Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №922/1441/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1441/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

позивача – Юдін А.В.

відповідача – Басарт Л.А.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (вх. № 1724Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 (повне рішення складено 24.07.2026 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103,м. Харків, вул. Партали Станіслава, буд. 3)

про стягнення 4 485 473,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 4 485 473,70 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, зокрема про неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов`язань за договором постачання природного газу № 7318-НГТ-32 від 01.06.2021 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати за природний газ у встановлені договором строки. Також, у позові позивачем зазначено про те, що відповідач ухилився від документального оформлення спожитих у періоди листопад 2021 (Обсяг І), грудень 2021 (Обсяг ІІ та Обсяг ІІІ), січень 2022 (Обсяг ІІІ), березень 2022 (Обсяг І та Обсяг ІІІ), квітень 2022 (Обсяг І, Обсяг ІІ, Обсяг ІІІ) обсягів природного газу. Так, за періоди поставки лютий 2022 (Обсяг ІІІ), березень 2022 (Обсяг ІІІ), квітень 2022 (Обсяг ІІІ), Споживачем не підписано відповідні акти приймання-передачі природного газу по зазначеним Обсягам, у зв`язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо об`ємів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі. ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” надано лист-відповідь від 13.09.2024 № ТОВВИХ-24-14107 щодо обсягів спожитого відповідачем природного газу помісячно. Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору. Станом на момент пред`явлення позову відповідач має основну заборгованість в розмірі 4 485 473,70 грн., яка залишилася відповідачем несплаченою.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103,м. Харків, вул. Партали Станіслава, буд. 3; код ЄДРПОУ 31555944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) - 4 485 473,70 грн. заборгованості та 53 825,68 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 в частині відмови в задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочення виконання рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 на строк до 31.01.2027. В іншій частині рішення просить залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції під час ухваленні рішення не були належним чином враховані обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення та їм не була надана належна оцінка. Так, як стверджує апелянт, зобов`язання по договору поставки виконані відповідачем на 90,28 % , ступінь вини відповідача незначна, щомісячні нарахування за газ по договору з жовтня 2021 року по лютий 2022 року сплачувались в добровільному порядку та своєчасно. Крім того, апелянт зазначає, що клопотання про відстрочення аргументовано не тільки збитковістю та важким фінансовим станом, а також іншими документально підтвердженими обставинами – втратою та пошкодженням свого виробничого обладнання та приміщень котелень, в т.ч. на тимчасово окупованих територіях, тим, що ТОВ «КЛК» є підприємством, що відноситься до критичної інфраструктури, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що визначено розпорядженнями Харківської обласної військової адміністрації, має багато втрат споживачів та трудових ресурсів, у корисному відпуску теплової енергії, при відновленні обладнання та інше.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (вх. № 1724Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 та призначено справу до розгляду на 22.09.2026.

18.09.2026 від апелянта надійшло клопотання про долучення нового доказу, а саме копії платіжної інструкції № 5769 від 17.09.2026, якою підтверджується часткова сплата заборгованості по договору № 7318-НГТ-32 постачання природного газу від 01.06.2021.

Розглянувши клопотання апелянта про залучення нового доказу колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Так, апелянт зазначає, що після ухвалення оскаржуваного рішення, ним було частково сплачена заборгованість, яка була предметом спору у даній справі.

Між тим, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

Колегія суддів акцентує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання апелянта про долучення нового доказу у справі.

В судове засідання, призначене на 22.09.2026, з`явились представники учасників справи та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2021 між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (постачальник) та ТОВ “Котельні лікарняного комплексу” (споживач) 01.06.2021 року було укладено договір № 7318-НГТ-32 (далі - Договір).

Пунктом 4.1.1 Договору визначено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований), визначається наступним чином, зокрема: 4.1.1. В період з 01.06.2021 до 31.05.2022 ціна обсягів газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 6183,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 по 31.05.2022 (включно) становить 7 583,89 грн.

Додатковою угодою №7 від 29.10.2021 сторони доповнили пункт 4.1 Розділу 4 “ціна природного газу” підпунктом 4.1.3 у наступній редакції:

- 4.1.3 Ціна обсягів газу визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІІ (фіксований), визначається наступним чином:

- 4.1.3.1 В період з 01.10.2021 до 31.12.2022 (включно) ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ -13658,42 грн.

- крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

- крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.10.2021 по 31.12.2022 (включно) становить 16554,00 грн.

На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період червень 2021 - травень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ в обсязі 3042,44775 тис.куб.м на загальну суму 51 021 729,53 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (частково), в тому числі обсяги природного газу по місяцям (тис.куб.м.), а саме:

- Червень 2021 - 38,74731

- Липень 2021 - 31,74314

- Серпень 2021 - 29,82438

- Вересень 2021 - 37,33137

- Жовтень 2021 - 231,34227

- Листопад 2021 - 439,15709

- Грудень 2021 - 606,87260

- Січень 2022 - 655,71664

- Лютий 2022 - 469,4808

- Березень 2022 - 387,33807

- Квітень 2022 - 85,08658

- Травень 2022 - 29,80750

Вищенаведене підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Інформаційної платформи Оператора ГТС (Лист ТОВ “Оператор ГТС” від 13.09.2024 № ТОВВИХ-24-14107.

Відповідно до пунктів 3.5-3.5.1 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначив про те, що вказаний обов`язок було проігноровано з боку відповідача та не надано актів розподілу природного газу Позивачу.

Пунктами 3.5.2-3.5.4 Договору визначено, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає Споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого), акт на передачу Обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу Обсягу ІІ. При цьому, Сторони в першу чергу оформляють акти на передачу Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цього Договору відповідні значення у відповідному розрахунковому періоді. Різниця між фактично використаним Споживачем обсягом газу за відповідний період та сумою відповідних фактичних показників Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого), оформлюється актом приймання-передачі газу, як Обсяг ІІ.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Позивачем у позові зазначено, що в супереч умовам договору та законодавства, Відповідач ухилився від документального оформлення спожитих у періоди листопад 2021 (Обсяг І), грудень 2021 (Обсяг ІІ та Обсяг ІІІ), січень 2022 (Обсяг ІІІ), березень 2022 (Обсяг І та Обсяг ІІІ), квітень 2022 (Обсяг І, Обсяг ІІ, Обсяг ІІІ) обсягів природного газу.

У зв`язку з вищенаведеним, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка склала 4485473,70 грн. та яка залишилася відповідачем несплаченою.

Вищенаведені обставини стали підставою для позивача для звернення з даним позовом до суду.

01.06.2026 відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з клопотання про надання відстрочення виконання рішення суду на 8 місяців.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю. В свою чергу, розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні з посилання на те, що відповідач не довів наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у справі.

Так, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у даній справі до 31.01.2027, в іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, у зв`язку з чим згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.

Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Як свідчать матеріали справи, відповідач обґрунтовує клопотання про відстрочення виконання рішення суду тим, що:

- ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» є теплопостачальним підприємством і займається виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії , в т. ч. на території м. Харкова, Богодухівського та Куп`янського району Харківської області, має у власності та в оренді газові топкові та котельні з власним обладнанням; головною причиною того, що заборгованість по договору залишилась несплаченою, є той факт, що ТОВ «КЛК» в даний час має право на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання на суму 3 781 761,00 грн., а також на компенсацію (субвенцію) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування"; наявність у відповідача права на відшкодування різниці в тарифах від держави на всю суму боргу, яка до цього часу не компенсована державою підтверджується Протоколом територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської облдержадміністрації від 23.09.2021р.; відповідно до вказаного протоколу право на субвенцію ТОВ «Котельні лікарняного комплексу, а саме обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання - затверджено на суму 28 583 017,00 грн. ( п.9 переліку підприємств); в грудні 2021 компенсовано 24 801 256 грн., залишок некомпенсованої заборгованості з різниці в тарифах – 3 781 761,00 грн.

- форс-мажорні обставини, засвідчені листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України, військова агресія, введення воєнного стану, робота на території можливих та активних бойових дій, вплинули суттєво на підприємство;

- ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» є підприємством, що відноситься до критичної інфраструктури, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що визначено відповідним розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 433 В від 16.05.2025 (п. 15 Додатку до розпорядження); Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 231 В від 30.03.2026 (п. 6 Додатку до розпорядження) підтверджено статус ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; із переліку споживачів вбачається, що споживачами відповідача є лікарні міста Харків та Харківської області, а також інші бюджетні установи на території м. Харкова та області;

- фінансовий стан відповідача вкрай важкий та критичний - відповідно до балансу та фінансового звіту малого підприємства за 2025 рік збитки складають 847, 7 тис. грн.; при цьому з 24.02.2022 відповідач має значні збитки із-за втрат свого обладнання на котельнях, його пошкодження та неможливості доступу до свого майна із-за активних обстрілів Куп`янського району та Харківського району Харківської області - через майже чотири роки майно на котельнях прикордонних територій не може бути в стані, придатному для використання, за попереднім розрахунком вартість втраченого та пошкодженого майна близько 5 млн. гривень; надає копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» є потерпілим у кримінальних провадженнях та надає копію довідки про збитки, що складена Харківською обласною військовою адміністрацією на підставі даних бухгалтерського обліку та інвентаризаційних описів майна.

Заперечуючи проти заяви про відстрочення виконання рішення позивачем було наголошено про те, що поставка природного газу відбувалась з червень 2021 по травень 2022 і остаточно відповідач повинен був розрахуватися до 16.07.2022; відповідач не надав доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості; згідно із відкритих джерел (https://opendatabot.ua/c/31555944) у відповідача: дохід в 2025 склав 82 258 900 грн., а у 2024 - 74 916 800 грн., при цьому прогнозований дохід 2026 року становить 86 667 710 грн.,, вартість активів у 2025 - 50 387 000 грн. З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Колегія судів зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що надання відстрочення дозволить відповідачу розрахуватись з позивачем на протязі наступного опалювального сезону без значної шкоди для роботи та споживачів теплової енергії та вжити додаткових заходів для отримання компенсації різниці в тарифах.

При цьому у разі ж покладення на відповідача обов`язку одномоментно виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення може призвести до вкрай негативних наслідків для відповідача, реальної загрози банкрутства, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, неможливості сплати податків, заробітної плати, доведенням його до стану банкрутства, позбавлення статусу підприємства критичної інфраструктури, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов`язків забезпечення бюджетних установ, медичних та інших установ послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи; негайне виконання рішення може привести також до збільшення суми боргу перед позивачем по поточному діючому договору, неможливості виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.

При вирішенні питання наявності балансу інтересів сторін, колегія суддів також враховує ті обставини, що підприємство боржника з самого початку військової агресії знаходилось в зоні можливих бойових дій, що є загальновідомим фактом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зобов`язання по договору поставки виконані відповідачем на 90,28 % , ступінь вини відповідача незначна.

Так, на думку колегії суддів у даній справі відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.

За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку колегія суддів не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

В той же час, колегія суддів враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).

Колегія суддів також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.

Водночас, враховуючи встановлені колегією суддів обставини реального незадовільного фінансового стану відповідача, негайне виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача і виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача.

У свою чергу, відстрочення виконання судового рішення дасть підприємству відповідача можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.

Відтак, відстрочка виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.

Особливу увагу колегія суддів звертає на те, що ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» є підприємством, що відноситься до критичної інфраструктури, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що визначено відповідним розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 433 В від 16.05.2025 (п. 15 Додатку до розпорядження); Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 231 В від 30.03.2026 (п. 6 Додатку до розпорядження) підтверджено статус ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; із переліку споживачів вбачається, що споживачами відповідача є лікарні міста Харків та Харківської області, а також інші бюджетні установи на території м. Харкова та області.

Відтак заперечення позивача стосовно того, що відповідач не надав доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості, а також те, що клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідача не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, відхиляються колегією суддів.

За наведених вище конкретних виключних для відповідача обставин, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх та обґрунтованих фактичних та правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у цій справі до 31.07.2027, адже процесуальним законом передбачено право суду відстрочити виконання судового рішення на строк до одного року з дня ухвалення такого рішення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що, в порушення вимог ст. ст. 331 ГПК України, місцевий господарський суд не дотримався справедливого балансу інтересів сторін у спорі.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" про надання відстрочення виконання судового рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким клопотання ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" про надання відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

В зв`язку з тим, що спір доведений до суду з вини відповідача, тому саме на нього покладається судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (вх. № 1724Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" про надання відстрочення виконання судового рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким клопотання ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" про надання відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Відстрочити ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 до 31.01.2027.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі № 922/1441/26 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 30.09.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко