Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №911/3740/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 911/3740/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: Шпортило Я.І.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся 2010"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 (повний текст складено 18.06.2026)

у справі №911/3740/25 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сузір`я Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся 2010"

про стягнення 432 040 грн 09 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сузір`я Агро" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся 2010" про стягнення інфляційних витрат в сумі 338 100 грн. 62 коп. та 3% річних в сумі 93 939 грн. 47 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав грошові зобов`язання по договору поставки, заборгованість за яким підтверджена рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2025 по справі № 911/1651/24.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2026 позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 93 939 грн. 47 коп. 3 % річних, 338 100 грн. 62 коп. інфляційних втрат та 5 184 грн. 49 коп. судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач прострочив виконання рішення суду, а тому з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню нарахована інфляційна складова та 3 % річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся 2010" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3740/25 та ухвалити нове, яким відмовити позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що задоволення такого розміру штрафних санкцій несумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача у зв`язку із чим відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/3740/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 01.07.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся 2010" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3740/25 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 7776, 72 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 08.09.2026.

Ухвалою суду від 08.09.2026 розгляд справи призначено на 29.09.2026.

Позиції учасників справи

27.07.2026 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 29.09.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі «Електронний суд».

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 29.09.2026 за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.10.2021 між ТОВ «Сузір`я Агро» як покупцем та ТОВ «Полісся 2010» як постачальником укладено договір поставки №204/1021-П, згідно пункту 3 якого постачальник зобов`язується в строки, визначені договором, поставити кукурудзу врожаю 2021 року, надалі за текстом товар, а покупець зобов`язується отримати зазначений вище товар та оплатити продавцю встановлену ціну.

У п.п. 6.1., 6.4., 7.2., 8, 10.1 та 14.1. договору №204/1021-П сторони погодили, відповідно, такі умови:

- ціна товару за цим договором погоджується сторонами у специфікації до договору, яка є його невід`ємною частиною;

- оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України гривні, на банківський рахунок постачальника;

- датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар;

- поставка покупцю товару здійснюється постачальником в строк з 01.11.2021 по 31.12.2021, поставка відбувається окремими партіями, згідно видаткових накладних;

- якщо інші умови не будуть визначені додатками (специфікаціями) до договору, оплата вартості товару здійснюється у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом 5-и днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Покупець має право здійснювати авансовий платіж до поставки товару;

- договір набирає чинності з моменту його належного підписання сторонами та діє до 31.01.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

25.10.2021 сторонами підписано до договору №204/1021-П додаток специфікацію №1, якою погоджено поставку товару кількістю 312 тон загальною вартістю 2 150 441,28 грн.

Позивач стверджує, що на підставі договору №204/1021-П та специфікації до нього перерахував на банківський рахунок відповідача 100% попередньої оплати за товар - 2 150 441,28 грн, чим виконав свої договірні обов`язки. На підтвердження таких обставин додано платіжну інструкцію №808 від 27.10.2021 на суму 2 150 441,28 грн з призначенням платежу "За кукурудзу врожаю 2021 року згідно договору №204/1021-П від 25.10.2021".

Оскільки відповідач в порушення умов договору погоджений договором і специфікацією товар не поставив, як і не повернув надалі 2 150 441,28 грн здійсненої позивачем попередньої оплати, позивач звернувся із позовом до Господарського суду Київської області про стягнення з відповідача 3 749 350,87 гривень, з яких: 2 150 441,28 грн попередньої оплати, 157 660,00 грн 3% річних та 750 751,73 грн інфляційних втрат, а також у редакції заяви про зміну предмету позову в частині обрахованої у збільшеній сумі пені - 260 409,60 грн, та заявленої додатково вимоги про стягнення 430 088,26 грн штрафу.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/1651/24, позовні вимоги ТОВ "Сузір`я Агро" задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Полісся 2010" на користь позивача 2 150 441 грн. 28 коп. передоплати за непоставлений товар по договору № 204/1021-П від 25.10.2021 р., 260 409 грн. 60 коп. пені, 430 088 грн. 26 коп. штрафу та 42 614 грн. 09 коп. судового збору.

Відмовляючи у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат, суди у справі № 911/1651/24 вказали, що моментом трансформації зобов`язання відповідача з поставки товару у грошовий обов`язок з повернення попередньої оплати та настання такої події відбувається зі зверненням позивача до суду з цим позовом. Тому Господарський суд, під час розгляду справи № 911/1651/24 зазначив, що грошовий обов`язок відповідача з повернення попередньої оплати є таким, що настав з моменту звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

З цих підстав, оскільки рішення у справі № 911/1651/24 не було виконано відповідачем, позивач нарахував 3 % річних за період з 27.06.2024 по 05.12.2025 в сумі 93 939 грн. 47 коп. та інфляційні втрати з липня 2024 по листопад 2025 в сумі 338 100 грн. 62 коп.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов`язку із поставки оплаченого товару, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача суми здійсненої передоплати.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/1651/24 позовні вимоги ТОВ "Сузір`я Агро" задоволені частково, стягнуто з ТОВ "Полісся 2010" на користь позивача 2 150 441 грн. 28 коп. передоплати за непоставлений товар по договору № 204/1021-П від 25.10.2021 р., 260 409 грн. 60 коп. пені, 430 088 грн. 26 коп. штрафу та 42 614 грн. 09 коп. судового збору.

У вказаних судових рішеннях у справі № 911/1651/24 встановлені наступні обставини:

- надана позивачем платіжна інструкція №808 від 27.10.2021, у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами реєстрації відповідачем податкової накладної, є належним та достовірним доказом перерахування відповідачу 2 150 441,28 грн за погоджений до поставки договором №204/1021-П та специфікацією до нього товар;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин отримання від позивача 21 50 441,28 грн за погоджений до поставки договором №204/1021-П та специфікацією до нього товар;

- подання позивачем позову у цій справі, враховуючи факт непоставки відповідачем товару на суму 2 150 441,28 грн, є достатньою підставою для застосування частини другої статті 693 ЦК України та виникнення у відповідача обов`язку повернення попередньо сплачених коштів у сумі 2 150 441,28 грн. При цьому цей обов`язок є таким, що настав, з моменту звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом;

- враховуючи встановлений судом момент трансформації зобов`язання відповідача з поставки товару у грошовий обов`язок з повернення попередньої оплати, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати лише з моменту подання позову у цій справі.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаними вище судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт виникнення у відповідача обов`язку повернення попередньо сплачених коштів у сумі 2 150 441,28 грн та момент, з якого такий обов`язок вважається простроченим - а саме з моменту подачі позову у справі № 911/1651/24.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується із сталою правовою позицією щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання за рішенням суду, яка викладена постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Так, у рішенні Господарського суду Київської області від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/1651/24 зазначено, що моментом трансформації зобов`язання відповідача з поставки товару у грошовий обов`язок з повернення попередньої оплати та настання такої події відбувається зі зверненням позивача до суду з цим позовом. Тому Господарський суд, під час розгляду справи № 911/1651/24 зазначив, що грошовий обов`язок відповідача з повернення попередньої оплати є таким, що настав з моменту звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Позов у справі № 911/1651/24 був поданий 26.06.2024, а позивач нараховує 3 % річних за період з 27.06.2024 по 05.12.2025 в сумі 93 939 грн. 47 коп. та інфляційні втрати з липня 2024 по листопад 2025 в сумі 338 100 грн. 62 коп.

Колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто 3 % річних за у сумі 93 939 грн. 47 коп. та інфляційні втрати в сумі 338 100 грн. 62 коп.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що задоволення такого розміру штрафних санкцій не сумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, а тому наявні підстави для зменшення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статі 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У питанні можливості зменшення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, а саме:

"Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання.

Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування саме 3 % річних згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, що відповідно до викладеного вище висновку Великої Палати Верховного Суду, є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, а тому такий розмір процентів не підлягає зменшенню.

При цьому, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, відповідні нарахування також не підлягають зменшенню.

А тому, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, нараховані у даній справі 3% річних та інфляційні втрати, які встановлені ст. 625 ЦК України, не можуть бути зменшенні за рішенням суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3740/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся 2010" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3740/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі № 911/3740/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені за подачу апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/3740/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повна постанова складена 30.09.2026

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко