Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №924/580/13 (924/766/26) — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Справа № 924/580/13 (924/766/26)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Тангиян О.О.

за участю представників:

апелянта: Ткачука Ю.Г. (в режимі відеоконференції)

позивача: Думітращук В.А. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026, постановлену суддею Грамчуком І.В. у м. Хмельницький

у справі № 924/580/13 (924/766/26)

за позовом засновника приватного підприємства "Ларго" ОСОБА_1

до відповідача-1 Хмельницької міської ради,

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М"

до відповідача-3 Приватного підприємства "Ларго" м. Хмельницький

до відповідача-4 арбітражного керуючого-ліквідатора Чернецької А.А.

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2021, укладеного між ТОВ "К2М" та Хмельницькою міською радою, відповідно до якого ТОВ "К2М" набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , та нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А.І., реєстровий номер 1406; визнання (поновлення) права за ПП "Ларго" права користування земельною ділянкою, площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.

У липні 2026 року засновник Приватного підприємства "Ларго" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Хмельницької області в межах справи № 924/580/13 про банкрутство Приватного підприємства "Ларго" з позовом до Хмельницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М", Приватного підприємства "Ларго" та арбітражного керуючого-ліквідатора Чернецької А.А., у якому просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2021, укладений між Хмельницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "К2М", відповідно до якого ТзОВ "К2М" набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А.І., реєстровий номер 1406; визнати (поновити) за Приватним підприємством "Ларго" право користування земельною ділянкою площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на спірну земельну ділянку, заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати державну реєстрацію виникнення, зміни чи припинення права власності або інших речових прав щодо неї, а також заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, його структурним підрозділам та державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з поділом земельної ділянки, зміною її площі, цільового призначення та інших характеристик.

Необхідність вжиття таких заходів заявник обґрунтовував, зокрема, тим, що ТзОВ "К2М" розпочало демонтаж розташованої на спірній земельній ділянці будівлі, що, за його твердженням, підтверджується відповіддю Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 16.06.2026, а також обставинами, які були предметом оцінки під час вирішення питання про забезпечення позову щодо самої будівлі у справі №924/580/13 (924/384/23).

Заявник також посилався на можливість ТзОВ "К2М", як власника земельної ділянки вчинити під час розгляду справи дії щодо її поділу, зміни площі, конфігурації, цільового призначення чи інших характеристик, що, на його думку, у разі задоволення позову може ускладнити ефективне поновлення прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі №924/580/13 (924/766/26) заяву засновника ПП "Ларго" ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві власності належить ТзОВ "К2М", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2040836068101, номер запису про право власності 42739510. Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати державну реєстрацію виникнення, зміни чи припинення права власності або інших речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо вказаної земельної ділянки. Також заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, його структурним підрозділам та державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які дії, у тому числі реєстраційні, пов`язані з поділом зазначеної земельної ділянки та/або зміною її площі, цільового призначення чи інших характеристик.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив із того, що обрані заявником заходи забезпечення безпосередньо стосуються земельної ділянки, щодо якої заявлені позовні вимоги, а відтак перебувають у прямому зв`язку з предметом спору.

Суд першої інстанції врахував характер заявлених вимог, доводи заявника щодо можливості зміни правового та фактичного стану спірної земельної ділянки під час розгляду справи та дійшов висновку, що невжиття відповідних заходів може ускладнити ефективний захист і поновлення прав та інтересів, за захистом яких подано позов.

Оцінивши співвідношення заявлених вимог із обраними заходами забезпечення, місцевий господарський суд визнав їх адекватними та співмірними предмету спору і такими, що не порушують балансу прав та інтересів учасників справи.

Не погоджуючись зі вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ "К2М" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі № 924/580/13 (924/766/26) та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/580/13 (924/766/26) у складі: Поліщук П.Я. головуючий суддя, Юрчук М.І., Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі №924/580/13 (924/766/26) залишено без руху.

10.08.2026 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М" надійшла заява про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Поліщука П.Я. з 03.08.2026 по 22.08.2026 включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Юрчука М.І. з 10.08.2026 по 08.09.2026 включно, перебуванням у відпустці судді-члена колегії Бучинської Г.Б. з 03.08.2026 по 14.08.2026 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 924/580/13 (924/766/26), протокол від 12.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуюча суддя, Коломис В.В., Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "К2М" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі № 924/580/13 (924/766/26), а також призначено розгляд апеляційної скарги на "10" вересня 2026 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань № 3.

24.08.2026 до суду апеляційної інстанції від Хмельницької міської ради та від ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційну скаргу.

Водночас, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Крейбух О.Г. з 08.09.2026 по 30.09.2026 включно, а також із перебуванням на відпочинку, у зв`язку з відрядженням, яке припало на вихідний день, у період з 01.10.2026 по 02.10.2026 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 924/580/13 (924/766/26), протокол від 09.09.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 справу прийнято до провадження у новому складі суду та призначено розгляд апеляційної скарги на 22.09.2026 о 14:45 год. При цьому судом враховано раніше задоволені клопотання учасників справи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та забезпечено участь представника ТзОВ "К2М" Ткачука Ю.Г. і представниці ОСОБА_1 Думітращук В.А. у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

22.09.2026 до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 - адвокатки Думітращук В.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи.

22.09.2026 до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 - адвокатки Думітращук В.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване її зайнятістю в іншому судовому засіданні у справі № 607/761/25, призначеному Тернопільським міськрайонним судом на 22.09.2026 о 15:00 год.

У поданому клопотанні представниця зазначила, що дата судового засідання у справі № 607/761/25 була погоджена за її участю ще 11.08.2026, у зв`язку з чим вона не матиме можливості взяти участь у судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду, призначеному на 22.09.2026 о 14:45 год., та просила визнати причини її неявки поважними і відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд апеляційної інстанції, розглянувши зазначене клопотання, протокольно відмовив у його задоволенні та продовжив розгляд апеляційної скарги.

Разом з тим під час надання пояснень представником ТзОВ "К2М" представниця ОСОБА_1 - адвокатка Думітращук В.А. приєдналася до судового засідання в режимі відеоконференції та надалі взяла участь у розгляді апеляційної скарги.

Після приєднання до судового засідання представниці ОСОБА_1 було забезпечено можливість надати пояснення щодо доводів апеляційної скарги та висловити позицію стосовно вимог скаржника, якою вона скористалася, заперечивши проти задоволення апеляційної скарги та підтримавши викладені у відзиві доводи.

Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "К2М" зазначає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 про забезпечення позову є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт наголошує, що на момент звернення до суду у позивача мають існувати порушені, невизнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких він звертається, а також має бути обґрунтовано, яким чином задоволення заявлених позовних вимог призведе до їх поновлення.

ТзОВ "К2М" звертає увагу, що позивач обґрунтовує заявлені вимоги необхідністю захисту своїх прав як засновника ПП "Ларго", яке раніше користувалося спірною земельною ділянкою, тоді як на час звернення до суду власником як земельної ділянки, так і розташованого на ній нежитлового приміщення є ТзОВ "К2М".

Апелянт стверджує, що на момент подання позову ОСОБА_1 не має особистих майнових чи корпоративних прав щодо спірної земельної ділянки, які могли б бути порушені договором її купівлі-продажу від 30.06.2021 та поновлені шляхом задоволення заявлених вимог. За твердженням скаржника, спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у власності ОСОБА_1 чи ПП "Ларго" та не входила до ліквідаційної маси банкрута.

Крім того, ТзОВ "К2М" зазначає, що право користування земельною ділянкою виникає на підставі та протягом строку дії договору оренди, натомість позивач не надав доказів чинності на час звернення до суду договору оренди земельної ділянки від 05.10.2010, на який він посилається у позовній заяві.

На переконання ТзОВ "К2М", між ОСОБА_1 , ТОВ "К2М" та Хмельницькою міською радою фактично відсутній спір щодо земельної ділянки площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, оскільки ця земельна ділянка належить на праві власності ТзОВ "К2М" як власнику розташованого на ній нежитлового приміщення площею 2 438,8 кв. м.

В апеляційній скарзі, серед іншого, звернено увагу на те, що місцевий господарський суд не дослідив питання наявності відповідного спору та порушеного права позивача, хоча встановлення таких обставин, на думку скаржника, було необхідним для вирішення питання про те, чи може невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення чи поновлення прав позивача.

Окремо ТзОВ "К2М" зауважує, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування того, яким саме чином невжиття застосованих судом заходів забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду або поновлення прав ОСОБА_1 за заявленими ним вимогами.

За доводами апеляційної скарги, накладення арешту на земельну ділянку, заборона державної реєстрації виникнення, зміни чи припинення речових прав щодо неї та заборона вчинення кадастрових дій, пов`язаних з поділом земельної ділянки, зміною її площі, цільового призначення чи інших характеристик, за відсутності спору щодо належності земельної ділянки порушують гарантоване ТхОВ "К2М" право власності.

З огляду на наведене ТзОВ "К2М" просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі №924/580/13 (924/766/26) та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Хмельницька міська рада у поданому відзиві погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ "К2М", вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Міська рада зазначає, що ТзОВ "К2М" як переможець аукціону з продажу майна ПП "Ларго" у ліквідаційній процедурі, сплативши повну вартість придбаного майна, є добросовісним набувачем виробничо-складського, побутового приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за товариством 15.10.2019. Зокрема, на момент придбання земельної ділянки площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, ТзОВ "К2М" вже користувалося цією земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 03.12.2020 №436/01, право оренди за яким було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2020.

Оскільки ТзОВ "К2М" було власником розташованого на земельній ділянці нерухомого майна, міська рада вважає, що товариство мало передбачені частиною другою статті 134 Земельного кодексу України підстави для набуття цієї земельної ділянки у власність у неконкурентний спосіб.

За таких обставин міська рада вважає, що права позивача оспорюваним договором не порушені, належних доказів протилежного ним не надано, а тому суд першої інстанції передчасно застосував заходи забезпечення позову.

З огляду на викладене Хмельницька міська рада просить апеляційну скаргу ТзОВ "К2М" задовольнити, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 у поданому відзиві зазначає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 є законною та обґрунтованою, а застосовані судом заходи забезпечення позову відповідають предмету заявлених вимог та спрямовані на забезпечення можливості ефективного поновлення прав у разі задоволення позову.

Позивач зазначає, що звернувся з позовом в інтересах боржника ПП "Ларго" як його єдиний засновник та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2021, на підставі якого ТзОВ "К2М" набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, а також визнати (поновити) за ПП "Ларго" право користування цією земельною ділянкою.

ОСОБА_1 стверджує, що до проведення 23.08.2019 аукціону з продажу нерухомого майна ПП "Ларго" земельна ділянка перебувала у користуванні боржника, а після продажу розташованої на ній будівлі право користування земельною ділянкою перейшло до ТзОВ "К2М" відповідно до статті 120 Земельного кодексу України. У подальшому ТзОВ "К2М" як власник будівлі набуло у власність і спірну земельну ділянку на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу від 30.06.2021.

Позивач наголошує, що результати аукціону від 23.08.2019, на якому ТзОВ "К2М" придбало будівлю, а також укладений за його результатами договір купівлі-продажу нерухомого майна та державна реєстрація права власності ТзОВ "К2М" є предметом судового оскарження у справі №924/580/13 (924/384/23).

Метою позову в зазначеній справі, за твердженням ОСОБА_1 , є повернення будівлі до ліквідаційної маси ПП "Ларго" для її подальшої реалізації та максимального задоволення вимог кредиторів. У зв`язку з цим позивач посилається на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна і зазначає, що у разі повернення будівлі до ліквідаційної маси правовий режим земельної ділянки, на якій така будівля розташована, безпосередньо впливатиме на можливість використання та подальшої реалізації відповідного об`єкта нерухомості.

ОСОБА_1 також звертає увагу, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі №924/580/13 (924/384/23) уже було вжито заходів забезпечення позову щодо самої будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці, шляхом накладення арешту та заборони вчинення певних дій щодо неї.

На думку позивача, необхідність застосування заходів щодо земельної ділянки додатково підтверджується поведінкою ТзОВ "К2М" щодо будівлі, оскільки з травня 2026 року товариством демонтовано два поверхи п`ятиповерхової будівлі.

За твердженням ОСОБА_1 , за таких обставин ТзОВ "К2М" як власник земельної ділянки не позбавлене можливості під час розгляду справи здійснити її поділ, зменшення площі, зміну конфігурації чи цільового призначення або вчинити інші дії, наслідком яких може стати зміна характеристик земельної ділянки.

Позивач вважає, що вчинення таких дій може ускладнити або унеможливити повернення земельної ділянки у разі задоволення позову у тому стані, з тією площею, цільовим призначенням та кадастровим номером, які існували на час звернення до суду.

ОСОБА_1 зазначає, що застосовані судом першої інстанції заходи мають тимчасовий характер, безпосередньо пов`язані з предметом спору та не виходять за межі земельної ділянки площею 0,1464 га, щодо якої заявлені позовні вимоги.

Позивач не погоджується з доводами ТзОВ "К2М" щодо відсутності у нього порушеного права та вважає, що такі аргументи стосуються вирішення спору по суті. На його переконання, під час вирішення питання про забезпечення позову суд не встановлює остаточно наявність чи відсутність порушеного матеріального права та не оцінює обґрунтованість позовних вимог по суті, оскільки заходи забезпечення спрямовані на тимчасове збереження існуючого становища до вирішення спору.

Так само ОСОБА_1 заперечує проти аргументу апелянта про те, що земельна ділянка не входила до ліквідаційної маси ПП "Ларго", оскільки, за його твердженням, земельна ділянка безпосередньо пов`язана з будівлею, яка входила до ліквідаційної маси боржника та вибула з його власності за результатами аукціону, правомірність проведення якого оспорюється. На переконання ОСОБА_1 , у разі повернення будівлі до ліквідаційної маси ПП "Ларго" останнє матиме інтерес у набутті права користування земельною ділянкою, необхідною для розміщення та обслуговування цієї будівлі.

Заперечуючи проти доводів апелянта щодо неспівмірності застосованих заходів, позивач зазначає, що ТзОВ "К2М" не конкретизувало, яким чином оскаржувана ухвала порушує баланс інтересів сторін. При цьому земельна ділянка продовжує перебувати у власності ТзОВ "К2М", товариство не позбавлене права володіння та користування нею відповідно до її функціонального призначення, тоді як застосовані обмеження мають на меті лише недопущення зміни її юридичного та фактичного стану до вирішення спору.

З огляду на наведене ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТзОВ "К2М" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі №924/580/13 (924/766/26) без змін.

Інші учасники справи правом на подання відзиву/заперечень/пояснень не скористалися.

У судовому засіданні 15.09.2026 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представниця позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві, та просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники інших сторін у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене, а також те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідачку, присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на земельній ділянці площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться виробничо-складське, побутове приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв. м.

Заявником також повідомлено, що у провадженні Господарського суду Хмельницької області після касаційного перегляду Верховним Судом рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі № 924/580/13 (924/384/23) на новому розгляду перебуває позов засновника ОСОБА_1 про визнання недійсними результати аукціону з продажу нерухомого майна ПП "Ларго", а саме нерухомого майна, що складається з виробничо-складського, побутового приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 переможцю аукціону ТзОВ "К2М" (код за ЄДРПОУ - 41023710), що проведений 23.08.2019 Південно-Західною універсальною товарною біржею; визнання недійсним Договір купівлі-продажу, посвідчений 15.10.2019 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Шульгою Т.А., зареєстрований в реєстрі за № 693, укладений між ПП "Ларго" та ТзОВ "К2М"; скасування відповідної державної реєстрації права власності ТзОВ "К2М" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на вищевказане нерухоме майно.

Метою вищевказаного позову є повернення нерухомого майна, що складається з виробничо-складського, побутового приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у ліквідаційну масу боржника ПП "Ларго" з подальшого продажу приміщення за найвищою ціною та максимального задоволення вимог всіх кредиторів у справі про банкрутство №924/580/13.

При цьому вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, за адресою: АДРЕСА_1 , яка також на праві власності належить ТзОВ "К2М".

Матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ "К2М" розпочато демонтаж будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці. Факт проведення демонтажних робіт щодо вказаної будівлі встановлювався, зокрема, під час розгляду питання про забезпечення позову у справі №924/580/13 (924/384/23), за результатами якого Північно-Західним апеляційним господарським судом 02.07.2026 прийнято відповідну постанову щодо вжиття заходів забезпечення позову стосовно цієї будівлі.

Окрім того, проведення демонтажу будівлі підтверджується відповіддю Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 16.06.2026, наданою за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та проведеної комісійної перевірки.

Метою нового позову ОСОБА_1 є повернення сторін спору у попередній стан також відносно не тільки будівлі у судовій справі № 924/580/13 (924/384/23), але і земельної ділянки, на якій ця будівля розташована, що тягне за собою необхідність збереження кадастрового номеру, площі та цільового призначення земельної ділянки. Площа земельної ділянки, цільове призначення та кадастровий номер були визначені під час перебування земельної ділянки у користуванні боржника ПП "Ларго" та не змінювались після придбання її ТзОВ "К2М", отже, повернення земельної ділянки у користування або у власність попереднього власника (боржника) ПП "Ларго" має відбуватись із такою самою площею, цільовим призначенням та кадастровим номером.

ТзОВ "К2М" є власником земельної ділянки площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, у зв`язку з чим наділене правомочностями щодо розпорядження нею, у тому числі шляхом поділу земельної ділянки, зміни її площі, конфігурації, цільового призначення та інших характеристик у встановленому законом порядку.

На зазначеній земельній ділянці розташована будівля, щодо якої між сторонами існує окремий судовий спір у справі № 924/580/13 (924/384/23). Земельна ділянка та розташований на ній об`єкт нерухомого майна є окремими об`єктами цивільних прав, водночас їх використання є функціонально взаємопов`язаним, оскільки використання будівлі здійснюється разом із використанням земельної ділянки, на якій вона розташована.

Правовий режим земельної ділянки та розташованої на ній будівлі перебуває у взаємозв`язку, що обумовлений принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній об`єкта нерухомого майна.

Відповідно, зміна площі, конфігурації, цільового призначення чи інших характеристик земельної ділянки під час розгляду справи може вплинути на можливість збереження її у тому правовому та фактичному стані, який існував на момент виникнення спірних правовідносин.

Аналіз встановлених обставин справи, застосовного законодавства та мотиви оцінки судом апеляційної інстанції висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо неї, а також заборони органам та державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з поділом земельної ділянки, зміною її площі, цільового призначення та інших характеристик.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Підстави забезпечення позову визначено у статті 136 Господарського процесуального кодексу України , згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої, частин третьої, четвертої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю суттю арешт майна є тимчасовим процесуальним заходом, спрямованим на обмеження можливості розпорядження майном з метою його збереження до вирішення спору по суті. Застосування такого заходу не припиняє права власності на майно та саме по собі не вирішує питання про його належність (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

У питанні застосування норм статей 136, 137 ГПК України позиція Верховного Суду є усталеною та передбачає, що, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19 тощо).

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову суд не розглядає та не вирішує справу по суті.

ТзОВ "К2М" в апеляційній скарзі зазначає, що у ОСОБА_1 відсутні особисті майнові чи корпоративні права щодо спірної земельної ділянки, які могли бути порушені договором купівлі-продажу від 30.06.2021, земельна ділянка ніколи не перебувала у власності позивача чи ПП "Ларго" та не входила до ліквідаційної маси боржника.

Також апелянт звертає увагу на відсутність доказів чинності на час звернення до суду договору оренди земельної ділянки від 05.10.2010, у зв`язку з чим вважає, що між сторонами відсутній спір щодо земельної ділянки, а суд першої інстанції до вжиття заходів забезпечення мав з`ясувати наявність у позивача порушеного матеріального права.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2021, на підставі якого ТзОВ "К2М" набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, а також про визнання (поновлення) за ПП "Ларго" права користування цією земельною ділянкою.

Отже, саме правовий режим земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:16:007:0099 є безпосереднім предметом судового розгляду у цій справі.

При цьому ТзОВ "К2М" заперечує як проти правових підстав для визнання недійсним договору від 30.06.2021, так і проти наявності підстав для поновлення за ПП "Ларго" права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, твердження апелянта про відсутність між сторонами спору щодо земельної ділянки не узгоджується із предметом заявлених позовних вимог та змістом заперечень самого ТзОВ "К2М" проти них.

Водночас аргументи скаржника про закінчення строку дії договору оренди, відсутність у ПП "Ларго" права користування земельною ділянкою на час звернення з позовом, правомірність набуття ТзОВ "К2М" права власності на цю земельну ділянку та відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог. З`ясування цих питань потребує дослідження матеріально-правових підстав позову, оцінки доказів та встановлення обставин, які входять до предмета доказування під час вирішення спору по суті. Надання остаточної оцінки таким доводам під час перегляду ухвали про забезпечення позову фактично означало б передчасне вирішення спору по суті, що не відповідає правовій природі інституту забезпечення позову.

Поряд із цим колегія суддів враховує, що питання наявності у ОСОБА_1 як єдиного засновника ПП "Ларго" юридично значущого інтересу у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси вже було предметом оцінки Верховного Суду у пов`язаній справі №924/580/13 (924/384/23).

Так, у постанові від 02.04.2026 у справі №924/580/13 (924/384/23) Верховний Суд, врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначив про наявність у позивача як єдиного засновника боржника інтересу у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси. При цьому такий висновок не свідчить про наперед встановлену обґрунтованість позовних вимог у цій справі щодо земельної ділянки та не вирішує питання про наявність чи відсутність у ПП "Ларго" відповідного права користування.

Разом з тим він спростовує категоричне твердження апелянта про відсутність у ОСОБА_1 будь-якого юридично значущого інтересу у правовідносинах, пов`язаних із поверненням майна ПП "Ларго".

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені апелянтом обставини щодо матеріального права позивача не виключають можливості застосування заходів забезпечення позову та підлягають остаточному встановленню під час розгляду справи по суті.

З цих же підстав на стадії вирішення питання про забезпечення позову колегія суддів не надає остаточної оцінки доводам Хмельницької міської ради щодо добросовісності набуття ТзОВ "К2М" нерухомого майна, наявності у товариства права оренди земельної ділянки та правомірності подальшого набуття цієї земельної ділянки у власність у неконкурентний спосіб на підставі частини другої статті 134 Земельного кодексу України.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх неспівмірність та порушення права власності ТзОВ "К2М".

Серед іншого, ТзОВ "К2М" також вказує, що місцевий господарський суд не обґрунтував, яким саме чином невжиття застосованих заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективне поновлення прав позивача. Крім того, скаржник вважає, що одночасне накладення арешту на земельну ділянку, заборона вчинення реєстраційних дій щодо неї та заборона вчинення дій, пов`язаних з поділом, зміною площі, цільового призначення та інших характеристик земельної ділянки, є неспівмірним втручанням у право власності ТзОВ "К2М".

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки у цій справі заявлено вимоги про визнання недійсним правочину, на підставі якого ТзОВ "К2М" набуло право власності на земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, а також про визнання (поновлення) за ПП "Ларго" права користування цією ж земельною ділянкою.

Відтак, суд апеляційної інстанції констатує, що між обраними заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог існує прямий та безпосередній зв`язок, оскільки всі застосовані судом першої інстанції заходи стосуються виключно того майна, щодо правового режиму якого виник спір.

При цьому необхідність вжиття таких заходів місцевий господарський суд обґрунтовано оцінював з урахуванням не лише наявності у ТзОВ "К2М" правомочностей власника щодо розпорядження земельною ділянкою, а й фактичних обставин, які передували зверненню із заявою про забезпечення позову.

Серед іншого, матеріалами справи підтверджується, що ТзОВ "К2М" розпочато демонтаж будівлі, розташованої на спірній земельній ділянці. Факт проведення демонтажних робіт щодо цієї будівлі підтверджується, зокрема, відповіддю Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 16.06.2026, наданою за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та проведеної комісійної перевірки.

Крім того, обставини зміни фізичного стану будівлі були предметом судової оцінки під час вирішення питання про забезпечення позову у пов`язаній справі №924/580/13 (924/384/23), за результатами якого постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 застосовано заходи забезпечення позову щодо цієї будівлі.

Отже, висновок місцевого господарського суду про необхідність збереження спірної земельної ділянки у незмінному правовому та фактичному стані зроблений не виключно з огляду на абстрактну можливість власника розпорядитися належним йому майном, а з урахуванням конкретних обставин поведінки ТзОВ "К2М" щодо нерухомого майна, безпосередньо розташованого на спірній земельній ділянці.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта, наведені як в апеляційній скарзі, так і під час судового засідання, про те, що позивачем не доведено наміру ТзОВ "К2М" відчужити спірну земельну ділянку, здійснити її поділ, змінити площу, конфігурацію, цільове призначення чи інші характеристики.

Варто зазначити, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ставитися у залежність виключно від наявності доказів уже сформованого наміру власника розпорядитися спірним майном або від вчинення ним конкретних підготовчих дій, спрямованих на його відчуження, поділ чи зміну відповідних характеристик. Такий підхід не узгоджувався б із превентивною природою інституту забезпечення позову, призначення якого полягає у недопущенні настання обставин, здатних у подальшому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний судовий захист.

При вирішенні питання про забезпечення позову оцінці підлягає не стільки суб`єктивний намір власника вчинити певні дії у майбутньому, скільки об`єктивна можливість настання відповідних наслідків з огляду на предмет спору, правовий статус спірного майна та конкретні обставини справи.

У цьому випадку ТзОВ "К2М" є зареєстрованим власником земельної ділянки площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, а тому до встановлення відповідних обмежень наділене передбаченими законом правомочностями щодо розпорядження нею та визначення її подальшої юридичної долі.

Разом з тим, саме ця земельна ділянка є безпосереднім об`єктом заявлених позовних вимог. Відтак її відчуження, поділ, зміна площі, конфігурації, цільового призначення чи інших кадастрових характеристик під час розгляду справи можуть призвести до зміни предмета спірних правовідносин та, у разі задоволення позову, ускладнити ефективне поновлення прав у межах цього судового провадження.

За таких обставин поновлення прав, за захистом яких звернувся позивач, могло б потребувати вчинення додаткових юридично значимих дій та звернення до суду з новими вимогами щодо новоутворених земельних ділянок, їх власників або інших речових прав.

Натомість забезпечення позову у спосіб, застосований місцевим господарським судом, спрямоване на збереження предмета спору у тому юридичному та кадастровому стані, в якому він перебуває на час розгляду справи, та відповідає превентивній меті інституту забезпечення позову.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність застосованих заходів забезпечення позову та порушення права власності ТзОВ "К2М".

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, з урахуванням характеру прав та законних інтересів, за захистом яких заявник звернувся до суду, а також майнових наслідків установлених для відповідача обмежень. Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21 та від 10.08.2026 у справі № 916/800/26.

При цьому обрання належного заходу забезпечення позову, який відповідає предмету спору, забезпечує дотримання принципу співмірності, збалансованість інтересів учасників справи та можливість ефективного поновлення порушених чи оспорюваних прав без безпідставного обмеження прав інших осіб.

Вирішуючи питання про співмірність застосованих у цій справі заходів, колегія суддів виходить насамперед із предмета заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Так, предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2021, на підставі якого ТОВ "К2М" набуло право власності на конкретно визначену земельну ділянку площею 0,1464 га, кадастровий номер 6810100000:16:007:0099, а також визнання (поновлення) за ПП "Ларго" права користування цією ж земельною ділянкою.

Отже, всі вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення стосуються виключно того об`єкта нерухомого майна, правовий режим якого безпосередньо є предметом судового розгляду у цій справі, та не поширюються на інше майно ТзОВ "К2М".

Накладення арешту на земельну ділянку спрямоване на тимчасове обмеження можливості розпорядження нею до остаточного вирішення спору. Встановлена одночасно заборона суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати державну реєстрацію виникнення, зміни чи припинення речових прав щодо спірної земельної ділянки конкретизує забезпечувальну мету арешту у реєстраційній площині та спрямована на недопущення зміни зареєстрованого правового стану предмета спору.

Водночас заборона Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, його структурним підрозділам та державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з поділом земельної ділянки, зміною її площі, цільового призначення та інших характеристик, має на меті збереження земельної ділянки як індивідуально визначеного об`єкта цивільних прав із незмінними кадастровими характеристиками.

Отже, застосовані заходи у своїй сукупності спрямовані на збереження предмета спору у тому юридичному, реєстраційному та кадастровому стані, в якому він перебуває на час розгляду справи. При цьому такі заходи не мають наслідком припинення права власності ТзОВ "К2М", не передають спірну земельну ділянку у володіння чи користування іншій особі та не вирішують наперед питання про належність права на неї.

Оскаржуваною ухвалою також не встановлено окремої заборони ТзОВ "К2М" володіти земельною ділянкою чи використовувати її відповідно до існуючого цільового призначення.

Фактичним наслідком застосованих заходів є тимчасове обмеження можливості розпорядитися спірним майном, змінити зареєстровані речові права щодо нього або трансформувати земельну ділянку як кадастровий об`єкт до вирішення спору по суті. Водночас у разі невжиття відповідних заходів та зміни під час розгляду справи власника земельної ділянки, виникнення щодо неї інших речових прав, її поділу, зміни площі, конфігурації, кадастрового номера чи цільового призначення може бути змінено сам предмет спірних правовідносин.

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом дотримано розумний баланс між необхідністю забезпечення ефективного судового захисту позивача та інтересами ТзОВ "К2М" як зареєстрованого власника спірної земельної ділянки.

Посилання апелянта на статтю 41 Конституції України та статті 317, 319, 321 Цивільного кодексу України наведених висновків не спростовують. Право власності ТзОВ "К2М" на спірну земельну ділянку внаслідок застосування заходів забезпечення позову не припиняється та не переходить до іншої особи, а встановлені обмеження мають виключно тимчасовий процесуальний характер і діють з метою збереження предмета спору до остаточного його вирішення.

Колегія суддів також відхиляє твердження апелянта про відсутність в оскаржуваній ухвалі належного обґрунтування необхідності забезпечення позову. Зі змісту ухвали вбачається, що місцевий господарський суд визначив предмет заявлених вимог, встановив зв`язок обраних заходів забезпечення із конкретною земельною ділянкою, врахував обставини щодо зміни стану розташованого на ній нерухомого майна та оцінив необхідність збереження правового і кадастрового стану земельної ділянки до вирішення спору. Незгода апелянта з наданою судом оцінкою відповідних обставин сама по собі не свідчить про відсутність мотивування оскаржуваного судового рішення.

Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають предмету заявлених вимог, є адекватними поставленій забезпечувальній меті та співмірними з можливими наслідками їх невжиття, забезпечують баланс інтересів сторін і не призводять до безпідставного чи надмірного обмеження прав ТзОВ "К2М".

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги у цій частині не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як встановлено ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія виснує, що ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі 924/580/13 (924/766/26) слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М" без задоволення.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.07.2026 у справі №924/580/13 (924/766/26) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 924/580/13 (924/766/26) повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено "29" вересня 2026 р.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.