Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №908/83/25 (908/2834/25) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/83/25 (908/2834/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Фещенко Ю.В.

секретар судового засідання: Запорожець В.О.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився

від відповідача (скаржника): Косенко Л.О.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційних скарг Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 (повне рішення 09.07.2026) та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 (повне рішення 02.06.2026), суддя Черкаський В.І.

у справі №908/83/25 (908/2834/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №226", м. Запоріжжя

до відповідача - Головного управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Арбітражний керуючий Вернигора Володимир Петрович

про визнання противоправними та скасування податкового повідомлення-рішення

в межах провадження у справі № 908/83/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №226", м. Запоріжжя

Ліквідатор - Вернигора Володимир Петрович

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА № 226” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою в якій просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення (форми “ПН”) № 658808010707 від 07.05.2025, складене Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, за яким позивачу нараховано грошове зобов`язання у вигляді штрафних санкцій, що випливають із правовідносин з податку на додану вартість у розмірі 572 657, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки № 4210/08-01-07-07/23788835 від 04.04.2025.

В межах перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за операціями отримання коштів від Національної служби здоров`я України (далі - НСЗУ) за програмою реімбурсації лікарських засобів.

Позивач вважав, що дотримувався строків реєстрації податкових накладних з ПДВ у відповідному Реєстрі, оскільки складав і реєстрував податкові накладні на відповідні суми надходжень від НСЗУ; сам відповідач в акті перевірки дійшов висновку про відсутність заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ, що було б неможливо у разі повної відсутності складання податкових накладних.

20.05.2026 до підсистеми “Електронний суд” від представника позивача - адвоката Качуренко Ю.Ю. надійшла заява від 20.05.2026 (вх. № 11100/08-08/26 від 20.05.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 500 грн.

Короткий зміст та мотиви рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДПС у Запорізькій області (форми “ПН”) № 658808010707 від 07.05.2025 в частині нарахування 392 405 (триста дев`яносто дві тисячі чотириста п`ять) грн. 42 коп. штрафних санкцій.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АПТЕКА № 226” в дохід Державного бюджету України 2 164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) грн. 64 коп. судового збору.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Запорізькій області в дохід Державного бюджету України 4 707 (чотири тисячі сімсот сім) грн. 24 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви рішення суду щодо частково задоволення позову ґрунтуються на таких аргументах:

Контролюючий орган в акті перевірки зробив висновок про повну відсутність реєстрації податкових накладних на суму 17 397 515,07 грн лише на підставі прямого арифметичного зіставлення номерів, дат і сум окремих накладних із реквізитами конкретних платіжних доручень НСЗУ.

Суд зазначив, що самий лише незбіг реквізитів окремої накладної із платіжним дорученням не є доказом відсутності реєстрації, якщо в межах податкового періоду накладні на відповідні суми були зареєстровані.

Дослідивши витяги з ЄРПН, суд установив, що Аптека № 226 фактично склала та зареєструвала в ЄРПН податкові накладні за операціями з НСЗУ на обсяг постачання 11 995 879,79 грн.

Оскільки на цей обсяг операцій податкові накладні були зареєстровані, об`єктивна підстава для застосування штрафу за п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України була відсутня, а відтак нарахування 392 405,42 грн є протиправним.

Суд встановив, що на обсяг постачання за ставкою 7 % у розмірі 5 194 600,48 грн (сума ПДВ - 339 800,03 грн) та на звільнені від оподаткування операції в розмірі 207 034,80 грн податкові накладні у граничні строки дійсно не були зареєстровані.

Нарахування штрафу у розмірі 50 % від суми ПДВ за оподатковуваними операціями у розмірі 169 900,01 грн та 5 % від обсягу звільнених операцій у розмірі 10 351,77 грн, що загалом становить 180 251,78 грн, є законним і відповідає вимогам п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України.

Посилання позивача на автоматичне звільнення від штрафів під час карантину на підставі п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України суд відхилив, посилаючись на правові позиції Верховного Суду. З 27.05.2022 (з набранням чинності Законом № 2260-IX) мораторій на застосування штрафних санкцій припинив дію.

Суд зазначив, що платник не подавав заяву про неможливість виконання податкових обов`язків у порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів № 225, а також безперервно здійснював господарську діяльність і отримував кошти від НСЗУ протягом усього спірного періоду.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №226" адвоката Качуренко Ю.Ю. від 20.05.2026 (вх. № 11100/08-08/26 від 20.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/83/25 (908/2834/25) задоволено частково:

- стягнуто з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №226" суму 35 973 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу;

- в іншій частині заяви відмовлено.

Мотиви додаткового рішення суду щодо частково задоволення заяви про розподіл витрат на правничу допомогу ґрунтуються на таких аргументах:

Надання адвокатом Качуренко Ю.Ю. правничої допомоги ТОВ «Аптека № 226» підтверджено Договором від 28.07.2025 № 28/07/25, Актом наданих послуг від 03.05.2026 та ордером.

За актом виконано реальний обсяг робіт на загальну суму 52 500 грн: підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, 4 додаткових пояснень та забезпечення участі у 8 судових засіданнях.

Акт містить підписи сторін і поданий до суду в електронній формі з накладенням електронних підписів (КЕП), а отже є належним доказом.

Факт оплати послуг на момент вирішення питання про розподіл витрат не є обов`язковим відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки відшкодуванню підлягають як сплачені витрати, так і ті, що підлягають сплаті.

Сторони погодили фіксовану вартість кожної послуги, а доводи ДПС про завищеність мають загальний характер і не спростовують реальності та необхідності наданих послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішенням суду позов задоволено на 68,52 % (скасовано штраф у частині 392 405,42 грн із 572 657,20 грн), відшкодуванню за рахунок ДПС підлягає саме 68,52 % від заявленої суми адвокатських витрат, що становить 35 973,00 грн (52 500 грн - 68,52 %). У задоволенні решти суми у розмірі 16 527,00 грн суд відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 по справі № 908/83/25 (908/2834/25) та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «АПТЕКА №226» до ГУ ДПС у Запорізькій області відмовити повністю.

Також, не погодившись з додатковим рішенням суду, через систему "Електронний суд" ДПС у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/83/25 (908/2834/25) від 01.06.2026 та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга на рішення обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції від 11.05.2026 у справі № 908/83/25(908/2834/25) є незаконним через неповне з`ясування обставин справи, недоведеність встановлених судом фактів та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував власний математичний розрахунок і скасував штраф у частині 392 405,42 грн.

Визначення розміру та нарахування штрафів за п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України є його виключною дискреційною функцією.

Апелянт вказує про неможливість ідентифікації складених податкових накладних. Суми за платіжними дорученнями від НСЗУ не співпадають із сумами податкових накладних, зареєстрованих аптекою у відповідному періоді. Оскільки в накладних покупцем зазначено «Неплатник» (код « 100000000000»), за сукупністю документів неможливо ідентифікувати, що вони були складені саме за господарськими операціями з відшкодування коштів від НСЗУ.

Скаржник зазначає також про порушення правил визначення дати виникнення податкових зобов`язань. Згідно з п. 187.7 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкового зобов`язання за операціями з оплатою за рахунок бюджетних коштів (реімбурсації) є дата зарахування коштів на поточний рахунок. Податкова накладна повинна складатися саме на дату отримання коштів і на повну суму, вказану в платіжному дорученні. Складення двох або більше накладних на один платіж чи довільний розподіл сум суперечить нормам ПК України та правовим позиціям Верховного Суду (зокрема у справі № 440/17/19).

Позивач не подавав до відповідача заяву про неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків в умовах воєнного стану за Порядком № 225. Сам факт запровадження воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності, що підтверджується позиціями Верховного Суду у справах № 380/14133/23, № 160/13661/23 тощо.

Платник здійснював діяльність і мав можливість виконувати податкові зобов`язання, тому нарахування штрафних санкцій за неналежну реєстрацію накладних є законним та обгрунтованим з боку податкового органу.

Крім того, актом перевірки також зафіксовано відсутність реєстрації податкових накладних за операціями з КНВЗ «Запорізький педагогічний коледж» на суму 7 337,58 грн (у т.ч. ПДВ 501,30 грн).

Апеляційна скарга на додаткове рішення обґрунтована тим, що додаткове рішення є незаконним через порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам.

Скаржник зазначає, що позивач не надав банківських квитанцій або платіжних інструкцій з відміткою банку, які б підтверджували реальне понесення та сплату витрат на правничу допомогу.

Згідно з Договором про надання правової допомоги № 28/07/25, оплата мала відбутися протягом 10 днів з моменту підписання акта, однак документального підтвердження здійснення розрахунку немає.

Акт наданих послуг від 03.05.2026 надано у форматі MS Word без первинних підписів та печаток сторін (електронний підпис було накладено лише під час відправки заяви до суду). Такий документ не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і не може вважатися належним доказом.

Договір та акт містять лише загальне найменування послуг та їх загальну вартість без конкретизації видів робіт, опису, обсягу та обчислення погодинної ставки адвоката, що суперечить ч. 3 ст. 126 ГПК України.

Справа є типовою та нескладною, обсяг доказів незначний, а судова практика у цій категорії є сталою. Позивач ще у травні 2025 року звертався до Запорізького окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, тому правова позиція вже була сформована, що значно спростило роботу адвоката.

Процесуальні документи (позовна заява, відповідь на відзив) здебільшого цитують норми права та повторюють один одного, тому їх підготовка не вимагають тривалого часу чи значних зусиль. Скаржник вважає заявлену суму у розмірі 52 500 грн завищеною.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу на рішення, в якому зазначає, що позивачем було надано до матеріалів справи роздруківки та узагальнений розрахунок з ЄРПН за період із травня 2019 року по січень 2025 року (загалом 573 записи). Загальний обсяг постачання за цими зареєстрованими накладними становить 20 877 439,92 грн (сума ПДВ - 1 352 364,10 грн).

Позивач наголошує, що всі ці накладні були фактично складені та зареєстровані у визначені законодавством строки, тому висновки ДПС про відсутність реєстрації є безпідставними та не спираються на матеріали справи.

Відповідно до п. 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України (у редакції Закону № 2876-IX від 12.01.2023), на період воєнного стану діють подовжені граничні строки реєстрації податкових накладних (до 5 числа наступного місяця - для податкових накладних, складених з 1 по 15 день; до 18 числа - для податкових накладних, складених з 16 по останній день).

Законом № 2876-IX тимчасово на період воєнного стану встановлено зменшені розміри штрафів за порушення строків реєстрації ПН (2 %, 5 %, 10 %, 15 %, 25 % від суми ПДВ залежно від кількості днів прострочення замість стандартних 50 %).

На підставі ст. 58 Конституції України закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну дію в часі, тому застосування ДПС штрафу у розмірі 50 % є протиправним.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України та правовими позиціями Верховного Суду (постанови у справах № 818/2159/18 та № 560/6736/24), виписка підсумкових податкових накладних за щоденними результатами роздрібних операцій через РРО або за безперервними/ритмічними поставками є правом, а не обов`язком платника.

Заперечення ДПС щодо неможливості ідентифікації накладних, складених на «Неплатника», нівелюють спеціальний порядок оформлення масових роздрібних операцій.

Платники ПДВ, які мали можливість виконувати свої обов`язки, звільнялися від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, складених у період лютого–травня 2022 року, за умови їх реєстрації до 15 липня 2022 року.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

17.06.2026 Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів – Висоцького А.М., Кошлі А.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 28.07.2026. Витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи (оскарження) № 908/83/25(908/2834/25), необхідні для розгляду апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді судді Кошлі А.О. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №908/83/25 (908/2834/25).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Висоцького А.М., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 прийнято апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Висоцького А.М., Фещенко Ю.В.

22.07.2026 Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі № 908/83/25(908/2834/25).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Висоцького А.М., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 28.07.2026.

Приєднано апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) до апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у цій справі для розгляду в одному апеляційному провадженні.

07.08.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 відкладено розгляд справи на 22.09.2026, оскільки матеріали справи № 908/83/25(908/2834/25) не надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

18.09.2026 матеріали справи №908/83/25 (908/2834/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.

У судове засідання 22.09.2026 представники позивача та третьої особи не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи.

У судовому засіданні 22.09.2026 заслухано представника скаржника та Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом в межах апеляційного перегляду

Щодо рішення суду від 11.05.2026

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2025 у справі № 908/83/25 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “АПТЕКА № 226”, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Вернигору В.П.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 розділу II, підпунктів 69.22, 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та наказів ГУ ДПС у Запорізькій області № 470-п від 14.03.2025, № 522-п від 21.03.2025, № 528-п від 25.03.2025 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2024.

За результатами перевірки складено акт № 4210/08-01-07-07/23788835 від 04.04.2025, який направлений позивачу рекомендованим листом і отриманий останнім 17.04.2025.

В акті перевірки контролюючий орган констатував, що ТОВ “АПТЕКА № 226” у періоді, який перевіряється уклало з НСЗУ низку договорів реімбурсації лікарських засобів (за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, у тому числі за відпуск препаратів за програмою “Доступні ліки”); на розрахунковий рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий в АТ “МетаБанк”, з рахунку НСЗУ UA448201720343180002000063754 у Державній Казначейській Службі України у період з 11.05.2019 по 21.12.2024 надходили кошти з призначенням платежу “Відшкодування вартості лікарських засобів, згідно звіту” на загальну суму 20 877 159, 39 грн. (перелік у розрізі платіжних доручень наведено в додатку № 8 до акта перевірки).

Контролюючий орган також зафіксував, що НСЗУ є бюджетною установою, неприбутковою організацією, не зареєстрована як платник ПДВ; кошти, які надійшли позивачу, є бюджетними у розумінні пункту 187.7 статті 187 ПК України.

За висновком акта, з цієї суми за ставкою 7 % оподатковуваними є 20 670 124, 59 грн. (ПДВ 1 352 251, 15 грн.), звільненими від оподаткування (пункт 71 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224) - 207 034, 80 грн.

Наявність об`єкта оподаткування ПДВ і правильність визначення сум податкових зобов`язань за деклараціями з ПДВ під час перевірки контролюючий орган не оспорив; заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ не встановлено.

За висновком акта перевірки, ТОВ “АПТЕКА № 226” зареєструвало в ЄРПН податкові накладні у відповідні дні на суми, вказані у платіжних дорученнях НСЗУ, лише за період з 09.05.2024 по 21.12.2024 на загальну суму 3 479 644, 32 грн. (у т.ч. ПДВ 7 % - 227 640, 29 грн.); за період з 01.05.2019 по 30.04.2024 своєчасно зареєстрованих податкових накладних на дати та суми надходжень від НСЗУ контролюючий орган не встановив.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС винесло податкове повідомлення-рішення від 07.05.2025 № 658808010707 (форми “ПН”), яким за пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України нараховано штрафні санкції на загальну суму 572 657, 20 грн., з яких: за операціями за ставкою 7 % - 562 305, 43 грн. (50 % від суми ПДВ 1 124 610, 86 грн. з бази 17 190 480, 27 грн.); за операціями, звільненими від оподаткування, - 10 351, 77 грн. (5 % від бази 207 034, 80 грн.).

На виконання ухвали суду від 05.01.2026 позивач 26.01.2026 надав додаткові докази - витяги з ЄРПН щодо податкових накладних, зареєстрованих ТОВ “АПТЕКА № 226” у зіставленні з переліком платіжних доручень НСЗУ, наведеним у додатку № 8 до акта перевірки.

За результатами дослідження цих доказів у сукупності з даними, отриманими за ухвалою від 09.10.2025 з ЄРПН, і з даними додатка № 8 до акта перевірки судом установлено, що позивач фактично зареєстрував в ЄРПН податкові накладні на частину сум, які надійшли від НСЗУ у період з 01.05.2019 по 30.04.2024 - на обсяг постачання, оподатковуваного за ставкою 7 %, у розмірі 11 995 879, 79 грн.; а не зареєстрував - на обсяг 5 194 600, 48 грн. (сума ПДВ 7 % - 339 800, 03 грн.), а також на обсяг звільнених від оподаткування операцій у розмірі 207 034, 80 грн.

Загальна сума операцій, за якими встановлена відсутність реєстрації податкових накладних у межах граничних строків, становить 5 401 635, 28 грн. (5 194 600, 48 грн. за ставкою 7 % + 207 034, 80 грн. звільнених операцій), тобто на 11 995 879, 79 грн. менше, ніж було зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки (17 397 515, 07 - 5 401 635, 28 = 11 995 879, 79).

Щодо додаткового рішення суду від 01.06.2026

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги № 28/07/25 від 28.07.2025, укладеним між ТОВ “АПТЕКА № 226” та адвокатом Качуренко Ю.Ю., актом наданих послуг від 03.05.2026 та ордером серії АР № 1261241 від 28.08.2025. Повноваження адвоката на представництво інтересів позивача підтверджені належним чином, а факт надання правничої допомоги саме у зв`язку з розглядом цієї справи знайшов підтвердження матеріалами справи.

Згідно з актом наданих послуг від 03.05.2026 заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 52 500 грн. складається з таких послуг:

- cкладання позовної заяви щодо оскарження податкового повідомлення-рішення (форма “ПН”) № 658808010707 від 07.05.2025 (штрафні санкції з податку на додану вартість на суму 572 657, 20 грн.) - 6 годин роботи адвоката – 10 000,00 грн;

- cкладання та подання відповіді на відзив від 30.09.2025 - 2,5 години роботи адвоката – 4 000,00 грн;

- cкладання та подання додаткових пояснень від 01.12.2025 - 1 година роботи адвоката – 1 500,00 грн;

- cкладання та подання заяви від 23.12.2025 - 1 година роботи адвоката – 1 500,00 грн;

- cкладання та подання додаткових пояснень від 04.03.2026 - 1 година роботи адвоката – 1 500,00 грн;

- cкладання та подання заяви (додаткових пояснень) від 13.04.2026 - 2 години роботи адвоката – 2 000,00 грн;

- представництво інтересів у судових засіданнях (відеоконференція) 03.12.2025, 09.12.2025, 16.12.2025, 24.12.2025, 26.01.2026, 04.02.2026, 05.03.2026, 09.04.2026 (8 засідань, 4 000 грн.) – 32 000,00 грн

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо рішення суду

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 187.7 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі.

Оскільки кошти, отримані позивачем від НСЗУ за програмою реімбурсації лікарських засобів, є бюджетними, дати виникнення податкових зобов`язань позивача збігаються з датами зарахування коштів на його розрахунковий рахунок, зафіксованими у платіжних дорученнях (додаток № 8 до акта перевірки).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України установлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою; податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Граничні строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН за операціями, здійсненими до 08.02.2023, визначаються пунктом 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на дату виникнення відповідного податкового зобов`язання: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, який набрав чинності 08.02.2023 (Закон України від 12.01.2023 № 2876-IX), тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, встановлено збільшені граничні строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Ця норма застосовується до операцій, за якими податкові зобов`язання виникли починаючи з 08.02.2023.

Відповідальність за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в межах граничного терміну передбачена пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України.

В редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, встановлено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку податкової накладної та/або розрахунку коригування, що зазначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу за результатами перевірки, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній/розрахунку коригування, або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено; для операцій, звільнених від оподаткування, - 5 відсотків обсягу постачання (без ПДВ).

Крім того, пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України (у редакції Закону України № 533-IX від 17.03.2020, з подальшими змінами) передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім прямо визначених у цьому пункті санкцій. Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин скасовано з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.

Разом з тим, з 27.05.2022 набрав чинності Закон України № 2260-IX від 12.05.2022 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану”.

Правовий висновок щодо застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у взаємодії з подальшими змінами, внесеними цим Законом, викладений Верховним Судом у постановах від 21.08.2024 у справі № 440/8796/23, від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23, від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23, за яким з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

З огляду на вищевикладене посилання позивача на автоматичну незастосовність штрафних санкцій за пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України за усі періоди з 01.03.2020 по 30.06.2023 на підставі виключно пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України та висновку Верховного Суду у постанові від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20 суд першої інстанції правомірно відхилив.

Наведений позивачем висновок був сформований за іншого правового регулювання (до набрання чинності Законом України № 2260-IX від 12.05.2022) та наразі уточнений подальшою практикою Верховного Суду.

Ключовим критерієм звільнення від відповідальності за пунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції Закону № 2260-IX) є документально підтверджена неможливість виконання платником податків відповідних обов`язків, підтверджена у порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 225 від 29.07.2022.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач такого підтвердження не надав, у той час як господарську діяльність він продовжував, що підтверджується самим фактом отримання коштів від НСЗУ у безперервному режимі протягом усього спірного періоду (додаток № 8 до акта перевірки).

За змістом акта перевірки, штраф за пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України нараховано за операціями отримання коштів від НСЗУ на загальну суму 17 397 515, 07 грн. (у т. ч. за ставкою 7 % - 17 190 480, 27 грн., ПДВ - 1 124 610, 86 грн.; звільнені від оподаткування - 207 034, 80 грн.) тобто на весь обсяг таких операцій за період з 01.05.2019 по 30.04.2024, крім періоду з 09.05.2024 по 21.12.2024, щодо якого контролюючий орган визнав факт своєчасної реєстрації податкових накладних.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактично не зареєстрованими у ЄРПН у межах граничних строків є податкові накладні за операціями отримання коштів від НСЗУ на загальну суму 5 401 635, 28 грн., з яких: за ставкою 7 % - 5 194 600, 48 грн. (сума ПДВ - 339 800, 03 грн.); звільнені від оподаткування - 207 034, 80 грн.

Відповідно, правомірною є сума штрафу за пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України, обчислена від бази, яка відповідає обсягу фактично не зареєстрованих податкових накладних, а саме:

- 169 900, 01 грн. (50 % від суми ПДВ 339 800, 03 грн. за операціями, оподатковуваними за ставкою 7 % у розмірі 5 194 600, 48 грн.);

- 10 351, 77 грн. (5 % від обсягу постачання 207 034, 80 грн. за операціями, звільненими від оподаткування).

Разом, правомірна сума штрафних санкцій, які могли бути нараховані оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням становить 180 251, 78 грн. (169 900, 01 + 10 351, 77 = 180 251, 78).

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що штраф у розмірі 392 405,42 грн. (572 657, 20 - 180 251, 78 = 392 405, 42) нарахований позивачу в частині, яка не відповідає фактичному обсягу порушення. Ця частина припадає на обсяг постачання за ставкою 7 % у розмірі 11 995 879, 79 грн. (17 190 480, 27 - 5 194 600, 48 = 11 995 879, 79) за яким податкові накладні позивачем фактично складено та зареєстровано в ЄРПН, що встановлено судом за наслідками дослідження витягів з ЄРПН і додаткових доказів позивача, наданих 26.01.2026.

Розрахунок цієї частини перевіряється арифметично: ПДВ 7 % від бази 11 995 879, 79 грн. становить 784 810, 83 грн. (11 995 879, 79 Ч 7 / 107), штраф 50 % - 392 405, 42 грн., що збігається із сумою штрафу, нарахованого відповідачем за цим обсягом операцій.

В силу підпунктів 21.1.1, 21.1.2 пункту 21.1 статті 21, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний визначати грошові зобов`язання платника податків на підставі об`єктивних даних, а винесені ним акти індивідуальної дії - бути обґрунтованими та вмотивованими (пункт 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки в частині нарахування штрафу на суму 392 405, 42 грн. об`єктивна підстава (факт відсутності реєстрації податкових накладних) відсутня, оскаржуване податкове повідомлення-рішення у цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів скаржника про перебрання судом дискреційних повноважень та помилковості арифметичного розрахунку, апеляціний суд зазначає таке.

Спеціальна норма п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України передбачає застосування фінансової санкції у розмірі 50% від суми ПДВ за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН протягом граничного строку, зазначеної у ППР, складеному за результатами перевірки.

Об`єктивною стороною цього податкового правопорушення є саме факт відсутності реєстрації ПН.

Колегія суддів зазначає, що дослідження судом першої інстанції витягів з ЄРПН та встановлення факту того, що Позивачем у перевіряємому періоді фактично складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на обсяг постачання 11 995 879,79 грн (сума ПДВ 7% — 784 810,83 грн), є правомірним виконанням обов`язку суду щодо з`ясування обставин справи та оцінки належності, допустимості і достовірності доказів (ст.ст. 76– 79, 86 ГПК України).

Здійснення судом перевірки відповідності фактичних обставин справи висновкам акта перевірки не є «втручанням у дискреційні повноваження», оскільки дискреція податкового органу обмежується вимогами закону та не дає права притягувати платника до відповідальності за відсутності самого факту правопорушення.

Якщо податкові накладні на відповідну суму ПДВ були зареєстровані платником податку, відсутній склад правопорушення у вигляді не реєстрації податкових накладних, а відтак нарахування штрафу на суму 392 405,42 грн є протиправним.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що незбіг номерів чи сум окремих накладних із платіжними дорученнями НСЗУ доводить відсутність реєстрації. Специфіка господарської діяльності Позивача як аптечного закладу полягає у роздрібній реалізації лікарських засобів громадянам (фізичним особам).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, при роздрібних продажах та при реалізації за програмою реімбурсації, де покупці або НСЗУ не є платниками ПДВ, податкові накладні виписуються з позначкою «Неплатник» (код « 100000000000»).

Оскільки всі зареєстровані Позивачем накладні були відображені в ЄРПН та включені до податкових декларацій з ПДВ (що підтверджено актом перевірки, яким заниження податкових зобов`язань із ПДВ не встановлено), наявне повне сукупне покриття сформованих податкових зобов`язань. Формальний незбіг реквізитів окремої накладної із платіжним дорученням за наявності зареєстрованої ПН на відповідну суму ПДВ у межах звітного періоду не створює складу правопорушення у вигляді «відсутності реєстрації».

Апеляційний суд погоджується з тим, що за п. 187.7 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань при постачанні товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на поточний рахунок.

Проте недотримання дати складання накладної або дроблення/об`єднання платежів є порушенням правил та строків складання/реєстрації ПН, що тягне за собою відповідальність передбачену ст. 120-1.1 ПК України (порушення строків реєстрації). Натомість ГУ ДПС встановило порушення саме у вигляді не здійснення реєстрації податкових накладних, а не порушення строків такої реєстрації.

Оскільки за обсягом операцій на суму 11 995 879,79 грн факт наявності зареєстрованих ПН у ЄРПН підтверджений матеріалами справи, контролюючий орган не мав правових підстав кваліфікувати це порушення за п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 440/17/19 стосується порядку виписки ПН, однак не ототожнює несвоєчасну або некоректну реєстрацію ПН із її повною відсутністю.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ “АПТЕКА № 226” підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області (форми “ПН”) № 658808010707 від 07.05.2025 щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 392 405, 42 грн.

Щодо додаткового рішення

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частиною п`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд виходить із критеріїв реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи; ці ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах “East/West Alliance Limited” проти України, “Лавентс проти Латвії”).

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, на яку посилаються обидві сторони.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. При цьому суд не вправі зменшувати такі витрати з власної ініціативи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Оцінивши заявлений розмір витрат за наведеними критеріями, апеляційний суд вважає його співмірним зі складністю справи, обсягом і характером фактично наданої адвокатом правничої допомоги та витраченим часом. Зі змісту акта наданих послуг від 03.05.2026 та матеріалів справи вбачається, що адвокатом складено позовну заяву, відповідь на відзив, чотири додаткові пояснення (заяви) та забезпечено участь у восьми судових засіданнях; зазначений обсяг роботи є реальним і підтвердженим матеріалами справи.

Справа стосується оскарження податкового повідомлення-рішення на суму 572 657, 20 грн. штрафних санкцій у межах провадження про банкрутство та потребувала підготовки відповідних процесуальних документів і участі в судових засіданнях.

Доводи скаржника про неспівмірність та завищеність заявлених витрат, наведені в запереченнях, колегія суддів відхиляє, оскільки справа не є справою незначної складності, що доводиться зокрема кількістю судових засідань та кількістю заяв та додаткових пояснень, наданих сторонами.

Щодо аргументу скаржника про те, що у матеріалах справи не міститься доказів на підтвердження проведення оплати витрат, суд звертає увагу скаржника на правові позиції Верховного Суду з цього питання, викладені, зокрема у постановах від 03.10.2019 по справі №922/445/19, від 21.01.2020 по справі №904/1038/19, від 23.01.2020 по справі №910/16322/18, від 30.01.2020 по справі №911/420/18, від 04.02.2020 по справі №904/1759/18, від 06.02.2020 по справі №916/1830/19, від 12.02.2020 по справі №648/1102/19, від 17.02.2020 по справі №906/941/18, від 04.03.2020 по справі №914/633/18, від 10.03.2020 по справі № 924/1107/18, від 12.03.2020 по справі №904/1878/19/.

У вказаних постановах вказано, що відсутність доказів оплати витрат на правничу допомогу не може бути підставою для відмови у її стягненні, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Щодо клопотання скаржника про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначає таке.

Cудом апеляційної інстанції здійснена оцінка рівня витрат позивача на професійну правничу допомогу, в розрізі їх обґрунтованості та необхідності, як обов`язкового критерію при розподілі судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, керуючись ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, судова колегія вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем за підготовку документів процесуального характеру, супровід та представництво інтересів позивача у суді першої інстанції підтверджені матеріалами справи, відповідають критеріям реальності та необхідності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, рішенням суду позов задоволено частково - податкове повідомлення-рішення скасовано в частині 392 405, 42 грн. із заявлених 572 657, 20 грн. штрафних санкцій, що становить 68,52 % позовних вимог. Відповідно, заявлені та визнані співмірними витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 35 973 грн. (52 500 грн. х 68,52 %).

Оцінивши надані докази у сукупності за правилами статей 76 - 79, 86 ГПК України, врахувавши критерії реальності, обґрунтованості, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, а також правило про пропорційний розподіл судових витрат за результатами часткового задоволення позову, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 973 грн. У задоволенні решти заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу понад зазначену суму (на 16 527 грн.) суд першої інстанції правомірно відмовив.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційними оскарженнями, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) – залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі №908/83/25 (908/2834/25) – залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 30.09.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя А.М. Висоцький

Суддя Ю.В. Фещенко