. Про підписання відповідачем Акту виконаних робіт від 15.12.2025 за договором підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 в електронному вигляді свідчить роздрукування (розшифровка) електронного підпису відповідача із застосунку М.Е.Doc. Тому твердження відповідача про непідписання ним Акту виконаних робіт від 15.12.2025 є введенням суду в оману;

- факт уточнення звітності не свідчить ні про невизнання факту підписання Акту виконаних робіт, ні про корегування своїх податкових зобов`язань. На виконання вимог Податкового кодексу України, після підписання сторонами Акту виконаних робіт від 15.12.2025, позивачем було складено податкову накладну № 6 від 15.12.2025 на суму вартості виконаних робіт та у встановленому порядку зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6 від 15.12.2025 відповідачем складено та зареєстровано не було;

- необізнаність відповідача про рух цієї справи сталася через недбалість самого відповідача. Відповідно до пункту 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Станом на момент подання позову по цій справі і у порушення вимог закону (Господарського процесуального кодексу України) відповідач не був зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Зареєструвався ж відповідач в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі тільки 31.08.2026. Про вищевказані факти свідчать відповідні витяги (відповіді) з Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний суд" зроблені відповідачем;

- крім того, відповідачем заявлено клопотання про призначення експертизи по цій справі. Клопотання про призначення експертизи обумовлене там, що відповідач нібито не підписував договір підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 та Акт виконаних робіт від 15.12.2025. Відповідачем не доведено неможливість заявлення клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції, як і безпосередньої участі у розгляді цієї справи. Крім того, відповідачу незрозуміло, який факт на думку відповідача підтвердить або спростує висновок експертизи, якщо фактичні обставини справи свідчать про визнання відповідачем факту виконання позивачем робіт за договором і факту прийняття відповідачем результату цих робіт. Фактичні обставини справи свідчать про те, що Акт виконаних робіт від 15.12.2025 було підписано відповідачем через систему електронного документообігу (застосунок М.Е.Doc). Про підписання відповідачем акту виконаних робіт від 15.12.2025 за договором підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 свідчить роздрукування (розшифровка) електронного підпису відповідача із застосунку М.Е.Doc. Щодо твердження відповідача про непідписання ним договору підряду №01/12-25 від 01.12.2025, позивач звертає увагу суду на той факт, що підписанням Акту виконаних робіт від 15.12.2025 відповідач фактично визнав існування договірних відносин між сторонами, виконання позивачем робіт за договором і факт прийняття відповідачем результату цих робіт. Крім того, позивач вважає клопотання відповідача необґрунтованим та невмотивованим, адже незрозуміло з яких питань відповідач вважає за необхідне провести експертизу, що має бути предметом дослідження і які питання необхідно вирішити експерту.

У судове засідання 29.09.2026 з`явився представник позивача; представник скаржника (відповідача) у зазначене судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Так, всі учасники справи мають зареєстровані Електронні кабінети, у зв`язку з чим їх повідомлення здійснювалось шляхом направлення ухвали суду від 07.09.2026 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 07.09.2026 доставлена до Електронних кабінетів скаржника (відповідача) та позивача - 07.09.2026 після 17:00 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 08.09.2026).

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 07.09.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 29.09.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.

Суддею-доповідачем у судовому засіданні 29.09.2026 оголошено зміст заявленого скаржником (відповідачем) в апеляційній скарзі клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідачем не укладалось жодних договорів з ТОВ "Вентто", директор ТОВ "Мастертрейдконсалт" не підписував Договір підряду № 01/12-12 від 01.12.2025 та Акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) № 231; про існування цих документів скаржнику стало відомо після ухвалення оскаржуваного рішення. При цьому, оскільки це рішення ухвалено у межах спрощеного провадження без виклику учасників справи, відповідач не мав змоги заявити у суді першої інстанції клопотання про проведення експертизи документів, які були використані як доказ.

Представник позивача заперечував проти задоволення зазначеного клопотання з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи в їх сукупності, у судовому засіданні 29.09.2026 протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, з огляду на таке.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) та від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21).

Слід також відзначити, що необґрунтоване призначення судової експертизи, що матиме наслідком необхідність зупинення провадження по даній справі, призведе до затягування строків розгляду справи та знаходження учасників судового процесу у стані невизначеності, що, в свою чергу, свідчитиме про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, якими на національні суди покладений обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Апеляційним господарським судом враховано, що використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

У той же час, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційним господарським судом встановлено, що як договір підряду № 01/12-25 від 01.12.2025, так і Договірна ціна до договору підряду № 01/12-25 від 01.12.2025, підписані, зокрема, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" директором Перебийніс Р.М., підпис якого на обох документах скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт".

При цьому відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, нанесенні відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій.

Апеляційний господарський суд також зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Тобто вона може бути відповідним доказом для ідентифікації особи.

Наявним у матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" є Перебийніс Р.М. (арк.с. 22-23).

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Враховуючи викладене, зі встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається, що підписання договору підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" підтверджується наявністю на зазначеному договорі та додатку до нього (Договірній ціні) відтисків печаток Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт", як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Апеляційним господарським судом враховано, що Верховним Судом в постанові від 18.08.2020 у справі № 927/833/18 викладено правову позицію, згідно з якою, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16.

Отже, апеляційний господарський суд, встановивши наявність на оскаржуваному договорі печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" та враховуючи той факт, що скаржник (відповідач) не довів фактів протиправності використання своєї печатки, не надав доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою, викраденням печатки чи загубленням печатки та доказів проведення службового розслідування з цього приводу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" використовувалась проти волі скаржника (відповідача).

Колегією суддів також досліджено види економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт", які узгоджуються з видом робіт, виконання яких було передбачено договором підряду № 01/12-25 від 01.12.2025.

Враховуючи викладене вище, доводи скаржника (відповідача) щодо необхідності призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи є необґрунтованими; у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.

Суддею-доповідачем у судовому засіданні 29.09.2026 оголошено зміст апеляційної скарги, а також її вимоги.

У судовому засіданні 29.09.2026 представник позивача висловив свою правову позицію з приводу поданої апеляційної скарги.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 29.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

01.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" (далі по тексту - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентто" (далі по тексту - підрядник, позивач) було укладено Договір підряду № 01/12-25 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе виконання зобов`язань по виконанню наступних робіт: облаштування проколів ГНБ під футляр діаметром 710 мм на об`єкті: "Капітальний ремонт магістрального трубопроводу ДУ 500 мм по вул. Тикви (ділянка від вул. Героїв України до вул. Європейська) в м. Покров Нікопольського району Дніпропетровської області".

У пункті 10.1. Договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Доводи скаржника в частині того, що зазначений договір не підписувався директором товариства апеляційним господарським судом відхиляються, з огляду на таке.

Апеляційним господарським судом встановлено, що як договір підряду № 01/12-25 від 01.12.2025, так і Договірна ціна до договору підряду № 01/12-25 від 01.12.2025, підписані, зокрема, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" директором Перебийніс Р.М., підпис якого на обох документах скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що докази щодо неукладення договору підряду № 01/12-25 від 01.12.2025 є менш вірогідними, ніж докази, надані на його спростування.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України унормовано, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору загальна вартість робіт, що є предметом цього договору, є орієнтовною та на момент укладання даного договору складає суму 350 000 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 58 333 грн 00 коп.

Також до Договору сторонами підписана Договірна ціна (арк.с.7).

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 15.12.2025 позивачем були виконані та передані відповідачу роботи на загальну суму 350 000 грн 00 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем був складений та підписаний за допомогою електронного документообігу Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 231 від 15.12.2025 на суму 350 000 грн 00 коп. Акт підписаний обома сторонами електронними підписами, які скріплені електронними печатками обох сторін.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" унормовано, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Згідно з приписами Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (статті 14, 18, 23 Закону).

Отже, згідно з частиною 4 статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Враховуючи викладене, доводи скаржника в частині не підписання Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 231 від 15.12.2025 на суму 350 000 грн 00 коп. апеляційним господарським судом відхиляються.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником Акту приймання виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку замовника щодо здійснення оплати виконаних підрядником робіт.

Зазначений вище Акт свідчить, що позивачем роботи були виконані належним чином та відповідачем зазначені в Акті роботи були прийняті без жодних зауважень до якості, обсягу та строку їх виконання, про що зазначено в Акті.

Враховуючи викладене, замовник не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати виконаних робіт за договором.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цих робіт.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У пункті 3.2. Договору сторони визначили порядок розрахунків, а саме: відповідно до пункту 3.2.2. Договору остаточний розрахунок у сумі вартості виконаних робіт за цим Договором відповідно до сум, визначених в Актах приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами, з урахуванням суми передоплати, визначеної пунктом 3.2.1. цього Договору, - протягом 10-ти (десяти) банківських днів з дати підписання сторонами останнього Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи умови пункту 3.2. Договору, строк оплати виконаних позивачем 15.12.2025 робіт на суму 350 000 грн 00 коп. є таким, що настав 29.12.2025.

Доказів оплати робіт за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 231 від 15.12.2025 на суму 350 000 грн 00 коп. матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем робіт на суму 350 000 грн 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Так, у пункті 7.4. Договору сторони передбачили, що в разі прострочення терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення строків оплати, від загальної вартості робіт за цим Договором за кожен прострочений день оплати. А в разі прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів з дати приймання робіт замовник додатково сплачує підряднику штраф у розмірі 10 % від загальної вартості виконаних робіт, що є предметом цього Договору.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням оплати виконаних робіт, на підставі пункту 7.4 договору, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 30.12.2025 по 14.05.2026 (136 днів) в сумі 39 420 грн 55 коп., а також штраф у розмірі 10% від загальної вартості неоплачених робіт в сумі 35 000 грн 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по квітень 2026 року в сумі 17 094 грн 43 коп., а також 3% річних за період прострочення з 30.12.2025 по 14.05.2026 (136 днів) в сумі 3 912 грн 33 коп.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період з 30.12.2025 по 14.15.2026 відповідач допустив прострочення оплати виконаних позивачем робіт. Перевіривши також здійснені позивачем розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних апеляційним господарським судом встановлено, що надані позивачем розрахунки відповідають обставина справи, передбаченому законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 39 420 грн 55 коп. пені, 35 000 грн 00 коп. штрафу, 17 094 грн 43 коп. інфляційних втрат та 3 912 грн 33 коп. 3% річних вірно були задоволені судом першої інстанції.

Посилання скаржника на обставини податкового обліку (податкову накладну) колегією суддів розцінюються критично, оскільки у даній справі зміст господарських правовідносин між позивачем та відповідачем судом встановлений за результатом аналізу складених між сторонами первинних документів щодо виконання договору підряду; дослідження питання відображення податкових зобов`язань за результатом виконання сторонами договору не є необхідним (визначальним) у даній справі та не спростовує встановлених судом обставин.

Щодо доводів скаржника в частині того, що судом першої інстанції неправомірно було розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, чим, за доводами скаржника, суд першої інстанції позбавив відповідача можливості завернутися з клопотанням про призначення судової експертизи до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, віднесення тієї чи іншої справи до малозначних є дискреційним правом суду за умови дотримання вимог, передбачених статтею 247 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 05.12.2025 у справі № 909/113/25.

Слід зазначити, що справа № 904/2317/26 не належить до вичерпного переліку справ, які розглядаються виключно у порядку загального позовного провадження.

У контексті встановлення підстав для віднесення справи до малозначної колегія суддів звертається до постанови Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 683/2317/18, де зазначено, що при визначенні незначної складності справи, що є підставою для визнання її малозначною, застосовуються такі критерії: наявність сталої судової практики зі спірного питання; характер і кількість фактів, які підлягають встановленню, тобто складність предмета доказування; ускладнення суб`єктного складу, можливість вступу до процесу інших учасників справи; кількість вимог, що розглядаються в межах однієї справи, можливість об`єднання, роз`єднання позовних вимог; пов`язаність з іншими справами, що перебувають на розгляді в судах; віддаленість із точки зору простору та часу між подіями і фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількість і специфіка доказового матеріалу, в тому числі свідків, яких слід допитати; потреба в забезпеченні доказів; інші обставини: оновлення законодавства, міжнародні фактори.

Як убачається зі змісту позовної заяви та інших матеріалів справи, предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором підряду.

При цьому, визнаючи ухвалою суду від 13.05.2026 справу малозначною, суд першої інстанції врахував предмет позову, складність справи, характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг наявних у матеріалах справи доказів.

Із наведеного вбачається, що, дослідивши повний перелік критеріїв, які визначають ступінь складності справи, суд першої інстанції, у порядку реалізації судового розсуду (дискреції), мав усі законні підстави для її віднесення до категорії малозначних та розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що: (1) ціна позову у цій справі не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (2) зазначена справа не належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження, (3) до суду не надійшло клопотання щодо порядку розгляду даної справи сторін про інше, ніж спрощене позовне провадження, отже у суду першої інстанції були достатні підстави для розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 справа визнана малозначною (обґрунтування наведене в мотивувальній частині ухвали) та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (пункт 2 ухвали).

Крім того, відповідно до частин 4, 5 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 була надіслана відповідачу на його юридичну адресу, підтверджену Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 51911, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Воробйова, будинок 13. При цьому поштове відправлення, в якому містилася ухвала суду від 13.05.2026, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 18.05.2026 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (арк.с. 36-38).

Так, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи Господарським судом Дніпропетровської області; ухвала суду від 13.05.2026 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді 18/05/2026 (арк.с. 36).

Колегією суддів також враховано, що в пункті 5 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 відповідачу було встановлено строк для подачі заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження 10 днів з моменту отримання даної ухвали суду.

Отже, враховуючи встановлену судом дату отримання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 відповідачем (18.05.2026), відповідач мав можливість подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в строк до 28.05.2026 включно, однак таким правом не скористався.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В даному випадку судом першої інстанції здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 13.05.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136468702) надіслано судом 13.05.2026, зареєстровано в реєстрі 13.05.2026 та забезпечено надання загального доступу 14.05.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, апеляційний господарський суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які заяви по суті справи, пояснення, клопотання (зокрема про призначення по справі судової експертизи), виклавши їх у письмовій формі.

Отже доводи скаржника в цій частині розцінюються апеляційним господарським судом критично.

Також апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеn v. Germany, заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року VarelaAssalinocontrelePortugal, заява № 64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, отже доводи скаржника в цій частині відхиляються судом.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 у справі № 904/2317/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 у справі № 904/2317/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2026 у справі №904/2317/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастертрейдконсалт".

4. Матеріали справи № 904/2317/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 30.09.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя А.В. Суховаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua