Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №918/225/20 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа № 918/225/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Романюк Ю.Г.

секретар судового засідання Семенюк А.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Шаблія В. І., адвоката, ордер ВК №1237643, Менжереса Я. Ю. - паспорт серія НОМЕР_1

відповідача за первісним позовом: Шевчук Г.Є., адвоката, ордер ВК №1242268

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу правонаступника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Менжереса Ярослава Юрійовича на рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2020 р. у справі №918/225/20

за первісним позовом правонаступника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Менжереса Ярослава Юрійовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу"

про витребування майна

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу"

до правонаступника Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни - Менжереса Ярослава Юрійовича

про скасування запису про право власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Менжерес Віра Олександрівна звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" про витребування майна. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що право власності Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни на спірне майно не було припинено у встановлений законом спосіб.

У поданій позовній заяві ФОП Менжерес В.О. посилається на те, що їй стало відомо, що 17.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" набуло у власність цілісний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 980224556204) підприємства ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машинна - технологічна станція", до складу якого входить: цех №2, цех №3, склад, пожежне депо, прохідна, кузня, станція біологічної очистки, компресорна, вагова, котельня, операторна автозаправочної станції, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , магазин, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Складовими частинами вказаного цілісного майнового комплексу є спірне майно - цех №2 та цех №3.

В той же час, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №202095111 від 27.02.2020, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цех №2 та цех №3 (а.с. 10-12, т. 1).

При цьому, у вказаній довідці зазначено, що право власності ОСОБА_1 на цех №3 виник на підставі договору купівлі - продажу, реєстровий №2727 від 04.12.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В., а на цех №2 - на підставі договору купівлі - продажу, реєстровий №2725 від 04.12.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В.

Крім того, позивач зазначає, що Постановою Вищого господарського суду України від 14 липня 2011 року в справі №14/189 вирішено зобов`язати фізичну особу - підприємця Менжерес Віру Олександрівну повернути відкритому акціонерному товариству "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" приміщення цеху № 2 площею 2 526,9 кв.м. вартістю 165 893 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року в справі № 5019/1930/11 вирішено зобов`язати фізичну особу - підприємця Менжерес Віру Олександрівну повернути Відкритому акціонерному товариству "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" приміщення цеху № 3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що сам по собі факт набрання законної сили вказаними рішеннями Вищого господарського суду України та Господарського суду Рівненської області не припиняє речове право власності на спірне майно у однієї особи, і не є підставою для автоматичного виникнення речового права власності на це ж майно у іншої особи, а лише зобов`язує сторони вчинити правочин, внаслідок вчинення якого настануть зазначені речові права (право власності однієї особи припиниться, а у іншої особи виникне право власності).

Таким чином, позивач вважає, що право власності фізичної особи - підприємця Менжерес Віри Олександрівни на цех №2 та на цех АДРЕСА_3 , не було припинено у встановлений законом спосіб, а відтак вона є добросовісним набувачем та має право витребовувати у відповідача спірне майно.

27.03.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" надійшла зустрічна позовна заява до Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни про скасування запису про право власності на нерухоме майно.

Вказує, що право власності ОСОБА_1 на цехи №2 і№3 виникло на підставі договорів купівлі-продажу, реєстровий номер 2725 і 2727 від 04.12.2008, посвідчений приватним нотаріусом Березнівського РНО Куц І.В.

Протягом 2010-2011 років право власності ОСОБА_1 на вищевказане нерухоме майно було припинено судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Передача-приймання приміщення цехів №2 та №3 відбулося після огляду фактичного технічного стану приміщення через символьну передачу технічних паспортів будівель, про, що складено відповідні акти приймання – передачі.

Таким чином, цехи №2 та №3, що належали ОСОБА_1 та перейшли(повернулися) у володіння ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція». Додатковим доказом фактичного переходу права власності на цех №2 та цех №3 від ФОП Менжерес В.О. до ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» є включення вказаного нерухомого майна до ліквідаційної маси ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» за заявою ініціюючого кредитора ФОП Менжерес В.О..

Отже, цехи №2 та №3, що раніше належали ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» перейшли (у складі цілісного майнового комплексу) в приватну власність Вороб`я О.О., яке було в подальшому придбане у нього ТОВ «Світло для світу» на підставі договору купівлі-продажу №63 від 17.01.2020.

Зауважує, що право власності ФОП Менжерес В.О. на цехи №2 та №3 було припинено, а запис про скасування державної реєстрації прав на вищевказане нерухоме майно до державного реєстру внесено не було – такий запис слід внести на підставі рішення суду.

На підтвердження своєї позиції посилається на ст.ст.15, 216, 236, 331 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 26, 27, 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 20 ГК України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.09.2020 відмовлено в задоволенні первісного позову ФОП Менжерес В.О. до ТзОВ "Світло для світу" про витребування майна. Задоволено зустрічний позов ТзОВ "Світло для світу" до ФОП Менжерес В.О. про скасування запису про право власності на нерухоме майно.

Скасовано запис (рішення про державну реєстрацію прав) у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності Менжерес В.О. (РНОКПП НОМЕР_2 ) на цех №2 (реєстраційний номер майна 22667588), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано запис (рішення про державну реєстрацію прав) у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на цех №3 (реєстраційний номер майна 22669405), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ФОП Менжерес В.О. на користь ТзОВ "Світло для світу" 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Менжерес В.О. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким витребувати від ТзОВ "Світло для світу" на користь ФОП Менжерес В.О. цех № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22667588), який знаходиться за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Бистричі, вулиця Надслучанська, будинок 312, та володіє наступними характеристиками: загальна площа - 2 526, 9 квадратних метрів, матеріали стін - цегла, відсоток зносу - 37, загальна вартість нерухомого майна - 443 153, 00 грн, право власності на який у неї виникло на підставі договору купівлі-продажу реєстровий № 2725 від 04.12.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В.

Витребувати від ТзОВ "Світло для світу" на користь ФОП Менжерес В.О. цех № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22669405), який знаходиться за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Бистричі, вулиця Надслучанська, будинок 312, та володіє наступними характеристиками: загальна площа - 3 844, 1 квадратних метрів, матеріали стін - цегла, загальна вартість нерухомого майна - 694 138, 00 грн, право власності на який у неї виникло на підставі договору купівлі-продажу реєстровий № 2727 від 04.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Апелянт вважає вищевказане рішення Господарського суду Рівненської області неправосудним у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 202095111 від 27 лютого 2020 року, за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) зареєстровано право власності на цех № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22667588), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, згідно з інформаційною довідкою № 202095111 від 27 лютого 2020 року, за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) зареєстровано право власності на цех № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22669405), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що постановою Вищого господарського суду України від 14 липня 2011 року в справі № 14/189 вирішено зобов`язати фізичну особу - підприємця Менжерес Віру Олександрівну повернути відкритому акціонерному товариству «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» приміщення цеху № 2 площею 2 526, 9 кв.м. вартістю 165 893 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2011 року в справі №5019/1930/11 вирішено зобов`язати фізичну особу - підприємця Менжерес Віру Олександрівну повернути Відкритому акціонерному товариству «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» приміщення цеху № 3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вважає, що дані рішення судів не являються правовою підставою для припинення речового права власності Менжерес Віри Олександрівни на вказане у них майно і для виникнення права власності на це ж майно у Відкритого акціонерного товариства «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція».

На думку скаржника, сам по собі факт набрання законної сили вказаними рішеннями Вищого господарського суду України та Господарського суду Рівненської області не припиняє речове право власності на спірне майно у однієї особи, і не є підставою для автоматичного виникнення речового права власності на це ж майно у іншої особи, а лише зобов`язує сторони вчинити правочин, внаслідок вчинення якого настануть зазначені речові права (право власності однієї особи припиниться, а у іншої особи виникне право власності), але такі правочини не були вчинені і вже не можуть бути вчинені у зв`язку із припиненням юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція».

Таким чином, право власності фізичної особи - підприємця Менжерес Віри Олександрівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на цех № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22667588), який знаходиться за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Бистричі, вулиця Надслучанська, будинок 312, та на цех № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22669405), який знаходиться за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Бистрині, вулиця Надслучанська, будинок 312, не було припинено у встановлений законом спосіб.

Вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки право власності фізичної особи - підприємця Менжерес Віри Олександрівни на цех № 2 та на цех № 3, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не було припинено у встановлений законом спосіб.

Отже, на підставі статті 388 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець Менжерес Віра Олександрівна має право витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло для світу», код ЄДРПОУ 42523160, цех № 2 та цех № 3, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Березнівський район, село Бистрині, вулиця Надслучанська, будинок 312.

За таких обставин вважає, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Відзиву на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло для світу» не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. зупинено апеляційне провадження у справі №918/225/20 до залучення до участі у справі правонаступника позивача - Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни.

В подальшому ухвалою суду від 06.07.2026, зокрема, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" задоволено. Поновлено провадження у справі №918/225/20. Залучено до участі у справі №918/225/20 в якості позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) правонаступника померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою від 08.09.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судового рішення у справі №555/2397/23. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "22" вересня 2026 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

Разом з тим, від відповідача за первісним позовом надійшла заява у якій вказує на законність та обґрунтованість оскарженого рішення.

Крім того, вказує, що в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 13.05.2014 у справі №5019/104/11 було встановлено, що ФОП Менжерес В.О. виконала рішення судів, якими її було зобов`язано повернути майно ВАТ «Бистрицька СМ ТС», і право власності на яке було повернуто ВАТ «Бистрицька СМ ТС», внаслідок визнання недійсними договорів, за якими воно вибуло із власності ВАТ «Бистрицька СМ ТС», чим спростовано доводи позивача за первісним позовом (апелянта) щодо добросовісності набуття ним права власності та відсутності правочинів щодо повернення майна ФОП Менжерес В.О. до ВАТ «Бистрицька СМ ТС».

Також зауважує, що правонаступник апелянта ОСОБА_2 з 2021 року фактично ініціює безпідставні провадження відносно ТОВ «Світло для світу», яке дійсно є добросовісним набувачем спірного майна, зокрема слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області за процесуального керівництва Рівненської обласної прокуратури здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12021180000000392 від 15.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, в рамках якого були накладені арешти на майно, належне ТОВ «Світло для світу». 10.07.2025 старшим слідчим в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Рівненській області майором поліції Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.08.2025 2 ОСОБА_3 було винесено Постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження №12021180000000392, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.12.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, закрито, у зв`язку з відсутністю в діяннях арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича, приватного нотаріуса Березнівського районного нотаріального округу Трембіцького Володимира Ярославовича, приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Куц Інни Вікторівни складу вказаних кримінальних правопорушень.

Разом з тим, 2109.2026 від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів з додатками, вказує, що під час звернення до суду із позовною заявою, позивачем було долучено до позовної заяви інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого №202095111 від 27 лютого 2020 року.

Вказаною інформаційною довідкою підтверджено реєстрацію права власності на підставі договорів купівлі продажу укладених із ТОВ «Євробуд-М» від 28.08.2008, ОСОБА_1 на нерухоме майно - цех №2 та цех №3, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що він вважає за необхідне додатково підтвердити інформацію зазначену в інформаційні довідці, шляхом долучення до матеріалів справи договорів купівлі продажу від 28.08.2008 укладених між ТОВ «Євробуд-М» та ОСОБА_1 придбання на нерухомого майна - цеху №2 та цеху №3 та квитанції про сплату коштів за придбані цехи.

Просить долучити до матеріалів справи №918/225/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" про витребування майна - цеху №2 та цеху №3 які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 наступні докази :

1.«Договір купівлі-продажу» від 04.12.2008 укладений між ОСОБА_1 (с.Ільпінь-2 Здолбунівського району Рівненської області РНОКПП НОМЕР_2 ) та ПП «Євробуд-М» (код ЄДРПОУ 32600531) на придбання будівлі цеху №2 за адресою: АДРЕСА_1 , витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21177446 від 08.12.2008 р. та витяг з державного реєстру правочинів №6806127 від 04.12.2008 - 3 арк.;

2.«Договір купівлі-продажу» від 04.12.2008 укладений між ОСОБА_1 (с.Ільпінь-2 Здолбунівського району Рівненської області РНОКПП НОМЕР_2 ) та ПП «Євробуд-М» (код ЄДРПОУ 32600531) на придбання будівлі цеху №3 за адресою: Рівненська область, Березнівський р-н, с. Бистрині, вул. Надслучанська, буд. 312, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21177743 від 08.12.2008 та витяг з державного реєстру правочинів №6806179 від 04.12.2008 - 3 арк;

3. квитанції про сплату коштів №36 від 19.06.2009, №34 від 02.07.2009, №28 від 20.07.2009, №NOM9К42122 від 05.02.2010, №NOM9К40544 від 20.01.2010, №NOM9К53717 від 03.03.2010, №NOVВЕ36304 від 08.04.2010, №NOM9К37792 від 12.04.2010, №NOVВЕ36884 від 09.04.2010, №NOVВЕ35738 від 14.04.2010, №NOM9К34644 від 15.04.2010, №NOM9К39093 від 16.04.2010, №NOM9К52222 від 01.06.2010, №NOM9К42014 від 23.06.2010, №NOVВЕ35842 від 06.07.2010, №NOM9К46690 від 28.07.2010, №NOVВЕ34865 від 23.07.2010, №NOM9К57484 від 04.11.2010 №NOM9К45399 від 13.08.2010 - 9 арк.

Представник відповідача за первісним позовом заперечила проти задоволення клопотання щодо долучення поданих доказів.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі №909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи №916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи №909/965/16, від 26.02.2019 зі справи №913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Одночасно суд бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі №910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов`язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що жодних доказів подачі вказаних доказів в суді першої інстанції матеріали справи не містять, а також не містять в суді апеляційної інстанції письмового клопотання про поновлення строку на подачу таких доказів, при цьому враховуючи їх дати вони існували на момент подачі позову.

Причиною неподачі їх в суд першої інстанції вказує на онкозахворювання позивача за первісним позовом та її вплив на можливість оцінки переліку доказів які підлягали для надання до суду. Колегія суддів не бере до уваги вказані доводи оскільки вони не підтверджені жодними документами, а є лише позицією скаржника.

За наведеного, колегія суддів не бере до уваги подані скаржником додаткові докази, неповажні причини пропуску.

В судове засідання з`явилися представники сторін.

Представник Менжереса Я.Ю. підтримав подану скаргу та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити. Менжерес Я.Ю. підтримав свого представника.

Представник відповідача за первісним позовом заперечила проти поданої апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Щодо первісного позову.

Як убачається із матеріалів справи, що спірне майно було продане під час реалізації майна боржника в межах справи №5019/104/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 у справі №5019/104/11, що залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 та Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014, встановлено наступне.

"Як вбачається з поданої ФОП Менжерес В.О. заяви, 4 квітня 2008 року між ВАТ "Бистрицька СМТС" (Продавець) та Приватним підприємством "Євробуд-М" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цеху № 3. Ціна договору склала 492 400 грн 00 коп. ПП "Євробуд-М" сплатило ВАТ "Бистрицька СМТС" 492 400 грн 00 коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року у справі № 7/14 вищевказаний договір купівлі-продажу визнаний недійсним. Дана постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2010 року.

Таким чином, ВАТ "Бистрицька СМТС" зобов`язана повернути ПП "Євробуд-М" кошти отримані за продане майно в розмірі 492 400 грн 00 коп.

01.06.2011 між ПП "Євробуд-М" та ФОП Менжерес В.О, укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПП "Євробуд-М" уступило ФОП Менжерес В.О. право вимоги повернення коштів в сумі 492 000 грн 00 коп., у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу цеху № 3 від 4 квітня 2008 року.

03.07.2008 між Приватним підприємством фірмою "Велсі" (Позикодавець) та ВАТ "Бистрицька СМТС" (Позичальник) укладено договір позики грошових коштів в сумі 173 000 грн 00 коп. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язання Позичальником укладені договір застави виробничого обладнання та договір іпотеки приміщення цеху № 2.

26.08.2008 між ППф "Велсі" та ВАТ "Бистрицька СМТС" укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ВАТ "Бистрицька СМТС" передало у власність ППф "Велсі" приміщення цеху № 2 в рахунок погашення позики. Між тими ж сторонами укладено договір про задоволення вимог заставодержателя, відповідно до якого ВАТ "Бистрицька СМТС" передало у власність ППф "Велсі" виробниче обладнання в рахунок погашення позики.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.01.2011 у справі № 14/189 договір іпотеки від 03.07.2008, договір застави від 03.07.2008 року, договір задоволення вимог іпотекодержателя від 26.08.2008 та договір задоволення вимог заставодержателя від 26.08.2008 визнані недійсними. Дане рішення залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011.

11.04.2011 між ППф "Велсі" та ФОП Менжерес В.О. укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ППф "Велсі" уступило ФОП Менжерес В.О. право вимагати повернення позики в сумі 173 000 грн 00 коп. Враховуючи викладене, загальна сума заборгованості складає 665 000 грн 00 коп.

20.12.2011 ФОП Менжерес В.О. передала ВАТ "Бистрицька СМТС" приміщення цеху №2 та приміщення цеху № 3 .

Оскільки, об`єкти нерухомості повернуті боржнику після 26.01.2011, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Бистрицька СМТС", вимоги ФОП Менжерес В.О. в сумі 665 000 грн 00 коп. є поточними."

Зазначеною ухвалою задоволено заяву Фізичної - особи підприємця Менжерес Віри Олександрівни про визнання грошових вимог до боржника. Визнано грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Менжерес Віри Олександрівни до боржника - Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно - технологічна станція" у справі №5019/104/11 на суму 665 000 грн 00 коп.- основного боргу, як вимоги четвертої черги із включенням їх до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, у поданій позовній заяві та апеляційній скарзі, ФОП Менжерес В.О. вказує, що її право власності на спірне майно не було припинене у встановлений законом спосіб, так як правочин, спрямований на повернення майна власнику - ВАТ "Бистрицька СГ МТС" вчинений не був та вже не може бути вчинений у зв`язку з ліквідацією останнього.

Проте, в матеріалах справи міститься Акт приймання - передачі від 20.12.2011, яким на підставі Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06 липня 2010 року у справі №7/14 ФОП Менжерес В.О. передає, а ВАТ "Бистрицька СГ МТС" приймає приміщення цеху №3 площею 3844,1 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Надслучанська, 312, с. Бистричі Березнівського району Рівненської області, 34644 із врахуванням переліку пошкоджень будівлі цеху №3, викладеними у акті обстеження приміщення від 20.12.2011, який є невід`ємною частиною цього акту приймання-передачі (а.с. 36 т. 1).

Також, в матеріалах справи міститься Акт приймання - передачі від 20.12.2011, яким на підставі Постанови Вищого господарського суду України від 14 липня 2011 року у справі №14/189 ФОП Менжерес В.О. передає, а ВАТ "Бистрицька СГ МТС" приймає приміщення цеху №2 площею 2526,9 кв.м. вартістю. 165 893,00 грн, що знаходиться за адресою: вул. Надслучанська, 312, с. Бистричі Березнівського району Рівненської області, 34644, із врахуванням переліку пошкоджень будівлі цеху №3, викладеними у акті обстеження приміщення від 20.12.2011, який є невід`ємною частиною цього акту приймання-передачі (а.с. 35, т. 1).

Зазначені акти підписані: від ФОП Менжерес В.О. уповноваженим представником Сорокою В.Г. (на підставі Довіреності від 07.12.2011, що посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В. (а.с. 37, т. 1)) та виконавчим директором ВАТ "Бистрицька СГ МТС" Рудич В.М.

Відтак, колегія суддів зауважує, що факт повернення майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" підтверджено матеріалами справи та встановлено ухвалою суду від 5019/104/11, що набрало законної сили, а відтак не потребує доказуванню, та спростовує доводи скаржника про протилежне.

Таким чином, спірне майно вибуло з володіння власника з його волі.

Разом з тим, за первісним позовом, позивач просить витребувати з володіння добросовісного набувача (відповідача за первісним позовом) нерухоме майно - цех №2 та цех №3.

Матеріально-правовою підставою позову обрано статтю 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Нормами ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права апеляційний господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України).

Отже, враховуючи наведене вище, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна, як було встановлено вище, виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що вимоги про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК, у даному спорі задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявність усіх умов, передбачених зазначеною нормою, для витребування майна.

Крім того, у поданій позовній заяві та апеляційній скарзі, ФОП Менжерес В.О. вказує, що її право власності на спірне майно підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №202095111 від 27.02.2020 (а.с. 10-12, т. 1).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, за змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (відповідний висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Таким чином, наявність у позивача запису в реєстраційній книзі про право власності не має правового значення для встановлення власника майна, що помилково вважає скаржник.

За наведеного, враховуючи, що позивачем за первісним позовом не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які вона посилався як на підставу своїх вимог до відповідача за первісним позовом, беручи до уваги повернення спірного майна у власність Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість первісного позову, в зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Крім того, суд першої інстанції, також відповідно до ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" дійшов правильного висновку, що оскільки підставою відмови ФОП Менжерес В.О. у даній справі є необґрунтованість та недоведеність заявлених нею позовних вимог, приписи щодо позовної давності, в даному випадку, не впливають на результат вирішення спору, тому слід відмовити відповідачу за первісним позовом в задоволенні поданої ним заяви про застосування позовної давності від 13.05.2020, виходячи з того, що у справі наявні обставини, які виключають можливість застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Щодо зустрічного позову, слід зазначити наступне.

22 квітня 2016 року на другому повторному аукціоні з продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція", що проводився Рівненською товарною біржею, реалізовано майно боржника, а саме: цілісний майновий комплекс до складу якого входить 12 одиниць нерухомого майна Переможцем вказаного аукціону визнано Воробей Олександра Володимировича, який запропонував ціну в розмірі 320 000,00 грн (матеріали справи №5019/104/11, том 9, а.с. 72).

Так, Протоколом №05-04/16-Н про результати аукціону визначено склад Цілісного майнового комплексу за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Бистричі, вул. Надслучанська, 312, а саме:

1. Склад (за планом літера А-1), загальною площею 839,3 м. кв., навіс - Б-1, замощення - І, огорожа - 1, ворота - 2;

2. Вагова (за планом літера А-1), загальною площею 76,3 м. кв.;

3. Котельня (за планом літера А-2), загальною площею 566,8 м. кв., димова труба Б-1;

4. Операторна автозаправочної станції (за планом літера А-1), загальною площею 35,5 м. кв.;

5. Станція біологічної очистки (за планом літера А-1), загальною площею 94,8 м. кв.;

6. Прохідна (за планом літера А-2), загальною площею 281,9 м. кв.;

7. Компресорна (за планом літера А-1), загальною площею 114,3 м. кв.;

8. Кузня (за планом літера А-1), загальною площею 63,8 м. кв.;

9. Пожежне депо (за планом літера А-2), загальною площею 279,2 м. кв.;

10. Цех №2 (за планом літера А-1), загальною площею 2526,9 м. кв.;

11. Цех №3 (за планом літера А-2), загальною площею 3844,1 м. кв.;

12. Магазин (за планом літера А-1), загальною площею 82,5 м. кв. (інша адреса: Рівненська область, Березнівський район, с. Бистричі, вул. Надслучанська, 310А).

В подальшому, 22 квітня 2016 року між Відкритим акціонерним товариством "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" в особі ліквідатора Сокотуна Віталія Аполлінарійовича (продавець), та ОСОБА_4 (покупець) укладено Договір купівлі - продажу (матеріали справи №5019/104/11, том 9, а.с. 79-80).

Пунктом 2.1. зазначеного договору, передбачено, що предметом Договору є передача продавцем у власність покупцеві майна у порядку та на умовах, передбачених договором. Продавець зобов`язується передати у власність покупцю зазначене вище майно.

Право власності на Об`єкти аукціону переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на поточний рахунок організатора аукціону, вказаний у договорі та підписання сторонами акту приймання - передачі об`єкту аукціону.

25 квітня 2016 року підписано Акт передання права власності на куплене нерухоме майно, яким продавець - Відкрите акціонерне товариство "Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція" в особі ліквідатора Сокотуна Віталія Аполлінарійовича передав, а покупець ОСОБА_4 прийняв нерухоме майно, що є предметом купівлі на аукціоні згідно із протоколом про результати аукціону Рівненського товарною біржею від 22.04.2016 №05-04/16-Н (матеріали справи №5019/104/11, том 9, а.с. 93).

Судом встановлено, що вказаний акт підписаний уповноваженим представником боржника, скріплений відтиском його печатки.

В подальшому, 30.07.2016 приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Рівненської області Трембіцьким В. видано Свідоцтво, що зареєстроване в реєстрі №507, про те, що відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 25.04.2016, і протоколу про проведення аукціону, складеного Рівненською товарною біржею від 25.04.2016, ОСОБА_4 належить на праві власності майно за списком, в тому числі спірний цех №2 та цех №3 (а.с. 47, т.1).

17 січня 2020 року між ОСОБА_4 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" (покупець) укладено Договір купівлі - продажу об`єкта нерухомого майна (а.с. 48-50, т.1).

Пунктом 1.1. зазначеного договору встановлено, що за цим договором продавець продає об`єкт нерухомого майна - "цілісний майновий комплекс" (до складу якого входить: цех №2, цех №3, склад, пожежне депо, прохідна, кузня, станція біологічної очистки, компресорна, вагова, котельня, операторна автозаправочної станції, а також магазин), адреса якого: АДРЕСА_4 , а покупець на підставі рішення засновника №1 від 20.12.2019 приймає його і сплачує за нього обумовлену грошову суму.

За приписами п. 1.4. вказаного договору, цілісний майновий комплекс належить продавцю на підставі Свідоцтва про придання майна з прилюдних торгів, виданого Трембіцьким В.Я., приватним нотаріусом Березнівського районного округу Рівненської області від 13.07.2016 року, за реєстровим № 507. Право власності зареєстровано в ДРРП на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 980224556204.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 17.01.2020, що сформований приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц І.В., власником цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 980224556204) вказано Товариство з обмеженою відповідальністю "Світло для світу" (а.с. 51-53, т.1).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначалося вище, спірне майно було включене до складу цілісного майнового комплексу, що реалізоване на аукціоні під час проведення процедури ліквідації ТОВ "Бистрицька СГ МТС", за результатами якого ОСОБА_4 належить на праві власності майно за списком, в тому числі спірний цех №2 та цех №3 (а.с. 47, т.1).

За приписами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

При цьому, при вирішенні даного спору колегія суддів зауважує, що реєстрація права власності ФОП Менжерес В.О. на спірне майно відбулось на підставі чинних (на момент реєстрації права власності) Договорів купівлі - продажу, проте в подальшому визнаних недійсними рішеннями судів, що набрали законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи містяться копії Актів про повернення спірного майна власнику у зв`язку з визнанням недійсними договорів, на підставі яких набулось право власності.

Відтак, право власності ФОП Менжерес В.О. було припинено, однак відповідні відомості до державного реєстру внесені не були.

Частина 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Приписами п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів бере до уваги встановлений факт відсутності права власності ФОП Менжерес В.О. на спірне майно та доведення факту законного набуття права власності на спірне майно позивачем за зустрічним позовом, погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Світло для світу" слід задоволити в повному обсязі.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задоволити в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 24.09.2020 у справі №918/225/20 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу правонаступника Фізичної особи-підприємця Менжерес Віри Олександрівни - Менжереса Ярослава Юрійовича на рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2020 р. у справі №918/225/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.09.2020 у справі №918/225/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу № 918/225/20 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "29" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Романюк Ю.Г.